У червні 2017 року Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_5 (далі - СФГ ОСОБА_5) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Роменської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Роменська райдержадміністрація) та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сумської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" та визнання недійсним договору оренди землі від 21.09.2012, укладеного між Роменською райдержаадміністрацією та ПАТ "Укрнафта".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, СФГ ОСОБА_5 зазначило, що 11.09.1995 Роменською районною радою народних депутатів на підставі рішення від 20.06.1995 зі змінами, внесеними рішенням від 25.05.2001, ОСОБА_5 видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24, відповідно до якого надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,14 га у межах згідно з планом, розташовану на території Біловодської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Однак із повідомлення Роменської райдержадміністрації від 06.02.2017 № 365 позивачеві стало відомо про прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення між відповідачами спірного договору. На думку позивача, під час прийняття розпорядження та укладення договору було порушено норми чинного законодавства, зокрема статей 92, 122, 124, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка, передана за оспорюваними розпорядженням і договором оренди, входить до складу земельної ділянки, переданої позивачеві у постійне користування, згоди на припинення цього права позивач не надавав, земельну ділянку у визначеному законом порядку вилучено не було, а отже порушено права позивача.

Роменська райдержадміністрація, ПАТ "Укрнафта" та Сумська облдержадміністрація у відзивах на позовну заяву просили відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості доводів позивача, прийняття спірного розпорядження та укладення спірного договору відповідно до положень чинного законодавства, а також наголошували на пропуску позивачем позовної давності.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.09.2017 (судді: Коваленко О.В., Резніченко О.Ю., Соп'яненко О.Ю.) відмовлено у задоволенні клопотань ПАТ "Укрнафта", Роменської райдержадміністрації та Сумської обласної державної адміністрації про застосування строків позовної давності. Позов задоволено, визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради", визнано недійсним договір оренди землі від 21.09.2012, укладений між Роменською райдержадміністрацією і ПАТ "Укрнафта" на виконання розпорядження голови Роменської районної державної адміністрації від 27.10.2011 року № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради".

Суд першої інстанції установив, що на підставі спірного розпорядження Роменської райдержадміністрації та укладеного на його виконання договору оренди землі ПАТ "Укрнафта" було передано у користування земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача, на той час як у матеріалах справи немає доказів звернення СФГ ОСОБА_6 із заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою та доказів надання ним згоди на вилучення із його постійного користування спірної земельної ділянки.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності у такому випадку не пропущено, що стало підставою для відмови у задоволенні клопотань відповідачів про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд, установивши обставини щодо відшкодування позивачеві збитків (неодержаних доходів) згідно з умовами угоди від 15.04.2013 № 230-ОР, укладеної між ним і ПАТ "Укрнафта" в особі "НГВУ "Охтирканафтогаз", не звернув уваги, що відшкодування збитків (неодержаних доходів) відбулося саме у результаті зайняття ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" земельної ділянки для будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища. При цьому спірна земельна ділянка входить до складу земель, які передаються СФГ ОСОБА_5 під будівництво свердловини № 166, чого позивач не заперечував, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, СФГ ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.09.2017 залишити в силі, наголошуючи на правомірності висновку суду першої інстанції про невідповідність спірного розпорядження Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" вимогам чинного законодавства та порушенні охоронюваних законом прав позивача, який на підставі державного акта на землю є постійним користувачем земельної ділянки, яку у нього не вилучено не було, право користування на яку не припинялося. Проте наведені обставини безпідставно залишено судом апеляційної інстанції поза увагою, неправильно застосовано норми матеріального права і зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укрнафта", заперечуючи проти її задоволення, просить залишити без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 із підстав законності та обґрунтованості висновку суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та виконання ним усіх зобов'язань за угодою про відшкодування збитків (неодержаних доходів), укладеною між сторонами, щодо перерахування коштів за період із моменту фактичного зайняття земельної ділянки - 20.02.2012 до завершення технічної рекультивації земельної ділянки у жовтні 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами, згідно з довідкою НОМЕР_4 із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_3 керівником СФГ ОСОБА_5, зареєстрованого 18.07.1995, є ОСОБА_5

11.09.1995 Роменською районною радою народних депутатів на підставі рішення Роменської районної ради народних депутатів Роменського району Сумської області від 20.06.1995 (зі змінами, внесеними рішенням Роменської районної ради Роменського району Сумської області від 25.05.2001) ОСОБА_6 видано державний акт серії НОМЕР_2 на право постійного користування землею, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24, на підставі якого позивачеві надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,14 га у межах згідно з планом, розташовану на території Біловодської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

Статтею 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час отримання позивачем державного акта на право постійного користування землею) передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України. Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп.

Статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Судом першої інстанції установлено, що протягом 2014-2017 років у постійному користуванні СФГ ОСОБА_6 перебувають земельні ділянки на території Біловодської сільської ради загальною площею 50,1000 га, із них рілля - 50,1000 га, про що свідчать довідки Управління Держземагенства у Роменському районі Сумської області та Управління Держгеокадастру у Роменському районі Сумської області про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 22.01.2014 № 277/61-31 та довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями від 26.01.2015 № 27-28-0.1-290/2-15, від 22.01.2016 № 386/86-16, від 30.01.2017 № 267/86-17.

Розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" прийнято на підставі розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.09.2005 № 437 "Про вилучення, надання земельних ділянок у користування та погодження місць розташування об'єктів за межами населених пунктів на території області", згідно з пунктом 2 якого надано земельну ділянку ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" в оренду для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища за рахунок земель фермерського господарства ОСОБА_7 на території Біловодської сільської ради Роменського району площею 2,40 га (ріллі).

21.09.2012 між Роменською райдержадміністрацією і ПАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" на виконання розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 08.11.2010 № 736 "Про надання земельних ділянок в оренду за межами населених пунктів на території Сумської області" та розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" укладено договір оренди землі, за умовами якого ПАТ "Укрнафта", від імені якого діє НГВУ "Охтирканафтогаз", прийняло у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,5500 га забудованих земель, із них: 0,5500 га - під спорудами, кадастровий номер НОМЕР_5, для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища, яка розташована на території Біловодської сільської ради Роменського району Сумської області.

Предметом спору у цій справі є вимога СФГ ОСОБА_6 про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" та визнання недійсним договору оренди землі від 21.09.2012, укладеного між відповідачами, з підстав порушення прав позивача як постійного землекористувача та порушення порядку вилучення земельної ділянки, переданої відповідачеві у користування на умовах оренди.

За змістом статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статей 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Як установлено статтею 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Зі змісту статей 141, 142 Земельного кодексу України вбачається, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з частиною 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Отже, передача (вилучення) земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні відбувається шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням із користувачем.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 "Про затвердження умов договорів оренди землі під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" на території Біловодської сільської ради" прийнято на підставі розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 26.09.2005 № 437 "Про вилучення, надання земельних ділянок у користування та погодження місць розташування об'єктів за межами населених пунктів на території області", згідно з пунктом 2 якого ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" надано земельну ділянку в оренду для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища за рахунок земель фермерського господарства ОСОБА_7 на території Біловодської сільської ради Роменського району площею 2,40 га (ріллі).

Проте як убачається зі змісту цього розпорядження від 26.09.2005 № 437, на підставі статей 123, 149, 151 Земельного кодексу України, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок і матеріалів погодження місць розташування об'єктів за межами населених пунктів на території області вилучено земельні ділянки із постійного користування Служби автомобільних доріг у Сумській області на території сільських рад Глухівського району: Сопицької площею 0,004 га (забудованих земель); Соснівської - площею 0,003 га (забудованих земель).

При цьому за змістом пункту 2 зазначеного розпорядження, на підставі якого прийнято спірне розпорядження, ВАТ "Укрнафта" НГВУ "Охтирканафтогаз" надано в оренду для будівництва експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища за рахунок земель фермерського господарства ОСОБА_8 на території Біловодської сільської ради Роменського району надано земельну ділянку площею 2,40 га (ріллі).

Натомість, як установлено судом першої інстанції і не спростовано судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи немає доказів звернення СФГ ОСОБА_5 із заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,5500 га та доказів надання ним згоди на вилучення із його постійного користування земельної ділянки площею 0,5500 га, яку за спірним розпорядженням і договором було передано в оренду відповідачеві, отже спірна земельна ділянка у передбачений законом спосіб шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення не вилучалася.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ураховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема стосовно того, що спірним розпорядженням голови Роменської райдержадміністрації від 27.10.2011 № 774 та укладеним договором оренди землі від 21.09.2012, за умовами якого в оренду ПАТ "Укрнафта" для НГВУ "Охтирканафтогаз" передано земельну ділянку площею 0,5500 га, яка перебуває у постійному користуванні СФГ ОСОБА_5 і згоди на вилучення якої ним надано не було, порушено право позивача.

Посилання суду апеляційної інстанції на розпорядження голови Роменської райдержадміністрації від 11.08.2004 № 405 Про дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки", дотримання ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" порядку отримання (виготовлення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво експлуатаційної свердловини № 166 Анастасівського родовища на території Біловодської сільської ради, а також акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та встановлення (погодження) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" від 03.03.2011 не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності доказів звернення СФГ ОСОБА_6 із заявою до власника земельної ділянки про припинення права користування земельною ділянкою та доказів надання ним згоди на вилучення із його постійного користування земельної ділянки площею 0,5500 га, яку за спірними розпорядженням і договором було передано у користування відповідачеві.

Стосовно посилань суду апеляційної інстанції на факт відшкодування позивачеві збитків (неодержаних доходів) відповідно до угоди від 15.04.2013 № 230-ОР, укладеної між СФГ ОСОБА_5 та ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз", колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умовами цієї угоди передбачалося відшкодування постійному землекористувачеві - СФГ ОСОБА_5 збитків саме за тимчасове зайняття земельної ділянки площею 1,9102 га, однак ці обставини не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність доказів вилучення земельної ділянки, яку у подальшому було передано у користування відповідачеві згідно зі спірним розпорядженням та умовами договору.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявними у справі доказами підтверджується, що саме із повідомлення Роменської райдержадміністрації від 06.02.2017 № 365 позивачеві стало відомо про укладення між Роменською райдержадміністрацією та ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Охтирканафтогаз" договору оренди землі від 21.09.2012, а отже строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права позивачем не пропущено.

Наведені обставини не спростовано судом апеляційної інстанції, а висновок стосовно того, що оскільки позивач звертався до адміністрації у січні 2013 року, що підтверджується протоколом № 1 засідання районної комісії із визначення збитків власникам землі та землекористувачам від 30.01.2013 та, відповідно, укладеними угодами про відшкодування збитків (неодержання доходів) від 15.04.2013 між ПАТ "Укрнафта" та СФГ ОСОБА_5, ФГ ОСОБА_8, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час засідання комісії вирішувалося питання про відшкодування збитків внаслідок тимчасового зайняття земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні для будівництва свердловини № 166 Анастасівського родовища, а не питання щодо вилучення у позивача земельної ділянки для подальшої її передачі в оренду відповідачеві.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції з 15.12.2017, чинній на час здійснення касаційного провадження) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи наведені приписи законодавства, беручи до уваги обставини справи, встановлені судом першої інстанції, які не спростовано судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржена у справі постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.