ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1409/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - не з'явився

позивач-1 - Міністерство оборони України

представник позивача-1 - Буданов О. П., Бойко Р. І.

позивач-2 - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя

представник позивача-2 - не з'явився

відповідач-1 - Державне підприємство "Дніпровське"

представник відповідача-1 - не з'явився

відповідач-2 - Селянське (фермерське) господарство "Агролан"

представник відповідача-2 - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Дніпровське" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 (Суддя Колодій Н. А.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 (Головуючий суддя - Дучал Н. М., судді Будко Н. В., Мартюхіна Н. О.) у справі за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах - Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя до Державного підприємства "Дніпровське" та Селянського (фермерського) господарства "Агролан" про визнання недійсним договору про спільну обробку землі та повернення земельної ділянки,

Короткий зміст позовних вимог

1. 10.07.2017 Військовий прокурор Запорізького гарнізону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач-1), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Запоріжжя (далі - Позивач-2) звернувся з позовом до Державного підприємства "Дніпровське" (далі - Відповідач-1) та Селянського (фермерського) господарства "Агролан" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсними договору про спільну обробку земельної ділянки № 1 від 25.08.2011 (далі - Договір), Додаткової угоди від 01.04.2016 про внесення змін та доповнень до Договору про спільну обробку земельної ділянки № 1 від 25.08.2011 (далі - Додаткова угода), укладених між Відповідачами; зобов'язання Відповідача-1 повернути Позивачу-1 земельну ділянку площею 233 га, розташовану на території Новотавричівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, військове містечко № 82 (далі - Земельна ділянка).

Позовна заява мотивована тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, дозвіл на її передання Відповідачу-1 не надавався. У зв'язку з тим, що при укладенні Договору між Відповідачами порушено вимоги статей 77, 116, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" цей Договір підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 20.09.2017 Господарський суд Запорізької області вирішив позов задовольнити, визнати недійсним Договір та Додаткову угоду, зобов'язати Відповідача-1 повернути Позивачу-1 в особі Позивача-2 Земельну ділянку. Вказане рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Земельна ділянка, маючи статус земель оборони, знаходиться в управлінні та користуванні Позивача-1, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається. Доказів, які б засвідчували добровільну відмову Позивача-1 від користування Земельною ділянкою, що є складовою частиною земельної ділянки площею 259,56 га, матеріали справи не містять. Згода Міністерства оборони України на передання Земельної ділянки не надавалась, рішення щодо відчуження (передання до іншого відомства) Земельної ділянки Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України в порядку, встановленому статтею 149 Земельного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил" (1282-2002-п) , не приймалося. Таким чином право користування (оперативного управління) Земельною ділянкою залишається за Позивачем-1. Дослідивши акт приймання-передачі від 30.03.2012, суди встановили, що фактично до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України передано цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Дніпровський", що не свідчить про передачу саме спірної земельної ділянки. Ні Прокурор, ні Позивачі не були сторонами спірного Договору про спільну обробку земельної ділянки, а, враховуючи, що Відповідач-1 визнає утримання спірної земельної ділянки, вважаючи користування та подальше розпорядження законним та правомірним, тобто у даному випадку йдеться про триваюче правопорушення, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, тому позовну давність у цьому випадку не пропущено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 19.03.2018 Відповідач-1 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. 24.04.2018 Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

5. 25.04.2018 Позивач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 залишити без змін.

6. 08.05.2018 Міністерство аграрної політики та продовольства України подало клопотання, в якому просить залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

7. 08.05.2018 Відповідач-1 подав клопотання, в якому просить залучити до участі у справі, в якості відповідача орган його управління - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

8. Вказані клопотання відхиляються Судом, враховуючи те, що висновок про залучення до участі у справі особи як у якості відповідача, так і у якості третьої особи зумовлений необхідністю перевірки доказів та встановлення на їх підставі обставин, що рішення у справі може вплинути на права та обов'язки такої особи, про залучення якої подано клопотання, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. Посилаючись на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданий Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за № НВ-2303473002017, який, за твердженням Скаржника, є належним та істотним доказом, який Відповідач-1 обґрунтовано не мав можливості подати до суду у строк з причин, що не залежали від нього, та є підтвердженням того, що спірна земельна ділянка не є землями оборони, а Позивачі не є власниками або користувачами спірної земельної ділянки, Скаржник вважає, що Позивачі не є належними, а Прокурор є неналежним заявником цього позову.

10. Право постійного користування земельною ділянкою площею 259,56 га на підставі невідомого рішення чи розпорядження, відповідно до державного акта на право постійного користування землею без номеру, виданого 29.07.1959 виконавчим комітетом Комишувахської районної Ради депутатів трудящих виникло у визначеної в державному акті юридичної особи - військової частини № 78597, яка є ліквідованою, а доказів оформлення державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою Позивачами не надано. Крім того на спірній земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать Відповідачу-1. Акти щодо приймання-передачі спірної земельної ділянки між Позивачами відсутні, як відсутні і дані в державному земельному кадастрі про те, що право постійного користування земельною ділянкою належить державній установі публічного права.

11. Виходячи з того, що землі оборони знаходяться у Позивача-1 лише в користуванні, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК України виключно останній має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони, та інформувати про це місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а оскільки право оперативного управління виникло лише у 1961 році, спірна земельна ділянка не могла бути передана Позивачу-1 на праві оперативного управління, жодного рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна або особою, уповноваженою управляти таким майном, до суду не надано. Тобто у Позивачів відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, право на яку вони захищають.

12. Судами не надана належна правова оцінка акту звірки фактичної наявності земель, які закріплені та обліковуються за військовим радгоспом "Дніпровський", правонаступником якого є Відповідач-1, погодженому у квітні 2012 року.

13. Крім того за наслідками проведення перевірки правомірності прийнятих Позивачем-1 рішень щодо передачі органам виконавчої влади та місцевого самоврядування земель оборони, надання згоди на зміну цільового призначення та відмови від використання цих земель, прийнятих в період з 24.12.2007 по 01.04.2009 встановлено, що до визначеного Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) та постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил" (1282-2002-п) переліку державного майна, яке належить до військового майна, земельні ділянки, на яких розташовані будинки та споруди (цілісні майнові комплекси, об'єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об'єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно) Позивача-1 не віднесено, тобто земельні ділянки не входять до складу військового майна.

14. Висновок судів про те, що спірна земельна ділянка не була закріплена за військовим радгоспом "Дніпровський" на момент його передачі зі сфери управління Позивача-1 до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України хибний.

15. Позивачами допущено пропуск строку позовної давності, який почав свій перебіг з 30.03.2012 (акт приймання-передачі, укладений між Позивачем-1 та Міністерством аграрної політики та продовольства України), отже закінчився 30.03.2015, а даний позов подано до суду 10.07.2017, що судами попередніх інстанцій проігноровано.

16. Посилання суду як на підставу для відмови у застосуванні строку позовної давності на статтю 391 ЦК України є безпідставним, оскільки ця норма стосується захисту прав власника, а не користувача.

17. Висновки судів про відмову у залученні до участі у справі Міністерства аграрної політики та продовольства України в якості третьої особи у зв'язку з відсутністю порушених прав останнього є хибними, оскільки воно є органом, що здійснює управління державним майном, що входить до сфери його управління, в цьому випадку Відповідачем-1.

18. Розгляд справи апеляційним судом відбувся в незаконному складі, оскільки була подана заява про відвід як складу суду, так і всіх суддів апеляційного суду з огляду на знаходження їх в будівлі Позивача.

Доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу

19. Судами правильно встановлено, що Земельна ділянка належить до категорії земель оборони, знаходиться в управлінні та користуванні Позивача-1, а також перебуває на відповідному обліку в органі квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, а саме у Позивача-2, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.

20. Судами правильно встановлено, що військовий радгосп "Дніпровський" "вийшов" зі структури Позивача-1 цілісним майновим комплексом, але передача земельних ділянок не відбулась, а доказів отримання радгоспом у постійне користування Земельної ділянки у визначеному законодавством порядку не надано.

21. З огляду на відсутність на час укладення спірного Договору рішення про надання дозволу на використання Земельної ділянки, віднесеної до категорії земель оборони, зміст оскаржуваного правочину, укладеного відповідачами у справі, суперечить положенням частини 1 статті 317 ЦК України, статей 77, 116, 123 ЗК України, статей 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", що свідчить про існування підстав для визнання його недійсним.

22. Скаржник визнає утримання спірної земельної ділянки, оскільки вважає користування та подальше розпорядження законним, тому, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не пропущена.

Доводи Позивача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу

23. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що Земельна ділянка належить до категорії земель оборони та перебуває на відповідному обліку Позивача-2.

24. Відповідач-1 не надав доказів на підтвердження належного оформлення передачі спірної земельної ділянки, яка є складовою земельної ділянки військової частини № 78597, у тимчасове користування останньому на виконання наказу командуючого військ ордера Червоного прапора Південного оперативного командування від 11.08.2004 № 401.

25. На час передачі військового радгоспу "Дніпровський" зі сфери управління Позивача-1 до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України діяла заборона Першого віце-прем'єр міністра України від 31.01.2007 № 48889/3/1-07 щодо здійснення операцій з реалізації та передачі земель оборони, тому при виході радгоспу передача земельних ділянок не відбулась.

26. Позовна давність не може поширюватись на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно до статті 391 ЦК України, що виключає можливість застосування строків позовної давності.

27. Договір про спільну обробку земельної ділянки не був погоджений відповідно до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 (296-2012-п) , а відтак є таким, що укладений з порушенням чинного законодавства, що є підставою визнання його недійсним.

Позиція Верховного Суду

28. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що матеріали справи не містять належних доказів отримання військовим радгоспом "Дніпровський", правонаступником якого є Відповідач-1, у постійне користування Земельної ділянки у визначеному законодавством порядку, а також ненадання судам підтвердження припинення існування права Позивача-1 на цю земельну ділянку, тому Договір є таким, що суперечить положенням частини 1 статті 317 ЦК України, статей 77, 116, 123 ЗК України, статей 1, 2 Закону України "Про використання земель оборони", отже підлягає визнанню недійсним, а Земельна ділянка підлягає поверненню Позивачу-1 в особі Позивача-2.

Суди попередніх інстанцій, дослідили акт приймання-передачі від 30.03.2012 та встановили, що фактично до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України передано цілісний майновий комплекс військового радгоспу "Дніпровський", що не свідчить про передання Земельної ділянки. Однак вказаному акту не було надано належної оцінки, оскільки судами під час розгляду справи не перевірено та не встановлено, які саме об'єкти було передано до підпорядкування Міністерства аграрної політики та продовольства України, що входило до складу цілісного майнового комплексу, переданого на підставі вказаного акта. Крім того, суди попередніх інстанцій не з'ясували та не дослідили обсягу прав на земельну ділянку, за наявності, на якій розміщений вказаний цілісний майновий комплекс, та яка могла бути передана на підставі зазначених норм для користування нерухомим майном у складі цього цілісного майнового комплексу. Суди попередніх інстанцій не дослідили зазначений доказ в контексті з'ясування моменту, з якого позивачам стало відомо про порушення права землекористувача на Земельну ділянку у зв'язку з переданням цілісного майнового комплексу, який знаходиться на Земельній ділянці (її частині).

Відповідно до пункту 1) частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про існування підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному встановленні усіх істотних обставин справи, дослідженні доказів та наданні їм належної правової оцінки у сукупності.

29. При цьому Суд також не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині застосування позовної давності.

Суди попередніх інстанцій у цій справі виходили з того, що позовна давність не може поширюватись на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про триваюче правопорушення. Натомість предметом спору у цій справі є вимога про відновлення порушеного права на вільне розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним Договору та зобов'язання повернути її належному землекористувачу, а не усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном за статтею 391 ЦК України, коли право власності підлягає захисту від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (негаторний позов).

Заявлені у справі позовні вимоги мотивовані тим, що Земельна ділянка, щодо спільної діяльності на якій укладений Договір за відсутності дозволу Міністерства оборони України, належить до земель оборони, що свідчить про порушення при укладенні цього Договору вимог закону, у зв'язку з чим Прокурор просить визнати недійсним Договір та повернути земельну ділянку. Тобто правопорушення, на яке посилається Прокурор як на підставу позову, не можна вважати триваючим, оскільки воно пов'язане з моментом вибуття майна з володіння Позивачів. З огляду на викладене посилання судів попередніх інстанцій на те, що у цьому випадку йдеться про триваюче правопорушення, що виключає можливість застосування позовної давності, помилкові.

30. За наведених обставин прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

34. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення

Судові витрати

35. У зв'язку з тим, що розгляд справи не завершено, оскільки справа підлягає направленню на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Дніпровське" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 908/1409/17 скасувати, справу направити до Господарського суду Запорізької області на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак