У квітні 2016 року ПАТ "Миколаївобленерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Інгул" про стягнення 296 066, 82 грн. заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії за договором № 44/23 про постачання електричної енергії від 16.01.2012.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 148 443, 81 грн. заборгованості за реактивну електроенергію. Провадження у справі в частині стягнення 147 623, 01 грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (колегія суддів у складі: Будішевської Л.О. - головуючого, Мишкіної М.А., Таран С.В.) рішення місцевого господарського суду змінено, а його резолютивну частину викладено в іншій редакції. Стягнуто з відповідача 134 744, 46 грн. заборгованості за реактивну електроенергію. Провадження у справі в частині стягнення 161 322, 36 грн. припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (колегія суддів у складі: Будішевської Л.О. - головуючого, Мишкіної М.А., Таран С.В.) абзац 5 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 викладено в редакції, відповідно до якої стягнуто з відповідача на користь позивача 134 744, 46 грн. заборгованості за реактивну електроенергію та 2 021, 17 грн. витрат з оплати судового збору за подання позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не дослідили обставин справи в повному обсязі, упустили вимоги ст. 96 ЦК України, і не розглянули той факт, що відповідач не має ніякої можливості та бажання сплачувати рахунки третіх осіб - субспоживачів. Крім цього скаржник не погоджується з розрахунками заявленої до суми стягнення заборгованості та вказує на те, що вся сума боргу, яка стосується відповідача перед позивачем, сплачена ним в повному обсязі. Також зазначає, що питання, з яким в даній справі позивач звернувся до суду, вже розглядалось судом першої інстанції в двох провадженнях різними суддями, між тими сторонами та з тим же предметом позову, де на вимогу суду зі сторони ПАТ "Миколаївобленерго" не було надано розгорнутого розрахунку заборгованості, а представники позивача не з'явились, у зв'язку з чим позов було залишено без розгляду, з огляду на що суд повинен був відмовити у прийнятті позовної заяви у даній справі на підставі ч. 2 ст. 62 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 16.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції встановив всі необхідні обставини для правильного вирішення спору, та на підставі повного та всебічного дослідження доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ "Миколаївобленерго" (постачальником) та ПАТ "Інгул" (споживачем) 16.01.2012 укладено договір № 44/23 про постачання електричної енергії, за умовам якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю 1800 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін". Приєднана потужність у точках підключення становить 9000,0 кВт.

Згідно з п.п. 2.3.2, 2.3.3 договору споживач зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору та режиму роботи електроустановки згідно з додатком № 2 "Перелік об'єктів споживача", а також оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатків № 10 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Пунктом 2.3.4. договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 до договору.

Додатком № 5 до договору передбачено порядок обчислення плати за перетоки реактивної електроенергії.

Згідно з абз. 3 п. 2 додатку № 10 "Порядок розрахунків" до договору, відповідач до 20-го числа здійснює плановий платіж за перетікання реактивної електроенергії, який дорівнюється вартості фактичного перетікання реактивної електроенергії попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку.

За твердженням позивача, відповідач розраховувався за перетікання реактивної електроенергії відповідно до показів розрахункового засобу обліку, що відображались в актах про використану електроенергію відповідача.

Відповідно до актів про використану електричну енергію за червень 2013 по лютий 2016 позивач відпустив відповідачу реактивну електроенергію - 8342867 кВАр*г на суму 394 952, 87 грн., що підтверджується виставленими до оплати рахунками.

Відповідач частково здійснив оплату за перетікання реактивної електричної енергії, відповідно до виданих рахунків, на суму 96 818, 64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, як зазначає позивач, рахунки за перетікання реактивної електроенергії починаючи з липня 2014 по лютий 2016 року відповідачу надавались до оплати нульовими, оскільки в липні 2014 року та вересні 2014 року на підставі звернення ПАТ "Інгул" від 26.06.2014 № 570 були здійснені перерахунки за перетікання реактивної електроенергії за останні п'ять років на підставі виявленого невірного застосування коефіцієнту економічного еквіваленту реактивних потужностей при проведених розрахунках на загальну суму (- 618 341, 39 грн. ), згідно з рахунками № 44/23/7/2 від 31.07.2014 на суму (- 301 974,01 грн.) та № 44/23/9/2 від 25.09.2014 на суму (-316 367,38 грн).

Сума переплати станом на 01.07.2014 погасила заборгованість у розмірі 87 186, 28 грн. та погасила борги за поточне споживання реактивної електроенергії, Отже, станом на 01.10.2014 у відповідача кредиторська заборгованість склала 475 380, 45 грн.

ПАТ "Інгул" 19.08.2015 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ "Миколаївобленерго" про повернення суми переплати, яка виникла на підставі невірного застосування коефіцієнту економічного еквіваленту реактивних потужностей, в розмірі 618 341, 39 грн., що складає в подвійному розмірі відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" 1 236 682,70 грн. (справа № 915/1509/15). Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі № 915/1509/15 стягнуто з ПАТ "Миколаївобленерго" на користь ПАТ "Інгул" 1 236 682, 70 грн. збитків.

Відповідачем виставлено за період з червня 2013 року по лютий 2016 рахунків на суму 394 952,87 грн. (без урахування суми переплати в розмірі 618 341, 39 грн, що підлягає поверненню згідно з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 у справі № 915/1509/15) та з урахуванням сплачених відповідачем 96 818, 64 грн.

Посилаючись на те, що за відповідачем обліковується заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 296 066, 82 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в частині стягнення 148 443, 81 грн. В свою чергу, враховуючи оплату відповідачем 147 623, 01 грн. боргу за реактивну електроенергію, місцевий господарський суд припинив провадження в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до розгорнутого акта про виникнення заборгованості за перетікання реактивної електроенергії ПАТ "Інгул" згідно з отриманими до сплати рахунками від ПАТ "Миколаївобленерго" за період з червня 2013 по лютий 2016 станом на 16.02.2017 борг відповідачем був частково сплачений, включаючи оплати за перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 161 322, 36 грн., у зв'язку з чим залишок боргу перед позивачем складає 134 744, 46 грн. Враховуючи сплату відповідачем заборгованість за користування реактивною електроенергією у сумі 161 322, 36 грн., провадження у справі в частині стягнення даної суми припинено апеляційним судом на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Одними з основних засад (принципів) господарського судочинства, які були закріплені у ГПК України (1798-12) в редакції, чинній до 15.12.2017, і які знайшли своє закріплення у новій редакції процесуального закону, є, зокрема, принципи змагальності сторін та диспозитивності.

Принцип змагальності сторін означає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України (1798-12) . При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, а також кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу принцип диспозитивності означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зазначені принципи господарського судочинства мали своїм логічним продовженням закріплення у процесуальному кодексі відповідних норм, які визначають правила доказування і подання доказів, а також вимоги, які до них висуваються.

Так відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017, тобто на момент вирішення спору в судах першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу порядок оцінки доказів закріплювався ст. 43 ГПК України, відповідно до положень якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Так, за результатами оцінки наданих учасниками справи доказів судами обох інстанцій встановлено, що обов'язок відповідача щодо оплати вартості перетікання реактивної енергії, в тому числі і за субспоживачів, передбачений укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії договором від 16.01.2012 № 44/23.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, встановлений судом апеляційної інстанції факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати 134 744, 46 грн. за перетікання реактивної електроенергії, а також встановлений факт оплати заборгованості у розмірі 161 322, 36 грн., колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 134 744, 46 грн. заборгованості та припинення провадженні у справі в частині 161 322, 36 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доводи касаційної скарги про те, що суди обох інстанцій не дослідили обставин справи в повному обсязі, упустили вимоги ст. 96 ЦК України, і не розглянули той факт, що відповідач не має ніякої можливості та бажання сплачувати рахунки третіх осіб - субспоживачів, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, факт включення до розрахунків обсягу споживання субспоживачів за перетікання реактивної електроенергії було підтверджено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2015, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2016 у справі № 915/355/15 за позовом ПАТ "Інгул" до ПАТ "Миколаївобленерго" про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 3 153, 83 грн. за лютий 2015 рік та зобов'язання провести перерахунок з поверненням коштів ПАТ "Інгул" стягнутих в якості оплати послуг з перетікання реактивної електроенергії його субспоживачів.

Посилання скаржника на те, що питання, з яким в даній справі позивач звернувся до суду, вже розглядалось судом першої інстанції в двох провадженнях різними суддями, між тими сторонами та з тим же предметом позову (де на вимогу суду зі сторони ПАТ "Миколаївобленерго" не було надано розгорнутого розрахунку заборгованості, а представники позивача у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим позов було залишено без розгляду), з огляду на що суд повинен був відмовити у прийнятті позовної заяви у даній справі на підставі ч. 2 ст. 62 ГПК України, є помилковими, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач мав право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Інші доводи скаржника висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

При цьому колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Враховуючи викладене та встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2017, якою змінено рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.2017 у справі № 915/479/16, - без змін.