на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Бучинської Г.Б. - головуючого, Гудак А.В., Філіпової Т.Л. від 30 серпня 2017 року та рішення Господарського суду Волинської області у складі Бондарєва С.В. від 13 червня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст та підстави подання позову

1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Маневицькому районі Волинської області, про стягнення 225 592,98 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за 2015 та 2016 роки.

2. Позов обґрунтовано тим, що 02.01.2015 року між сторонами було укладено договір №25/15-25 про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами, за умовами пункту 1.1. якого виконавець (позивач) своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а замовник (відповідач) відшкодовує виконавцю кошти за надані послуги.

3. Відповідно до п.п. 2.1.1 та п. 2.1. розділу 2 договору замовник зобов'язується на підставі рахунків та актів виконаних робіт, поданих виконавцем перераховувати на рахунок виконавця кошти за надані послуги в межах надходження з державного бюджету.

4. Згідно п.п. 2.2.2.-2.2.4 п. 2.2. розділу 2 договору виконавець зобов'язувався щомісячно: (1) до 10 числа місяця, наступного за звітним, подавати замовнику акти виконаних робіт із списками пільговиків, яким встановлено телефони, та інформацію про обсяги нарахувань за надані послуги; (2) надавати замовнику інформацію про нараховані пільги на магнітних носіях з метою проведення автоматичного звіряння даних та достовірності ведення обліку; (3) за кожний звітний період звіряти стан розрахунків між сторонами та підтверджувати це актом звіряння розрахунків на 1-ше число поточного місяця протягом п'яти банківських днів.

5. Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 02.01.2015 та діє до 31.12.2015.

6. Даний договір з протоколом розбіжностей до нього від 02.02.2015 підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглих печаток.

7. Також, 17.02.2016 між сторонами було укладено договір №1 про відшкодування пільг за телекомунікаційні послуги, за умовами пункту 1.1. якого оператор (позивач) своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а розпорядник (відповідач) здійснює відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг.

8. Відповідно до розділу 2 договору оператор телекомунікаційних послуг зобов'язується щомісячно, до 7 числа місяця, наступного за звітним, надавати акти звірки (додаток №1) та розрахунки щодо вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам, за формою 2-пільга (додаток №2) для підписання в розпорядника. Акти звірки без підписів представників розпорядника та оператора вважаються недійсними.

9. Розпорядник, в свою чергу, згідно розділу 2 договору зобов'язується (1) здійснювати відшкодування пільг з наданих телекомунікаційних послуг та послуг по встановленню телефонів, у т. ч. у разі збільшення тарифів на послуги зв'язку в межах, встановлених кошторисом та (2) щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним, повертати підписані розпорядником акти звірки (додаток №1) та розрахунки щодо вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам за формою 2-пільга (додаток №2).

10. Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 01.01.2016 та діє до 31.12.2016.

11. Даний договір з протоколом розбіжностей до нього від 17.02.2016 підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглих печаток.

12. У зв'язку з тим, що відповідач не приймав та не оплачував розрахунки та акти звірки за зазначеними договорами за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 225 592,98 грн. в якості відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення, з яких 18 561,11 грн. відшкодування за 2015 рік та 207 031,87 грн. - за 2016 рік.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.06.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в розмірі 225 592,98 грн.

14. Приймаючи такі рішення місцевий та апеляційний господарські суди виходили із того, що існування зазначеного боргу відповідача по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення підтверджено належними та допустимими доказами та не спростовано відповідачем.

15. Обґрунтовуючи свої рішення, суди попередніх інстанцій, із посиланням на відповідну практику Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, зазначили про те, що відсутність коштів та/або відповідних видатків у бюджеті, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення своїх зобов'язань, оскільки надання пільг щодо оплати послуг зв'язку певним категоріям населення та обов'язок їх відшкодування постачальникам таких послуг відбувається у відповідності до вимог законів України, якими такі пільги встановлено та які є чинними і дія яких не зупинена, а відтак правові підстави для припинення позивачем нарахування пільг з оплати послуг зв'язку та звільнення відповідача від обов'язку щодо їх відшкодування, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій останній просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 та рішення Господарського суду Волинської області від 13.06.2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу

17. Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, із посиланням на наступні доводи (узагальнено):

17.1. Положення договорів, за якими відповідач зобов'язався відшкодовувати витрати позивача за надані послуги пільговим категоріям населення в межах надходження з державного бюджету, слід вважати недійсними в силу ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України, оскільки відповідачем такі зобов'язання було взято на себе за відсутності відповідних бюджетних асигнувань;

17.2. Заборгованість з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення утворилась не з вини відповідача, а внаслідок недостатнього бюджетного фінансування у 2015-2016 роках цільової субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам;

17.3. Заборгованість з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення не підтверджена належними та допустимими доказами, зокрема, акти звірки є недійсними, оскільки не підписані відповідачем, а електронні розрахунки заборгованості офіційно не затверджені;

17.4. Відповідно до ч. 19 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відповідача звільнено від сплати судового збору, а відтак витрати по сплаті судового збору мали бути покладені на позивача.

Доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу

18. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувані рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

19. Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції судом касаційної інстанції, згідно з положеннями ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем було укладено договори про відшкодування пільг за телекомунікаційні послуги, за умовами яких позивач зобов'язався своїми силами і матеріальними ресурсами виконувати роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та надавати їм телекомунікаційні послуги, а відповідач зобов'язався відшкодувати такі роботи та послуги позивачу.

21. Також, за результатами оцінки та дослідження поданих сторонами доказів у справі, судами попередніх інстанцій встановлено факти належного виконання умов спірних договорів позивачем та існування боргу відповідача по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення.

22. З огляду на викладене, Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, переглядає справу на підставі встановлених фактичних обставин та з цих підстав не розглядає доводи касаційної скарги, викладені в п 17.3. даної постанови.

23. Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

24. Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" (3551-12) , "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" (203/98-ВР) , "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та "Про охорону дитинства" (2402-14) передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

25. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

26. Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

27. Відповідно до п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89, ч. 1 та 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського і обласного значення при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за надання пільг з послуг зв'язку окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

28. Механізм фінансування видатків, передбачених ст. 102 Бюджетного кодексу України, визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 (256-2002-п) .

29. Відповідно до Порядку, управлінням праці і соціального захисту населення районних адміністрацій були передані з 01.01.2003 року функції по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням послуг, в тому числі зв'язку, пільговій категорії громадян. Відділ персоніфікованого обліку одержувачів пільг управлінь праці і соціального захисту населення державних адміністрацій відповідно до покладених на них завдань виконують функції по проведенню персоніфікованого обліку одержувачів пільг по їх видах і забезпеченні своєчасного фінансування пільг громадянам, що мають право на пільги відповідно до Законів України і рішень міської ради, за рахунок субвенцій з державного бюджету.

30. Пунктами 3, 5 Порядку передбачено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач є особою відповідальною за компенсацію пільг.

31. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що надання пільг щодо оплати послуг зв'язку певним категоріям населення та обов'язок їх відшкодування постачальникам таких послуг відбувається у відповідності до вимог законів України, якими такі пільги встановлено, а відтак, оскільки такі закони є чинними і їх дія не зупинена, правові підстави для припинення позивачем надання пільг з оплати послуг зв'язку та звільнення відповідача від обов'язку щодо їх відшкодування, відсутні. При цьому, відсутність коштів та/або відповідних видатків у бюджеті, не звільняє відповідача від виконання зазначеного обов'язку.

32. З викладених підстав, Верховний Суд вважає необґрунтованими та відхиляє доводи касаційної скарги, викладені в пп. 17.1. та 17.2. даної постанови.

33. Також, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, викладені у п. 17.4. даної постанови, з огляду на те, що у відповідності до положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

35. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2017 року та рішення Господарського суду Волинської області від 13 червня 2017 року у справі 903/343/17 залишити без змін.