1. Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії звернулось до господарського суду Луганської області зі скаргою №01/732 від 07.07.2017 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило:

1.1.Визнати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №42735662 недійсною.

1.2. Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту І.М. згідно з ч.1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №42735662.

1.3. Зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюту І.М. виконати вимоги ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №42735662.

2. В обґрунтування поданої скарги Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії зазначає, що державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа керуючись п.п. 2, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та обґрунтував своє рішення тим, що для зупинення виконавчого провадження згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 № 2021-VIII у нього немає підстав, а на примусову реалізацію майна боржника у справі встановлено мораторій Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (2864-14) . Крім того, державний виконавець зробив висновок про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки він є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності, а розшук ним такого майна є безрезультатним, проте на підтвердження своїх доводів не надає жодного документу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.07.2017 у справі №913/3359/13 скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії №01/732 від 07.07.2017 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

3.1. Визнано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 16.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням №42735662 недійсною.

3.2. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №42735662.

3.3. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати вимоги ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 №2021-VIII в частині зупинення виконавчого провадження №42735662.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ ухвалу господарського суду Луганської області від 24.07.2017 у справі № 913/3359/13 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Луганської області від 24.07.2017 у справі № 913/3359/13 залишено без змін.

5. Наведені рішення попередніх судових інстанцій мотивовані тим, що повертаючи виконавчий документ стягувачу та керуючись при цьому п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не посилався на будь-які документи, що підтверджують відсутність у боржника майна, яке не забезпечує ведення виробничої діяльності, складені ним під час вчинення виконавчих дій за місцезнаходженням боржника та документи складені під час розшуку майна боржника;

5.1. Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" (2021-19) набрав чинності з 24.05.2017, при цьому, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням була винесена 16.06.2017. Таким чином, державний виконавець виніс постанову до закінчення місячного терміну, який відповідно до зазначеного Закону надано Міністерству юстиції України для того, щоб привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, тобто, не чекаючи внесення змін у нормативно-правові акти, якими виконавець повинен керуватися у своїй діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 24.07.2017, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії відмовити у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник вважає невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права: зокрема ст. ст. 34, 37 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України від 13.04.2017 № 2021-VIII "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

7.1. У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що Законом України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" від 13.04.2017 р. № 2021-VІІІ (2021-19) зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 р. № 2864-ІІІ (2864-14) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 %, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна, а ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, натомість у п. 9 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено повернення виконавчого документа стягувачу.

Короткий зміст вимог інших учасників у справі

8. Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Ухвалою Касаційного господарського суду від 23.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Луганської області від 24.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 913/3359/13.

9.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на 16 травня 2018 року о 12 год. 45 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

10. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

11. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Під час розгляду даної справи судами встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 23.01.2017 у справі №913/3359/13 позовні вимоги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Луганськвугілля на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії:

- на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 2603930111660 у філії ЛОУ АТ "Державний ощадний банк України", МФО 304665, код ЄДРПОУ 26447684, суму боргу за активну електроенергію у розмірі 100413756 грн. 93 коп. (сто мільйонів чотириста тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень 93 коп.);

- на поточний рахунок № 2600512100770 в ПАТ "Укркомунбанк" м. Луганськ, МФО 304988, код ЄДРПОУ 26447684, пеню у сумі 2801084 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 2001311 грн. 66 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 68820 грн. 00 коп.

В частині стягнення заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 536537 грн. 63 коп. провадження у справі припинено.

В частині стягнення пені у сумі 1507243 грн. 98 коп. відмовлено.

13. Рішення набрало законної сили 07.02.2014, на виконання рішення видано накази №913/3359/13 від 07.02.2014.

14. На підставі наказу господарського суду Луганської області №913/3359/13 від 07.02.2014 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушено виконавче провадження №42735662 про стягнення з Державного підприємства "Луганськвугілля на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії суму боргу за активну електроенергію у розмірі 100413756 грн. 93 коп.

15. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. 16.06.2017 за виконавчим провадженням №42735662 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п. п. 2, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

16. Державний виконавець, повертаючи виконавчий документ за виконавчим провадженням № 42735662, дійшов висновку про відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, оскільки останній є державним підприємством і все його майно забезпечує ведення виробничої діяльності та зазначав про здійснені ним заходи щодо розшуку такого майна, які виявилися безрезультатними.

17. Касаційний господарський суд погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, що такі дії державного виконавця суперечать вимогам закону з огляду на наступне.

18. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

19. Відповідно до статті 115 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017 рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

20. У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

21. Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Отже, в силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а й у відповідності до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

23. Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

24. 24.05.2017 набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" № 2021-VIII від 13.04.2017 (2021-19) , відповідно до ст. 1 якого тимчасово, до 01.01.2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

25. Відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , яким регулюється порядок вчинення державним виконавцем виконавчих дій та їх зупинення, при наявності спеціального Закону № 2021-VIII від 13.04.2017 (2021-19) , який передбачає саме зупинення виконавчого провадження та в силу ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" також є обов'язковим для державного виконавця, свідчить про обґрунтованість вимог щодо зобов'язання виконавця зупинити виконавче провадження.

26. Відхиляючи доводи касаційної скарги, слід відзначити, що скаржник належним чином не врахував, що Державне підприємство "Луганськвугілля" (відповідач) є державним вугледобувним підприємством, відтак головний державний виконавець був зобов'язаний зупинити виконавче провадження № 42735662 на підставі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств" № 2021-VIII від 13.04.2017, який не може ставитись під сумнів і є обов'язковим для застосування державним виконавцем при здійсненні ним виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні.

27. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч.1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2).

28. Отже оскільки оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не суперечать положенням матеріального та процесуального законодавства, що діяло на час їх ухвалення, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

29. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на арбітражного керуючого Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Луганської області від 27.07.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі №913/3359//13 залишити без задоволення.