Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 42 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано здійсненням Підприємством у період з 07.03.2014 по 20.11.2016 імпорту в Україну планшетів, записувачів комп'ютерних для DVD - дисків, HD DVD - дисків, запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках, радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільних телефонів), МР-3 програвачів, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах та (або) відеограмах, за які Підприємство має сплатити відрахування ОП "Український музичний альянс".

Справа розглядалася судами неодноразово.

У новому розгляді справи № 910/21850/16 рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у задоволенні позову ОП "Український музичний альянс" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано; ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду було скасовано та ухвалено нове рішення у зв'язку з допущеними місцевим господарським судом порушеннями норм процесуального права, а саме судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності позивача, якого не було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, яке відбулося 13.12.2017.

По суті прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 42, 49 Закону № 3792, статей 6, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), пунктів 26, 27, 28 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 (992-2003-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 55 (55-2014-п) ) "Розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 992), мотивовано: врегулюванням Підприємством і ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" спірних питань із сплати названих відрахувань шляхом укладення договору від 21.11.2016 № ІМ-2111/16 про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв (далі - Договір) та додатками до нього (якими врегульовано період розстрочки у сплаті Підприємством відрахувань); наявністю у Підприємства права (за відсутності законодавчої заборони) вирішити питання щодо сплати заборгованості з відрахувань (відсотків) з уповноваженою організацією, повноваження якої зі збору і розподілу коштів від відрахувань (відсотків) є дійсними станом на час укладення відповідного договору про виплату відрахувань, які після їх сплати розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм); відсутністю порушених прав позивача у наданні ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" Підприємству розстрочки у сплаті відрахувань.

У касаційній скарзі ОП "Український музичний альянс", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині ухвалення ним (судом) нового рішення у справі про відмову в позові; за результатом розгляду касаційної скарги прийняти нове рішення про задоволення позову.

Згідно з доводами ОП "Український музичний альянс", викладеними у касаційній скарзі:

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме лише укладення відповідачем з третьою особою договору про сплату відрахувань (відсотків) у майбутньому (з рострочкою) свідчить про те, що права позивача жодним чином не порушені;

- судом апеляційної інстанції не враховано те, що зобов'язання відповідача полягає не в укладенні договору з уповноваженою організацією про сплату відрахувань, не в погодженні порядку їх сплати, а в безпосередньому здійсненні таких відрахувань на умовах і в строки, встановлені законодавством. Фактично ж відповідач сплатив на користь третьої особи відрахування в сумі 375 000,00 грн., у зв'язку з чим залишилося невиконаним зобов'язання в частині сплати 946 362,22 грн. відрахувань;

- апеляційний господарський суд залишив поза увагою те, що зобов'язання, яке виникло в силу приписів закону у розмірі 946 362,22 грн., не виконане; строк виконання такого зобов'язання порушено; Договір, який укладений відповідачем з третьою особою, жодним чином не припиняє право позивача як належного кредитора у зобов'язанні, що виникло в силу закону, вимагати його виконання відповідно до умов, встановлених законодавством;

- оскільки протиправна поведінка відповідача зумовила виникнення спору, суди повинні були покласти судові витрати на відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що: Підприємство врегулювало з уповноваженою організацією

(третьою особою у справі) спірні питання із сплати названих відрахувань шляхом укладення Договору; при цьому Підприємство порушило виконання зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" звернулося з позовом до суду про стягнення з Підприємства всієї суми несплачених відрахувань за Договором; рішенням суду позов задоволено, відповідно, позивач втратив право на стягнення відрахувань з Підприємства, оскільки відрахування не можуть бути стягнуті з Підприємства двічі за один і той самий період.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ОП "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України;

- ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом Державної служби інтелектуальної власності України від 29.12.2014 № 3/у;

- Підприємство в період з 07.03.2014 по 20.11.2016 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах: планшети із кодом згідно з УКТЗЕД 847130000; записувачі комп'ютерні для DVD-дисків, HD DVD-дисків із кодом згідно з УКТЗЕД 8471703000; запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках із кодом згідно з УКТЗЕД 8471705000; радіотелефони системи стільникового зв'язку (мобільних телефонів) із кодом згідно з УКТЗЕД 8517120000; МР3 програвачі із кодом згідно з УКТЗЕД 8519819590, з яких мало сплатити згадані відрахування;

- у період з 07.03.2014 по 29.12.2014 (частковий період ввезення на територію України відповідного обладнання і матеріальних носіїв) позивач був єдиною організацією колективного управління, уповноваженою на збір і розподіл коштів від відрахувань виробниками та імпортерами відповідного обладнання (матеріальних носіїв);

- 29.12.2014 було видано свідоцтво ще одній організації колективного управління, яка уповноважена на збір та розподіл коштів від відрахувань, - третій особі у справі;

- Підприємство під час ввезення на митну територію України названого обладнання та матеріальних носіїв необхідні відрахування не сплатило;

- розмір заборгованості Підприємства зі сплати згаданих відрахувань (з урахуванням вартості імпортованого товару) за кодами 847130000, 8471703000, 8471705000, 8517120000 та 8519819590 згідно з УКТЗЕД за період з 07.03.2014 по 20.11.2016 становить 1 321 362,22 грн., що підтверджується інформацією Державної фіскальної служби України;

- 21.11.2016 Підприємством і ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" укладено Договір, за умовами якого імпортер (відповідач у справі) зобов'язався виплатити уповноваженій організації (третій особі у справі) відрахування (відсотки) у розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором, а уповноважена організація зобов'язалася в порядку, передбаченому чинним законодавством України, прийняти кошти (відрахування) від імпортера та розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм) (пункт 2.1 Договору);

- за Договором імпортер зобов'язався в строк не пізніше дня, наступного за днем митного оформлення ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України, надіслати на поштову та електронну адреси уповноваженої організації повідомлення про ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України за формою, передбаченою додатком № 1 до Договору (пункт 3.1 Договору);

- розмір відрахувань за Договором визначається у відповідності до Постанови № 992 (пункт 3.2 Договору);

- сторони погодились, що імпортер в порядку та на умовах, визначених Договором, сплачує уповноваженій організації винагороду за попередній період, а саме: за період починаючи з 07.03.2014 по 29.12.2014, шляхом перерахування відрахувань (відсотків) на рахунок уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою № 992 від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті за курсом Національного банку України, на дату відповідної митної декларації; імпортер бере на себе обов'язок перераховувати зазначені відрахування (відсотки) за період починаючи з 07.03.2014 по 29.12.2014 включно; при цьому, не пізніше (15) робочих днів з дати (моменту) перерахування вказаних відрахувань, імпортер повинен надати уповноваженій організації повідомлення про ввезення обладнання та матеріальних носіїв на митну територію України, визначених в додатку № 1 до Договору, та довідку про виплату відрахувань за формою, визначеною в додатку № 2 до Договору, завірену підписом особи, яка має право підпису від імені імпортера та печаткою імпортера, за період з 07.03.2014 по 29.12.2014 (пункт 3.5 Договору);

- на підставі попередньої наданої уповноваженій організації інформації щодо імпорту обладнання та матеріальних носіїв за період з 07.03.2014 по 29.12.2014 сторони погодили вказаний в додатку № 5/2/14 до Договору загальний розмір відрахувань за вказаний період та графік сплати відрахувань імпортером (підпункт 3.5.1 пункту 3.5 Договору);

- сторони погодили, що порядок сплати відрахувань за інші періоди попереднього періоду, аніж вказаний у пункті 3.5 Договору, узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до Договору (підпункт 3.5.2 пункту 3.5 Договору);

- сторони погодили порядок сплати відрахувань, не сплачених на дату укладення Договору, обов'язок сплати яких виник в період починаючи від 30.12.2014 включно по дату укладення Договору; виплата вказаних відрахувань здійснюється імпортером шляхом перерахування відрахувань (відсотків) на рахунок уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою № 992 від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті за курсом НБУ, на дату відповідної митної декларації; імпортер бере на себе обов'язок у строк та у розмірі, зазначені у додатку № 30/12/14 до Договору, перерахувати вказані відрахування (відсотки) за період починаючи з 30.12.2014 включно до дати укладення Договору включно (пункт 3.6 Договору);

- на підставі попередньо наданої уповноваженій організації інформації щодо імпорту обладнання та матеріальних носіїв за період з 30.12.2014 по дату укладення Договору сторони погодили наведений в додатку № 30/12/14 до Договору загальний розмір відрахувань та графік сплати відрахувань імпортером уповноваженій організації за період з 30.12.2014 по 20.11.2016 (підпункт 3.6.1 пункту 3.6 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (пункт 4.6 Договору);

- відповідно до додатку від 21.11.2016 № 5/2/14 до Договору Організацією і Підприємством погоджено графік сплати відрахувань за період з 07.03.2014 по 29.12.2014: до 10.12.2016 - 25 000 грн.; до 31.03.2017 - 25 000 грн.; до 30.06.2017 - 25 000 грн.; до 29.09.2017 - 23 975, 39 грн.

- згідно з додатком від 21.11.2016 № 30/12/14 до Договору відповідачем і третьою особою погоджено графік сплати відрахувань за період з 30.12.2014 по 20.11.2016: до 05.01.2017 - 25 000 грн.; до 28.02.2017 - 25 000 грн.; до 31.03.2017 - 25 000 грн.; до 28.04.2017 - 25 000 грн.; до 31.05.2017 - 100 000 грн.; від 30.06.2017 - 100 000 грн.; до 31.07.2017 - 100 000 грн.; до 31.08.2017 - 100 000 грн.; до 29.09.2017 - 200 000 грн.; до 31.10.2017 - 200 000 грн.; до 30.11.2017 - 200 000 грн.; до 29.12.2017 - 280 129, 28 грн.;

- Підприємство сплатило на користь Організації 375 000,00 грн. відрахувань на виконання умов Договору;

- ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2017 затверджено мирову угоду у справі № 910/17882/17 за позовом ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" до Підприємства про стягнення 1 104 104,67 грн. заборгованості за Договором про виплату відрахувань. Згідно з умовами мирової угоди Підприємство визнало: обґрунтованими та законними вимоги ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав", викладені у позовній заяві про стягнення заборгованості за Договором; у відповідності до додатку № 5/2/14 до Договору імпортером залишилась не виконаною сплата відрахувань (винагороди) за період з 07 березня 2014 року по 29 грудня 2014 року в розмірі 23 975, 39 грн. та у відповідності до Додатку № 30/12/14 до Договору імпортером залишилась не виконаною сплата відрахувань (винагороди) за період з 30 грудня 2014 року по 20 листопада 2016 року в розмірі 1 080 129, 28 грн., а разом 1 104 104, 67 грн., які Підприємство зобов'язалося виплатити Організації до 17 березня 2018 року у встановленому порядку;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 вказану ухвалу від 30.10.2017 залишено без змін.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що постановою Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/17882/17 ухвалу господарського суду міста Києва від 30.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 скасовано, а справу передано до місцевого суду для продовження розгляду.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з Підприємства на користь ОП "Український музичний альянс" зазначених відрахувань.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 3792 допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно із статтею 1 Закону № 3792 відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

За приписами частини четвертої статті 42 Закону № 3792 виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною п'ятою статті 42 Закону № 3792 встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Згідно з частиною сьомою статті 42 Закону № 3792 зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до Постанови № 922.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (далі - Порядок), затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 № 780/123/561 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2003 за № 1153/8474 (z1153-03) .

Відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.

Сторонами господарського зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:

- зобов'язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Товариство;

- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань. Законодавством України передбачена можливість існування необмеженого кола таких організацій. В даному випадку такими уповноваженими організаціями колективного управління є позивач та третя особа, тобто має місце зобов'язання з множинністю осіб на стороні кредитора.

Частина перша статті 196 ГК України передбачає, що кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.

Змістом зобов'язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов'язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону № 3792:

- обов'язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;

- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов'язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Позивач і третя особа в рівній мірі наділені повноваженнями щодо здійснення збирання і розподілу відрахувань, тому мають однакове право вимоги.

Поряд із зобов'язанням, що виникло безпосередньо із статті 42 Закону № 3792, умови, порядок і строки виконання якого чітко врегульовані законодавством і юридична сила якого поширюється на позивача, відповідача та третю особу, існує й зобов'язання, що виникло 21.11.2016 з Договору, юридична сила якого поширюється на відповідача і третю особу.

Отже, два вказані зобов'язання стосуються одного предмета (відрахувань), але є різними за підставами виникнення, часом виникнення, юридичною силою та умовами виконання.

Зобов'язання, суб'єктом якого є позивач, виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.

Тобто зобов'язання полягає не в укладенні договору з уповноваженою організацією про сплату відрахувань і не в погодженні порядку їх сплати, а в безпосередньому здійсненні таких відрахувань на умовах і в строки, що встановлені законодавством, про що також зазначалося і в постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2017 зі справи № 910/21850/16, якою справу було передано на новий розгляд.

У пункті 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.02.2017 № 01-06/521 (v_521600-17) зазначено, що зобов'язання зі сплати відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, є грошовим.

У пункті 1.4 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) зазначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.... (а не дата укладення договору про порядок, строк та розмір відрахувань).

Відповідно до приписів статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Таким чином, факт укладення договору з одним із кредиторів не є підставою вважати виконаним грошове зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів; таке зобов'язання можна вважати виконаним тільки у разі перерахування всієї суми заборгованості на користь одного з кредиторів. Про наведене також зазначалося у постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2017 зі справи № 910/21850/16, як і про необхідність у новому розгляді справи з'ясувати суть і характер діяльності організацій колективного управління, проте зазначене залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Відповідно до приписів статті - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) , в редакції, чинній до 15.12.2017) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Проте вказівки, що містилися в постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2017 зі справи № 910/21850/16, не були виконані судами попередніх інстанцій.

Отже, місцевий господарський суд припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України (1798-12) (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу у відповідній редакції стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, скасувавши рішення місцевого господарського суду виключно з підстав допущених порушень норм процесуального права та фактично, прийнявши по суті таке ж саме рішення про відмову в позові, припустився при цьому неправильного застосування приписів частини першої статті 86 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини першої статті 269 названого Кодексу у відповідній редакції стосовно перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відтак у Касаційного господарського суду відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі наведених приписів ЦК України (435-15) , ГК України, Закону № 3792 та Порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, в тому числі зазначені в даній постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. Крім того, з огляду на наявність у провадженні суду справи № 910/17882/17 за позовом ВГО "Всеукраїнське агентство авторських прав" до Підприємства про стягнення 1 104 104,67 грн. заборгованості за Договором про виплату відрахувань, суду також слід з'ясувати: на якій стадії перебуває провадження у даній справі; чи ухвалене у даній справі судове рішення, яке набрало законної сили, та яким чином таке рішення (за його наявності) впливає на вирішення спору у справі № 910/21850/16.