Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" "НАК "Нафтогаз України") подала до Господарського суду Харківської області скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій просить:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2007 у справі № 33/154-06;

- визнати недійсною постанову ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2007 у справі № 33/154-06;

- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі.

Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець приймаючи постанову про зупинення вчинення виконавчих дій не взяв до уваги, що заборгованість щодо стягнення судового збору не підпадає під дію норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , оскільки цим Законом визначено вичерпний перелік заборгованості, виконавче провадження за якою підлягає зупиненню і розширеного тлумачення такого переліку не передбачено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області задоволено частково. Визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 30.03.2007 у справі №33/154-06; визнано недійсною постанову ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 30.03.2007 у справі № 33/154-06; у задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 ухвалу Господарського суду Харківської області 10.11.2017 у справі №33/154-06 скасовано. Скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишено без задоволення.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2007 частково задоволені позовні вимоги, стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" 408621,33 грн інфляційних, 172529,00 грн 3% річних, 405,45 грн державного мита, 1,87 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. На виконання рішення судом видано відповідний наказ.

- ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2010 замінено стягувача у справі № 33/154-06 з Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" на його правонаступника Дочірню Компанію "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

- державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області 25.02.2010 відкрите виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області по справі № 33/154-06 про стягнення з боржника на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", 408621,33 грн інфляційних, 172529,00 грн 3% річних, 405,45 грн державного мита, 1,87 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- державним виконавцем Відділу 14.07.2017 прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 17657661 з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження";

- в якості правових підстав зазначено, що боржник - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , тому вчинення виконавчих дій з примусового виконання має бути зупинене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення терміну дії зазначених обставин.

Частково задовольняючи скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", місцевий господарський суд вказав, що предметом спору у справі № 33/154-06 було стягнення інфляційних в розмірі 408621,33 грн та 3% річних в розмірі 172529,00 грн, нарахованих на заборгованість за договором комісії № 12/03-28 від 02 жовтня 2003. Оскільки вказана заборгованість виникла за поставку теплової енергії, а не за спожитий природний газ чи електричну енергію, місцевий господарський суд вважав, що наявність цього боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовуючи ухвалу першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування частини 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" до виконавчих проваджень, де не стягується заборгованість за природний газ (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), є порушенням пункту 10 частини 1 статті 34 цього Закону, який крім стягувачів (постачальників природного газу) НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", передбачає інших стягувачів, що не є постачальниками природного газу - ПАТ "Укртансгаз", постачальників електричної енергії, тобто не ставить зупинення вчинення виконавчих дій в залежність від предмету стягування.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №33/154-06, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 у справі №33/154-07 залишити без змін.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням статтей 5, 6, 18, 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" та положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) ;

- заборгованість, яка існує між сторонами у даній справі, виникла не на підставі постачання природного газу, а на підставі порушення зобов'язання зі своєчасної оплати постачання теплової енергії за договором комісії;

- дана заборгованість не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч.1 ст. 34 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у зв'язку з чим виконавче провадження не може бути зупинено.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №33/154-06, прийнято її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О., її замінено на суддю Мамалуя О.О.

Учасники справи не скористалось своїми процесуальними правами та не надали відзиви на касаційну скаргу.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (1404-19) , який, з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, підлягає застосуванню при розгляді спірних правовідносин, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області №33/51-08 від 10.06.2008 у межах виконавчого провадження №8494730 здійснено головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (1404-19) .

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

' 'br' Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) частину 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, доповнено пунктом 10, а також доповнено вказану статтю частиною четвертою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 152 КП "Харківські теплові мережі" включене до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Частиною 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Таким чином, пунктом 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано питання зупинення виконавчого провадження в залежності від того хто є стягувачем (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", і постачальники електричної енергії) та боржниками (підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення), а частина четверта статті 34 вказаного Закону визначає, в якій частині може бути зупинено виконавче провадження за спожитий природний газ.

При цьому відповідно до абзацу 8 частини 1статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з абзацом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія.

' 'br' Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) врегульовує питання щодо заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а саме спожиті природний газ, електричну енергію.

Таким чином, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що стягнута за судовим рішенням у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків КП "Харківські теплові мережі" за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за поставлену теплову енергію. Отже, спірна заборгованість не є предметом правового регулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , а тому порушене на виконання судового рішення з примусового стягнення такої заборгованості виконавче провадження не підлягає зупиненню на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2018 №15/311-09; від 12.04.2018 №46/350-07).

Включення КП "Харківські теплові мережі" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) не є безумовною підставою зупинення будь-якого виконавчого провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанцій обґрунтовано визнано скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в частині визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, які полягають у винесенні постанови ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 30.03.2007 у справі № 33/154-06 та визнання недійсною постанови ВП № 17657661 про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2007 у справі № 33/154-06 обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, а висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії ДВС зроблений на підставі неправильного тлумачення норм матеріального права, що регулюють виконання судових рішень.

Крім того, щодо вимоги скарги про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017, на момент винесення судового рішення) передбачала оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, в той час як предметом скарги є вимога стягувача про зобов'язання посадової особи Відділу (державного виконавця) до вжиття заходів для фактичного повного виконання рішення у даній справі, що не є компетенцією господарського суду у відповідності до вимог вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, у скарзі, поданій в порядку ст. 121-2 ГПК України, може бути заявлено вимогу про зобов'язання здійснити певні виконавчі дії саме органу державної виконавчої служби, а не його посадової особи, і лише в разі, якщо цей орган ухиляється від їх виконання без достатніх підстав з зазначенням які саме певні дії має бути вчинено.

Зважаючи на те, що скарга в цій частині вказаним вимогам не відповідає, за змістом скарги заявлено вимогу про зобов'язання саме посадової особи до вчинення заходів для фактичного повного виконання рішення у даній справі без зазначення конкретних дій, які мають бути вчинені та надання до суду доказів ухилення органу від їх вчинення, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги в цій частині.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 4 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 10.11.2017 - залишенню в силі.

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи те, що в даному випадку Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", скасовує постанову суду апеляційної інстанції та залишає в силі ухвалу місцевого господарського суду, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі №33/154-06 скасувати. Залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.11.2017.

3. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1600, 00 грн.