третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вінницько-Хутірський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницького району Вінницької області,

представник третьої особи - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 (головуючий - Гудак А.В., судді: Олексюк Г.Є., Філіпова Т.Л.)

у справі № 902/215/17

за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі територіальних громад сіл, селищ району в особі Вінницької районної ради (далі - Рада)

до відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації (далі - Відділ освіти) та публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком" в особі філії),

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити і повернути нерухоме майно.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Прокурор звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Ради до Відділу освіти та ПАТ "Укртелеком" в особі філії (з урахуванням заяви про зміну [уточнення] позовних вимог) про: визнання недійсним договору від 12.11.2012 № 8/853-28 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району; зобов'язання ПАТ "Укртелеком" в особі філії звільнити та повернути балансоутримувачу (Відділу освіти) нерухоме майно загальною площею 29,8 кв.м, яке розташоване за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 54, на першому поверсі вбудованого приміщення майстерні, згідно з актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.04.2017 у справі № 902/215/17, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що використання орендованого приміщення ПАТ "Укртелеком" в особі філії пов'язане з навчально-виховним процесом, оскільки спірне приміщення використовується для розміщення АТС, з якого навчальному закладу надається доступ до мережі Інтернет та телефонії, що безпосередньо сприяє вивченню та вдосконаленню своїх знань учнями під час навчання, в тому числі, у вивченні предмета "Інформатика".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 рішення господарського суду Вінницької області від 27.04.2017 зі справи № 902/215/17 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову в повному обсязі; здійснено розподіл судових витрат.

Судовий акт апеляційного господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що спірне майно передано в оренду не для використання у навчально-виховному процесі, відповідно, таке використання суперечить приписам статті 63 Закону України "Про освіту".

ПАТ "Укртелеком" в особі філії, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт попередньої інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами ПАТ "Укртелеком" в особі філії, викладеними у касаційній скарзі:

- суд попередньої інстанції залишив поза увагою те, що орендоване приміщення не належить до державної власності і використання цього майна не створює загрозу збереження матеріально-технічної бази жодного державного закладу;

- судом не враховано те, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (796-2010-п) , якою затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форм власності, є спеціальними відносно положень статті 63 Закону України "Про освіту";

- суд не врахував того, що положення частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Вінницького району Вінницької області не є закладом державної форми власності загальнодержавного значення;

- суд надав невірну оцінку висновку від 22.06.2017 Державної санітарно - епідеміологічної служби Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної служби як одному з доказів по справі;

- суд не врахував того, що позивачем не надано доказів на підтвердження реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за територіальною громадою;

- суд залишив поза увагою те, що використання ПАТ "Укртелеком" в особі філії орендованого приміщення пов'язане з навчально-виховним процесом, оскільки за допомогою розміщеного в орендованому приміщенні обладнання надаються телекомунікаційні послуги персоналу та вихованцям навчального закладу, зокрема, останнім забезпечується доступ до мережі Інтернет;

- апеляційний господарський суд задовольнив позовну вимогу про зобов'язання ПАТ "Укртелеком" в особі філії повернути приміщення балансоутримувачу - Відділу освіти, у той час як останній є одним з відповідачів у справі.

У відзиві на касаційну скаргу Прокуратура просила касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" в особі філії залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, зазначаючи, зокрема, про необґрунтованість доводів ПАТ "Укртелеком" в особі філії та прийняття судом апеляційної інстанції постанови з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на відзив Прокуратури ПАТ "Укртелеком" в особі філії підтримав доводи касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників прокуратури і відповідача-2, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- рішенням четвертої сесії шостого скликання Вінницької районної ради від 05.11.2011 № 79 затверджено перелік об'єктів, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району, управління якими здійснює районна рада у якому, зокрема значиться Вінницька-Хутірська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.;

- розпорядженням Ради від 18.10.2012 № 93 надано дозвіл Відділу освіти на укладення договору оренди вбудованого приміщення, загальною площею 29,8 кв.м, в будівлі майстерні Вінницько-Хутірської СЗОШ І-ІІІ ст., що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 54, з метою розміщення АТС;

- 12.11.2012 Відділом освіти як орендодавцем та ПАТ "Укртелеком" в особі філії як орендарем укладено договір № 8/853-28 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району і знаходиться на балансі Відділу освіти площею 29,8 кв.м, розміщене за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 54, на першому поверсі вбудованого приміщення в будівлі майстерні Вінницько-Хутірської школи ЗОШ І-ІІІ ст. згідно з викопіюванням поверхневого плану або схеми, що складає невід'ємну частину цього договору (додаток № 1), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку /актом оцінки на 30.04.2012 і становить 51 640,00 грн.;

- майно передається в оренду з метою розміщення АТС та надання послуг з доступу до глобальної мережі Internet (пункт 1.2 Договору оренди);

- згідно з пунктом 1.3 Договору оренди стан майна на момент укладення договору (потребує/не потребує поточного або капітального ремонту) визначається в акті приймання - передачі за узгодженим висновком орендодавця і орендаря, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 2);

- передача та повернення орендованого майна здійснюється уповноваженим представниками сторін із складанням відповідного акта (пункт 2.1 Договору оренди);

- відповідно до пункту 2.3 Договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається спільною власністю територіальних громад сіл, селищ району, а орендар користується ним протягом строку оренди;

- згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору оренди орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати надані комунальні послуги;

- згідно з пунктом 10.1 Договору оренди останній укладений строком на 2 роки 11 місяців 18 днів, що діє з 12.11.2012 до 31.10.2015 включно;

- відповідно до пункту 10.4 Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності рішення сесії Вінницької районної ради про надання відповідного дозволу;

- згідно з розділом 11 Договору оренди додатки до цього договору є його невід`ємною і складовою частиною. Додатками до Договору оренди є викопіювання поверхневого плану або схеми орендованого приміщення та акт приймання-передачі орендованого майна;

- у відповідності до акта приймання-передачі нежитлових приміщень, який підписаний 12.11.2012 Відділом освіти та ПАТ "Укртелеком" в особі філії, орендодавцем передано, а орендарем прийнято згідно з Договором оренди вбудоване приміщення, загальною площею 29,8 кв.м, в будівлі майстерні Вінницько-Хутірської ЗОШ І-ІІІ ст., що розташоване за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 54, з метою розміщення АТС;

- згідно з пунктом 1.1 Статуту "Вінницько-Хутірського навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад Вінницького району Вінницької області" Вінницько-Хутірський навчально-виховний комплекс: загальноосвітня школа I-III ступенів-дошкільний навчальний заклад Вінницького району Вінницької області (далі - НВК) - це навчально - виховний заклад, створений шляхом реорганізації згідно законодавства про освіту, тощо, та є у спільній власності територіальних громад сіл і селищ Вінницького району, управляє якою Вінницька районна рада;

- у відповідності до пунктів 1.3, 1.4 Статуту НВК є юридичною особою, має ідентифікаційний номер, печатку, штамп. Засновником (власником) новчально - виховного комплексу є Вінницька районна державна адміністрація Вінницької області;

- відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Статуту НВК заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ Вінницького району та головною метою НВК є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору оренди та зобов'язання ПАТ "Укртелеком" в особі філії звільнити та повернути балансоутримувачу (Відділу освіти) нерухоме майно за актом приймання-передачі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до приписів частини третьої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень Закону України "Про освіту" (2145-19) (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди):

- навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу (частина друга статті 18);

- система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти (стаття 28);

- структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту, загальну середню освіту (стаття 29);

- фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання (частини перша та четверта статті 61);

- матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (частина перша статті 63);

- об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (частина п'ята статті 63).

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не лише навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації та інші цінності підприємств системи освіти.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про загальну середню освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди) систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічні та вищі навчальні заклади I - II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту.

Відповідно до пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форм власності, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (796-2010-п) , навчальні заклади мають право надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

При цьому, згідно з імперативними приписами частини п'ятої статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення Договору оренди) об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Зазначене не враховано ПАТ "Укртелеком" в особі філії у доводах касаційної скарги.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 61 Закону України "Про освіту" (у згаданій редакції) майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень, однак лише за умови дотримання вимог статті 63 цього Закону і, зокрема, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу.

ПАТ "Укртелеком" в особі філії у власних доводах також не враховано того, що невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкту освіти.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції, встановивши, що: за Договором оренди частина приміщення загальноосвітнього навчального закладу передана ПАТ "Укртелеком" в особі філії в оренду з метою розміщення обладнання стаціонарного телефонного зв'язку; в матеріалах справи відсутні докази пов'язаності мети використання спірного приміщення з освітньою діяльністю; Договором оренди фактично змінено цільове призначення частини приміщення навчального закладу та визначено його використання під розміщення автоматичної телефонної станції, тобто для проведення орендарем господарської діяльності, тобто такої, що не пов'язана з навчально-виховним процесом, - дійшов заснованого на законі висновку про визнання недійсним Договору оренди, зміст якого суперечить вимогам Закону України "Про освіту" (2145-19) , та про зобов'язання повернути спірне приміщення, оскільки таке приміщення загальноосвітнього навчального закладу не може бути об'єктом оренди для використання його у комерційній діяльності.

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив похідну вимогу про повернення спірного майна саме на користь Відділу освіту (не дивлячись на те, що останній є відповідачем у справі, як одна із сторін оспорюваного правочину), оскільки Відділ освіти також є і балансоутримувачем такого майна.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеним вище.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) , в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційної інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що застосовані судом з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судовий акт попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі № 902/215/17 - без змін.