ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/925/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
заступник військового прокурора сил антитерористичної операції
від прокуратури - Гусарова А.В.
позивачі - (1) Міністерство оборони України, (2) Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова
представник позивача-1 - Буданов О.П.
представник позивача-2 - не з'явився
відповідачі - (1) Військова частина А4104, (2) приватне підприємство Агрофірма "Пришибська"
представник відповідача-1 - Глепов І.Є.
представник відповідача-2 - Демура І.Б.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів -Харківський університет Повітряних сил імені І.Кожедуба
представник третьої особи - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу начальника відділу представництва інтересів громадянина і держави, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури сил антитерористичної операції
на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Плахов О.В. - головуючий, Камишева Л.М., Шутенко І.А. від 31 серпня 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Погорєлової О.В. від 15 березня 2017 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2016 року заступник військового прокурора сил антитерористичної операції в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова звернувся до суду з позовом до Військової частини А4104 (далі - відповідач-1) та приватного підприємства Агрофірми "Пришибська" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про спільний обробіток землі від 16.09.2013 №7 та повернення із незаконного користування відповідача-2 частини земельної ділянки військового містечка №265 площею 469 га.
2. Позовна заява мотивована тим, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням віднесена до земель оборони і є полігоном, проте надана відповідачу-2 на підставі спірного договору в порушення вимог чинного законодавства та з перевищенням відповідачем-1 повноважень на розпорядження землями оборони; військова частина А4104 не є безпосереднім землекористувачем спірної земельної ділянки, оскільки згідно з державним актом на право постійного користування землею Б №047623 у 1990 році земельна ділянка площею 3069,2 га була закріплена за Харківським вищим військовим авіаційним училищем льотчиків ім. С.І. Грицівця та останнє не відмовлялося від права постійного користування землею; спірний договір укладений з метою приховування іншого правочину - договору оренди землі та цим договором фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки.
Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово. Так, постановою Вищого господарського суду України від 06 грудня 2016 року скасовані рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.1. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 15 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2017 року, у позові відмовлено повністю.
4. Судові рішення мотивовані тим, що військова частина А4104 є правонаступником полігону Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків ім. С.І. Грицівця і державний акт на право користування земельною ділянкою площею 3069,2 га 1990 року серії Б № 047623 був виданий саме полігону ХВВАУЛ ім. С.І. Грицівця, яке нині є військовою частиною А4104. Отже, відповідач-1 є належним фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи.
4.1. 16.09.2013 між військовою частиною А4104 та ТОВ Агрофірма "Пришибська" (правонаступник - ПП Агрофірма "Пришибська") був укладений договір про спільний обробіток землі №7, за умовами якого сторони домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані відповідачу-1 в безстрокове користування та можливостей відповідача-2 спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних культур, для чого відповідач-1 зобов'язався залучити до спільної діяльності земельні ділянки, які надані першому в безстрокове користування згідно з державним актом серії Б №047623 площею 469 га.
4.2. Судами не встановлено порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору, оскільки за статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.
4.3. При укладенні спірного договору відповідачем-1 було отримано усі необхідні погодження та дозволи, доказів використання земельної ділянки не за цільовим призначенням не встановлено. При цьому прокурором не доведено порушення інтересів держави в особі позивачів внаслідок укладення спірного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги прокурора
5. У листопаді 2017 року начальник відділу представництва інтересів громадянина і держави, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури сил антитерористичної операції (далі - прокурор) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2017 року, прийняти нове рішення про задоволення позову прокурора.
Аргументи учасників справи
Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Судами в порушення вимог статті 111-12 ГПК України ( у редакції до 15.12.2017) не виконано обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи щодо дослідження обставин справи, зокрема встановлення належного землекористувача спірної земельної ділянки. Так, судами не взято до уваги встановлені у справі № 922/1288/16 преюдиційні в розумінні статті 35 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) обставини відсутності у відповідача-1 права користування спірною земельною ділянкою.
7. Чинним законодавством на даний час не врегульовано порядку надання дозволу на використання третіми особами земель оборони для сільськогосподарських потреб.
8. Спірний договір є удаваним, оскільки укладений з метою приховування іншого договору - оренди землі, який насправді вчинено сторонами
Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу
9. Військова частина А4104 є належним землекористувачем земельної ділянки, а також господарюючим суб'єктом та мала повноваження на укладання спірного договору, який був погоджений у встановленому порядку з усіма уповноваженими особами.
10. Прокурором не доведено факту зміни цільового використання земельної ділянки внаслідок укладення спірного договору, натомість зворотне доведено наявними у справі та дослідженими судами документами.
Зміст письмових пояснень третьої особи
11. Третя особа не є землекористувачем спірної земельної ділянки, яка надана згідно з державним актом Б №047623 полігону ХВВАУЛ, правонаступником якого є відповідач-1.
12. Відповідно до вимог статті 118 ГПК України (у чинній редакції) Верховний Суд залишає без розгляду письмові пояснення Міністерства оборони України як такі, що подані після закінчення процесуального строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 22 березня 2018 року у даній справі.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
13. Статтею 111-12 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
14. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції в постанові від 06 грудня 2016 року вказав на необхідність з'ясування шляхом надання оцінки всім доказам та доводам у справі, зокрема щодо належного землекористувача спірної земельної ділянки у розумінні приписів земельного законодавства, наділення відповідача-1 правомочностями з розпорядження спірною землею, та, відповідно, і правом на укладання оспорюваного договору
15. Проте при новому розгляді справи суди попередніх інстанцій обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції у повній мірі не виконали, не врахувавши наявність іншого, вирішеного раніше даної справи, судового спору у справі № 922/1288/16, про що також зазначено прокурором у касаційній скарзі (пункт 6 цієї Постанови).
15.1. Так, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2017 року у вказаній справі, відмовлено в позові військовій частині А--4104 до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 3069,2 га, яка розташована в селі Благодатне Зміївського району Харківської області. Отже, у справі № 922/1288/16 спір між сторонами стосувався саме належності права користування земельною ділянкою, частина якої була передана відповідачу-2 за спірним договором про спільний обробіток землі.
16. З огляду на суб'єктний склад учасників та предмет спору у справі № 922/1288/16 встановлені у ній обставини можуть мати преюдиційне значення для вирішення даного спору, а отже їх врахування є необхідним для правильного його вирішення по суті заявлених вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Вищевказане свідчить про порушення судами норм процесуального права, а саме статей 4- 7, 43, 111-12 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
18. З огляду на допущені судами порушення норм процесуального права доводи касаційної скарги щодо суті спору в пунктах 7, 8 цієї Постанови не розглядаються.
19. За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню на підставі частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене в цій Постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, зокрема в частині з'ясування належного землекористувача спірної земельної ділянки, з урахуванням також обов'язкових вказівок суду касаційної інстанції в постанові від 06.12.2016, і прийняти відповідне рішення з дотриманням норм законодавства.
У той же час Верховний Суд звертає увагу, що обставини судового спору у справі №922/1288/16 повинні бути оцінені судами з чітким дотриманням вимог статті 75 ГПК України (у чинній редакції) та в сукупності з дослідженням первинних документів, які підтверджують приналежність та правовий статус земельної ділянки.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу начальника відділу представництва інтересів громадянина і держави, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури сил антитерористичної операції задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 15 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2017 року у справі № 922/925/16 скасувати.
3. Справу № 922/925/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.