про визнання частково недійсним рішення загальних зборів членів КП "Агрошляхбуд", оформлених протоколом №9 від 27.07.1998 в частині визначення пайового внеску гр.ОСОБА_4 та визнання недійсним і скасування статуту КП "Агрошляхбуд", оформленого протоколом №1 від 04.02.2010 в частині визначення учасником колективного підприємств "Агрошляхбуд" ОСОБА_4 (п.1.3.9.статуту) та визначення частки учасника ОСОБА_4 в статутному капіталі КП "Агрошляхбуд" (п.9.3.9.статуту),

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - ОСОБА_4;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Колективного підприємства "Агрошляхбуд" (далі - КП "Агрошляхбуд") про:

визнання частково недійсним рішення загальних зборів членів КП "Агрошляхбуд", оформлених протоколом №9 від 27.07.1998 в частині визначення пайового внеску гр.ОСОБА_4 в розмірі 212, 25 грн, що становить 0,85% паю,

визнання недійсним і скасування Статуту КП "Агрошляхбуд", оформленого протоколом №1 від 04.02.2010, в частині визначення учасником КП "Агрошляхбуд" ОСОБА_4 (п.1.3.9. Статуту) та визначення частки учасника ОСОБА_4 в статутному капіталі КП "Агрошляхбуд" (п.9.3.9.Статуту) в розмірі 9 647, 73 грн, що становить 1,29% статутного капіталу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яке оформлено протоколом №9 від 27.07.1998, було прийняте із порушенням порядку скликання, проведення та прийняття рішень, а саме: - процедури, передбаченої п.8.5. та п.8.6. Статуту Виноградівського колективного підприємства "Агрошляхбуд", затвердженого 24.12.1992 рішенням загальних зборів, оформленого протоколом №7. Оскаржене рішення в частині прийняття учасником КП "Агрошляхбуд" ОСОБА_4 (п.1.3.9. Статуту) та визначення його частки учасника у статутному капіталі КП "Агрошляхбуд" (п.9.3.9.Статуту) в розмірі 9 647, 73 грн, (1,29% статутного капіталу), порушило права позивача як учасника (пайовика) цього колективного підприємства на участь в управлінні справами колективного підприємства на загальних зборах, що, у свою чергу, призвело до помилкового визначення підприємством розміру пайового внеску кожного члена цього колективного підприємства (паю) станом на 01.04.1998.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2017 позов задоволено, суд визнав недійсним рішення загальних зборів членів колективного підприємства "Агрошляхбуд", оформлене протоколом №9 від 27.07.1998 в частині визначення пайового внеску гр.ОСОБА_4 в розмірі 212, 25 грн, що становить 0,85% паю; визнав недійсним та скасував Статут КП "Агрошляхбуд", оформлений протоколом №1 від 04.02.2010, в частині визначення учасником колективного підприємства "Агрошляхбуд" ОСОБА_4 (п.1.3.9. Статуту) та визначення частки учасника ОСОБА_4 в статутному капіталі КП "Агрошляхбуд" (п.9.3.9.Статуту) в розмірі 9 647, 73 грн, що становить 1, 29% статутного капіталу.

2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2017 у справі № 907/812/16 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- відповідно до Статуту Виноградівського колективного підприємства "Агрошляхбуд", затвердженого рішенням загальних зборів колективного підприємства 24.12.1992 (Протокол №7), це підприємство є колективним підприємством - організацією громадян добровільно об'єднаного на основі членства;

- згідно з пунктом 5.5. Статуту Статуту КП "Агрошляхбуд виплата сум, які накопичувались на особистих рахунках членів колективного підприємства проводиться при звільненні працівника;

- пунктом 6.1. Статуту, в редакції 1992 року, передбачено, що членами цього підприємства можуть бути громадяни, які досягли 18 років, виявили бажання і підтвердили здатність брати участь у його діяльності, пропрацювавши на підприємстві не менше одного року;

- пунктом 6.5. Статуту, визначено, що питання прийняття до членів колективного підприємства попередньо розглядається радою підприємства протягом місяця після надходження письмової заяви про вступ до підприємства, а у випадках коли на підприємстві діє положення про членство, членство настає після прийняття Радою відповідного рішення;

- пунктом 6.7. Статуту КП "Агрошляхбуд" передбачено право члена підприємства на участь в управління справами підприємства на загальних зборах, внесенням пропозицій і зауважень. При цьому, загальні збори відбуваються не рідше двох разів на рік, а позачергові - за рішенням голови ради чи письмовою вимогою не менше однієї третини членів підприємства (п.8.3. статуту);

- згідно з п.8.4. цього ж Статуту, питання що підлягають розгляду на загальних зборах, термін і місце їх проведення визначаються Радою і доводяться до відома усіх працівників підприємства не пізніше 30 днів до проведення зборів;

- з витягу з трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 припинив свої трудові відносини із КП "Агрошляхбуд" 28.08.1996 на підставі заяви про звільнення за власним бажанням (Наказ №36 від 27.08.1996). Таким чином, припинення трудових відносин і, відповідно членства у трудовому колективі КП "Агрошляхбуд" у гр. ОСОБА_4 були припинені 27.08.1996;

- в подальшому, на підставі заяви від 02.03.1998 про прийняття на роботу, гр. ОСОБА_4 був прийнятий на роботу в КП "Агрошляхбуд" 10.03.1998 на підставі Наказу №5 від 10.03.1998 та типового договору з працівником від 10.03.1998. Отже, нові трудові відносини між гр.ОСОБА_4 та КП "Агрошляхбуд" виникли 10.03.1998;

- 27.07.1998 загальними зборами КП "Агрошляхбуд" прийнято рішення (протокол №9), згідно з яким гр.ОСОБА_4 включено до переліку членів колективного підприємства із визначенням частки (паю) у пайовому фонді підприємства в розмірі 212, 25 грн, що становить 0,85% паю;

- рішення, оформлене протоколом №9 від 27.07.1998, в частині визначення пайового внеску гр.ОСОБА_4 в розмірі 212, 25 грн, що становить 0,85% паю, прямо вплинуло на зміст рішення загальних зборів трудового колективу КП "Агрошляхбуд", оформленого Протоколом №1 від 04.02.2010, яким затверджено нову редакцію Статуту КП "Агрошляхбуд", де, відповідно до приписів ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", до складу учасників та засновників КП "Агрошляхбуд" було пунктами 3.1.9. та 9.3.9. внесено гр.ОСОБА_4;

- КП "Агрошляхбуд" згідно його статуту в редакції зареєстрованій 08.01.2014 - останній станом на час прийняття спірних у даній справі рішень - є колективним підприємством створеним на засадах угоди громадян України шляхом об'єднання їх майна для спільного ведення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, діяльність якого здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) , Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , вимог цього статуту та інших нормативно-правових актів, які регламентують питання здійснення підприємницької діяльності (ст. 1 статуту). Учасниками підприємства є 22 фізичні особи (ст. 3), в тому числі, позивач - ОСОБА_4, а статутний фонд підприємства становить 750 000 грн, що складається із вкладів учасників внесених грошима та майном, який поділено на частки, які розподіляються між учасниками (п. 9.3 ст. 9).

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з такого:

- пунктом 5.5. Статуту унормовано припинення участі у колективній власності члена колективного підприємства у момент припинення трудових відносин із ним. Із припиненням трудових відносин припиняються і корпоративні права та участь у колективному майні. Зважаючи на таке, твердження ОСОБА_4 про перебування його частки у колективній власності КП "Агрошляхбуд" після його звільнення із цього підприємства (27.08.1996) спростовується наведеним. Тому, повторне прийняття його на роботу 10.03.1998 судом не прийнято, як відновлення трудових відносин і членства у колективному підприємстві, а відтак і відновлення права на участь у пайовому фонді, що сформований у період його відсутності;

- трудові відносини із гр.ОСОБА_4 виникли на підставі його заяви про прийняття на роботу, а його участь у наявному пайовому фонді, як члена колективного підприємства, відбулось без дотримання встановленого статутом річного строку перебування у трудових відносинах та без відповідних рішень органів управління;

- як наслідок, розмір часток інших членів у пайовому фонді колективного підприємства було змінено у сторону зменшення всупереч припасам ст. 4 Закону України "Про власність", ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" та положень п.9.3. та п. 11.1. Статуту в редакції 1992 року;

- оскільки відповідач не надав, а судовим розглядом справи не віднайдено доказів дотримання правил п.8.4. Статуту при прийнятті оскаржуваного рішення, суд констатував позбавлення позивача можливості прийняти участь у загальних зборах членів КП "Агрошляхбуд" у спірній ситуації, що, у свою чергу, призвело до помилкового та необґрунтованого визначення розмірів пайового фонду членів колективного підприємства станом на 01.04.1998 шляхом зменшення часток у колективному майні членів колективного підприємства (у тому числі і позивача) на розмір пайової участі гр.ОСОБА_4;

- окрім того, неналежне повідомлення позивача про скликання загальних зборів учасників від 27.07.1998 та прийняття рішень на них без його участі, порушує його корпоративні права, у зв'язку з чим у нього наявні підстави відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України звертатись до суду за захистом свого порушеного права, а у суду наявні правові підстави для задоволення позовних вимог;

- положення Статуту в редакції 1992 року та Статуту в редакції 1998 року про членство у колективному підприємстві та участь у колективному майні цього підприємства не змінювались і потребували дотримання спеціально установленого цими статутами регламенту. І оскільки порушення цього регламенту тягне за собою неспроможність висновків про членство, такі не можуть слугувати і підставою для положень наступного Статуту в редакції 2010 року без дотримання установленою процедури членства, або з огляду на установлений законом порядок вступу до складу учасників колективного підприємства.

2.5. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, окрім того, дійшов до таких висновків:

- набуття членства працівника підприємства передує дотримання кількох умов, а саме: робота на підприємстві не менше року, подання письмової заяви про вступ у членство та прийняття Радою відповідного рішення. Таким чином, з огляду на те, що статутом підприємства не передбачено поновлення членства, процедура прийняття у членство ОСОБА_4 не була дотримана, суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції про те, що прийняття ОСОБА_4 на роботу у 1998 році зумовило виникнення у нього з підприємством нових трудових відносин;

- щодо застосування позовної давності судом апеляційної інстанції встановлено, що на спірні правовідносини у зв'язку з розглядом першої позовної вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів від 27.07.1998 поширюються правила ЦК УРСР (1540-06) 1963 року. При цьому зазначено, що враховуючи те, що позивач пропрацював у КП "Агрошляхбуд" з 1985 року, мав можливість знайомитися з рішеннями загальних зборів та іншою інформацією, що стосується підприємства, то обґрунтованими є твердження третьої особи, що строк позовної давності стосовно вказаної позовної вимоги сплив. Проте, відповідно до ст. 83 ЦК УРСР 1963 року, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Враховуючи те, що право участі у товаристві в розумінні ст. 100 ЦК України є особистим немайновим правом, позовна давність на зазначену позовну вимогу не поширюється. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним і скасування статуту КП "Агрошляхбуд", оформленого протоколом №1 від 04.02.2010, в частині, то суд першої інстанції не вправі був застосувати строки позовної давності до такої вимоги за заявою третьої особи.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2017, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_4

- позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення оскаржуваним рішенням його прав та інтересів;

- судами попередніх інстанцій не встановлено наявності будь-яких порушень під час скликання та проведення спірних загальних зборів, які б могли бути підствою для визнання їх недійсними;

- господарськими судами не враховано, що членство настає саме після прийняття Радою відповідного рішення. Факт відсутності такого рішення не встановлено;

- припинення трудових відносин в 1996 році дало ОСОБА_6 право на отримання заробленого ним вкладу у мані товариства. Разом з тим такого вкладу при звільненні ОСОБА_4 не отримував, а тому його членство у підприємстві не припинялося, нарахування на вклад було продовжено підприємством після відновлення трудових відносин;

- право, про захист якого позивачем пред'явлено вимогу не є немайновим в розумінні статті 269 Цивільного кодексу України та статті 167 Господарського кодексу України.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

4.2. Таким чином, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

4.3. Відповідно до статті 23 Закону України "Про власність" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та яким вони регулювалися) у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.

На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства.

Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

4.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідно до пункту 5.5. Статуту виплата сум, які накопичилися на особистих рахунках членів колективного підприємства проводиться при звільненні працівника і при ліквідації підприємства;

- на підставі заяви від 02.03.1998 про прийняття на роботу, гр. ОСОБА_4 був прийнятий на роботу в КП "Агрошляхбуд" 10.03.1998 на підставі Наказу №5 від 10.03.1998 та типового договору з працівником від 10.03.1998.

4.5. Разом з тим судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, щодо здійснення виплати вартості вкладу ОСОБА_4 у зв'язку з припиненням його трудових відносин у 1996 році, як це було передбачено статтею 23 Закону України "Про власність" та положеннями пункту 5.5. Статуту, а саме: виплата при звільненні проводиться після затвердження річного звіту в строки визначені загальними зборами колективу в залежності від платоспроможності підприємства.

4.6. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень. Права члена колективного підприємства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог статуту про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

4.7. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів членів колективного підприємства "Агрошляхбуд", оформлене протоколом №9 від 27.07.1998 щодо визначення пайового внеску гр.ОСОБА_4 в розмірі 212, 25 грн, що становить 0,85% паю, у зв'язку з тим, що саме рішенням в цій частині порушено права позивача через його неналежне повідомленням про спірні збори колективного підприємства.

4.8. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

4.9. Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

4.10. Статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР (1540-06) ), що діяв до 1 січня 2004 року, передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

4.11. Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

4.12. При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права ( ЦК УРСР (1540-06) чи ЦК України (435-15) ), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

4.13. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

4.14. Порівняльний аналіз термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", що містяться в статті 76 ЦК УРСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

4.15. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

4.16. Місцевий господарський на правила пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) уваги не звернув, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, встановивши, що позивач пропрацював у КП "Агрошляхбуд" з 1985 року, мав можливість знайомитися з рішеннями загальних зборів та іншою інформацією, що стосується підприємства, дійшов висновку, що обґрунтованим є твердження третьої особи, що позовна давність стосовно позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів колективного підприємства "Агрошляхбуд", оформлене протоколом №9 від 27.07.1998 щодо визначення пайового внеску гр.ОСОБА_4 в розмірі 212, 25 грн, що становить 0,85% паю, сплила.

4.18. При цьому суд апеляційної інстанції зробив висновок, що в даному випадку підлягає застосуванню норма статті 83 ЦК УРСР 1963 року, згідно з якою позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

4.19. Права учасника товариства, які випливають з права його участі у цьому товаристві, не є особистими немайновими правами у розумінні статті 100 ЦК України. Отже, під час вирішення питання про застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства немає підстав для застосування частини першої статті 100 ЦК України у поєднанні з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК України. До таких вимог необхідно застосовувати загальну позовну давність (пункт 2.37 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) ).

4.20. Положення статті 83 ЦК УРСР 1963 року, як і статті 268 Цивільного кодексу України обумовлені тим, що особисті немайнові права, будучи позбавленими економічного змісту, не зачіпають інтересів цивільного обороту, а отже, їх захист можливий незалежно від спливу будь-яких строків, у тому числі і строків давності.

4.21. При цьому, виходячи з предмету та підстав позову, у даній справі мова йде не про захист права участі ОСОБА_5 у товаристві як особистого немайнового права в розумінні статті 100 Цивільного кодексу України, а про захист права позивача на участь в управлінні справами підприємства на загальних зборах.

4.22. Передчасні висновки судів попередніх інстанцій щодо першої позовної вимоги призвели до необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення також позовної вимоги про визнання недійсним і скасування Статуту КП "Агрошляхбуд", оформленого протоколом №1 від 04.02.2010 у відповідній частині.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2017 у справі № 907/812/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.