ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 920/726/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області
представник позивача - Шведченко С.О.
відповідач - Великописарівська селищна рада
представник відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Камишевої Л.М. - головуючого, Бородіної Л.І., Лакіза В.В. від 25 січня 2018 року та рішення Господарського суду Сумської області у складі Левченка П.І. від 12 вересня 2017 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Охтирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Великописарівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання права власності за набувальною давністю на приміщення гаражу площею 26,3 кв.м. по вул. Московській, з у смт. Велика Писарівка Сумської області.
2. Позовна заява мотивована тим, що позивач добросовісно та відкрито володіє спірним майном протягом більше ніж 10 років, а тому набув право власності на нього на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Суди виходили з того, що позивач не може бути самостійним суб'єктом набуття права власності на майно, оскільки органи державної влади здійснюють лише управління майном, що перебуває у державній власності, зокрема шляхом закріплення майна за такими органами на праві оперативного управління. Про наявність саме такого права на спірне майно стверджує позивач, проте посилається виключно на перебування спірного об'єкта на його балансі.
5. При цьому позивачем не доведено набуття спірним майном статусу нерухомості, зокрема його будівництво з дотриманням норм чинного законодавства та введення у встановленому порядку в експлуатацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги позивача
6. У лютому 2018 року позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 січня 2018 року, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
7. Спірне майно з 1997 року обліковується на балансі позивача, проте відсутність бюджетного фінансування перешкоджає оформленню на вказане майно технічної документації, що унеможливлює у свою чергу оформлення правовстановлюючих документів на це майно.
8. Право на реєстрацію майна саме органами ДФС України встановлено розпорядженням ДФС України від 14.04.2017 № 58-р "Про реєстрацію права власності на нерухоме майно", яким зобов'язано органи ДФС провести державну реєстрацію нерухомого майна, яке обліковується у них на балансі.
9. Оскільки позивач відкрито користується спірним майном протягом більше 10 років, то останній має всі правові підстави для набуття права власності на нього згідно норм статті 344 Цивільного кодексу України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
12. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було заявлено позов про визнання права власності на приміщення гаражу у порядку, передбаченому статтею 344 Цивільного кодексу України, тобто за набувальною давністю.
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суди вірно визначили, що до спірних правовідносин застосовуються приписи статей 326 Цивільного кодексу України та статті 141 Господарського кодексу України.
14. Так, у відповідності до статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
15. У відповідності до статті 141 Господарського кодексу України, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу. Управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади. У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб'єкти.
16. Отже, за приписами вказаних статей позивач не може бути самостійним суб'єктом права власності на майно, оскільки органи державної влади здійснюють управління майном, що є у державній власності, відповідно до закону, але власником такого майна є держава. Вказане виключає застосування до спірних правовідносин статті 344 Цивільного кодексу України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Враховуючи вищенаведене та встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 січня 2018 року та рішення Господарського суду Сумської області від 12 вересня 2017 року у справі № 920/726/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.