ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/1574/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,
секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Куц К.К.,
третіх осіб - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 (судді: Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 (суддя Байбак О.І.) у справі № 922/1574/17
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Барвінок"
до Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 і ОСОБА_6,
про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Барвінок" (далі - ПСП "Барвінок") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (далі - Любівської сільради) про визнання права власності на нежитлові будівлі, а саме: складське приміщення (кладова) літ. "Б-1" площею 105,0 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; складське приміщення (тік-комбікормовий склад) літ. "Б-1" площею 526,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5; ферма (свинарник) літ. "Б-1" площею 498,2 кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_2; складське приміщення (зерносушарка) літ. "Б-1" площею 262,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3; складське приміщення (зерносховище) літ. "Б-1" площею 361,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4; критий тік літ. "В-1" площею 1002,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5; складське приміщення (продовольчий склад) літ. "Б-1" площею 163,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6; ферма (свинарник) літ. "Б-1" площею 831,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_7; нежитлова будівля (будинок тваринників) літ. "Б-1" площею 96,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_8, на підставі статей 15, 16, 319- 321, 331, 335, 344, 392 Цивільного кодексу України.
Позов обґрунтовано тим, що позивач упродовж 2001-2004 років заволодів спірним майном, відкрито і безперервно ним володіє та користується, що, на думку позивача, за приписами статті 344 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю.
У запереченнях на позов, з урахуванням додаткових заперечень, Любівська сільрада просила відмовити у позові, посилаючись на недоведеність фактів добросовісного заволодіння спірним майном, оскільки таке майно було набуто не від власника - Лубівської спілки пайовиків, а через ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6), який є одноособовим засновником ПСП "Барвінок", та ПСП "Долина"; безперервності володіння, позаяк у 2005 році відбулася передача всіх спірних приміщень ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5) на підставі розпорядження від 01.07.2007 та акта приймання-передачі від 01.07.2005; безтитульності, оскільки майно перебуває на балансі позивача, крім того, між ПСП "Барвінок" та власником майна існували певні домовленості щодо зберігання і користування ним.
ОСОБА_6 у відзиві на позов підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 позов задоволено. Визнано право власності за ПСП "Барвінок" на спірне майно згідно з переліком, викладеним у позовній заяві.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на спірне майно.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Любівська сільрада, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 і рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Підставами для скасування судових рішень у справі скаржник вважає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 344 Цивільного кодексу України, та порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що спірне майно до позивача перейшло на підставі правочинів, за наявності згоди фактичного володільця і у даному випадку має місце титульне володіння. Крім того, скаржник зазначає про відсутність добросовісного заволодіння позивачем спірним майном, оскільки це майно він отримав не від власника у спосіб, що викликає обґрунтований сумнів у його законності; та стверджує про недоведеність факту безперервності володіння відповідачем спірним майном, позаяк у 2005 році володіння переривалося внаслідок передачі майна ОСОБА_7 Скаржник також акцентує, що у цьому випадку судам слід було залучити до участі у справі ПСП "Фацелія", яке користується спірними нежитловими приміщеннями, що є предметом спору.
Від ПСП "Барвінок" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить ухвалені у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану, посилаючись на добросовісність заволодіння, безперервності користування спірним майном і зазначаючи, що ПСП "Фацелія" не є власником спірних будівель, на сплачувало податок на землю під цими будівлями та є недоведеним, що воно ними користувалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника є підставою для скасування оскаржуваних у справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, оскільки судові рішення у справі ухвалено без дотримання норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Господарські суди встановили та підтверджено матеріалами справи, що згідно з архівною довідкою Архівного відділу Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 11.07.2017 № 01-38/30 протоколом № 1 від 14.12.1950 організовано Колгосп ім. Кірова, с. Любівка. У подальшому згідно з рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу (протокол від 23.01.1993 № 1) колгосп ім. Кірова був реорганізований в Любівську спілку пайовиків.
Протоколом ліквідаційної комісії Любівської спілки пайовиків від 19.05.2000 № 5 з метою зберігання майна та подальшого використання його за сільськогосподарським призначенням ОСОБА_6 було призначено уповноваженою особою власників майнових паїв для отримання виділеного майна.
Суди встановили, що ПСП "Барвінок" зареєстровано 02.04.2001, номер запису: 1 464 120 0000 000105. Єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником підприємства є громадянин України ОСОБА_6
Згідно з актами прийому-передачі від 20.06.2000 та від 14.08.2000 комісія у складі ліквідаційної комісії Любівської спілки пайовиків передала уповноваженому від власників майнових паїв ОСОБА_6 будівлі і споруди, а саме: зерносушарку 1992 р. введення в експлуатацію, критий тік 1974 р., тік (комбікормовий склад) 1972 р., продовольчий склад 1981 р., благоустрій току 1975 р., огорожу току 1991 р., готель 1985 р., розвантажувальну площадку 1980 р., свинарник 1965 р., свинарник 1983 р., будинок тваринників 1985 р.
Зазначене майно було передано ОСОБА_6 на баланс створеного ним ПСП "Барвінок" згідно з протоколом загальних зборів засновників ПСП "Барвінок" від 03.04.2001 № 3.
Крім того, згідно з актом прийому-передачі основних засобів від 10.06.2004 ПСП "Барвінок" прийняло майно, яке перебувало в оренді у ПСП АФ "Долина", а саме: зерносховище 1969 р., кладову 1964 р., тік 1975 р., огорожу току 1991 р., автоваги 1979 р., їдальню 1978 р.
У подальшому згідно з розпорядженням від 01.07.2005 № 27 ПСП "Барвінок" передало ОСОБА_5 критий тік, тік (комбікормовий склад), продовольчий склад, зерносушарку, зерносховище, кладову, будинок тваринників, розвантажувальну площадку, 2 свинарники.
За актом приймання-передачі від 01.07.2005 ПСП "Барвінок" передало, а ОСОБА_5 прийняв це нерухоме майно. За замовленням ОСОБА_5 ТОВ "Будівельно-технічна інвентаризація" виготовило технічні паспорти за зазначені приміщення. Крім того, ОСОБА_5 замовив звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 01.03.2017 у справі № 627/938/16-ц у позові ОСОБА_5 до Любівської сільради про визнання права власності на нежитлові будівлі за набувальною давністю, третя особа - ПСП "Барвінок" та в позові ПСП "Барвінок" до Любівської сільради, ОСОБА_5 про визнання права власності на нежитлові будівлі за набувальною давністю відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.04.2017 у справі № 627/938/16-ц рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 01.03.2017 було скасовано в частині позову ПСП "Барвінок" про визнання права власності на нежитлові будівлі за набувальною давністю і провадження у справі у цій частині закрито, оскільки спір у цій частині підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 01.03.2017 у справі № 627/938/16-ц в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 до Любівської сільради про визнання права власності на нежитлові будівлі за набувальною давністю до суду апеляційної інстанції не оскаржувалося.
Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що спірні нежитлові будівлі перебувають на бухгалтерському обліку ПСП "Барвінок", що підтверджується довідкою останнього від 11.05.2017 № 187.
Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Любівської спілки пайовиків державним реєстратором 26.05.2008 за № 14641170003000403 внесено запис про припинення зазначеного суб'єкта господарювання; щодо ПСП АФ "Долина" державним реєстратором 31.01.2000 за № 14641020000000422 також внесено запис про припинення цього суб'єкта господарювання.
Як уже зазначалося, ПСП "Барвінок" звернулося із позовом про визнання права власності на спірне майно за набувальною давністю.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 328 цього Кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, що відноситься до первинного способу набуття права власності, унормовано приписами статті 344 Цивільного кодексу Украйни.
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння; відкритості; безперервності; безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено (наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 911/130/14).
У розумінні наведених положень володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років).
Отже, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна.
Таким чином, позивач має довести належними і допустимими доказами, неспростованими відповідачем, а суд- перевірити такі обставини та надати їм належну правову оцінку.
Проте ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій достеменно не дослідили наявності необхідних умов для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, які повинен довести позивач, виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України, та повною мірою не з'ясували обставин дотримання кожної окремої умови, встановленої положеннями наведеної норми, яку визначено підставою позову.
Обмежившись посиланням на добросовісність заволодіння спірним чужим майном, господарські суди не врахували, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, та не звернули уваги на те, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Крім того, дослідженню та з'ясуванню у даному випадку підлягають і підстави виникнення володіння позивача та їх ознаки (титульність/безтитульність).
Як убачається із матеріалів справи, відповідач упродовж усього розгляду спору наголошував, зокрема, на тому, що позивач отримав частину спірного майна за рішенням загальних зборів, оформлених протоколом від 03.04.2001 № 3, від свого єдиного засновника - ОСОБА_6, який був призначений уповноваженою особою власників майнових паїв Любівської спілки пайовиків (власника майна) та отримав це майно від Любівської спілки пайовиків із метою зберігання і подальшого використання майна за сільськогосподарським призначенням, крім того, частину спірного майна також було отримано позивачем від ПСП АФ "Долина" за актом приймання-передачі основних засобів орендодавців ПСП "Барвінок", які перебували в оренді ПСП АФ "Долина" від 10.06.2004. Тобто (як зазначив відповідач) позивач знав, що майно не може належати йому на праві власності, йому було відомо його власника, а отже він не є добросовісним володільцем у розумінні положень статті 344 Цивільного кодексу України, і таке спірне майно не має статусу безтитульного, оскільки було отримано позивачем у користування і на баланс за рішенням загальних зборів, оформлених протоколом від 03.04.2001 № 3, а також за актом приймання-передачі основних засобів від 10.06.2004, що, у свою чергу, унеможливлює задоволення позову про визнання права власності за давністю володіння. Водночас зазначив відповідач і про недотримання такої умови у цьому випадку як безперервність володіння, оскільки строк володіння переривався у зв'язку з передачею 01.07.2005 майна ОСОБА_7 Проте оцінку наведеним доводам з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та зібраних у справі доказів, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, судами належним чином здійснено не було.
Отже, висновки судів про обґрунтованість позову є передчасними та зробленими із неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову.
За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Любівської сільської ради Краснокутського району Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2017 у справі № 922/1574/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Б. Дроботова
Судді: К.М. Пільков
Ю.Я. Чумак