Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 201, 421, 423, 424, 426, 431, 432, 438- 440, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 7- 9, 14, 15, 17, 50- 53 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано порушенням майнових прав позивача на персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11" та "ІНФОРМАЦІЯ_12" шляхом незаконного розповсюдження товару - пазлів з 20 елементами, на коробці яких зображено графічні зображення названих персонажів, які (зображення) є самостійною складовою аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.12.2017 позов задоволено повністю та стягнуто: з Підприємства 96 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 10 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1 600 грн. судового збору.

Рішення місцевого суду з посиланням на приписи статей 11, 418, 426, 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 11, 15, 31-33, 50, 52 Закону № 3792 мотивовано порушенням Підприємством майнових авторських прав позивача та наявністю підстав для стягнення компенсації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано частково та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову: з Підприємства стягнуто 16 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 4 166,67 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 266,67 грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено. Постанову апеляційного господарського суду з посиланням на приписи статей 432, 443 ЦК України, статей 1, 8, 9, 15, 31-33, 50, 52 Закону № 3792 та пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (1774-19) (далі - Закон № 1774) мотивовано порушенням Підприємством майнових авторських прав позивача та відсутністю підстав для застосування повної мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при стягненні компенсації.

Компанія, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі. Скаргу мотивовано тим, що:

- з Підприємства підлягає стягненню компенсація за кожний протиправно використаний об'єкт авторського права, оскільки кожний з персонажів ("ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11" та "ІНФОРМАЦІЯ_12") використано на пазлах самостійно, а вони не є в сукупності кадром з аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- виплата компенсації за порушення авторських прав не підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Закону № 1774;

- Компанія понесла витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн.

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 01.04.2008 Компанією (замовник) та ОСОБА_5 (автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення № ОК-2/2008 (далі - Договір № 1), за умовами якого автор-виконавець зобов'язується створити і передати замовнику сценарії 8-ми серій дитячого телевізійного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1", а замовник прийняти та оплатити сценарій;

- 08.06.2010 Компанією (правовласник) і товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - ТОВ "Маша и Мєдвєдь"; правонабувач) укладено договір про відчуження виключних прав на аудіовізуальний твір (серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1") № 010601-МиМ (далі - Договір № 2), за умовами якого правовласник передає правонабувачу виключне право на аудіовізуальний твір (серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1"; далі - Твір), який має статус "національний фільм", а правонабувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на серії аудіовізуальних творів: 1) "ІНФОРМАЦІЯ_2" 2) "ІНФОРМАЦІЯ_3", 3) "ІНФОРМАЦІЯ_4", 4) "ІНФОРМАЦІЯ_5", 5) "ІНФОРМАЦІЯ_6", 6) "ІНФОРМАЦІЯ_7", 7) "ІНФОРМАЦІЯ_8", 8) "ІНФОРМАЦІЯ_9";

- відповідно до пункту 6.1 Договору № 2 він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього строку дії виключного права на Твір;

- відповідно до пункту 2 додатку № 1 до Договору № 2 одночасно з передачею права на Твір правовласник передає правонабувачу у повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи Твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо у додатках до Договору № 2;

- 10.12.2014 між ТОВ "Маша і Мєдвєдь" (правовласник) та Компанією (набувач) укладено договір про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "ІНФОРМАЦІЯ_1" і "ІНФОРМАЦІЯ_13") № ММ-2 (далі - Договір № 3), за умовами якого правовласник у порядку, передбаченому цим договором, передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену цим договором винагороду;

- відповідно до пункту 1.3 Договору № 3 правовласник заявляє і гарантує, що правовласник є єдиним власником виключного права на аудіовізуальні твори і що після передачі/відчуження згідно з актами передачі прав або актами приймання-передачі виключне право на аудіовізуальні твори не буде заставлено, під арештом та не буде обтяжено ніякими іншими зобов'язаннями чи будь-якими іншими інтересами будь-якого виду;

- згідно з пунктом 1.5 Договору № 3 виключне право на аудіовізуальні твори переходить від правовласника до набувача з дати підписання актів приймання прав;

- пунктом 1.7.1 Договору № 3 встановлено, що до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром за всіма діючими ліцензійними договорами (що зазначені у відповідному додатку до цього договору), укладеними правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі за цим договором. Правовласник зобов'язується у найкоротший термін повідомити усі компанії-ліцензіати у письмовій формі про передачу своїх прав за діючими ліцензійними договорами;

- відповідно до пункту 4.1 Договору № 3 одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи та об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, інструкцію зі стилю, робочі матеріали, назву анімаційних серіалів "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_13", графічні зображення, персонажі, музику та фонограми, незалежно від того, чи перераховані зазначені елементи та об'єкти безпосередньо у додатках до цього договору;

- згідно з пунктом 7.1 Договору № 3 він набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом усього строку дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації терміну дії виключного права;

- додатком № 1 до Договору № 3 сторони погодили основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" і "ІНФОРМАЦІЯ_13" та права, які підлягають відчуженню за договором;

- відповідно до пункту 1 акта передачі прав від 01.01.2015 № 1 до Договору № 3 правовласник на дату підписання вказаного акта передав набувачу виключне право у повному об'ємі на аудіовізуальні твори, а набувач прийняв виключне право у повному обсязі на аудіовізуальні твори;

- 17.08.2017 у магазині "Будинок Книги", господарську діяльність у якому здійснює Підприємство, за адресою: 14013, м. Чернігів, проспект Миру, буд. 45 здійснено продаж (реалізація, розповсюдження) товарів: дитячі іграшки - пазли з 20 елементами; на коробці, розмір якої 12/15 см, зображені без дозволу правовласника персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11", "ІНФОРМАЦІЯ_12" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- на підтвердження розповсюдження спірних товарів позивач надав завірені копії фіскальних чеків від 17.08.2017, фотокопії придбаного товару (оригінал товару оглядався в судовому засіданні) та компакт-диск з відповідним записом процедури закупівлі спірних товарів;

- відповідно до протоколу огляду речових доказів від 05.12.2017 на наданому позивачем компакт-диску зафіксовано процедуру закупівлі повноваженим представником позивача Сушко В.С. у магазині відповідача саме пазлів "ІНФОРМАЦІЯ_1" розміром 12/15 см. Якість відеозапису та ракурси зйомки коробки пазлів дозволяють дійти однозначного висновку про належність до факту здійснення закупівлі саме коробки з пазлами, наданої позивачем до позовної заяви;

- Договори № 1, № 2 та № 3 станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались;

- стягненню підлягає 96 000 грн. компенсації, виходячи з кількості окремих об'єктів інтелектуальної власності позивача (зображень персонажів) - 3, мінімальної заробітної плати на час прийняття рішення - 3 200 грн. та мінімальної кількості таких заробітних плат - 10.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- копією фіскального чека від 17.08.2017 підтверджується продаж відповідачем позивачу двох коробок спірного товару за ціною 13 грн. (2 х 6,50 грн.);

- відсутні докази звернення Компанії до Підприємства з вимогами щодо припинення реалізації спірного товару;

- стягненню підлягає 16 000 грн. компенсації виходячи з малозначності порушення, вчиненого відповідачем, розміру отриманого ним доходу (13 грн.) та порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача на один аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав позивача на персонажі "ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11", "ІНФОРМАЦІЯ_12".

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Принцип вичерпання прав стосується лише оригіналу чи примірників творів, правомірно введених у цивільних обіг. Розповсюдження ж контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Водночас відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі № 1774, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом № 3792 на час прийняття рішення у справі (2017 рік), не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.

Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши те, що виключні майнові авторські права, зокрема на аудіовізуальний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" та його складові частини, належать Компанії на підставі зазначеного договору, який є чинним і недійсним не визнавався, тоді як з боку Підприємства мало місце використання зображень персонажів "ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11" та "ІНФОРМАЦІЯ_12" шляхом продажу відповідного товару за відсутності необхідного дозволу позивача, дійшли обґрунтованого висновку щодо порушення відповідачем майнових авторських прав позивача на самостійні частини аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

При цьому, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, у визначенні розміру компенсації, беручи до уваги встановлені обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав Компанії, з урахуванням малозначності вчиненого відповідачем порушення та розміру отриманого ним доходу (13 грн.), передбачуваного розміру збитків потерпілої особи, можливості відновлення попереднього стану та необхідності для цього незначних зусиль тощо, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права та керуючись визначеними статтею 3 ЦК України принципами справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням того, що розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом № 3792 на час прийняття рішення у справі (2017 рік), не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, обґрунтовано застосував розрахункову величину в розмірі 1 600 грн. та правомірно задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав позивача в сумі 16 000 грн.

Доводи скаржника про те, що з Підприємства підлягає стягненню компенсація за кожний протиправно використаний об'єкт авторського права, оскільки кожний з персонажів ("ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11" та "ІНФОРМАЦІЯ_12") використано на пазлах самостійно, а вони не є в сукупності кадром з аудіовізуального твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", не можуть братися до уваги, оскільки положення ЦК України (435-15) та Закону № 3792 не ставлять розмір компенсації в пряму залежність від кількості використаних творів або їх складових частин, а лише встановлюють право стягнення компенсації виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Обставини ж порушення впливають на загальний розмір компенсації (у визначених законодавцем межах - від 16 000 до 80 000 000 грн.).

Твердження Компанії про понесення нею витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн. не можуть бути підставою для задоволення її вимог, оскільки суд апеляційної інстанції, керуючись принципом пропорційності задоволених позовних вимог, прийняв рішення без порушення відповідних процесуальних норм та правомірно визначив до стягнення суму витрат на правову допомогу адвоката, оцінивши водночас витрати сторін з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також з урахуванням часу, який мав би витратити адвокат на підготовку відповідних матеріалів як кваліфікований фахівець.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Компанії без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції без змін, як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.