на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Куксова В.В. - головуючого, Іоннікової І.А., Чорної Л.В. від 25 січня 2018 року та рішення Господарського суду Черкаської області у складі Чевгуз О.В. від 24 жовтня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач) звернулось з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - відповідач-1) та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - відповідач-2) про визнання недійсною угоди у формі заяви ПАТ "Азот" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2016 № 202-09/02.

2. Позовна заява мотивована тим, що спірний односторонній правочин укладений в порушення статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (далі - ПКЕЕ).

2.1. Так, спірний правочин порушує законодавчо регульований спеціальний порядок розрахунків за електричну енергію, а отже укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та є недійсним відповідно до статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2018 року, позов задоволений повністю.

3.1. Визнано недійсною угоду у формі заяви ПАТ "Азот" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.01.2016 № 202-09/02.

4. Суди встановили, що ПАТ "Азот" мало заборгованість перед ПАТ "Черкасиобленерго" в сумі 46 300 000 грн. за поставлену електричну енергію за договором від 24.05.2005 № 524-213/24 і платіжним дорученням від 22.12.2015 №9565 перерахувало на користь відповідача-2 вказану суму боргу, але не на вказаний в договорі рахунок зі спеціальним режимом використання, а на інший звичайний розрахунковий рахунок. У подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачем-2 вимоги про повернення помилково сплачених коштів, відповідач-1 заявою від 12.01.2016 № 202-09/02 повідомив відповідача-2 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог ПАТ "Азот" до ПАТ "Черкасиобленерго" по поверненню безпідставно отриманих коштів на суму 46 300 000 грн. і вимог ПАТ "Черкасиобленерго" до ПАТ "Азот" по оплаті боргу за електроенергію на тотожну суму. Вказана заява отримана відповідачем-2, який безпідставно отримані кошти не повернув.

5. Отже, внаслідок вчинення спірного правочину у порушення статті 6 Цивільного кодексу України сторони відступили від імперативних положень статті 15-1 та статті 26 Закону України "Про електроенергетику", безпідставно змінивши порядок розрахунків у правовідносинах з постачання електроенергії.

6. Зазначене свідчить, що спірний правочин укладено завідомо з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, так як спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) порядок оплати поставленої електричної енергії, а саме оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів.

7. Також суди констатували, що з огляду на приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" (1698-18) позивач як орган, створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Судами не досліджено норми чинного законодавства щодо наявності у позивача права на оскарження спірного правочину з огляду, зокрема на обсяг частки держави в статутному фонді ПАТ "Черкасиобленерго".

10. Спеціальне законодавство про електроенергетику не містить заборони на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому позивач не довів невідповідності правочину інтересам держави і суспільства, наявності у сторін умислу на вчинення спірного правочину з такою метою.

11. Питання правомірності спірного правочину вже було предметом розгляду у справі № 925/43/16 за позовом ПАТ "Черкасиобленерго" до ПАТ "Азот" про визнання недійсним спірного правочину, судове рішення в якій є преюдиційним для даної справи та безпідставно не були враховано судами при прийнятті оскаржуваних рішень.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Право позивача на звернення до суду з позовом про визнання недійсною угоди за наявності визначених законом підстав регламентовано положеннями Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" (1698-18) , яке відбувається за наслідками досудового розслідування в рамках ініційованого позивачем кримінального провадження. Разом з тим питання правомірності здійснення відповідного кримінального провадження не віднесено до компетенції господарського суду.

13. Обов'язковість розрахунків за електроенергію виключно споживачами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання прямо випливає зі змісту Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

14. Висновки судів у справі № 925/43/16 щодо обставин укладення та виконання спірного договору є лише правовою оцінкою таких обставин, а тому не мають преюдиційного значення при розгляді даної справи.

Позиція відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу

15. Чинним законодавством в імперативному порядку визначено обов'язок сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання з метою недопущення вилучення грошових коштів з ринку постачання електроенергії та об'єднання моментів сплати коштів споживачем та отримання їх постачальником.

16. У зв'язку з чим спірний правочин порушує вимоги чинного законодавства та суперечить інтересам держави.

Зміст письмових пояснень третьої особи

17. Мало місце порушення ПАТ "Азот" законодавчо встановленого порядку розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, чим завдано істотної шкоди державі.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

18. Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини 1 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

19. Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

20. Стаття 601 ЦК України та частина 3 статті 203 ГК України передбачають припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Одночасно положеннями вказаних статей передбачено неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

21. Статтею 4 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом, які викликані об'єктивними умовами функціонування галузі.

22. Відповідно до частини 2 статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

Згідно з частиною 8 статті 26 вказаного Закону споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

23. Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (далі - ПКЕЕ) визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

24. Отже, зазначеними положеннями спеціального законодавчого акту у регулюванні правовідносин у сфері електоренергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.

25. У даній справі встановлено, що внаслідок вчинення спірного правочину погашення зобов'язань відповідача-1 перед відповідачем-2 відбулося шляхом перерахування першим заборгованості за поставлену електроенергію не на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання, а на звичайний поточний рахунок. Отже, у порушення статті 6 ЦК України сторони відступили від імперативних положень статті 15-1 та статті 26 Закону України "Про електроенергетику", безпідставно змінивши порядок розрахунків у правовідносинах з постачання електроенергії.

26. Зазначене свідчить, що спірний правочин вчинявся завідомо з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, так як був спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

27. З огляду на наведене вище доводи відповідача-1 в пункті 10 цієї Постанови Верховним Судом відхиляються, як безпідставні.

28. Стосовно посилань скаржника в пункті 11 Постанови на преюдиційність висновків суду у справі № 925/43/16, то відповідність спірного правочину вимогам чинного законодавства не є встановленням обставин справи, а є їх правовою оцінкою, яка не має і не може мати преюдиційного значення для даної справи в розумінні норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

29. Безпідставними є і доводи скаржника в пункті 9 Постанови, оскільки повноваження позивача на подання позову про визнання недійсною угоди прямо регламентовані статтею 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України". Обмеження ж стосовно обсягу державної частки у статутному капіталі підприємства стосуються повноважень Національного антикорупційного бюро України щодо здійснення досудового розслідування злочинів. Проте оцінка правомірності здійснення кримінального провадження не входить до компетенції господарського суду в межах розгляду даного господарського спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга відповідача-1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2018 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 925/1218/17 залишити без змін.