Концерн звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про спонукання укласти договір №________-КП постачання природного газу 2017 року в редакції, запропонованій Концерном.

Позовні вимоги мотивовані ухиленням Товариства від підписання договору постачання природного газу, що є обов'язковим з огляду на частину третю статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та частину першу статті 12 Закону України "Про ринок природного газу".

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що зобов'язання з укладання договорів покладено на Товариство лише в тому випадку, якщо виробництво теплової енергії здійснюється для споживання населенням, релігійними організаціями та бюджетними установами та організаціями, а також тим, що у Концерну наявна заборгованість перед Товариством за поставлений природний газ, що унеможливлює укладання даного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Спонукано Товариство до укладання з Концерном договору №________-КП постачання природного газу 2017 року у редакції, викладеній у резолютивній частині постанови апеляційного суду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- Товариство, всупереч нормам чинного законодавства, ухиляється від виконання покладеного на нього постановою Кабінету Міністрів України № 758 (далі - Постанова № 758) обов'язку постачати природний газ виробнику теплової енергії Концерну;

- Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (z1382-15) (далі - Правила) передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору, Товариство незаконно ухиляється від укладення договору з Концерном;

- відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/13041/16 Концерн повністю розрахувався з Товариством за природний газ спожитий у 2015 році за договором № 1514/15-БО-13 (для категорії бюджетних установ/організацій та інші споживачі), має переплату за поточне (2016 рік) споживання природного газу по вказаній категорії споживачів згідно з договором № 4462/16-БО-13.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції порушено статті 179, 180 ГК України, статтю 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та пункти 1, 3, 15, 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) [далі - Положення].

Концерн подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Концерн звертався до Товариства з листами та доданими до них проектами договорів постачання природного газу, зокрема від 22.09.2016 № 5165/20, № 5166/20, від 30.01.2017 № 6557/19, від 20.02.2017 № 991/19, від 05.05.2017 № 2134/19 (докази направлення/отримання наявні у матеріалах справи) для виробництва теплової енергії, яка споживається організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних).

Мотивуючи повернення цих проектів договорів без підпису, Товариство посилалось на відсутність законодавчо закріпленого обов'язку на укладення відповідних договорів із зазначеними суб'єктами, а також на наявну в Концерну заборгованість перед Товариством.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для спонукання Товариства укласти з Концерном договір №________-КП постачання природного газу 2017 року в редакції, запропонованій Концерном.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання з укладання договорів покладено на Товариство лише в тому випадку, якщо виробництво теплової енергії здійснюється для споживання населенням, релігійними організаціями та бюджетними установами та організаціями, а також з того, що у Концерну наявна заборгованість перед Товариством за поставлений природний газ, що унеможливлює укладання даного договору.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що правовідносини за договором, який Концерн просить вважати укладеним, з огляду на передбачені пунктом 1.1 часові рамки постачання газу - 2016-2017 роки, підпадають під регулювання декількох постанов Кабінету Міністрів України - від 01.10.2015 № 758 та від 22.03.2017 № 187.

Основною метою діяльності Концерну відповідно до пункту 2.1 його статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну згідно з пунктом 2.1 статуту є виробництво теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут; експлуатація системи вуличної розподільчої теплової мережі (магістральних і внутрішньо квартальних теплових мереж), транспортування теплової енергії і таке інше.

Отже, Концерн є постачальником теплової енергії для споживачів, у тому числі "захищених споживачів", якими відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" є побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживач - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.

При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" одним із принципів функціонування ринку природного газу є забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу.

Частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Серед обов'язків споживачів відповідно до пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" є укладення договору про постачання природного газу.

Підпунктом 3 пункту 1 розділу 2 Правил передбачено, що підставою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною першою статті 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами першою-третьою статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Обов'язковість укладення договору на постачання природного газу встановлена спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Крім того, Прем'єр-міністром України у квітні 2016 року було надано доручення № 361 щодо вжиття заходів безперебійного постачання природного газу підприємствам комунальної теплоенергетики.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.05.2015 № 230 вирішено: "Концерну забезпечити безперебійне постачання послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам м. Запоріжжя (за винятком зупинок для проведення ремонтних робіт)".

Таким чином, у розумінні статті 179 ГК України на Концерн покладено обов'язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів. У свою чергу, такий обов'язок може бути виконаний Концерном за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії.

Пунктом 15 Постанови № 758 передбачено, що виробник теплової енергії до 01.04.2017 має право придбати природний газ у Товариства для виробництва теплової енергії релігійних організацій та/або для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за умови, що такий виробник, на якого станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов'язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як постачання природного газу, крім постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

Згідно з пунктом 27 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачальник природного газу - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Отже, норми спеціального закону в сфері постачання природного газу ( Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) ) унеможливлюють закупівлю природного газу в постачальника, який не має відповідної ліцензії.

Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р (742-2016-р) "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" передбачено, що для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Товариству та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" від 29.04.2016 № 357 (357-2016-п) та з дотриманням принципу недискримінації.

Таким чином, Товариство наділено спеціальними обов'язками (щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню), тому будучи ліцензіатом та монополістом з постачання природного газу, зобов'язане здійснювати постачання природного газу для вироблення теплової енергії іншим категоріям споживачів, у тому числі бюджетних установ та організацій.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 вказаного Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання.

Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що Концерн є захищеним споживачем, тобто підприємством, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Разом з тим, технологічною особливістю системи газопостачання є те, що Концерн отримує природний газ у загальному потоці по трубопроводу, який (природний газ) надходить до об'єктів, обладнаних комерційними вузлами обліку, та відсутністю технічної можливості проводити комерційний облік спожитого природного газу окремо по кожному із постачальників, два постачальники у розрахунковому періоду бути не може.

Концерн, враховуючи терміновість та соціальну важливість питання щодо забезпечення тепловою енергією бюджетних установ та організації, до числа яких входять соціально значимі об'єкти (лікарні, навчальні заклади, будинки-інтернати, пологові будинки, центри соціальної допомоги, інтернати, будинки престарілих і таке інше) звертався до інших постачальників природного газу, однак отримав відмову в укладенні договору.

Так, ТОВ "Енерджі Трейд Груп" відмовило Концерну в укладенні договору на поставку природного газу у зв'язку з наявністю заборгованості за природний газ перед діючим постачальником. Також ТОВ "Енерджі Трейд Груп" зазначило про готовність поставити Концерну природний газ (за відсутності заборгованості перед діючим постачальником) однак, у періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником.

ТОВ "Енергогазрезерв" також відмовилось від участі в тендері з постачання Концерну природного газу з посиланням на існування договірних взаємовідносин та боргових зобов'язань з ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

ТОВ "Укртрансгазсервіс" так само в силу наявності у Концерну заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відмовилося від участі у тендері з постачання природного газу.

Отже, наявність у Концерну договірних взаємовідносин з Товариством виключає можливість укладення договору з іншим постачальником (щодо іншої категорії споживачів).

Крім того, на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 332 (332-2016-п) Концерн та Запорізька міська рада неодноразово звертались до Товариства за узгодженням графіку погашення заборгованості, який затверджено Запорізькою міською радою. Тобто Концерн виконав умову, передбачену Постановою № 758 та постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 332 (332-2016-п) , а саме надав та виконує погоджений виконавчим органом ради графік погашення заборгованості (рівними частинами до 01.01.2021 з розбивкою за усіма договорами з Товариством), складений на підставі довідки щодо заборгованості, наданої Товариством, а також здійснює поточні розрахунки за використаний природний газ.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство, всупереч нормам чинного законодавства, ухиляється від виконання покладеного на нього Постановою № 758 обов'язку постачати природний газ виробнику теплової енергії Концерну. Враховуючи, що Законом України "Про ринок природного газу" (329-19) та Правилами передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору, Товариство незаконно ухиляється від укладення договору з Концерном.

Що ж до висновків суду першої інстанції про наявність заборгованості у Концерну перед Товариством, то судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 910/13041/16 Концерн повністю розрахувався з Товариством за спожитий в 2015 році за договором № 1514/15-БО-13 природний газ (для категорії бюджетних установ/організацій та інші споживачі) та має переплату за поточне (2016 рік) споживання природного газу за вказаними категоріями споживачів згідно з договором № 4462/16-БО-13, що підтверджується відповідними доказами, а саме актами звірки між сторонами. Зазначена постанова була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2017.

Розрахунки за спожитий природний газ здійснюються в порядку державного регулювання. Концерн сплачує заборгованість минулих років у відповідності до положень діючого законодавства, зокрема: постанов Кабінету Міністрів України № 217 та № 332, і згідно судових рішень (ухвал про розстрочення їх виконання).

Крім того, кінцевими (фактичними) споживачами теплової енергії по категорії бюджетні установи/організації та інші споживачі є саме фізичні особи з числа соціально незахищених верств населення. Таких соціальних об'єктів, з якими у позивача укладені договори на теплопостачання та гаряче водопостачання, налічується понад 200 у місті Запоріжжя.

Тобто Концерн повинен належним чином та у повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії для забезпечення потреб опалення та гарячого водопостачання та не має права припинити постачання теплової енергії вказаній категорії споживачів з метою недопущення порушення прав людини, гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) .

Стале функціонування соціально-значимих об'єктів міста Запоріжжя опинилося в залежності від монопольного становища Товариства, яке ухиляється від укладення договору з Концерном, а решта постачальників відмовляють в укладенні договору з огляду на наявність іншого постачальника - Товариства.

За таких обставин школи, дитячі садки, лікарні пологові будинки, будинки інвалідів та престарілих, військові частини, шпиталі, реабілітаційні центри та багато інших соціальних об'єктів міста Запоріжжя залишаться без опалення та гарячого водопостачання, що призведе до соціальної напруги серед мешканців міста Запоріжжя.

Водночас відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону, щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом укладається відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.01.2015 № 36 (z0167-15) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 172/26617 (z0172-15) .

Таким чином, наведені приписи законодавства є імперативними та визначають, що постачання природного газу відбувається виключно на підставі укладеного договору. Укладення договору на постачання природного газу, якщо запропонований споживачем договір відповідає типовому договору послуг, є обов'язковим.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (статті 3, 6, 12- 15, 20 ЦК України), можливо дійти висновку про те, що у разі невизнання особою права на укладення договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору, укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110 цс12.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги Концерну є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Посилання в касаційній скарзі на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції порушено статті 179, 180 ГК України, статтю 638 ЦК України та пункти 1, 3, 15, 17 Положення, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі № 910/9105/17 - без змін.