ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1782/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Трускавець"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р.

у складі колегії суддів: Г.В. Орищин - головуючий, Л.С. Данко, Р.І. Марко

та на рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2017р.

суддя: М.М. Петрашко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-мистецький центр "Трускавець"

до

1. Фізичної особи-підприємця Лагодича Миколи Миколайовича;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс";

3. Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 2 та 3 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

за участю представників:

від позивача: Лазор А.О.,

від відповідача-1: не з'явилися,

від відповідача-2: Скирда В.Є.,

від відповідача-3: не з'явилися,

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Культурно-мистецький центр "Трускавець" звернулося до господарського суду з позовом до ФОП Лагодича Миколи Миколайовича, ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" та ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори вчинені з порушенням норм ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" щодо одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, а також за відсутності згоди іпотекодавця.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.06.2017р. у справі №914/1782/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р., в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовані тим, що відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від ПАТ "ВТБ "Банк" до ТОВ "ФК "Поліс" відбулося із дотриманням положень ст. 512, 514 ЦК України та ст. 24 Закону України "Про іпотеку". При цьому, згода ТОВ "КМЦ "Трускавець" як іпотекодавця при відступленні права вимоги від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя, зважаючи на положення ст. 24 Закону України "Про іпотеку", не була необхідною.

Суди зазначили, що у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №21 МБ від 18.11.2015р. не відбулось припинення основного зобов'язання ФОП Лагодича М.М., а лише було передано зобов'язання та замінено сторону у зобов'язанні.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Культурно-мистецький центр "Трускавець", не погоджуючись з судовими рішеннями, звернулося до господарського суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

За твердження скаржника судами не враховано, що додаток №2 до оскаржуваного договору всупереч вимогам чинного законодавства не міститься на нотаріальному бланку.

На думку скаржника, зобов'язання ФОП Лагодича М.М. перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 09.09.2008р. №10.128/08-КД припинилися на підставі ст. 514 ЦК України після укладення договору про відступлення права вимоги №21МБ від 18.11.2015р. та додаткової угоди №1 від 27.11.2015р. У зв'язку з цим, оскільки ПАТ "ВТБ Банк" втратило право вимоги до ФОП Лагодича М.М. по основному зобов'язанню, воно не мало жодних правових підстав укладати договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015р.

Також стверджує, що судами не взято до уваги норму ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", якою прямо вказується на обов'язковість одночасності відступлення права вимоги за основним зобов'язанням та за договором іпотеки.

4. Позиції інших учасників справи

ТОВ "ФК "Поліс" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її доводів та зазначає, що скаржник позбавлений права заявляти як підставу касаційного оскарження невзяття судами до уваги того факту, що додаток №2 до договору нотаріально не посвідчений, оскільки така підстава не заявлялась ним при зверненні до суду з позовом.

При цьому зазначає, що договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави від 01.12.2015р. складається з 7 аркушів, 1-2 арк. текст договору, 3-4 арк. додаток 1 та 5-7 арк. додаток 2, які всі разом прошиті та скріплені підписом і печаткою приватного нотаріуса.

Відповідач-2 також зазначає, що згідно з актом від 18.11.2015р. було передано оригінал кредитного договору разом з договором іпотеки, що свідчить про одночасність передачі права вимоги.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

09 вересня 2008 р. між ФОП Лагодичем М.М. як позичальником та ВАТ "ВТБ Банк" (змінено організаційно-правову форму на ПАТ "ВТБ Банк") був укладений кредитний договір №10.128/08-КД, згідно якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) на встановлених умовах.

09 вересня 2008 р. між ВАТ "ВТБ Банк" як іпотекодержателем та ТОВ "Культурно-мистецький центр "Трускавець" як іпотекодавцем, який є майновим поручителем за зобов'язаннями ФОП Лагодича М.М., було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. та зареєстрований в реєстрі за №1843.

Предметом цього договору є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 1.3 цього договору, для забезпечення виконання зобов'язань позичальника в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №10.128/08-КД від 09.09.2008р. та будь-якими додатковими угодами до нього (у т.ч. які збільшують основне зобов'язання).

Згідно з п. 8.1 договору іпотеки від 09.09.2008р. іпотека зберігає силу у випадках уступки (відступу) іпотекодержателем забезпеченої іпотекою вимоги іншій особі.

18 листопадом 2015 р. між ПАТ "ВТБ "Банк" як первісним кредитором та ТОВ "ФК "Поліс" як новим кредитором укладено договір №21МБ про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржника, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до п. 3.1.3 договору про відступлення права вимоги право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди до даного договору та Реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни додаткової угоди до договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно заборгованості за кредитним договорам, зазначеним у відповідному Реєстрі прав вимоги, а також їх зобов'язань по договорам забезпечення. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги за договорами застави/іпотеки, що засвідчені нотаріально та укладені в забезпечення зобов'язань боржників за кредитними договорами, здійснюється шляхом укладання сторонами нотаріально засвідчених договорів про відступлення права вимоги за такими договорами.

27 листопада 2015р. між ПАТ "ВТБ "Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" укладено додаткову угоду №1 до договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами, якою визначено розмір заборгованості боржників згідно реєстрів прав вимог від 27.11.2015р., які містяться в додатку №1 до додаткової угоди. Відповідно до реєстру прав вимог №1/2 новому кредитору було відступлене, поряд з іншими, право вимоги за кредитним договором №10.128/08-КД від 09.09.2008р., укладеним між ВАТ "ВТБ Банк" та ФОП Лагодичем М.М.

01 грудня 2015р. між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" було укладено договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2225. За умовами цього договору первісний кредитор передав, а новий кредитор одержав у повному обсязі належні ПАТ "ВТБ Банк" права іпотекодержателя та заставодержателя в зобов'язаннях, що виникли за іпотечними договорами та договорами застави, які укладені в якості забезпечення виконання боржниками зобов'язань перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитними договорами, права вимоги грошових зобов'язань за якими були відступлені згідно договору відступлення прав вимоги (п.1.4 договору). За актом приймання-передачі (додаток №1) передано оригінали договорів іпотеки та застави.

В подальшому, ТОВ "ФК "Поліс" скерувало на адресу ТОВ "КМЦ "Трускавець" та адресу ФОП Лагодича М.М. вимогу №26.01.2016-3 від 26.01.2016р., в якій повідомило про наявність заборгованості за кредитним договором, а також - про укладення договорів від 27.11.2015р. та від 01.12.2015р. про відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами іпотеки.

6. Норми права, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

7. Мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Верховний Суд наголошує, що за положеннями наведеної норми права відступлення права за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця у разі, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і якщо одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Судами встановлено, що іпотечним договором не встановлено необхідності отримання письмової згоди іпотекодавця при відступлені права вимоги.

При цьому встановлено факт одночасного відступлення права вимоги за кредитним договором, зобов'язання за яким і забезпечуються іпотекою.

Разом з тим судами встановлено, що спірний договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави нотаріально посвідчений.

Вказані обставини свідчать про відсутність порушень ст. 24 Закону України "Про іпотеку" при укладенні спірного договору.

Посилання скаржника на те, що в ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" вказується на обов'язковість одночасності відступлення права вимоги за основним зобов'язанням та за договором іпотеки, не свідчать про порушення цієї норми при укладенні спірного договору.

Положення ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" щодо необов'язковості отримання згоди іпотекодавця при відступленні права вимоги за договором іпотеки за умови одночасного відступлення права вимоги за основним зобов'язанням спрямовані на уникнення ситуацій, при яких відступлення права вимоги за іпотечним договором передує відступленню права вимоги за основним зобов'язанням. Позиція скаржника про обов'язкову одномоментність при такому відступленні є неправильним трактуванням вказаної норми закону.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки може укладатися як в той самий день, що й договір про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, так і через певний проміжок часу.

Крім того, як було зазначено вище, при укладенні договору про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням в п. 3.1.3 договору сторони досягли згоди, що разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі, права вимоги за договорами застави/іпотеки, відступлення яких здійснюється шляхом укладання сторонами відповідних нотаріально засвідчених договорів.

Твердження скаржника про те, що станом на момент укладення договору від 01.12.2015р. ПАТ "ВТБ Банк" не мало права відступати право вимоги за договором іпотеки, оскільки з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, ПАТ "ВТБ Банк" втратило право вимоги до ФОП Лагодича М.М., Верховний Суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Господарські суди попередніх інстанцій правильно вказали, що заміна кредитора в зобов'язанні не є підставою для припинення зобов'язань, як за основним договором, так і за договором, який укладено на його забезпечення, оскільки змінюється лише суб'єктний склад сторін зобов'язання.

Правовідносини між первісним і новим кредитором складаються з приводу такого об'єкта, як майнові права (право вимоги, що належить кредиторові), їх змістом є суб'єктивні права і обов'язки, передбачені договором та законом залежно від підстав заміни кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №21 МБ від 18.11.2015р. не відбулось припинення основного зобов'язання ФОП Лагодича М.М., а лише було передано зобов'язання та замінено сторону у зобов'язанні.

Посилання скаржника на те, що додаток №2 до оскаржуваного договору всупереч вимогам чинного законодавства не міститься на нотаріальному бланку, відхилені апеляційним господарським судом як безпідставні і такі, що не відповідають дійсності, а Верховним Судом не можуть перевірятись з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Крім того, як правильно зазначає у відзиві відповідач-2, вказані аргументи не були підставою позовних вимог.

З огляду на встановлені обставини справи Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів про відсутність порушення прав та законних інтересів позивача та відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з відповідністю спірного договору нормам ст. ст. 512, 514 ЦК України та Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Культурно-мистецький центр "Трускавець" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2017р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2017р. у справі №914/1782/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л.В. Стратієнко

Суддя І.В. Ткач