ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 926/2346/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
прокурор - Грищенко М. А.
позивач - Приватне підприємство "Аскор Груп"
представник позивача - не з'явився
відповідач-1 - Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод"
представник відповідача-1 - не з'явився
відповідач-2 - Міністерство оборони України
представник відповідача-2 - Остапенко В. В.
третя особа-1 - Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради
представник третьої особи-1 - не з'явився
третя особа-2 - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці
представник третьої особи-2 - Шеремета І. М.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Аскор Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2018 (Головуючий суддя - Отрюх Б. В., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі Господарського суду Чернівецької області за позовом Приватного підприємства "Аскор Груп" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" та Міністерства оборони України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок,
Короткий зміст позовних вимог
1. 12.08.2016 Приватне підприємство "Аскор Груп" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (далі - Відповідач-1) та Міністерства оборони України (далі - Відповідач-2) про визнання права на передачу йому в користування (оренду) земельні ділянки для обслуговування виробничих приміщень та будівель, які розташовані за адресою: м. Чернівці, вулиця Заводська, № 33-Б та № 33-В у відповідності до складених кадастрових планів зазначених земельних ділянок (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог від 15.11.2016).
Позовна заява мотивована тим, що Позивач набув право власності на нерухоме майно - нежитлової будівлі - складу, загальною площею 290,30 кв.м. а також нежитлові будівлі цеху випуску систем опалення, загальною площею 1644,7 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Чернівці, вулиця Заводська, № 33-Б та № 33-В. Однак, земельні ділянки, на яких розташовані вказані об'єкти, до цього часу є частинами земельної ділянки, наданої Відповідачу-1 відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської ради від 17.03.1998 за № 231/6 і виданим ним Державним актом серії І-ЧВ № 001088 на право постійного користування землею від 17.08.1998, загальною площею 12,2517 га і належить до земель оборони. Враховуючи, що з боку Відповідачів не здійснюються дії, встановлені земельним, господарським, цивільним та спеціальним законодавством в частині регламентації діяльності Відповідача-2 з питань землекористування, на користь Позивача, єдиною можливістю відновити порушене конституційне право на вільне користування своєю власністю є припинення права постійного користування Відповідачів окремими земельними ділянками в частині користування попереднім землекористувачем земельною ділянкою, вилучення таких земельних ділянок та надання їх новому власнику розташованого на них нерухомого майна.
2. 08.09.2016 Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону (далі - Прокурор) повідомив про вступ у справу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 06.12.2016 Господарський суд міста Києва вирішив провадження у справі припинити в частині вимог про визнання недійсним та припинення дії Державного акта серії І-ЧВ № 001088 на право постійного користування землею від 17.08.1998, виданого рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 17.03.1998 за № 231/6 в частині земельних ділянок, розташованих за адресою: місто Чернівці, вулиця Заводська, № 33-Б та № 33-В відповідно до кадастрових планів зазначених земельних ділянок; визнання права Позивача на зміну правовідносин щодо користування земельними ділянками, розташованими за адресою: місто Чернівці, вулиця Заводська, № 33-Б та № 33-В відповідно до кадастрових планів зазначених земельних ділянок відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15)
); позов задовольнити повністю; визнати право Позивача на передачу в користування (оренду) земельними ділянками для обслуговування виробничих приміщень та будівель, які розташовані за адресою: м. Чернівці, вулиця Заводська, № 33-Б та № 33-В у відповідності до складених кадастрових планів зазначених земельних ділянок.
Прийняте судове рішення мотивовано тим, що на спірних земельних ділянках розташоване майно Позивача, тому останній з моменту придбання нерухомого майна є фактичним користувачем цих земельних ділянок, право користування спірними земельними ділянками перейшло до Позивача відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України і факт переходу/набуття Позивачем права користування земельною ділянкою є безумовною підставою для оформлення за останнім відповідного права в установленому чинним законодавством порядку. Суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви Відповідача-2 про застосування позовної давності, оскільки Позивачем в судовому засіданні було подано заяву про відмову від частини позовних вимог, яку прийнято судом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 05.10.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача-2 задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність згоди Відповідача-2 як центрального органу управління Збройних Сил України, що здійснює відповідно до закону управління державним майном, на припинення права постійного користування земельними ділянками площею 0,4984 га та 0,3808 га, а також не досліджено наявність (відсутність) повноважень керівника Відповідача-1 щодо надання згоди на вилучення з постійного користування вказаних земельних ділянок. Державний акт на право постійного користування на час передачі нерухомого майна не скасовано та не змінено, право постійного користування земельною ділянкою за Відповідачем-2 закріплено на підставі рішення Чернівецького МВК № 595/18 від 18.09.1979 та рішення Чернівецького МВК від 03.05.1983 № 305/12. Крім того відсутні розрахунки щодо розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування переданого нерухомого майна. Також судом вказано, що загальна площа земельних ділянок, зайнятих будівлями, становить 1935 кв.м., тоді як право користування визнано судом щодо земельної ділянки площею 8792 кв.м. або 0,8792 га, а в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що різниця у 0,7147 га є частиною земельної ділянки, дійсно необхідної для обслуговування будівель відповідно до статті 377 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 10.11.2017 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 залишити в силі.
6. 24.04.2018 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги відмовити.
7. 27.04.2018 Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
8. 27.04.2018 Третя особа-2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
9. 28.04.2018 Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 залишити без змін, у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Зазначений апеляційним господарським судом зміст резолютивної частини постанови взагалі позбавляє Позивача як власника виробничих приміщень передбаченого статтею 120 ЗК України права на передачу йому в користування земельних ділянок для виробничих потреб на тих самих умовах, як і для попереднього користувача зазначених земельних ділянок.
11. Помилковими є висновки апеляційного суду про те, що, якщо земельним ділянкам не присвоєно кадастрові номери, то це породжує ураження в праві Позивача на одержання земельних ділянок у власність чи в користування у разі придбання будинків чи споруд.
12. Апеляційним судом порушено норми частини 3 статті 129 Конституції України, статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12)
України) щодо виконуваності судового рішення.
Доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу
13. Згода Відповідача-2 на припинення права постійного користування вказаними земельними ділянками не надавалась, а керівник Відповідача-1 не є уповноваженою особою на прийняття рішення щодо надання згоди на вилучення з постійного користування земельної ділянки, тому передача земельних ділянок площею 0,4252 га та 0,3737 га відбулась за відсутності на те законних підстав.
14. За положеннями статті 120 ЗК України до власника будівель переходить саме право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною, необхідною для їх обслуговування.
Доводи Відповідача-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу
15. Судом апеляційної інстанції повно та всебічно надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо земельної ділянки, а саме кадастрові плани земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В у м. Чернівці, які не пройшли державної реєстрації та яким не присвоєно кадастрові номери.
16. Суд надав належну оцінку обставинам щодо відсутності згоди Відповідача-2 на припинення права постійного користування земельними ділянками площею 0,4984 га та 0,3808 га, а також на відсутність повноважень Відповідача-1 про надання згоди на вилучення з постійного користування зазначених земельних ділянок.
Доводи Третьої особи-2, викладені у відзиві на касаційну скаргу
17. Суд апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно оцінив докази при розгляді даної справи в судовому процесі, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності.
Доводи Відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу
18. Керівник Відповідача-1 не мав повноважень без згоди Відповідача-2 погоджувати вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування.
Позиція Верховного Суду
19. Скасування апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції про задоволення позову не порушує норми частини 3 статті 129 Конституції України, статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12)
) щодо виконуваності судового рішення, тому зазначені доводи Скаржника (пункт 12) необґрунтовані та безпідставні, а оскаржувана постанова прийнята відповідно до повноважень суду, визначених статтею 103 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
20. Суд вважає безпідставними посилання Скаржника (пункт 11) на помилковість висновків апеляційного суду про те, що неприсвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам породжує ураження в праві Позивача на одержання земельних ділянок у власність чи в користування, оскільки висновки апеляційного господарського суду про відмову у позові обґрунтовані тим, що право постійного користування земельною ділянкою закріплено за Відповідачем-2. Державний акт на право постійного користування на момент передачі нерухомого майна не скасовано та не змінено, а акти передачі нерухомого майна до Третьої особи-2, розрахунки щодо розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування переданого нерухомого майна, не надавались та не узгоджувались. Директор Відповідача-1 не мав повноважень надавати згоду на вилучення з постійного користування земельних ділянок, оскільки саме Відповідач-2, який відповідно до підпункту 105 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 (671-2014-п)
, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони, має вирішувати питання про надання згоди на вилучення з постійного користування земельних ділянок, що належать до земель оборони.
21. Суд вважає необґрунтованими доводи Скаржника (пункт 10) про те, що зміст резолютивної частини постанови апеляційного господарського суду взагалі позбавляє Позивача як власника виробничих приміщень передбаченого статтею 120 ЗК України права на передачу йому в користування земельних ділянок для виробничих потреб на тих самих умовах як і для попереднього користувача зазначених земельних ділянок, оскільки зміст резолютивної частини оскаржуваного рішення відповідає вимогам статті 84 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом. Разом з цим відповідно до статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином до нового власника нерухомого майна переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, у тому ж самому обсязі та на умовах, які були у попереднього власника цього майна, однак це стосується права, яке може бути передано відповідно до положень чинного законодавства. Як встановлено судами, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано Чернівецькому металообробному заводу № 70, правонаступником якого є Відповідач-1. Поряд з цим приписами частини 2 статті 92 ЗК України визначено перелік суб'єктів, які можуть набути право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності. Таким чином право постійного користування земельною ділянкою може бути набуто визначеним у наведеній нормі вузьким колом суб'єктів, до яких Позивач не належить. Це дає підстави для висновку про те, що Позивач, як особа, яка не може набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, може набути право користування такою земельною ділянкою після припинення права постійного користування попереднього землекористувача з підстав та у порядку, визначених Земельним кодексом України (2768-14)
. Судами встановлено, що Відповідач-2 як особа, якій належить право постійного користування не надавав згоди на припинення свого права та передачу його іншій особі, а у керівника Відповідача-1 були відсутні відповідні повноваження, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання права Позивача на передання йому в користування земельних ділянок.
22. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують висновків оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, які прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та правильного застосування наведених норм права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування прийнятого у справі оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аскор Груп" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2018 у справі № 926/2346/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак