Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Біг" (далі - Товариство) про стягнення 29 400 грн. штрафу та 29 400 пені за прострочення сплати відповідачем штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 11.10.2016 № 64-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 18-01/2016 (далі - Рішення № 64-р/к).

У листопаді 2017 року Товариство звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до територіального відділення АМК про визнання недійсними розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК від 26.05.2016 № 20-рп/к та Рішення № 64-р/к.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Товариством 20.03.2016 було надано витребувані територіальним відділенням АМК документи; всі рішення прийняті територіальним відділенням АМК за відсутності представника Товариства, яке не було належним чином повідомлене як про розгляд справи № 18-01/2016, так і щодо Рішення № 64-р/к.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018: первісний позов задоволено; з Товариства стягнуто до державного бюджету України на користь територіального відділення АМК 29 400 грн. штрафу, 29 400 грн. пені та 2 040 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що Рішення № 64-р/к у встановлений статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) строк оскаржено не було, матеріалами справи підтверджується несплата Товариством штрафу, накладеного Рішенням № 64-р/к, у зв'язку з чим згідно зі статтями 52, 56 Закону Товариство зобов'язане сплатити штраф та пеню.

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Товариство просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій, а справу передати на новий розгляд. Скаргу мотивовано тим, що: Товариство отримало 11.03.2016 лише вимогу про надання документів, але не отримувало оскаржуваних рішень територіального відділення АМК; судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та не досліджені докази в ній, тим самим порушено норми процесуального права, що потягло за собою і порушення норм матеріального права, а саме Закону.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, і просить оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника територіального відділення АМК, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин.

Територіальним відділенням АМК розглядалося звернення Управління СБУ в Одеській області від 15.09.2014 № 09-01/3291 щодо можливого порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції.

З метою з'ясування обставин, викладених у зверненні, 09.11.2015 територіальне відділення АМК направило Товариству вимогу № 01-09/3641 на юридичну адресу останнього щодо надання у 15-денний термін інформації та документів, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім цього, зазначена вимога була вручена 11.03.2016 безпосередньо керівнику Товариства - Жданову В.В., про що є відмітка на другому екземплярі даної вимоги. Станом на 18.05.2016 відповіді від Товариства на вимогу до територіального відділення АМК не надходило.

Розпорядженням територіального відділення АМК від 26.05.2016 № 20-рп/к розпочато розгляд справи стосовно Товариства за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК на вимогу його голови у встановлений ним строк. Дане розпорядження направлено на адресу Товариства, але було повернуто органом поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 26 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції територіальним відділенням АМК направлені Товариству попередні висновки від 28.07.2016 № 43-ПВ у справі № 18-01/2016, за якими дії Товариства визнані такими, що є порушенням пункту 13 статті 50 Закону та визначено, що за це правопорушення на Товариство може бути накладений штраф у розмірі одного відсотка доходу за 2015 рік. Направлення попередніх висновків на юридичну адресу Товариства підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім цього, рішення за попередніми висновками від 28.07.2016 № 43-ПВ у справі № 18-01/2016 було опубліковане на сайті територіального відділення АМК 13.09.2016.

Рішенням № 64-р/к дії Товариства визнано правопорушенням за ознаками пункту 13 статті 50 Закону та за це правопорушення на Товариство накладено штраф у розмірі 29 400 грн.

12.10.2016 оспорюване рішення направлене на юридичну адресу Товариства, але повернуте за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою органу поштового зв'язку.

Інформація про прийняте Рішення № 64-р/к була надрукована в газеті "Одеські вісті" від 10.12.2016 № 97 (4920), також детальна інформація про прийняте рішення була розміщена на офіційному веб-сайті територіального відділення АМК - www.amc.gov.ua. Таким чином, Рішення № 64-р/к вважається таким, що вручене Товариству 20.12.2016.

Листом від 10.03.2017 за № 3323/10/15-53-0703 ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області підтвердила, що штраф Товариством не сплачено.

Приймаючи рішення про задоволення первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Рішення є чинним, а тому відповідно до частини другої статті 56 Закону є обов'язковим до виконання.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди зазначили, що розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК № 20-рп/к зі справи № 18-01/2016, видане в межах повноважень цього відділення, не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер і не може порушувати права Товариства. Крім того, судами враховано відсутність доказів своєчасного оскарження Рішення № 64-р/к та сплив строку на таке оскарження.

Супровідний лист Товариства від 20.03.2016 за вих. № 5 та копія журналу вихідної кореспонденції останнього не можуть бути визнані достатніми доказами, які засвідчують факт дійсного відправлення запитуваної органами АМК інформації, оскільки складені Товариством в односторонньому порядку й не підтверджуються відповідною поштовою квитанцією, тоді як отримання таких документів заперечується територіальним відділенням АМК.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним розпорядження та рішення територіального відділення АМК та задоволення позовних вимог територіального відділення АМК щодо стягнення з Товариства сум штрафу та пені.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 22-1 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.

Відповідно до приписів статті 56 Закону:

- рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача; частина перша);

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частини друга і третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Крім того, згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Суди попередніх інстанцій, з огляду на відповідні законодавчі приписи, з'ясувавши, що: розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК від 26.05.2016 № 20-рп/к про початок розгляду справи та Рішення № 64-р/к були направлені на юридичну адресу Товариства, але повернуті органом поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання; Рішення № 64-р/к було опубліковане 10.12.2016 у газеті обласного значення "Одеські вісті" № 97 (4920) та 13.12.2016 на сайті територіального відділення АМК; Рішення № 64-р/к вважається таким, що вручене Товариству 20.12.2016; у встановлений статтею 60 Закону строк Рішення № 64-р/к не було оскаржене Товариством до господарського суду; Рішення № 64-р/к є чинним та обов'язковим до виконання; розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК від 26.05.2016 № 20-рп/к було видане у межах повноважень територіального відділення АМК; строк добровільного виконання Рішення № 64-р/к про сплату штрафу сплив 21.02.2017; за несвоєчасне виконанням Рішення № 64-р/к Товариству було нараховано пеню в межах її граничного розміру, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмову у задоволені зустрічного позову.

Вирішуючи спір про визнання недійсним розпорядження органу Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суд не здійснює оцінки правомірності дій особи, стосовно якої видано таке розпорядження; при цьому саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у цій справі.

Водночас закінчення присічного строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) органу Антимонопольного комітету України.

Поряд з тим господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Аргументи касаційної скарги щодо: неотримання Товариством розпорядження адміністративної колегії територіального відділення АМК від 26.05.2016 № 20-рп/к про початок розгляду справи та Рішення № 64-р/к; того, що Товариство дізналося про Рішення № 64-р/к лише після отримання копії позовної заяви (25.09.2017); направлення територіальному відділення АМК 20.03.2016 запитуваної органами АМК інформації, - стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві територіального відділення АМК на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судом апеляційної інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржувані рішення без змін, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Біг" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі № 916/2335/17 - без змін.