за позовом Вугледарської міської ради до: 1) Суб'єкта підприємницької діяльності Якушової Ольги Миколаївни; 2) Суб'єкта підприємницької діяльності Ополєва Володимира Геннадійовича, за участю третіх осіб: 1) Вугледарського міського відділу земельних ресурсів; 2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради" про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 4а шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд

за скаргою Якушової Ольги Миколаївни на дії Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2017 року Якушова Ольга Миколаївна (далі - Якушова О.М.) звернулась до Господарського суду Донецької області зі скаргою на дії (бездіяльність) Вугледарського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області (далі - ДВС).

Скарга мотивована тим, що Якушовою О.М. на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 29.10.2013 у справі № 22/6пн в ході виконавчого провадження добровільно вчинені дії щодо звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Вугледар, вулиця 30-річчя Перемоги, 4а, шляхом повного знесення самовільно прибудованих до будинку кафе будівельних споруд, тому вчинення ДВС виконавчих дій шляхом знесення будинку кафе, який належить боржникам на підставі договорів купівлі-продажу, і право власності на який зареєстровано 24.04.2017, є протиправними і направленими на безпідставне припинення права власності, що не відповідає вимогам статей 182, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Посилаючись на зазначені обставини Якушова О.М. просила визнати незаконною діяльності державного виконавця Вугледарського МВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області Бойницької О.А. щодо знесення будинку кафе "Літнє", загальною площею 14,1 м-2., розташованого за адресою: м. Вугледар, вул. 30-річчя Перемоги, 4а, право власності на яке відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 85650263 від 24.04.2017 та №88149784 від 26.05.2017 належить 1/2 частки Якушовій О.М. та 1/2 частки Ополєву В.Г. та зобов'язати державного виконавця відновити вказаний будинок кафе у стан, відповідно до технічного паспорту від 04.04.2017.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.10.2017 (колегія суддів: Сковородіна О.М., Тарапата С.С., Попов О.В.) у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалу мотивовано посиланнями на неможливість ідентифікувати обсяг площі будинку кафе, що належить відповідачам на підставі договорів купівлі-продажу від 26.11.1996 та від 02.09.1997 з площею, що залишилась після знесення самовільно зведених споруд, у зв'язку з відсутністю технічного паспорту станом на 1997 рік.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суді від 13.11.2017 (колегія суддів: Будко Н.В., Склярук О.І., Геза Т.Д.) відмовлено у задоволенні клопотання СПД Якушової О.М. про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання СПД Якушової О.М. про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не наведено обставин, які б мали виключний характер та свідчили про наявність належних підстав для звільнення від сплати судового збору, а також не подано доказів неможливості сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі на момент звернення з апеляційною скаргою (довідки банківських установ про відкриті рахунки, наявність чи відсутність на них коштів, рух грошових коштів по відкритим рахункам тощо), що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України; у редакції, чинній до 15.12.2017) є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Якушова О.М. посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам на які посилався скаржник у клопотанні про звільнення від сплати судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі Якушова О.М. просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати апеляційну скаргу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже при розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір", господарські суди виходять з того, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Відтак особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, це стосується і доведеності відповідних обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог.

Обставини скрутного майнового стану має бути доведено стороною, яка заявляє клопотання на підставі положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", як це передбачено статтями 32- 34, 36 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) і ці обставини мають бути такими, що об'єктивно перешкоджають сплаті стороною судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись із клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції скаржник посилався на те, що Якушова О.М. є безробітною, перебуває на обліку у Вугледарському міському центрі зайнятості, її сім'я має статус малозабезпеченої, а на її утриманні знаходяться дві неповнолітні дитини.

На підтвердження вказаних обставин, які за доводами скаржника перешкоджають сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі до клопотання про звільнення від сплати судового збору Якушовою О.М. було додано довідку Вугледарського міського центру зайнятості № 03-289 від 25.10.2017, довідку Вугледарського міського управління соціального захисту населення № 02-2/10-6451 від 18.10.2017.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Проте судом апеляційної інстанції належна правова оцінка вищезазначеним доказам неможливості сплати скаржником судового збору у встановленому Законом розмірі не надавалась, тому висновки апеляційного господарського суду про те, що скаржником не наведено обставин, які б мали виключний характер та свідчили про наявність належних підстав для звільнення від сплати судового збору, а також, що скаржником не подано доказів неможливості сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі на момент звернення з апеляційною скаргою, слід вважати безпідставними та передчасними.

Наведені судом апеляційної інстанції приклади доказів неможливості сплати скаржником судового збору (довідки банківських установ про відкриті рахунки, наявність чи відсутність на них коштів, рух грошових коштів по відкритим рахункам тощо) не є вичерпними та не свідчать про те, що саме ці докази свідчать про наявність підстав, які перешкоджають сплаті судового збору та є підставою для зменшення його розміру чи звільнення від сплати судового збору.

У касаційній скарзі Якушова О.М. зазначає про те, що не є суб'єктом підприємницької діяльності з 2014 року та не має банківських рахунків для зберігання коштів. Соціальна допомога по безробіттю перераховується їй на платіжну карту ПАТ КБ "ПриватБанк", яка не є банківським рахунком.

Згідно пункту 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, пункт 280, від 21.04.2011)."

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 (v015p710-04) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (254к/96-ВР) . Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)."

Верховний Суд наголошує, що встановивши наявність порушеного права, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції як така, що винесена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справу слід направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.10.2017 до провадження.

Судові витрати.

У зв'язку із скасуванням ухвали суду апеляційної інстанції і передачі справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.