1. 26.02.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/10193/17 в порядку статей 286 - 288 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/10193/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018.

3. Ухвалою від 22.03.2018 Верховний Суд ухвалив відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі №910/10193/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Позивачем 06.04.2018 поштовим відправленням подано відзив на касаційну скаргу відповідача.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 1071, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частини 21.1. статті 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Интерстиль" (далі - ТОВ "Интерстиль", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач) про зобов'язання виконати умови договору №411692 від 08.10.2002 на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування грошових коштів на суму 120 382, 93 грн. на поточний рахунок ПАТ КБ "Приватбанк" №26003050006452, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у нього відсутня можливість розпоряджатися належними йому грошовими коштами в розмірі 120 382, 93 грн., які знаходилися на рахунку №26006411692001 в ПАТ КБ "Приватбанк" та 28.05.2014 без належних правових підстав були перераховані банком на рахунок №29039411692001, до якого позивач не має доступу; при цьому, у позивача відсутня достовірна інформація щодо фактичних реквізитів рахунку, на якому перебувають належні підприємству грошові кошти в розмірі 120 382, 93 грн., оскільки стан рахунків №26006411692001 та №29039411692001 не відображається у програмному продукті "Приват-24".

6.1. Позивач доводив, що за меморіальним ордером №Е0528L08ТК залишок грошових коштів позивача на суму 120 382, 93 грн. знаходився на поточному рахунку №26006411692001 та 28.05.2014 був перерахований відповідачем на рахунок №29039411692001, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку №26006411692001 ТОВ "Интерстиль" за період "травень 2014"; при цьому, відповідачем в односторонньому порядку перераховано 28.05.2014 зазначену суму в повному обсязі з рахунку позивача №26006411692001 на рахунок №29039411692001, МФО 305299, ПАТ КБ "Приватбанк" з призначенням платежу "сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879".

6.2. Позивач також зазначив, що 11.04.2017 звернувся до відповідача із заявою-претензією про повернення грошових коштів в розмірі 120 382, 93 грн., які були безпідставно списані з його рахунку №26006411692001 шляхом перерахування їх на рахунок ТОВ "Интерстиль" №26003050006452 у ПАТ КБ "Приватбанк" або надання доступу до грошових коштів; зазначена заява отримана відповідачем 12.04.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, залишена останнім без відповіді та задоволення. Також, позивач 24.05.2017 надіслав на адресу відповідача лист з платіжним дорученням №519 від 24.05.2017 на суму 120 382, 93 грн. щодо перерахування зазначених грошових коштів з рахунку №26006411692001 на інший рахунок позивача №26003050006452, однак, дане платіжне доручення відповідачем виконано не було.

7. Рішенням суду першої інстанції від 17.10.2017 позовні вимоги ТОВ "Интерстиль" задоволено та зобов'язано ПАТ КБ "Приватбанк" виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №411692 від 08.10.2002 шляхом перерахування на користь ТОВ "Интерстиль" грошових коштів в розмірі 120 382, 93 грн. на рахунок №26003050006452 в ПАТ КБ "Приватбанк"; стягнено з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Интерстиль" 1 805, 75 грн. судового збору.

7.1. Рішення суду мотивоване тим, що 08.10.2002 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Интерстиль" укладено договір №411692 на здійснення розрахунково-касового обслуговування, згідно з яким відповідач зобов'язався здійснювати обслуговування поточного рахунку позивача, відкритого у національній валюті для здійснення всіх операцій з розрахунково-касового обслуговування, передбачених чинним законодавством.

7.2. Судом встановлено, що відповідно до умов додатка №2 до договору №411692 від 08.10.2002 відповідач зобов'язався здійснювати, зокрема, розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку позивача в національній валюті №26006411692001; строк дії договору (пункт 7.1) визначено з дня його підписання сторонами до закриття усіх рахунків позивачем; докази припинення договору в установленому порядку в матеріалах справи відсутні.

7.3. Суд встановив факт відкриття позивачем у ПАТ КБ "Приватбанк" іншого поточного рахунку у національній валюті №26003050006452 на підставі цього ж договору №411692 від 08.10.2002 на здійснення розрахунково-касового обслуговування; звернення 24.05.2017 позивача до відповідача листом від 24.05.2017 з наданням на виконання відповідачу платіжного доручення №519 на перерахування належних йому грошових коштів на суму 120 382, 93 грн. з рахунку №26006411692001 на рахунок №26003050006452 в ПАТ КБ "Приватбанк", яке не було виконано відповідачем.

7.4. Судом також встановлено, що грошові кошти на суму 120 382, 93 грн. станом на 28.05.2014 знаходились на поточному рахунку позивача №26006411692001, що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по зазначеному рахунку ТОВ "Интерстиль" за період з березня по квітень 2014 року, при цьому, до 24.05.2017 позивач не надавав відповідачу розпоряджень або доручень про відчуження цих коштів на користь інших осіб.

7.5. Врахувавши встановлені обставини та вимоги статті 622 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Интерстиль" та зобов'язав ПАТ КБ "Приватбанк" виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №411692 від 08.10.2002 шляхом перерахування на користь ТОВ "Интерстиль" грошових коштів в розмірі 120 382, 93 грн. на рахунок №26003050006452 в ПАТ КБ "Приватбанк".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. 24.01.2018 постановою Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скарги ПАТ КБ "Приватбанк", а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 - без змін.

8.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд зазначив про правильність оцінки та повноту встановлення обставин справи судом першої інстанції та погодився з його висновками про те, що право розпорядження коштами, які знаходяться на рахунку, відкритому в банку, надане лише власникові рахунку, матеріалами справи підтверджується факт невиконання банком (відповідачем) розпоряджень позивача (клієнта) щодо перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Интерстиль" та залишення без розгляду звернення позивача до банку.

8.2. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач ініціював в належний спосіб переказ коштів в розмірі 120 382, 93 грн. з рахунку №29039411692001 шляхом перерахування їх на рахунок №26003050006452 згідно з платіжним дорученням №519 від 24.05.2017; позивачем дотримано встановлених законом правил переказу коштів з рахунку №29039411692001 на рахунок №26003050006452 згідно з платіжним дорученням №519 від 24.05.2017 на суму 120 382, 93 грн., яке було направлено на адресу ПАТ КБ "Приватбанк" разом з листом від 24.05.2017.

8.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що платіжне доручення №519 від 24.05.2017 на перерахування суми 120 382, 93 грн. з останнього відомого позивачу рахунку, на якому вони знаходились - №29039411692001 на рахунок позивача №26003050006452 протягом строку, встановленого статтею 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та пунктом 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, не повернуто відповідачем позивачу із зазначенням причин та дати його повернення, що має засвідчуватись підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відтиском штампа банку, отже, зазначене платіжне доручення прийнято банком до виконання.

8.4. Суд апеляційної інстанції спростував доводи відповідача про ненадання позивачем на підтвердження позовних вимог оригіналу договору банківського рахунку та первинних документів, що підтверджують надходження коштів в розмірі 120 382, 93 грн. на рахунок №26006411692001, з посиланням на те, що відповідно до пункту 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, зазначений договір повинен зберігатись у банку, а факт існування між сторонами договірних відносин та належності позивачу рахунку №26006411692001 підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку №26006411692001 позивача за період "березень 2014 року", "квітень 2014 року" та "травень 2014 року", сформованих за допомогою програми "Приват-24", які містять відтиск печатки і підпис уповноваженого представника банку та відповідно до статей 73 - 81, 86 ГПК України є належними та допустимими доказами існування договірних правовідносин між сторонами та факту перерахування банком грошових коштів на суму 120 382, 93 грн., які належали позивачеві, на інший рахунок та розміру грошових коштів, які обліковувались на поточному рахунку №26006411692001 позивача станом на 28.05.2014, тобто до моменту перерахування відповідачем грошових коштів на недіючий рахунок №29039411692001.

8.5. Враховуючи те, що відповідачем не були виконані умови договору, укладеного з позивачем, вимоги законодавства щодо перерахування грошових коштів у визначений строк, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, у зв'язку з чим визнав правомірним зобов'язання відповідача виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування на користь ТОВ "Интерстиль" грошових коштів на суму 120 382, 93 грн. на поточний рахунок №26003050006452, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк".

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

9. Скаржник зазначив, що суди не прийняли до уваги того, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав оригіналу договору банківського рахунку та первинних документів, що підтверджують надходження коштів в розмірі 120 382, 93 грн. на рахунок №26006411692001, при цьому, в порушення вимог законодавства, суди оцінили звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку №26006411692001 позивача в період з березня 2014 року по травень 2014 року, які створені у програмному комплексі "Приват-24", як належні та допустимі докази існування договірних правовідносин між сторонами.

10. Також, скаржник зазначив, що банк не має можливості надати оригінали зазначених документів, оскільки був позбавлений доступу до своїх документів та частини цілісного майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк" на території Автономної Республіки Крим у зв'язку з окупацією, а у 2014 році документи банку взагалі були конфісковані.

11. Скаржник доводив порушення способу подання позивачем розрахункового документа, зокрема, направлення поштою, що унеможливлює здійснення необхідних заходів щодо ідентифікації позивача, як клієнта, передбачених статтею 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Доводи інших учасників справи

12. Позивач у відзиві на касаційну скаргу з доводами відповідача не погодився, вважає, що належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не надано, а відтак, рішення судів є законними та мотивованими.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

13. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Протокол 1, стаття 1

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

14. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

15. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції з 15.12.2017.

Стаття 7 - правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Стаття 13 - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Стаття 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Стаття 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

16. Цивільний кодекс України (435-15)

Частина 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1).

Частина 1 статті 1059 - договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Частина 2 статті 1059 - у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Частина 1 статті 1066 - за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частина 2 статті 1066 - банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частина 3 статті 1066- банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частина 1 статті 1071 - банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Частина 2 статті 1071 - грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частина 1 статті 1074 (в редакції від 14.10.2014) - обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Частина 1 статті 1089 - за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

17. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14)

Частина 22.1. статті 22 - ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Частина 22.2. статті 22 - клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

19. Юридичний аналіз положень статей 1066, 1071, 1074 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що укладаючи договір банківського рахунку банк приймає на себе зобов'язання з гарантування клієнту права безперешкодно розпоряджатися грошовими коштами на такому рахунку. Обмеження для клієнта у праві розпорядження грошовими коштами можуть бути встановлені тільки законом або укладеним договором банківського рахунку. Отже, навіть якщо відповідно до закону банк тимчасово обмежує право клієнта в розпорядженні грошовими коштами на банківському рахунку, таке обмеження не може бути постійним.

Відтак, виконуючи вимоги Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) щодо припинення діяльності відокремлених підрозділів банку, відповідач діяв правомірно, закривши без згоди клієнта поточні рахунки юридичних осіб-суб'єктів Криму та перерахувавши кошти з таких рахунків на спеціальні рахунки банку у відділеннях материкової частини України, відповідно до Постанови №699 "Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони "Крим"". Разом з тим, законодавець визначає такі заходи як тимчасові та такі, що не звільняють банк від прийнятих на себе зобов'язань за договором банківського рахунку про гарантування клієнту права безперешкодного розпорядження належними йому грошовими коштами. Отже, після переведення коштів клієнта на материкову частину України чинне законодавство не обмежує клієнта у праві розпорядження його коштами за договором банківського рахунку, банк зобов'язаний виконувати належним чином розпорядження такого клієнта, виходячи з приписів статей 1066, 1071, 1074 ЦК України та статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

20. Бездіяльність банку у виконанні ним розпоряджень клієнта про виконання його платіжного доручення свідчить про порушення статті 1 Протоколу 1 Конвенції, яка гарантує кожному право на мирне володіння його майном. Дії банку з невиконання розпорядження клієнта не можуть бути виправдані "суспільними інтересами" та відповідністю їх вимогам закону чи загальним принципам міжнародного права.

21. Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості розпоряджатися належними йому грошовими коштами після переведення їх на материкову частину України, у зв'язку з чим погоджується з наявністю правових підстав для зобов'язання відповідача виконати умови договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом перерахування на користь ТОВ "Интерстиль" грошових коштів на суму 120 382, 93 грн. на поточний рахунок №26003050006452, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк", враховуючи те, що відповідачем не було виконано умов договору, укладеного з позивачем, та вимог законодавства щодо перерахування грошових коштів у визначений строк. На час звернення позивача із даним позовом до суду останній не володів достовірною інформацією про рахунок, на якому перебували його кошти і з якого такі кошти могли бути перераховані на новий поточний рахунок позивача. При цьому, в матеріалах справи містяться належні докази дотримання в подальшому позивачем встановлених законом правил переказу коштів та ініціювання останнім в належний спосіб переказу коштів на суму 120 382, 93 грн. на поточний рахунок ТОВ "Интерстиль" №26003050006452, відкритий у ПАТ КБ "Приватбанк".

22. Суд не приймає доводів скаржника про те, що позивачем не надано суду оригіналу договору банківського рахунку та первинних документів, що підтверджують надходження коштів в розмірі 120 382, 93 грн. на рахунок №26006411692001та не доведено існування договірних правовідносин між сторонами, враховуючи те, що прийняті судами до уваги звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку №26006411692001 позивача за період з березня 2014 року по травень 2014 року, які створені у програмному комплексі "Приват-24", апеляційним судом оцінені як належні та допустимі доказами існування договірних правовідносин між сторонами (т. 1, а.с. 183). Суд зазначає, що до компетенції суду касаційної інстанції не належить переоцінка фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій. Також, Суд звертає увагу, що зазначеної позиції притримувався як Вищий господарський суд України (постанова 20.02.2017 у справі №904/2767/16, постанова 05.12.2016 у справі №910/17565/15), так і Верховний Суд (постанова 15.05.2018 у справі №904/1569/15).

23. Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків, судами приділено достатньо уваги доводам сторін, а висновки про відхилення окремих доводів сторін зроблено з належним обґрунтуванням, що виключає будь-які сумніви в тому, що доводи сторін не були почутими судом. Суд не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

24. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9, 11 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, з огляду на висновки касаційного суду згідно з пунктами 19-23 мотивувальної частини постанови та оскільки відповідачем не спростовано правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника спростовувалися апеляційним судом.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування оскаржуваних судових рішень.