розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 (у складі колегії суддів: Чорна Л.В. (головуючий), Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 (суддя Борисенко І.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Фармацевтична компанія",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К."

про стягнення 858 623,25 грн,

22.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - ТОВ "ФК " Європейське бюро реструктуризації") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Фармацевтична компанія" (далі - ТОВ "Центральна Фармацевтична компанія") про стягнення 858 623,25 грн заборгованості за договором поставки товару №418 від 18.11.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором поставки товару №418 від 18.11.2014, в той час як позивач набув право вимоги вказаної заборгованості з відповідача на підставі договору надання послуги факторингу №Ф200317 від 20.03.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що зобов'язання відповідача з оплати товару за договором поставки №418 від 18.11.2014 припинилось у зв'язку з зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог з первісним кредитором - ТОВ "Фарм Ко" до моменту отримання повідомлення про перехід до позивача права вимоги за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 на підставі договору факторингу №Ф200317 від 20.03.2017.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішення місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 08.02.2018 ТОВ "ФК" "Європейське бюро реструктуризації" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що: судами невірно застосовано положення ст. 601 ЦК України; відповідач безпідставно зарахував свої зустрічні вимоги до ТОВ "Фарм Ко" в погашення заборгованості за договором поставки товару №418 від 18.11.2014, оскільки на час такого зарахування право вимоги заборгованості за вказаним договором поставки перейшло до ТОВ "ФК" "Європейське бюро реструктуризації" (скаржника); п. 8.2 договору постачання №4/17 від 02.11.2017 встановлював заборону передавати свої права за договором третім особам, в той час як укладення договору поруки від 27.03.2017 суперечить вказаному пункту договору, оскільки породило передачу прав кредитора за вказаним договором постачання від ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." до відповідача у даній справі.

ТОВ "ФК" "Європейське бюро реструктуризації" подало додаткові пояснення, у яких повторно просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." та ТОВ "Центральна Фармацевтична компанія" подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ТОВ "Фрам Ко" подало пояснення, у яких підтримує вимоги касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 18.11.2014 між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник) та ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (покупець) був укладений договір поставки товару №418, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби) та інше (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

20.03.2017між ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) був укладений договір про надання послуги факторингу №Ф200317, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 858 623,25 грн у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право вимоги за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 до ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (боржник) в розмірі 858 623,25 грн.

Статус фінансової установи - ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" підтверджено Сертифікатом ФЛ №568, виданим 07.05.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Судами встановлено, що на виконання договору факторингу ТОВ "Фрам Ко" передала позивачу товарно-транспортні накладні за період з 14.02.2017 по 18.03.2017 на суму 858 623,25 грн.

Предметом даного позову є вимоги ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" про стягнення 858 623,25 грн

заборгованості за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 на підставі договору про надання послуги факторингу №Ф200317 від 20.03.2017.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 1085 ЦК України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

В зазначеній статті закріплено правило, яке випливає зі ст. 603 ЦК України та закріплює право боржника пред'явити зустрічні вимоги, які виникли у нього до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Відповідно до ст. 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Судами встановлено, що 02.01.2017 між ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (постачальник) та ТОВ "Фрам Ко" (покупець) було укладено договір постачання №4/17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні засоби у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

27.03.2017 між ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" (поручитель) та ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (кредитор) було укладено договір поруки, за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Фрам Ко" (боржник) своїх зобов'язань за договором постачання №4/17 від 02.01.2017, укладеним між кредитором та боржником.

ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." на підставі договору поруки від 27.03.2017 звернулось до ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" із вимогою №02-272 від 18.04.2017 про сплату 840 000,00 грн.

ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" повідомило ТОВ "Фрам Ко" (боржника за договором постачання №4/17 від 02.01.2017) про намір виконати свій обов'язок згідно з договором поруки від 27.03.2017 на суму 840 000,00 грн. Повідомлення надіслано 21.04.2017.

Платіжним дорученням №1132 від 24.07.2017 ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" сплатило на користь ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." 840 000,00 грн за поставлений товар згідно з договором поруки від 27.03.2017.

24.04.2017 ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" повідомило ТОВ "Фрам Ко" про виконання зобов'язання по договору постачання №4/17 від 02.01.2017 на суму 840 000,00 грн.

Листом від 28.04.2017 ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." підтвердило виконання ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" зобов'язань за договором поруки від 27.03.2017.

24.04.2017 ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" звернулось до ТОВ "Фрам Ко" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" за договором постачання №4/17 від 02.01.2017, зарахувало зустрічні вимоги ТОВ "Фрам Ко" до ТОВ "Центральна фармацевтична компанія" за договором поставки товару №418 від 18.11.2014.

Вказана заява була отримана ТОВ "Фрам Ко" 27.04.2017, про що свідчить копія поштового повідомлення.

Водночас судами встановлено, що позивач лише 11.05.2017 надіслав на адресу відповідача письмове повідомлення від 10.05.2017 №20/03 про відступлення права грошової вимоги за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 на суму 858 623,25 грн, про що свідчить копія поштового опису та фіскального чеку.

Таким чином, встановивши, що зазначена вище угода - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому законодавством порядку, і відповідач реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог з первісним кредитором (ТОВ "Фарм Ко") до моменту отримання від позивача повідомлення про перехід до нього права вимоги на підставі відповідного договору факторингу, то суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо припинення зобов'язань відповідача за договором поставки товару №418 від 18.11.2014 на підставі ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами невірно застосовано положення ст. 601 ЦК України, а відповідач безпідставно здійснив зарахував свої зустрічні вимоги до ТОВ "Фарм Ко" в погашення заборгованості за договором поставки товару №418 від 18.11.2014.

Доводи касаційної скарги про те, що укладення між ТОВ Мекдичний центр "М.Т.К." та ТОВ "Центральна Фармацевтична компанія" договору поруки 27.03.2017 суперечить п. 8.2. договору постачання №4/17 від 02.11.2017 відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки вказаний пункт договору встановлює заборону сторонам передавати свої права за ним іншим особам без письмової згоди іншої сторони.

Водночас відступлення права вимоги та виконання обов'язку боржника майновим поручителем є різними підставами заміни кредитора у зобов'язані, а тому заборона закріплена у п. 8.2. договору поставки №4/17 від 02.01.2017 не поширюється на умови договору поруки від 27.03.2017.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, Верховний Суд не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 у справі №910/8192/17 залишити без змін.