ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3160/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київської області (далі - Інспекція) та Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - Сільрада),

від прокуратури - Гудименко Ю.В. - прокурор;

представники позивачів - не з'яв.,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" (далі - Товариство),

представник відповідача: Шуляк А.І. - директор;

Бородкін Д.І. - адвокат (посвідчення від 18.05.2017 № КВ4104);

третя особа-1 - ОСОБА_7,

представник третьої особи-1 - не з'яв.,

третя особа-2 - комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства",

представник третьої особи-2 - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Прокурора

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017

(головуючий - суддя Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М. і Гончаров С.А.)

у справі № 911/3160/15

за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Інспекції та Сільради

до Товариства

про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - комунальне підприємство "Виробниче управління комунального господарства" (далі - Підприємство).

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Інспекції та Сільради до Товариства про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (далі - НПС).

Позовна заява мотивована, зокрема, тим, що Товариство самовільно використовувало та засмічувало земельну ділянку площею 6, 6467 га (далі - Земельна ділянка) без будь-яких право встановлювальних та дозвільних документів, спричинивши у зв'язку з цим шкоду на суму 76 875 732,20 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2015 (суддя Кошик А.Ю.): позов задоволено; з Товариства стягнуто на користь держави в особі Сільради 76 875 732,20 грн. шкоди, зумовленої засміченням Земельної ділянки; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України 73 080 грн. витрат зі сплати судового збору.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017: задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано; з прокуратури Київської області стягнуто на користь Товариства 80 388 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції і 36 048 грн. судових витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз. Крім того, додатковою постановою названого суду від 18.10.2017 з прокуратури Київської області стягнуто на користь Товариства 25 000 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги в даній справі.

Відповідна постанова мотивована відсутністю протиправної поведінки Товариства у спірних правовідносинах; крім того, суд зазначив про те, що Прокурор звернувся з позовом в даній справі в інтересах держави в особі Інспекції та Сільради, тоді як згідно з розрахунком збитків (на підставі якого заявлено вимогу про стягнення шкоди в згаданій сумі) порушено права ОСОБА_7

Прокурор, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 29.09.2015, судові витрати "стягнути з відповідачів на рахунок прокуратури Київської області". Так, згідно з доводами Прокурора, викладеними в касаційній скарзі, вказану постанову прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального (статті 42, 47, 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункти 3.2, 3.3, 4.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства) та порушення норм процесуального (статті 33, 34, 43, 87 Господарського процесуального кодексу України) права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначаючи про безпідставність згаданої скарги, оскільки, на його думку, Прокурором не обґрунтовано неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а фактично вимагається від суду касаційної інстанції здійснити новий судовий розгляд.

Товариством також подано заяву, в якій воно просить свої витрати на послуги адвоката у справі № 911/3160/15 у розмірі 25 000 грн. покласти на позивачів у справі. Дана заява з посиланням на приписи частин першої та третьої статті 123, пункт 1 частини другої статті 126, пункт 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що у зв'язку з розглядом судом касаційної скарги Прокуратури відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25 000 грн.

Так, Товариство стверджує, що 10.08.2016 відповідачем та адвокатським об'єднанням "Бонюк і партнери" укладено договір про надання правової допомоги № 10/1/08-16, предметом якого є надання правової допомоги відповідачу. На виконання даного договору та додаткової угоди назване адвокатське об'єднання виставило відповідачу рахунок від 19.04.2018 № 2 на суму 25 000 грн. Відповідно до звіту (банківської виписки) із рахунку адвокатського об'єднання "Бонюк і партнери" у ПАТ "КБ "Приватбанк", даний рахунок було оплачено Товариством. Інтереси відповідача у суді представляє адвокат Бородкін Д.І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.08.2010 № 4104, посвідчення адвоката від 31.08.2010). Товариство зазначає,що вартість послуг адвоката є співрозмірною із складністю справи та виконаними адвокатськими роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт, ціню позову та значенням справи для відповідача. На підтвердження цього подано суду: копію рахунка від 19.04.2018 № 2 на суму 25 000 грн.; платіжне доручення від 25.05.2018 № 223 на суму 25 000 грн.; копію звіту (банківської виписки) із рахунку адвокатського об'єднання "Бонюк і партнери" у ПАТ "КБ "Приватбанк" за 25.05.2018; копію звіту про виконані роботи станом на 29.05.2018.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарськими судом, зокрема, встановлено, що:

- за результатами перевірки, проведеної Прокуратурою Київської області: у Підприємства на праві постійного користування перебуває Земельна ділянка, що розташована на території Сільради; на цій ділянці розташований недобудований полігон твердих побутових відходів (ТПВ); за умовами договору від 26.10.2002 цей об'єкт Управлінням надано в оренду Товариству з метою добудови полігону, проведення заключних експертиз по проекту та експлуатації полігону відповідно до чинного законодавства до його рекультивації, проведення рекультивації полігону після закінчення його експлуатації. Цей договір укладено на 20 років;

- за результатами перевірок і обстеження, складеними Інспекцією, Товариство фактично самовільно займає Земельну ділянку під розміщення сміттєзвалища на території Сільради, оскільки вказана ділянка накладається на частину земельної ділянки (площею 8,76 га), яка належить на праві власності ОСОБА_7 та знаходиться на відстані біля 3 км від орендованого Товариством недобудованого полігону;

- за результатами перевірки Інспекції, у відповідності до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення земельного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди України від 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Мінприроди України від 04.04.2007) розраховано шкоду, спричинену Товариством засміченням земельної ділянки ОСОБА_7, в сумі 76 875 732,20 грн.;

- відповідач "не спроможний довести фактичне місце розташування земельної ділянки, яку він орендує для користування полігоном твердих побутових відходів"; водночас самовільне захоплення та засмічення відповідачем частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (яка належить ОСОБА_1) підтверджується актами перевірок, протоколами про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено, що:

- за результатами проведення призначеної цим судом комплексної експертизи (яка проводилася Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз) експерти не змогли дати повної відповіді на питання суду, а саме, чи входить (частково накладається) площа земельної ділянки, що фактично перебуває у користуванні Товариства, за межі наданого йому Підприємством в оренду недобудованого полігону та чи вважати обґрунтованим розмір зумовленої забрудненням та засміченням земельної ділянки ТПВ;

- за висновком додаткової судової експертизи, призначеної апеляційним судом, Товариством у результаті використання полігону ТПВ площею 9,0046 га шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням земельної ділянки, не завдано. Даний висновок спростовує результати перевірки (та розрахунок збитків), здійсненої Інспекцією щодо порушення Товариством природоохоронного законодавства;

- Товариство зберігає ТПВ у спеціально відведеному місці - полігоні ТПВ відповідно до згаданого договору оренди.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми на відшкодування шкоди, заподіяної, на думку Прокурора, державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони НПС.

Відповідно до статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив, зокрема, установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", зокрема, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону НПС, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Суд апеляційної інстанції у розгляді даної справи, з огляду на відповідні законодавчі положення, з'ясувавши, на відміну від місцевого господарського суду, обставини, пов'язані з відсутністю обов'язкових умов відповідальності Товариства та правомірність його дій щодо збереження ТПВ у спеціально відведеному і призначеному саме для цього місці - на полігоні ТПВ, дійшов висновку й про відсутність підстав для задоволення заявленого в цій справі позову з огляду на його необґрунтованість.

Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Зазначаючи про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Прокурор у касаційній скарзі фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та зазначає про незгоду із здійсненою цим судом оцінкою доказів зі справи, в тому числі висновку судового експерта (який також є доказом у ній).

Проте відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас у даному разі суд касаційної інстанції не має можливості надати оцінку кожному з аргументів касаційної скарги, оскільки усі ці аргументи, як у цілому, так і кожний окремо, стосується виключно питань встановлення обставин справи та оцінки доказів у ній, а як одне, так і інше перебуває поза встановленими згаданою статтею Господарського процесуального кодексу України (1798-12) межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Невиконання ж стороною зі справи (позивачем) свого процесуального обов'язку щодо доведення у суді попередніх інстанцій тих обставин, на які вона (сторона) посилається як на підставу своїх вимог (статті - 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) не може бути надолужене в суді касаційної інстанції в силу наведеного припису статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням згаданих норм Господарського кодексу України (436-15) , Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) .

Поряд з тим Касаційний господарський суд приймає доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що відповідають встановленим судом обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену постанову, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає за можливе задовольнити заяву Товариства та покласти понесені ним витрати на послуги адвоката у розмірі 25 000 грн. на позивачів зі справи у рівних частках (у співвідношенні 50:50).

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 911/3160/15 - без змін.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції в Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" 12 500 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у справі № 911/3160/15.

3. Стягнути з Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сервіс" 12 500 грн. судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у справі № 911/3160/15.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов