ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 907/159/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Скрипчук О.С., судді: Дубник О.П., Юрченко Я.О.) від 08.11.2017
у справі за позовом Державного агентства резерву України
до Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб"
про стягнення вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпеченості збереження, на суму 40 441 грн. 50 коп., стягнення штрафних санкцій на суму 102 482 грн. 45 коп., в тому числі 40 441 грн. 50 коп. штрафу, 62 040 грн. 95 коп. пені.
Короткий зміст позовних вимог
1. 13.02.2017 Державне агентство резерву України (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" (далі - Відповідач) вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпеченості збереження на суму 40 441 грн. 50 коп., стягнення штрафних санкцій на суму 102 482 грн. 45 коп., в тому числі 40 441 грн. 50 коп. штрафу та 62 040 грн. 95 коп. пені.
2. Позовна заява мотивована тим, що за результатами перевірки наявності, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які перебувають на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Ужгородхліб" (правонаступником якого є Відповідач) складений акт від 30.11.2010 № 0.70/14-97, згідно з яким встановлені факти незабезпечення збереження розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме форм хлібопекарських у кількості 2365 штук вартістю 40 441 грн. 50 коп., однак станом на 10.01.2017 вказані матеріальні цінності не повернуті, що є підставою для нарахування штрафу в розмірі 100 % вартості на день виявлення факту відсутності, тобто на вказану суму, а також пені - відповідно до норм законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 18.04.2017 Господарський суд Закарпатської області вирішив позов задовольнити повністю: стягнути з Відповідача на користь Позивача 142 923 грн. 95 коп., включаючи вартість відсутніх матеріальних цінностей на суму 40 441 грн. 50 коп., штраф на суму 40 441 грн. 50 коп. та пеню на суму 62 040 грн. 95 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт незабезпечення збереження Відкритим акціонерним товариством "Ужгородхліб" (правонаступником якого є Відповідач) розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву - форм хлібопекарських у кількості 2365 штук, які були викрадені (за фактом чого порушене кримінальне провадження), був встановлений в ході перевірки останнього на підставі службового завдання представниками Позивача 30.11.2010 з відома голови правління ВАТ "Ужгородхліб" щодо наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні вказаної особи, і вказані обставини підтверджені належними доказами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 08.11.2017 Львівський апеляційний господарський суд (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.11.2017) вирішив апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити: стягнути з Відповідача на користь Позивача 40 441 грн. 50 коп. вартості відсутніх матеріальних цінностей, 40 441 грн. 50 коп. штрафу та 62 040 грн. 95 коп. пені. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що правовідносини зі зберігання цінностей матеріального резерву можуть бути не оформлені договором у вигляді єдиного документу, доказами на підтвердження відповідних правовідносин можуть бути акт про приймання матеріальних цінностей та належно оформлені бухгалтерські документи складського обліку, а згідно зі звітами за формами 12-мр, 15мр, 16мр та 17мр підтверджуються обставини наявності у ВАТ "Ужгородхліб" матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та наявність договірних відносин щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей, а відповідно і обов'язків Відповідача перед Позивачем щодо зберігання цих цінностей. Також апеляційний суд додав, що на спірні правовідносини не поширюються норми щодо позовної давності, а справу було розглянуто за відсутності Відповідача, який належним чином не був повідомлений про час місце розгляду справи, оскільки і ухвала про порушення провадження у справі від 17.02.2017, і ухвала про відкладення розгляду справи від 09.03.2017 направлялись судом першої інстанції на адресу ТОВ "Ужгородхліб", тоді як відповідачем у справі є товариство з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 28.11.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Обставини неналежного забезпечення зберігання Відповідачем матеріальних цінностей не доведені жодним доказом у справі, оскільки за весь час зберігання Позивач не надсилав Відповідачу претензій щодо умов зберігання, питання створення - забезпечення умов зберігання судами не досліджувались.
7. Судами не були застосовані норми матеріального права в частині належного оформлення правовідносини між сторонами з розміщення та охорони майна держави та щодо належного документального оформлення договірних відносин з відповідального зберігання та щодо організації воєнізованої охорони майна та збереження майна держрезерву.
8. Апеляційний суд не дослідив, з яких причин не було укладено договір зберігання матеріальних цінностей, а докази щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву і проведення перевірок і ревізій обліку наявності цих цінностей не мають для господарського суду заздалегідь встановленої доказової сили.
9. За умови вчасного повідомлення правоохоронних органів про факт крадіжки та наявність висновків за кримінальною справою, згідно з якими посадових осіб зберігача не притягнуто до кримінальної відповідальності, такий факт крадіжки не може бути незабезпеченням зберігання матеріальних цінностей.
10. Суд не встановив дати закладення матеріальних цінностей, а спірні правовідносини між сторонами щодо бездоговірного та безоплатного зберігання виникли до 24.01.1997, коли прийнятий Закон України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР)
, а тому стягнення штрафу або пені згідно з нормами цього закону не є правомірним.
Позиція Верховного Суду
11. Суд відхиляє аргумент скаржника щодо недоведення судами при прийнятті оскаржуваних рішень обставин неналежного забезпечення зберігання Відповідачем матеріальних цінностей (пункт 6), оскільки такі обставини були встановлені апеляційним судом з посиланням на акт № 0.70/14-97 від 30.11.2010 планової перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні Відкритого акціонерного товариства "Уждгородхліб" (правонаступником якого є Відповідач) за період з 10.06.2004 по 30.11.2010 і з посиланням на факти, визначені в цьому акті, апеляційний суд встановив обставини неналежного забезпечення зберігання Відповідачем матеріальних цінностей через відсутність у зв'язку із крадіжкою переданих на зберігання форм хлібопекарських в кількості 2 365 штук.
Крім цього вказані аргументи викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України.
Відповідно до частини 2 вказаної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Суд також відхиляє аргументи Відповідача щодо неповного з'ясування судами обставин стосовно правовідносин між сторонами зі зберігання матеріальних цінностей (пункти 7, 8, 10), оскільки такі аргументи також викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно з викладеною нормою частини 2 статті 300 ГПК України, а відповідні обставини були встановлені апеляційним судом на підставі доказів у справі, апеляційним судом була надана правова оцінка правовідносинам між сторонами з посиланням на норми матеріального права, зокрема статті 4, 11, 154 ЦК УРСР, якими врегульовані питання щодо виникнення правовідносин між сторонами за відсутності укладення між ними договору у формі єдиного документу, а також з посиланням на статті 208, 626, 610, 937 ЦК України.
13. Згідно з частиною 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (із змінами, внесеними Законом України від 12.05.2004 № 1713-IV (1713-15)
), на підставі якої до Відповідача була застосована відповідальність у вигляді стягнення вартості незбереженого майна, штрафу та пені, обставини вибуття та відсутності переданих на зберігання матеріальних цінностей не звільняють особу від відповідальності. А тому підлягають відхиленню аргументи скаржника, що вчасне повідомлення правоохоронних органів про факт крадіжки та висновок за кримінальною справою, відповідно до якого посадових осіб зберігача не притягнуто до кримінальної відповідальності, спростовує незабезпеченням зберігання матеріальних цінностей та звільняє Відповідача від відповідальності, передбаченої вказаною нормою (пункт 9).
Вказаний висновок узгоджується із нормами статті 942 ЦК України, згідно з якими зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
14. Суд відхиляє аргумент скаржника щодо незаконності застосування до нього відповідальності згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв" від 24.01.1997 (51/97-ВР)
з посиланням на те, що правовідносини між сторонами щодо позадоговірного та безоплатного зберігання виникли до набрання чинності вказаним Законом (пункт 10) з огляду на таке.
Апеляційний суд встановив, що закладення матеріальних цінностей відбулось за участю Відкритого акціонерного товариства "Уждгородхліб" (правонаступником якого є Відповідач), однак відповідні правовідносини зі зберігання матеріальних цінностей продовжились і за участю правонаступника - Відповідача після прийняття Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР)
, тоді як спірні правовідносини виникли 30.11.2010, коли стосовно Відповідача була проведена планова перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву та складений відповідний акт. Отже на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР)
, згідно з нормами якого до Відповідача застосована відповідальність та заявлені вимоги у цій справі.
15. Окрім викладеного суд погоджується з висновком апеляційного суду про непоширення на вимоги Позивача у даній справі позовної давності на підставі пункту 6 частини 1 статті 268 ЦК України.
16. Суд зауважує, що, вимагаючи в касаційній скарзі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, скаржник, між тим не наводить жодної підстави, визначеної статтею 310 ГПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд, обмежуючись доводами щодо неповноти з'ясування обставин справи.
17. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності задоволення позовних вимог не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.
18. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.
19. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ужгородхліб" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 907/159/17 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак