ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/3560/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Діфлон"
відповідач - фізична особа-підприємець Крамаренко Тетяна Степанівна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4"
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діфлон"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Фоміна В.О. від 15 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Буракової А.М. від 29 листопада 2017 року
Історія справи
Короткий зміст та підстави подання позову
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діфлон" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця Крамаренко Тетяни Степанівни про стягнення 272 600,00 грн. та суми сплаченого судового збору у розмірі 4 089,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що придбав у відповідача за усною домовленістю плити дорожні ПДН-14 у кількості 64 штуки, з яких 6 штук були повернуті відповідачу, як надлишково придбані, а решта плит використані при виконанні робіт з ремонту дорожнього покриття на земельній ділянці за договором підряду, укладеного між позивачем та третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-4".
3. Через сім місяців після використання товару, позивачем виявлено приховані недоліки у поставлених йому відповідачем плитах дорожніх ПДН-14., у зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст. 678 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача суму у розмірі 272 600,00 грн, яка відповідала вартості поставленого товару.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4. Між позивачем (ТОВ "Діфлон"), в якості покупця, та відповідачем (ФОП Крамаренко Т.С.), в якості постачальника, укладений договір поставки продукції виробничо-технічного призначення у спрощений спосіб відповідно до положень ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, що підтверджується виставленим 08.09.2016 рахунком №102 на суму 300 800,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 133,33 грн., за плиту дорожню ПДН-14 у кількості 64 шт.
5. Відповідно до платіжних доручень №50 та №810 від 08.09.2016 позивачем перераховано відповідачу 300 800,00 грн. за плиту дорожню згідно з рахунком №102 від 08.09.2016.
6. У період з 23.09.2016 по 30.09.2016 позивач отримав від відповідача плити дорожні ПДН-14 у кількості 64 штук, що підтверджується видатковими накладними: №2691 від 23.09.2016 - 12 шт. плит на суму 56 400,00 грн.; №2718 від 26.09.2016 - 12 шт. плит на суму 56 400,00 грн.; №2733 від 27.09.2016 - 12 шт. плит на суму 56 400,00 грн.; №2799 від 30.09.2016 - 12 шт. плит на суму 56 400,00 грн.; та №2800 від 30.09.2016 - 16 шт. плит на суму 75 200,00 грн.
7. Зазначені плити були придбані для виконання робіт з ремонту дорожнього покриття на земельній ділянці, що належить позивачу та знаходиться за адресою: м. Харків, провулок Пластичний, 9.
8. У процесі підготовки до ремонту дорожнього покриття з'ясовано, що плити придбані з надлишком, а саме: придбано зайвих 6 плит, у зв'язку з чим 07.11.2016 позивач повернув відповідачу плити у кількості 6 шт. на суму 28 200,00 грн., а 21.11.2016 відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти у сумі 28 200,00 грн. за повернутий товар, що підтверджується випискою ПАТ "Скай Банк" від 21.11.2016 по рахунку позивача.
9. 07.09.2016 між позивачем, в якості замовника, та третьою особою (ТОВ "Спецбуд - 4"), в якості підрядника, укладений договір підряду №11, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався виконати роботи з благоустрою території за адресою: м. Харків, провулок Пластичний, 9.
10. Пунктом 2.2 договору підряду сторони передбачили, що замовник перераховує підряднику аванс на придбання необхідних матеріалів до початку робіт. Вартість робіт, які здійснюються підрядником, на умовах цього договору встановлена на підставі кошторисних розрахунків і є остаточною на весь обсяг, визначений з урахуванням очікуваних цін і залишається без змін у період проведення робіт (пункт 2.3. договору підряду).
11. Згідно з пунктом 3.2 договору підряду підставою для остаточних розрахунків є оформлені сторонами акти приймання виконаних робіт (КБ-2, КБ-3). Робота вважається прийнятою, якщо протягом 5-ти днів з моменту отримання замовником акта, від останнього не надійшло письмового заперечення. У разі виявлення дефектів, акт приймання виконаних робіт підписується тільки після їх усунення.
12. Відповідно до пункту 4.1 договору підряду гарантійний термін на об'єкт становить 1 рік з моменту підписання сторонами загального акта приймання виконаних робіт.
13. Пунктом 5.1 договору підряду визначені зобов'язання підрядника, а саме: підпунктом 5.1.1 - виконати передбачену цим договором роботу у відповідності до проектно-кошторисної документації та належною якістю; підпунктом 5.1.3. - здати виконані роботи замовнику за актами форм КБ-2, КБ-3; підпунктом 5.1.6. - усувати за свій рахунок виявлені дефекти та недостатки протягом гарантійного строку, передбаченого пунктом 4.1. договору. При цьому, підрядник зобов'язаний приступити до таких робіт протягом 3-х днів з моменту отримання письмового повідомлення від замовника та виконати їх у строки, встановлені БНіП для даних видів робіт.
14. 09.11.2016 роботи з ремонту дорожнього покриття були виконані, що підтверджується актами приймання-виконаних будівельних робіт №27 від 30.09.2016 на суму 43 055,00 грн. та № 33 від 06.11.2016 на суму 93 496,00 грн., всього на суму 136 551,00 грн.
15. Згідно з накладною №1 від 30.09.2016 на суму 95 000,00 грн. та №3 (без дати) на суму 53 312,54 грн. необхідно було придбати матеріали на загальну суму 148 312,54 грн.
16. Платіжними дорученнями: № 519 від 13.09.2016 на суму 95 000,00 грн.; №584 від 27.09.2016 на суму 43 055,00 грн.; №662 від 31.10.2016 на суму 20 000,00 грн.; №700 від 04.11.2016 на суму 60 000,00 грн.; №796 від 22.11.2016 на суму 28 200,00 грн.; №976 від 29.12.2016 на суму 13 496,00 грн.; №977 від 29.12.2016 на суму 25 112,54 грн., всього, на суму 284 863,54 грн. позивачем сплачено третій особі за виконані роботи за договором підряду.
17. В акті №33 приймання виконаних робіт за листопад 2016 у графі "найменування робіт і затрат" зазначено: "укладення дорожнього покриття із збірних залізобетонних плит прямокутних площею 10,5 кв.м", а у графі "виконано робіт (витрати)" вказано суму у розмірі 26 782,82 грн.
18. 23.11.2016 між позивачем та третьою особою укладена додаткова угода №1 до договору підряду №11 від 07.09.2016, відповідно до умов якої пункти 2.1. та 4.2. договору викладені у наступній редакції: "пункт 2.1 договору підряду - вартість робіт, є величиною договірною та визначається у сумі 160 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 26 666,67 грн."; а пункт 4.2 договору підряду - "строки виконання робіт, складають: початок - 20.09.2016, закінчення - 31.06.2017".
19. Після семи місяців користування дорожніми плитами, позивачем виявлено злущення поверхневого шару плит, що зафіксовано у доповідній записці від 12.06.2017.
20. 13.06.2017 позивачем на адресу відповідача направлена претензія щодо поставки товару неналежної якості, у зв'язку з чим позивачем складено кошторис з урахуванням відновлювальних матеріалів та робіт на суму 124 499,77 грн. та запропоновано відповідачу направити негайно свого повноважного представника для складання акту виявлення прихованих недоліків та усунути дефекти товару за власний рахунок або замінити його.
21. 19.06.2017 позивачем, в односторонньому порядку, складено акт про виявлення прихованих недоліків плит дорожніх ПНД-14, які поставлені позивачу відповідачем, та які проявилися протягом семи місяців експлуатації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
22. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.11.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.
23. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не доведено наявність прихованих недоліків і неналежну якість плит дорожніх ПДН-14, які були поставлені відповідачем, а наданий в підтвердження даного факту акт про приховані недоліки від 19.06.2017, який складений позивачем в односторонньому порядку, не є належним доказом такої обставини, оскільки складений в порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7, а саме, без залучення до участі у складанні акту представника експертного бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції по якості, або компетентного представника іншого підприємства, або компетентного представника громадськості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24. Не погоджуючись із вказаними рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, позивач подав касаційну скаргу, у якій просив рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу
25. Скаржник, ТОВ "Діфлон", обґрунтовує вимоги касаційної скарги наступними доводами (узагальнено):
25.1. Судами, в порушення діючих на момент винесення оскаржуваних рішень норм процесуального права, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, чим позбавлено останнього права на доведення власної позиції по справі;
25.2. Судом апеляційної інстанції помилково встановлено про часткову невідповідність поставленого товару із посиланням на суму, вказану у претензії позивача, оскільки діюче процесуальне законодавство не передбачало обов'язкового пред'явлення претензії до звернення до суду, а позивач мав право на відшкодування повної суми товару неналежної якості;
25.3. Судами безпідставно встановлено, що гарантійні зобов'язання та їх строки, встановлені в укладеному між позивачем та третьою особою договорі підряду, розповсюджуються на приховані дефекти та недоліки, виявлені в матеріалах, виробником чи продавцем якого не є третя особа.
Доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу
26. Відповідач, ФОП Крамаренко Т.С., проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувані рішення та постанову без змін з наступних підстав (узагальнено):
26.1. Позивач не пред'являв будь-яких претензій або повідомлень щодо якості або кількості товару до подання позову по справі;
26.2. Факт невідповідності якості поставленого товару не підтверджено належними та допустимими доказами;
26.3. Судами правомірно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі експертизи, оскільки це є правом, а не обов'язком суду, потреби у її проведенні не було, а позивач лише намагався у будь-який спосіб легітимізувати неналежно оформлений по справі доказ.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
27. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження суду касаційної інстанції, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а оскаржувані рішення законними з наступних підстав.
28. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із позовом в даній справі стало виявлення позивачем недоліків поставленого відповідачем товару.
29. Відповідно до ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
30. Згідно ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
31. У відповідності до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакцій, чинній на момент винесення рішення місцевого господарського суду) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
32. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (у редакцій, чинній на момент винесення рішення місцевого господарського суду) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
33. При цьому, діючі положення процесуального закону, які були чинними на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції, містять аналогічні положення.
34. Так, у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
35. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
36. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, до спірних відносин підлягає застосуванню Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7 (Інструкція), пунктом 1 якої визначено, що ця інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання виробничо-технічного призначення, та товарів народного споживання по якості та комплектності.
37. Згідно з п. 9 Інструкції акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені лише в процесі її обробки, виробленої послідовно двома або декількома підприємствами, акт про приховані недоліки має бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, який виявив недоліки. Акт про приховані недоліки, виявлені у продукції з гарантійними термінами служби або зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного терміну. Якщо для участі у складанні акта викликається представник виготовлювача (відправника), то до встановленого 5-денного терміну додається час, необхідне для його приїзду. Акт про приховані недоліки товарів, гарантійний термін на які обчислюється з моменту їх роздрібного продажу, може бути складений також в період зберігання до продажу, незалежно від часу отримання товарів. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.
38. Відповідно до п. 33 Інструкції акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією, якщо інше не передбачено Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами і договором.
39. Згідно з п. 20 Інструкції при неявці представника виготовлювача (відправника) викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості.
40. Таким чином, відповідно до положень зазначеної Інструкції позивач у разі виявлення прихованих недоліків повинен був залучити до участі у складанні акту представника експертного бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції по якості, або компетентного представника іншого підприємства, або компетентного представника громадськості.
41. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що наданий позивачем акт про приховані недоліки від 19.06.2017 не може вважатися належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом наявності обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення з відповідача вартості поставлених дорожніх плит за ст. 678 Цивільного кодексу України, оскільки складений в порушення вимог вищезазначеної Інструкції в односторонньому порядку без залучення відповідних фахівців, а відтак підтверджує наявність прихованих недоліків і неналежну якість поставленого відповідачем товару на дату його складення.
42. При цьому, Верховний Суд також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про проведення у справі судової експертизи, оскільки з огляду на предмет та підстави позову в даній справі, для з'ясування обставин, що мають значення для її правильного вирішення, відсутня необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, оскільки першочерговим і основним предметом доказування в ній є належне встановлення та фіксація недоліків товару на момент їх виявлення.
43. Інші доводи касаційної скарги не можуть бути розглянуті по суті Верховним Судом, оскільки є вимогами про переоцінку доказів і встановлення обставин справи, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
45. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діфлон" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у справі №922/3560/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.