здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2017 (суддя Деделюк Б.В.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 (Бонк Т.Б. - головуючий, судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"

про стягнення матеріальних збитків на суму 40 460 грн.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (далі - ПрАТ "СК "Галицька") про стягнення матеріальних збитків на суму 40460 грн.

Позовні вимоги мотивовані правом регресної вимоги позивача до винної у ДТП фізичної особи - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3), цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем згідно полісу ОСЦПВ № АЕ/6857688.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.07.2017 (суддя Деделюк Б.В.) у справі № 909/252/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 (Бонк Т.Б. - головуючий, судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.), позов задоволено повністю.

Судовий акт місцевого суду мотивований положеннями пункту 1 частини 2 статті 22, статті 993, пункту 3 частини 1 статті 988, частини 2 статті 999 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини 1 статті 355 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР (85/96-ВР) ), статей 2, 12, пункту 22.1 статті 22 Закону України від 01.07.2004 № 1960-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1960-IV), статті 12 Закону України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон № 2658-ІІІ (2658-14) ) та доповнений апеляційним судом положеннями статті 1191 ЦК, частини 1 статті 4, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) в редакції, чинній до 15.12.2017, враховуючи які суди дійшли висновку, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач набув права зворотної вимоги до відповідача на суму страхового відшкодування в межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "Галицька" просить судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень підпункту 31.1 статті 31 Закону № 1960-IV, статей 33, 34 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що суди: 1) залишили поза увагою відсутність у матеріалах справи належних доказів здійснення оцінки завданої шкоди, як то аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом; 2) не оцінили доводи відповідача про відсутність у договорі добровільного страхування майна та відповідальності, укладеного між позивачем та потерпілою особою, такого страхового об'єкта як ворота та протиправне закладення позивачем у вартість завданого збитку пошкодження цього конструктивного елемента огорожі; 3) неправильно визначилися з характером спірних правовідносин, які визначено позивачем як регресні, в той час як фактично його вимоги є суброгаційними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) внаслідок порушення Правил дорожнього руху України (далі - ПДРУ) водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_3, що вбачається з інформаційної відомості про учасників ДТП та наявної у справі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ "СК "Галицька" згідно полісу ОСЦПВ № АЕ/6857688.

В результаті ДТП пошкоджено індивідуальний житловий будинок, розташований по вул. Декабристів 312 у м. Василькові, належний ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) на праві приватної власності та застрахований у АТ "СК "АХА Страхування" за договором добровільного страхування майна та відповідальності, пов'язаної з експлуатацією майна від 20.08.2015 (далі - договір від 20.08.2015). Зокрема, з акту огляду застрахованого об'єкту вбачається пошкодження фундаменту огорожі, воріт, механічного керування відкриттям воріт, внутрішньої огорожі, огорожі клумби тощо.

Предметом договору від 20.08.2015 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим майном, а саме конструкції будинку з навісом для автомобіля та парканом (з невід'ємними комунікаціями та зовнішнім оздобленням). Строк дії договору - до 29.08.2016 (пункти 4, 5, 8 цього договору).

На підставі договору від 20.08.2015 та страхового акту від 15.07.2016 № 1.200.16.0000354/АХА2114603, розрахунку страхового відшкодування та рахунку на оплату від 08.06.2016 позивачем виплачено страхувальнику відшкодування на суму 40 960 грн.

До позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_3, але за умов страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, на виконання вимог Закону № 1960-IV відповідач має здійснити відшкодування завданих нею в результаті ДТП збитків.

З метою мирного врегулювання спору 03.11.2016 відповідачу направлено вимогу № ЕЛ_1209 з проханням виплатити страхове відшкодування на користь позивача, яку відповідачем залишено невиконаною, що стало підставою для звернення до суду.

Суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог повністю, оскільки між сторонами виникли відносини суброгації, у яких до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування (ОСОБА_4), має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ОСОБА_3).

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди (ОСОБА_3) застрахована відповідачем, то особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

При цьому, сума страхової виплати за договором добровільного страхування майна не перевищує розміру реальних збитків та виплачена на підставі належного документа про витрати на компенсацію збитків (рахунку), складеного спеціалізованим підприємством.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Предметом даного спору є стягнення з ПрАТ "СК "Галицька" матеріальних збитків на суму 40 460 грн., виплачених ПрАТ "СК "АХА Страхування" ОСОБА_4 за договором добровільного страхування майна.

Статтею 993 ЦК та статтею 27 Закону № 85/96-ВР передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Натомість, при регресі (стаття 1191 ЦК) одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто зазначені інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК встановлений особливий правовий режим.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону № 85/96-ВР, тоді як частина 1 статті 1191 ЦК визначає право зворотної вимоги (регресу).

Судами встановлено, що відносини між ПрАТ "СК "АХА Страхування" як страховиком та ОСОБА_4 як страхувальником врегульовані договором добровільного страхування майна від 20.08.2015, за умовами якого до страховика після виплати страхового відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статті 993 ЦК та статті 27 Закону № 85/96-ВР, а не статті 1191 ЦК, оскільки стаття 1191 цього Кодексу застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК - до договірних, що мають місце у даній справі.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що, оскільки ПрАТ "СК "АХА Страхування" виплатило суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна від 20.08.2015 на користь ОСОБА_4 в розмірі 40 960 грн., воно має право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК та статті 27 Закону № 85/96-ВР у порядку суброгації з осіб, відповідальних за завдані збитки, на підставі рахунку спеціалізованого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Текко" без складення кошторису, що не суперечить умовам договору добровільного страхування майна.

При цьому апеляційний суд, переглядаючи рішення місцевого суду, правомірно зазначив, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування задоволено на підставі статті 993 ЦК та статті 27 Закону № 85/96-ВР, що відповідає нормативній підставі заявленого позову, незважаючи на зазначення позивачем предмета позову як відшкодування шкоди в порядку регресу. У даному випадку суд першої інстанції не вийшов за межі підстав та предмету позову і застосував нормативні акти, якими регулюються спірні правовідносини відшкодування шкоди в порядку суброгації.

За таких обставин оскаржувані судові акти є такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

За вищенаведених обставин касаційна інстанція не погоджується з доводами скаржника про неправильну кваліфікацію судами характеру спірних правовідносин, які визначено позивачем як регресні, в той час як фактично вимоги є суброгаційними.

Позивачем обґрунтовуються вимоги приписами законодавства щодо стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації, на що вірно звернули увагу суди обох інстанцій.

Отже, суди попередніх інстанцій, не вийшовши за межі підстав та предмету позову, правомірно застосували нормативні акти, якими регулюються спірні правовідносини відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Щодо доводів скаржника про відсутність у матеріалах справи належного документа про оцінку завданої шкоди, колегія суддів зазначає наступне

Умовами договору добровільного страхування сторони визначили, що відшкодування може бути виплачене страхувальнику або перераховане на рахунок, вказаний страхувальником в заяві на виплату страхового відшкодування, згідно з належним чином оформленими документами, наданими спеціалізованими підприємствами про витрати на компенсацію збитків від страхового випадку (пункт 15.6 договору від 20.08.2015). При цьому, судами належним чином досліджено, що умовами даної угоди не передбачено складання кошторису, отже страхове відшкодування виплачене страхувальнику на підставі рахунку спеціалізованого підприємства - ТОВ "Торговий дім" Текко", що узгоджується з умовам договору та загальними вимогами цивільного законодавства про свободу договору.

Крім того, як вірно встановлено апеляційним судом, умовами пункту 5.1.1 договору від 20.08.2015 є конструкції будинку з навісом для автомобіля та парканом (з невід'ємними комунікаціями та зовнішнім оздобленням). При цьому, з довідки поліції про перелік пошкоджень, яка також проаналізована судами, вбачається, що винна в ДТП особа ОСОБА_3 здійснив зіткнення з парканом, внаслідок чого паркан отримав механічні пошкодження, що спростовує необґрунтовані доводи скаржника про відсутність у договорі добровільного страхування майна такого об'єкта як ворота, оскільки ворота, будучи структурним елементом паркану, входять до об'єкта страхування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення 40460 грн. збитків.

З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судами дотримано приписи матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.