ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/376/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

Генеральна прокуратура України - Грищенко М.А.

позивач - Державний концерн "Укроборонпром"

представник позивача - не з'явився,

відповідач-1 - Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області

представник відповідача-1 - Якобчук П.О. (довіреність № 3640/02/25-18 від 04.05.2018),

відповідач-2 - Державне підприємство "СЕТАМ",

представник відповідача-2 - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод",

представник - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Фонд Державного майна України по Рівненській області,

представник - не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест",

представник - адвокат Затинний С.С. (довіреність б/н від 07.05.2018, свідоцтво про право на адвокатську діяльність № 530 від 02.10.2006)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

представник - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу

Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017

у складі колегії суддів: Юрчук М.І. (головуючий), Крейбух О.Г., Савченко Г.І.

у справі за позовом

Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі концерну "Укроборонпром",

до відповідача-1 Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

відповідача-2 Державного підприємства "СЕТАМ"

про визнання недійсним результатів електронних торгів арештованих майном від 31.03.2016 з продажу лоту

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод",

2. Фонд Державного майна України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест",

2. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" (далі по тексту ДК "Укроборонпром", Концерн, позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі по тексту відповідач-1) та Державного підприємства "СЕТАМ" (далі по тексту ДП "СЕТАМ", відповідач-2) про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 31.03.2016 з продажу лоту №132814 - будівлі ремонту коліс, літ. "Ш-1", що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В, проведених відповідачем-2 та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", Фонду Державного майна України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест", Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.09.2017 у справі № 918/376/17 позов Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Державного підприємства "СЕТАМ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", Фонду державного майна України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест", Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 31.03.2016 залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України (1798-12) ).

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що ДК "Укроборонпром" не віднесено ні до центральних органів виконавчої влади, ні до структури апарату центральних органів виконавчої влади; наведені прокурором в якості підтвердження прав прокурора приймати участь в судовому процесі рішення та ухвали суду були прийняті до набрання сили нової редакції Закону України "Про прокуратуру", а тому лише підтверджують неможливість прокуратури подавати позов в інтересах Державного концерну "Укроборонпром"; позов заявлений прокурором в інтересах державної компанії, що не допускається відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; відповідно необґрунтованим є висновок, що ДК "Укроборонпром" відноситься до центрального органу влади з спеціальним статусом передбаченим Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) .

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону задоволено; ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.09.2017 у справі № 918/376/17 скасовано, справу скеровано до місцевого господарського суду для розгляду.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що Державний концерн "Укроборонпром" є одним із спеціальних суб'єктів, якому Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) делеговані владні повноваження; інтереси Держави Україна полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб'єктів якого є Державний концерн "Укроборонпром", до компетенції якого віднесені повноваження, надані Законом України"Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) .

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що хоча Державний концерн "Укроборонпром" не має статусу державного органу, зазначене не виключає процесуальної можливості органів прокуратури подавати позов (заяву) в його інтересах до суду, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 918/376/17, Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржуваного судового рішення з вимогою залишити без змін ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.09.2017.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарським апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Разом з тим, скаржник зазначає, що прокурором не було обґрунтовано наявність підстав для здійснення відповідного представництва. До того ж скаржник вказує на те, що Державний концерн "Укроборонпром" не відноситься до суб'єктів владних повноважень та, згідно Статуту, є державним господарським об'єднанням, уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/376/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 у матеріалах справи).

У зв'язку з відрядженням судді Катеринчук Л.Й. за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено наступний склад колегії суддів: Погребняк В.Я. (головуючий), Пєсков В.Г., Білоус В.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 у матеріалах справи).

Підпунктом 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (1798-12) (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018, у визначеному складі колегії суддів, поновлено Головному територіальному управлінню юстиції у Рівненській області строк на касаційне оскарження; прийнято справу № 918/376/17 господарського суду Рівненської області до провадження; відкрито касаційне провадження і за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; призначено розгляд справи на 08.05.2018; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.04.2018; доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Учасник провадження, Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти вимог останньої та просить відмовити у задоволенні вказаної скарги, з підстав її необґрунтованості, оскільки вважає, що прокурором виконано всі вимоги, передбачені ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, та оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тертя особа, Фонд державного майна України, в поданих до касаційної інстанції поясненнях, також заперечує проти вимог касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

В судове засідання 08.05.2018 з'явились уповноважені представники скаржника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнежитлобудінвест" та залучених до участі у справі Генеральної прокуратури України.

Представники інших учасників провадження в судове засідання 08.05.2018 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників провадження.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та уповноважених представників учасників провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи оцінку правомірності та наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" з даною заявою та у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення правового статусу сторін у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся з заявою до господарського суду Рівненської області в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Державний концерн "Укроборонпром".

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

15 липня 2015 року набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ (1697-18) , який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, стаття 23 Закону встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Статтями 2, 29 ГПК України встановлено, що прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

З метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 р. за № 1221 утворив Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком до цієї постанови.

' 'br' Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) , прийнятим 16.06.2011р. та який набрав чинності із дня опублікування - 09.07.2011р. (Голос України від 09.07.2011 N 123) визначено особливості та правові основи управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Статтею 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України та Державний концерн "Укроборонпром".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової ради Концерну.

' 'br' Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 за № 993 (993-2011-п) затверджено Статут Державного концерну "Укроборонпром". В додатку до статуту також затверджено Перелік державних підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до пункту 1 Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №993 (993-2011-п) та зареєстрованого Державним реєстратором 07.10.2011, номер запису 10741020000040740, встановлено, що Державний концерн "Укроборонпром" є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" (1221-2010-п) .

Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.

Права та обов'язки Концерну в процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, яке здійснює Концерн, передбачені статтею 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Поряд із зазначеними повноваженнями, визначеними Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) , Державний концерн "Укроборонпром" наділений статутними повноваженнями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 17 Статуту Концерну визначений перелік основних (однак не вичерпних) предметів діяльності Концерну відповідно до покладених на нього завдань.

В силу зазначеного, Державний концерн "Укроборонпром" може як самостійно здійснювати господарську діяльність, так і залучати до статутної діяльності інших учасників Концерну для виготовлення продукції.

Одночасно Державний концерн "Укроборонпром" може здійснювати управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Саме ці повноваження є делегованими повноваженнями держави у сфері ефективного управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Здійснюючи повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, Державний концерн "Укроборонпром" є суб'єктом Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року, введеного в дію Указом Президента України від 2 серпня 2016 року № 323/2016 (323/2016) "Про заходи з розвитку оборонно-промислового комплексу України".

За цих обставин, враховуючи наявність делегованих державою повноважень у сфері управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що інтереси Держави Україна полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб'єктів якого є Державний концерн "Укроборонпром", до компетенції якого віднесені повноваження, визначені у Законі України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) .

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що пред'явлення зазначеного позову прокурором в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" викликано саме захистом інтересів держави у суді, оскільки Державним концерном "Укроборонпром" як уповноваженим органом з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі заходів не вжито заходів щодо оскарження у суді результатів аукціону, визнання недійсним, укладеного на його підставі договору купівлі-продажу будівлі корпусу №12 від 24.10.2012 та повернення майна у державну власність до часу звернення з даною заявою.

Таким чином, місцевим господарським судом не враховано, що Державний концерн "Укроборонпром" є одним із спеціальних суб'єктів делегованих Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" (3531-17) владних повноважень, надавши пріоритет статутним видам діяльності в господарській діяльності.

В зв'язку з викладеним, суд першої інстанції, надаючи помилкову оцінку відсутності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та визначення правового статусу сторін, невірно застосував норми процесуального права та залишив позовну заяву без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, дійшла правомірного висновку про наявність підстав для скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 04.09.2017 з направленням справи до місцевого суду для подальшого розгляду.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції під час касаційного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 302 ГПК України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Слід зазначити, що висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (процесуальної можливості органів прокуратури подавати позов в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром") викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № Б-50/120-09 про банкрутство Державного підприємства "Харківський державний приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", прийнятій у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 918/376/17 не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеному у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.04.2018 у справі № Б-50/120-09.

З огляду на викладене, касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 - без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та залишенням без змін оскаржуваної постанови, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 918/376/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков