про визнання недійсним договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010 року, №2 від 04.01.2013 року, №3 від 11.02.2013 року (в тому числі договір №Ш01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013 року), №4 від 27.04.2013 року, №5 від 01.11.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" з 11.02.2013 року), як лізінгодавцем, та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська", як лізингоодержувачем

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явився

третьої особи-2: не з'явився

ТОВ "ФК "Ваш Партнер": Косінова Г.В., Ткач О.А.

У лютому 2016 року Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати недійсним договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року з урахуванням всіх додаткових угод до нього, а саме: № 1 від 07.09.2010 року, № 2 від 04.01.2013 року, № 3 від 11.02.2013 року (в тому числі договір фінансового лізингу № Ш01/ФЛ в редакції від 11.02.2013 року), № 4 від 27.04.2013 року, № 5 від 01.11.2013 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" з 11.02.2013 року), як лізінгодавцем, та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська", як лізингоодержувачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема абзацу 2 пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг зі державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 року (921-2008-п) , що діяло до 05.08.2010 року, частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року, який почав діяти з 30.07.2010 року та був чинним на момент укладення спірного договору, оскільки умови договору, які передбачали збільшення винагороди лізингодавця у зв'язку із коливанням курсу гривні до долару США, як складової частини вартості предмету закупівлі, та змінювались після підписання договору в додаткових угодах, відрізняються від умов тендерної (цінової) пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" - переможця процедури закупівлі, яка не передбачала умов щодо можливого збільшення винагороди лізингодавця внаслідок коригування лізингових платежів у зв'язку із коливанням курсу гривні до долару США, а містила фіксовану суму винагороди лізингодавця. За твердженням позивача спірний договір в редакції додаткової угоди від 11.02.2013 року суперечить умовам пункту 5.1.5. Статуту позивача в редакції від 14.06.2011 року, оскільки його укладено в новій редакції з новим лізингодавцем - ТОВ "Український лізинговий фонд" без погодження з Міністерством фінансів України, з яким ДП "ВК "Краснолиманська" повинна погоджувати залучення довгострокових кредитів (позик). Також позивач зазначає про те, що спірний договір в порушення пункту 7.4. Статуту Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" в редакції від 15.12.2005 року та в порушення пункту 5.1.5. Статуту в редакції від 14.06.2011 року укладено від імені ДП "ВК "Краснолиманська" генеральним директором, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Справа № 905/407/16 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.06.2017 року, прийнятим за результатами нового розгляду справи, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними пункт 8.5. договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013 року та пункт 2.6. загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 11.02.2013 року, додаткову угоду №4 від 11.02.2013 року до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" на користь Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 689,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на користь Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 689,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірний договір в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013 року та пункт 2.6. загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013 року, додаткова угода №4 від 11.02.2013 року до договору фінансового лізингу в частині пункту 8.5. договору та пункт 2.6. загальних умов лізингу, що передбачають коригування розміру лізингового платежу за курсом гривні до долару США з визначенням нової формули, є недійсними відповідно до пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечать нормам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 року (921-2008-п) , та Закону України "Про здійснення державних закупівель". За висновком суду зазначені умови договору не відповідають пропозиції конкурсних торгів та ціновій пропозиції переможця процедури закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг", в якій не було передбачено можливості коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США, умови договору фінансового лізингу щодо валютного коригування винагороди лізингодавця з урахуванням подальших змін додатковими угодами значно змінили в сторону збільшення тендерні пропозиції ТОВ "Газенерголізинг", за які він був визнаний переможцем торгів, що безпідставно завдає позивачу додаткових витрат та порушує його прав та охоронювані законом інтереси. Суд також дійшов висновку про те, що укладення спірного договору не потребує погодження з Міністерством фінансів України відповідно до положень Статуту позивача, оскільки спірний договір не можна вважати договором кредиту (позики) у правовому розумінні, він не містить кваліфікаційних ознак договору кредиту (позики) з огляду на те, що не містить зобов'язань з повернення грошових коштів або речей, визначених родовими признаками. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів обставин перевищення керівником позивача повноважень під час підписання спірного договору та додаткових угод до нього та прийнявши до уваги фактичний строк наявності спірних правовідносин, що виникли на підставі вищеозначеного договору та додаткових угод до нього, проведення господарських операцій за договором, дійшов висновку про те, що відбулось фактичне схвалення правочину в розумінні статті 241 Цивільного кодексу України. В решті позовних вимог суд відмовив, застосувавши заявлену відповідачем-2 позовну давність стосовно договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року та додаткових угод №1 від 07.09.2010 року та №2 від 04.01.2013 року до нього.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 року рішення Господарського суду Донецької області від 29.06.2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним пункту 8.5. договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013 року та пункту 2.6. загальних умов договору фінансового лізингу, які є додатком до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 11.02.2013 року, додаткову угоду №4 від 11.02.2013 року до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року, у зв'язку з чим викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ваш партнер" 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що спірний договір, який містить умову щодо коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США за визначеною в договорі формулою, відповідає умовам розробленої та затвердженої позивачем Тендерної документації, зокрема умові пункту 7.4., які недійсними не визнавались та передбачали можливість встановлення залежності вартості предмета закупівлі від валютного коригування, що відповідало частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції, чинній на момент укладання спірного договору. Однак, як встановлено судом, позивач в затвердженій ним формі тендерної пропозиції, від якої учасник торгів не може відступити, не передбачив можливості для учасників торгів зазначити умову про валютне коригування ціни на стадії формування тендерної пропозиції (заповнення відповідної форми), що унеможливило для учасників торгів передбачити таку умову в тендерній пропозиції. Під час винесення оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції також врахував обставини того, що предмет лізингу (обладнання) був придбаний лізингодавцем у постачальника з метою подальшої передачі у лізинг позивачу за рахунок коштів, отриманих на підставі договору про надання позики № 20/08-2010-МКЗ від 20.08.2010 року, які в подальшому були ним конвертовані в гривню, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що умова спірного договору про валютне коригування лізингових платежів була обумовлена обставинами залучення фінансових ресурсів лізингодавцем для фінансування придбання предмету лізингу.

Позивач - Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема частини 1 статті 92, статей 215, 524, 533, 651, 1054 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України та положень Статуту Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська". За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції не врахував те, що Цивільний кодекс України (435-15) розрізняє валюту зобов'язання та еквівалент зобов'язання, дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір не можна вважати договором кредиту (позики), оскільки не врахував те, що предметом договору є грошові кошти, які є обов'язковою умовою кредитного договору відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, а відповідач-1, як лізингодавець та лізингова компанія, може бути кредитодавцем в розумінні статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Скаржник зазначає про те, що погодження сторонами умови щодо коригування ціни закупівлі залежно від курсу іноземної валюти після проведення відкритих торгів, оцінки цінових пропозицій учасників і визначення переможця є незаконним, оскільки така умова впливає на ціну закупівлі та повинна бути зазначена в тендерній пропозиції і оцінена у складі критерії "ціна". Також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив додаткові доводи позивача про те, що спірний договір, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг", який не є безпосередньо виробником/постачальником, а є посередником, суперечить положенням пункту 7.4. Статуту Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська".

16.04.2018 року до Касаційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ваш Партнер" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Товариство просить відмовити Державному підприємству "Вугільна компанія "Краснолиманська" у задоволенні касаційної скарги, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017 року залишити без змін. Товариство зазначає про те, що до правовідносин лізингу не можуть застосовуватися положення, що регулюють кредитні відносини, спірний договір фінансового лізингу за своєю правовою природою не є договором позики, оскільки на його підставі передається в користування майно, а не грошові кошти, у зв'язку з чим для укладення договору погодження Міністерства фінансів України не вимагалось. Товариство просить не приймати до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позовні вимоги у даній справі не стосуються розірвання чи зміни договору у зв'язку з істотним порушенням умов договору. За твердженням товариства, договір від імені Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" укладено уповноваженою особою - генеральним директором, який діяв на підставі та у відповідності до Статуту. Товариство з посиланням на судову практику зазначає про те, що включення до договорів фінансового лізингу умов щодо визначення лізингових платежів з урахуванням валютного коригування не заборонено чинним законодавством та такі умови йому не суперечать, встановлене у спірному договорі валютне коригування, в тому числі збільшення на 1% офіційного курсу гривані до долару США, спрямоване на покриття витрат лізингодавця з купівлі валюти для погашення кредитних зобов'язань, що виникли у нього для забезпечення фінансування спірного договору, тобто на уникнення знецінення гривні, і такі умови договору виконувались позивачем, що свідчить про визнання та погодження ним зазначених умов спірного договору. Крім того, за твердженням Товариства, спірним договором, зокрема пунктами 3.2., 15.1., передбачена можливість зміни загальної суми договору за весь період його дії, а підготовку проекту договору з включенням до його тексту коефіцієнту коригування за результатами проведеного конкурсу здійснював саме позивач.

В судове засідання 24.04.2018 року не з'явилися учасників справи, хоча відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державним підприємством "ВК "Краснолиманська" у липні - серпні 2010 року проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно з Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 (921-2008-п) року.

За результатами проведення зазначених торгів переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг", як учасника, який запропонував найнижчу ціну пропозиції на умовах: виконання фінансових лізингових послуг придбання обладнання на суму 315541554,60 грн., в тому числі вартість відшкодування предмету лізингу без урахування комісій, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом в розмірі 190 413 942,00 грн; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом - 125 127 612,60 грн.

21.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" (лізингодавець) та Державним підприємством "ВК "Краснолиманська" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ, відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого предмет лізингу - це обране лізингоодержувачем гірничошахтне обладнання, вказане в кожній Специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору, яке Лізингодавець набуває у власність у постачальника на підставі та на умовах цього Договору та Договору купівлі-продажу та передає його лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору.

Згідно з підпунктом 1.2. пункту 1 договору "Договір купівлі-продажу" - договір між постачальником, лізингодавцем та лізингоодержувачем, який є невід'ємною частиною, предметом якого є передача у власність лізингодавця постачальником предмету лізингу.

Підпунктом 2.1. пункту 2 договору передбачено, що лізингодавець зобов'язується перед лізингоодержувачем набути право власності на майно (предмет лізингу) у постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та Технічних вимог з метою передачі його Лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а Лізингоодержувач зобов'язувався перед Лізингодавцем прийняти Предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 1.6. договору визначено, що "лізинговий платіж" - сума грошових коштів, підлягають перерахуванню Лізингодавцю від Лізингоодержувача відповідно до Графіку лізингових платежів та включає в себе відшкодування вартості предмета лізингу та винагороду Лізингодавця, яка складається з плати за залучені кредитні ресурси на реалізацію лізингової угоди, лізингової винагороди та інших платежів відповідно до договору і законодавства. Під час сплати лізинговий платіж підлягає коригуванню Лізингоодержувачем на коефіцієнт коригування KNBU шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу, визначеного в графіку лізингових платежів.

Коефіцієнт коригування KNBU - коефіцієнт, що розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУгрн./долл.США між датою укладення цього договору та датою, що передує даті сплати Лізингового платежу, вказаній в Базовому графіку лізингових платежів KNBU = "Курс2"/ "Курс1". Коефіцієнт коригування KNBU застосовується до загальної суми Лізингового платежу: відшкодування вартості Предмета лізингу, винагороди Лізингодавця (включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання Предмета лізингу), податків, сплачувані відносно Предмета лізингу Лізингодавцем, інші витрати тощо.

Загальна вартість предмету лізингу за Договором згідно Специфікацій склала 190 413 942,00 грн. (з ПДВ) (пункт 3.1. договору).

Пунктами 3.2., 3.3. договору передбачено, що загальна сума цього договору на момент укладання Договору визначається Базовим графіком лізингових платежів. Загальна сума Договору за весь період дії Договору може бути змінена відповідно до умов даного Договору.

Розмір лізингових платежів, що підлягає оплаті за Предмет лізингу, розраховується згідно з пунктами 1.6., 1.7. цього Договору та фіксується у Графіку лізингових платежів, який підписується Сторонами. Лізингоодержувач при сплаті лізингових платежів, зобов'язаний самостійно проводити їх коригування згідно п.п.1.6,1.7 договору. При цьому, застосування коефіцієнта коригування Knbu не змінює вартість Предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру Лізингового платежу в частині інших платежів, Лізингодавець спрямовує отримані кошти на відшкодування фінансових витрат, що виникають внаслідок зміни офіційного курсу НБУ грн./долл.США між датою укладення цього договору та датою, що передує даті сплати поточного лізингового платежу.

Відповідно до пункту 3.11. договору зобов'язання за цим Договором вважаються виконаними Лізингоодержувачем тільки після сплати всіх платежів, встановлених умовами Договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що після підписання акту приймання-передачі одиниці предмета лізингу у лізинг між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, Предмет лізингу враховується на балансі Лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 13.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених цим Договором.

07.09.2010 року між сторонами договору фінансового лізингу укладено Додаткову угоду № 1 до договору, якою передбачено зменшення кількості обладнання, що є предметом лізингу. Відповідно до пункту 3.1. додаткової угоди № 1, загальна вартість предмету лізингу за договором згідно із специфікацією склала 178696962,00 грн., що зумовило відповідну зміну додатків до договору та викладення в інших редакціях: Базового графіку лізингових платежів в редакції додаткової угоди № 1 (Додаток № 2), Базових графіків лізингових платежів №№1-2 в редакціях додаткової угоди №1 (Додатки №№ 2.1., 2.2.), специфікацій №№ 1, 2 в редакціях додаткової угоди №1.

04.01.2013 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою викладено в новій редакції базовий графік лізингових платежів (додаток №2). Зміни також полягали в зменшенні сторонами винагороди Лізингодавця до 10,83% річних та реструктуризацію наявної станом на 01.01.2013 року заборгованості лізингодержувача в розмірі 49317421,13грн. В свою чергу, базовий графік лізингових платежів в редакції додаткової угоди №1 (додаток №2), базові графіки лізингових платежів №№1-2 в редакціях додаткової угоди № 1 (додатки №№2.1., 2.2.) втратили чинність з 04.01.2013 року.

08.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (цесіонарій) укладено договір відступлення майнових прав №01/ИП, відповідно до умов якого цедент відступив цесіонарію права кредитора за договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року та передав права власності на майно, що є об'єктом лізингу за договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року. 08.02.2013 року на виконання зазначеного договору сторонами підписано акт приймання-передачі права власності на майно.

11.02.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" укладено додаткову угоду №3 до Договору №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року, якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць предмету лізингу у розмірі 170721208,12 грн., та викладено договір №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року в новій редакції з додатками: графік внесення лізингових платежів (додаток №1), специфікація з врахуванням залишкової вартості на дату укладання додаткової угоди №3 (додаток №2), загальні умови договору фінансового лізингу (додаток №3).

В пункті 8.5. договору в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013 року передбачена сплата лізингових платежів у гривні з коригуванням на середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується згідно з формулою, передбаченою пунктом 2.6. Загальних умов, які є додатком №3 до договору.

Відповідно до пункту 2.6. Загальних умов лізингові платежі розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долару США на міжбанківському ринку (за офіційним курсом НБУ) за такою формулою: Т = ТО*КТ/КО, де:

Т - поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнях;

ТО - поточний лізинговий платіж, що зазначений у графі 6 Графіку платежів;

КО - курс української гривні до долару США, що зазначений у пункті 8.6 Договору;

КТ - офіційний курс української гривні до долару США (за офіційним курсом НБУ) на дату платежу, збільшений на 1 %.

При цьому, якщо КТ, збільшений на 1%, буде менше, ніж КО, перерахунок не здійснюється.

11.02.2013 року між позивачем та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №4 до договору, якою пункт 8.5. договору та пункт 2.6. загальних умов договору викладено в новій редакції.

27.04.2013 року між позивачем та відповідачем-2 укладено додаткову угоду №5 до Договору, якою передбачено 47 місячний строк лізингу з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі; встановлено відстрочку лізингових платежів на квітень-липень 2013 року; встановлено загальну суму лізингових платежів у розмірі 213005869,41 грн. та викладено в новій редакції додаток №1 графік внесення лізингових платежів. Умови договору щодо коригування лізингових платежів до долару США залишалися не змінними.

01.11.2013 року між позивачем та відповідачем-2 підписано додаткову угоду №6 до договору, якою реструктуризовано заборгованість Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" станом на 01.11.2013 року, що виникла за період з 28.09.2013 року по 31.10.2013 року, у розмірі 12224710,32 грн.; встановлено відстрочку лізингових платежів на листопад-грудень 2013 року, встановлено загальну суму лізингових платежів у розмірі 215305817,40 грн. та викладено в новій редакції додаток №1 графік внесення лізингових платежів. Умови договору щодо коригування лізингових платежів до долару США залишалися не змінними.

Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", в якому просило визнати недійсним договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року з врахуванням всіх додаткових угод до нього, посилаючись на те, що спірний договір суперечить абзацу 2 пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 року (921-2008-п) , що діяло до 05.08.2010 року, частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", який був чинним на момент укладення спірного договору, оскільки передбачає збільшення вартості послуг фінансового лізингу, відрізняється від умов тендерної пропозиції, суперечить положенням Статуту позивача, оскільки укладено не з безпосереднім виробником, а з посередником та без погодження з Міністерством фінансів України, а також договір укладено керівником ДП "ВК "Краснолиманська" без необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору з додатковими угодами.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" №2289-VI від 01.06.2010 року документація, конкурсних торгів - документація, що розробляється, затверджується, оприлюднюється для вільного доступу та безоплатно надається замовником під час проведення торгів (конкурсних торгів) фізичним/юридичним особам; замовники - розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 10 зазначеного Закону замовник безоплатно оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, документацію конкурсних торгів або кваліфікаційну документацію - після публікації оголошення про проведення процедури закупівлі в державному офіційному друкованому виданні з питань закупівель, але не пізніш як за 30 днів до дня розкриття пропозицій конкурсних торгів або кваліфікаційних пропозицій, якщо цим Законом для окремих процедур закупівлі не встановлено інший строк.

Частиною 2 статті 22 Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачено, які відомості повинна містити документація конкурсних торгів, в тому числі інструкцію з підготовки пропозицій конкурсних торгів; кваліфікаційні критерії до учасників; інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі; кількість товару та місце його поставки; місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги; строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; проект договору або основні умови, які обов'язково будуть включені до договору про закупівлю; опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані пропозиції конкурсних торгів; перелік критеріїв та методику оцінки пропозицій конкурсних торгів із зазначенням питомої ваги критеріїв; строк, протягом якого пропозиції конкурсних торгів вважаються дійсними, але не менше ніж 90 днів з дати розкриття пропозицій конкурсних торгів;) інформацію про валюту, в якій повинна бути розрахована і зазначена ціна пропозиції конкурсних торгів та інші відомості. Визначений зазначеною нормою перелік відомостей, які повинна містити документація конкурсних торгів не є вичерпним.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про здійснення державних закупівель" документація конкурсних торгів не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням тендерного комітету Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", оформленим протоколом засідання тендерного комітету № 1 від 07.07.2010 року, затверджено Тендерну документацію відкритих торгів на закупівлю фінансових лізингових послуг (придбання гірничошахтного обладнання). Пунктом 7.1. зазначеної Тендерної документації замовника передбачено, що ціна пропозиції включає: вартість об'єкту фінансового лізингу (у т.ч. ПДВ) + комісія лізингодавця: платіж як винагорода лізингодавцю за отримані у фінансовий лізинг обладнання (відповідно до специфікації) + витрати, пов'язані із залученням позикового капіталу + компенсація відсотків за кредитом + інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу, а також всі витрати, сплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів та, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з чинним законодавством України.

Валютою тендерної пропозиції було визначено національну валюта України - гривню, розрахунки за виконані роботи здійснюватимуться у національній валюті України згідно з договором (пункти 8.1., 8.2. Тендерної документації).

Крім того, в пункті 7.4. Тендерної документації замовник (позивач) визначив, що у випадку залежності ціни предмета закупівлі від зміни курсу валюти та визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті може визначатись умова (формула, механізм) розрахунку лізингових платежів, які підлягають сплаті в національній валюті України.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що умови Технічної документації, розробленої позивачем, як замовником відкритих торгів, передбачали можливість визначення учасником торгів ціни пропозиції з урахуванням її валютного корегування. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, умови Тендерної документації, зокрема умови пункту 7.4. недійсними не визнавались.

Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в затвердженій ним формі тендерної пропозиції, від якої учасник торгів не може відступити, не передбачив можливості для учасників торгів зазначити умову про валютне коригування ціни на стадії формування тендерної пропозиції (заповнення відповідної форми), а критерії та методика оцінки тендерних пропозицій, затверджені позивачем в додатку 4 до тендерної документації, також не містять положень, які б роз'яснювали яким чином враховувати наявність та зміст зазначених учасниками торгів формул валютного коригування під час визначення переможця торгів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що зазначене унеможливило для учасників торгів, в тому числі для відповідача-1, як учасника та переможця торгів, передбачити таку умову в тендерній пропозиції. З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на те, що умова про коригування ціни закупівлі залежно від курсу іноземної валюти повинна бути зазначена в тендерній пропозиції учасника торгів і оцінена у складі критерії "ціна".

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що предмет лізингу (обладнання) був придбаний лізингодавцем у постачальника - Закритого акціонерного товариства "НВК "Гірничі машини" з метою подальшої передачі у лізинг позивач. Придбання предмету лізингу було здійснено відповідачем-1 за рахунок коштів, отриманих ним на підставі договору про надання позики № 20/08-2010-МКЗ від 20.08.2010 року, укладеного ним, як позичальником, з Компанією "Торнаторе холдинг лімітед", як позикодавцем, які в подальшому були конвертовані в гривню для здійснення розрахунків з постачальником.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції зазначені обставини справи колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що умова спірного договору про валютне коригування лізингових платежів була обумовлена обставинами залучення фінансових ресурсів лізингодавцем для фінансування придбання предмету лізингу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Статті 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, вищезазначені положення договорів фінансового лізингу узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час укладення спірного договору фінансового лізингу між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", умова про застосування коефіцієнту валютного коригування ціни предмета закупівлі також була закріплена сторонами під час укладення договору, а в додаткових угодах сторони лише уточнили формулу, яка застосовується для визначення зазначеного коефіцієнту. При цьому, позивач, який визначив основні умови договору в Тендерній документації, не заперечував проти таких умов під час укладення договору та додатків до нього. Умова спірного договору щодо коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США за визначеною в договорі та додатках до нього формулою відповідає умовам розробленої та затвердженої позивачем Тендерної документації, зокрема умові пункту 7.4. документації, які передбачали можливість встановлення залежності вартості предмета закупівлі від валютного коригування, що, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідало частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" в редакції, чинній на момент укладання спірного договору. Разом з цим колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що відсутність в змісті затвердженій позивачем форми тендерної пропозиції умови, яка б передбачала можливість включення учасниками формули валютного коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США, не скасовує права на запровадження такого коригування, визначеного пунктом 7.4. Тендерної документації та положеннями частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

При цьому, судом апеляційної інстанції також встановлено, що зазначені умови спірного договору виконувались позивачем, що свідчить про визнання та погодження ним зазначених умов спірного договору.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладення спірного договору не потребує погодження з Міністерством фінансів України відповідно до положень Статуту позивача, оскільки спірний договір фінансового лізингу за своєю правовою природою не є договором позики, оскільки на його підставі передається в користування майно, а не грошові кошти. Наведеним спростовуються безпідставні доводи позивача в касаційній скарзі про те, що спірний договір має ознаки договору кредиту (позики).

Колегія суддів також вважає безпідставними твердження позивача про те, що спірний договір суперечить положенням пункту 7.4. Статуту Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", як такий, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг", який не є безпосередньо виробником/постачальником, а є посередником, оскільки, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, предметом закупівлі за Тендерною документацією були послуги з фінансового лізингу на придбавання обладнання, а не безпосередня закупівля такого обладнання у виробника/продавця. В свою чергу, і переможець закупівлі, і виробник такого обладнання є резидентами України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року з врахуванням всіх додаткових угод до нього, а саме: № 1 від 07.09.2010 року, № 2 від 04.01.2013 року, № 3 від 11.02.2013 року (в тому числі договір фінансового лізингу № Ш01/ФЛ в редакції від 11.02.2013 року), № 4 від 27.04.2013 року, № 5 від 01.11.2013 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" з 11.02.2013 року), як лізінгодавцем, та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська", як лізингоодержувачем, оскільки договір не суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів про те, що позивач не довів обставин перевищення керівником позивача - повноважень під час підписання спірного договору та додаткових угод до нього, оскільки суди встановили, що договір та додаткові угоди до нього від імені Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" були укладені уповноваженою особою - генеральним директором, який діяв на підставі та у відповідності до Статуту, договір було укладено за результатами проведеної закупівлі із визначеним переможцем і результати проведеного тендеру у встановленому порядку незаконними не визнані, відомості про допущення порушень під час їх проведення матеріали справи не містять.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позовні вимоги у даній справі не стосуються розірвання чи зміни договору у зв'язку з істотним порушенням умов договору.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підстави для визнання недійсним спірного договору з урахуванням всіх додаткових угод до нього відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно не застосував до спірних правовідносин позовну давність, про яку було заявлено відповідачем-2, оскільки за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не довів наявності порушень під час укладення спірного договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 року та додаткових угод до нього, тобто не довів порушення його майнових прав та законних інтересів, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.