1. 30.10.2017, поштовим відправленням, направленим на адресу Одеського апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Антал-Груп" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 у справі №915/1117/16 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) в редакції до 15.12.2017.

2. 20.11.2017 Одеським апеляційним господарським судом надіслано на адресу Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Груп" з матеріалами справи №915/1117/16.

3. 04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Груп" з матеріалами справи №915/1117/16 передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. 03.03.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 22.02.2018, колегією суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №915/1117/16 Господарського суду Миколаївської області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Груп" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 02.05.2018 о 10 год. 30 хв.

5. 22.03.2018 Прокуратурою Миколаївської області надіслано лист-пояснення за вих. №05-447вих-18 від 22.03.2018 на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Груп".

6. На розгляд суду касаційної інстанції винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) (далі - Закон про банкрутство).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та прийняте ним рішення

7. 19.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиг Импорт Груп" (далі - ТОВ "Сиг Импорт Груп", боржник) в особі ліквідатора ОСОБА_1. звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону про банкрутство у зв'язку з неспроможністю задовольнити зобов'язання перед кредитором на суму 641 498, 59 грн., відсутністю майна та недостатністю грошових коштів для задоволення вимог кредитора.

8. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2016, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28.10.2016, заяву боржника прийнято до розгляду; призначено підготовче засідання на 01.11.2016. Для виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Сиг Импорт Груп" автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення ліквідатора на запит визначено кандидатуру арбітражного керуючого Гольчановського Г.С.

9. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сиг Импорт Груп" за заявою боржника відповідно до статті 95 Закону про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, .

10. Постановою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2016 у складі судді Адаховської В.С. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гольчановського Г.С., кандидатуру ОСОБА_1., який виконував обов'язки ліквідатора боржника в досудовому порядку ліквідації юридичної особи, відхилено, зобов'язано ліквідатора Гольчановського Г.С. провести ліквідаційні заходи товариства-банкрута.

11. Постанова мотивована дотриманням боржником встановлених законом вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням власника, зокрема, положень статей 104, 105, 110 та 111 ЦК України.

12. Судом встановлено, що ТОВ "Сиг Импорт Груп" є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.09.2014 за №1 554 102 0000 0003357, створеною з метою одержання прибутку внаслідок господарської діяльності товариства та використання його в інтересах учасників. Відповідно до Статуту ТОВ "Сиг Импорт Груп", учасником товариства, що володіє 100% статутного капіталу і являється його єдиним учасником, є ОСОБА_1., працівники в ТОВ "Сиг Импорт Груп" відсутні, їх збори не відбувалися.

13. Судом встановлено, що за результатами вивчення фінансового стану боржника з'ясовано, що подальша діяльність товариства неможлива, товариство неспроможне погасити існуючу кредиторську заборгованість, його активів недостатньо для погашення кредиторської заборгованості, а тому учасником товариства прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено ліквідатором ОСОБА_1., встановлено строк для заявлення вимог кредиторів протягом двох місяців з моменту публікації повідомлення про припинення діяльності ТОВ "Сиг Импорт Груп", - до 16.09.2016.

14. Суд встановив, що 05.07.2016 державним реєстратором було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про перебування юридичної особи в процесі припинення за рішенням засновників, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1001468703 від 28.09.2016.

15. Судом встановлено, що у визначений термін до ліквідатора боржника із заявою з кредиторськими вимогами на суму 641 498, 59 грн. звернувся один кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Антал-Груп. Ліквідатором боржника заявлені кредиторські вимоги визнані в повному обсязі, що підтверджується повідомленням від 20.08.2016.

16. Судом встановлено, що ліквідатором боржника було проведено інвентаризацію активів, за результатами якої складено інвентаризаційний опис основних засобів від 15.08.2016 та акт №1 про результати інвентаризації наявних коштів від 11.08.2016.

17. Також ліквідатором було вчинено ряд дій щодо розшуку активів боржника та його заборгованості (зроблено запити до Миколаївського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління пенсійного фонду України в Центральному районі міста Миколаєва, Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління ДФС, Миколаївської міської виконавчої дирекції МОВ ФСС з тимчасової втрати працездатності, направлено відповідні повідомлення та документи ТОВ "Сиг Импорт Груп" (первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку, звітність за останній звітний період)).

18. Приймаючи до уваги дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до вимог статей 105, 110, 111 ЦК України, даних проміжного ліквідаційного балансу від 20.09.2016, з якого вбачається наявність кредиторської заборгованості та недостатність майна для її задоволення, наявність ознак неплатоспроможності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та введення щодо боржника процедури ліквідації.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування його рішення

19. Не погодившись з прийнятою постановою, Перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва подав апеляційну скаргу з вимогою скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2016, провадження у даній справі припинити, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова не містить всіх доказів на підтвердження реального фінансового стану боржника та його платоспроможності, через відсутність боржника за місцем його юридичної реєстрації кредитори позбавлені можливості заявити свої вимоги, а контролюючі органи - провести відповідні позапланові перевірки для визначення реального розміру заборгованості перед бюджетом.

20. 03.04.2017 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду припинено апеляційне провадження з перегляду постанови Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2016 у справі №915/1117/16 за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, у зв'язку з тим, що податковий орган не набув статусу кредитора або іншого учасника у справі про банкрутство ТОВ "Сиг Импорт Груп", а отже, позбавлений права на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.

21. Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі №915/1117/16 скасовано; справу передано до Одеського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

22. Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, Вищий господарський суд України зазначив, що апеляційний суд не взяв до уваги ті обставини, що про направлення повідомлень ДПІ, Пенсійному фонду України та Фонду соціального страхування документів на виконання вимог частини 7 статті 111 ЦК України свідчать лише чеки доставки "Спецкур'єр", проте матеріали справи не містять доказів їх отримання відповідними органами, оскільки наявні чеки підтверджують лише направлення податковому органу документів та надання послуг кур'єрської доставки, а описи вкладень у них відсутні.

23. 19.10.2017 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мишкіна М.А. (головуючий), Будішевська Л.О., Діброва Г.І. апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва задовольнив, постанову Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2016 скасував, справу №915/1117/16 передав на розгляд Господарському суду Миколаївської області.

24. Скасовуючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури, оскільки він є передчасним та зробленим без належного правового аналізу наданим доказам, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

25. Суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки суду касаційної інстанції, встановив, що направлення повідомлень ДПІ, Пенсійному фонду України та Фонду соціального страхування документів на виконання вимог частини 7 статті 111 ЦК України свідчать лише чеки доставки "Спецкурьер", проте, в матеріалах справи відсутні відповіді ДПІ із зазначенням відсутності чи наявності податкової заборгованості, відсутні відповіді органів Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування на повідомлення ліквідатора про припинення боржника як юридичної особи. Подані ліквідатором чеки підтверджують лише направлення ДПІ документів у кількості 52 аркушів та надання послуг кур'єрської доставки, оскільки в матеріалах відсутній опис вкладення.

26. Щодо процесуального права Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області на оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, апеляційний суд зазначив, що в силу положень статей 20, 75, 78 Податкового кодексу України, з огляду на те, що у зв'язку з порушенням справи про банкрутство у контролюючих органів виникають певні обов'язки щодо проведення позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства боржником, то в разі порушення учасниками провадження прав контролюючого органу при здійсненні ним своїх функцій, останній набуває права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

27. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про недотримання ліквідаційною комісією частин 7, 10 статті 111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника, що позбавило органи державної фіскальної служби можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

28. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ліквідатором не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації боржника як юридичної особи, не дотримано вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а місцевий господарський суд, визнаючи боржника банкрутом, формально підійшов до викладених обставин, не давши їм належної правової оцінки.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника

29. Скаржник доводив, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм статей 55, 129 Конституції України, частини 5 статті 11, частини 1 статті 95 Закону про банкрутство, статей 91, 106 ГПК України,

30. Скаржник аргументував, що апеляційний суд розглянув справу за апеляційною скаргою прокурора в особі фіскального органу, який не набув у встановленому Законом про банкрутство порядку статусу сторони у даній справі про банкрутство, з порушенням статті 1 Закону про банкрутство та статті 91 ГПК України в редакції до 15.12.2017.

31. Скаржник зазначав, що доводи апеляційного суду про недотримання ліквідаційною комісією досудової процедури ліквідації боржника, а саме частин 7, 10 статті 111 ЦК України, спростовуються доказами направлення органам доходів і зборів первинних документів, натомість матеріали справи не містять доказів неможливості податковим органом здійснити позапланову документальну перевірку, що свідчить про неналежне виконання контролюючими органами своїх повноважень, на думку скаржника.

Доводи інших учасників справи

32. Прокуратура Миколаївської області погодилась з висновками апеляційного суду та зазначила, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

33. Конституція України (254к/96-ВР)

Стаття 55 - кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 2 статті 129 - встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення .

34. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17)

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Частина 5 статті 11 - боржник зобов'язаний звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, зокрема, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Частини 1, 2 статті 95 - якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

35. Цивільний кодекс України (435-15)

Частини 1, 5 статті 105 - учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Пункт 1 частини 1 статті 110 - юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частина 3 статті 110 - якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частина 3 статті 111 - під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Частина 4 статті 111 - ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Частина 7 статті 111 - для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Частина 8 статті 111 - ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частина 10 статті 111 - до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

36. Податковий кодекс України (2755-17)

Стаття 20 - органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим кодексом.

Пункт 78.1.7. частини 78.1. статті 78 - документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

37. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

Частина 1 статті 91 - сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство (стаття 106 ГПК України).

Стаття 101 - у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

38. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушені у касаційній скарзі питання щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме щодо застосування статей 105, 110, 111 ЦК України, статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) , можуть бути предметом касаційного розгляду, разом з тим, доводи скаржника з посиланням на невірну оцінку доказів та необхідність їх переоцінки касаційним судом є неприйнятними як такі, що виходять за межі повноважень касаційного суду.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

39. Статтею 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується виходячи з принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

40. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення зазначеним Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Відтак, випадки в яких особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку мають бути встановлені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .

41. Аналізуючи право особи на розгляд її скарги в апеляційному суді крізь призму застосування статті 6 Конвенції, з урахуванням практики ЄСПЛ у Рішенні 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", яким зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. А також приймаючи до уваги висновки ЄСПЛ у Рішенні 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" яким зазначено, що "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

42. У даній справі провадження про банкрутство ТОВ "Сиг Импорт Груп" порушено на підставі статті 95 Закону про банкрутство, частина друга якої передбачає обов'язкове дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, за участі податкових органів, яким боржник зобов'язаний не тільки надати податкову звітність, але й відповідні документи податкового обліку для обов'язкової перевірки відповідно до статей 105, 110, 111 ЦК України.

43. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про недотримання ліквідатором ТОВ "Сиг Импорт Груп" вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а саме приписів частин 7, 10 статті 111 ЦК України, що позбавило органи державної податкової служби можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків та права заявити свої претензії боржнику в досудовій процедурі ліквідації боржника.

44. З огляду на встановлення апеляційним судом фактів невчинення ліквідатором усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації у досудовій процедурі ліквідації підприємства, та відсутність у касаційного суду повноважень з переоцінки доказів та обставин справи, Суд погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про порушення прав контролюючого органу ліквідатором у процедурі досудової ліквідації, оскільки в даному випадку на ліквідатора законодавцем покладається обов'язок вчинення самостійних дій з надання відповідних документів контролюючому органу, та не вбачає порушення апеляційним судом норм матеріального права та процесуального права, яке б зумовлювало скасування прийнятого ним рішення.

45. Доводи скаржника відповідно до пунктів 29-31 мотивувальної частини даної постанови спростовуються висновками касаційного суду згідно з пунктами 39-44. Посилання скаржника на численну практику ВГСУ колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, оскільки Верховний Суд у Постанові від 31.01.2018 у справі №911/2510/17 відійшов від зазначеної правової позиції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Груп" без задоволення та залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду від 19.10.2017.