Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом - колективне сільськогосподарське підприємство "Тепличний комбінат" (далі - Комбінат),

представник Комбінату - Вигівський Я.В. - адвокат (свідоцтво від 22.07.2010 №7; довіреність від 23.04.2018),

відповідач - 1 - за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом - Фонд державного майна України (далі - Фонд),

представник Фонду - Іжаківський А.О. (посвідчення від 26.10.2016 №4641; довіреність від 12.02.2018 №101),

відповідач - 2 за первісним позовом - Державна казначейська служба (далі - Служба),

представник Служби - не з'яв.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом - державне підприємство "Тепличний комбінат" (далі - Підприємство),

представник Підприємства - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Фонду

на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2017 (головуючий суддя - Усатенко І.В., судді Пукшин Л.Г. і Чебикіна С.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 (головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І. і Михальська Ю.Б.)

у справі №910/17483/16

за позовом Комбінату

до: Фонду;

Служби про стягнення 25 254 255,48 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Підприємство, та за зустрічним позовом Фонду до Комбінату про стягнення збитків у розмірі 27 146 000 грн., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Підприємство. За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Комбінат звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду (з подальшим залученням до участі у справі іншого відповідача - Служби) про стягнення (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) коштів, сплачених на виконання договору купівлі-продажу майна з розстроченням платежів Підприємства від 07.05.2010 №183 (далі - Договір №183), визнаного у судовому порядку недійсним, у сумі 12 199 073, 94 грн., а також "інфляційних втрат" у сумі 12 611 402, 64 грн., 3% річних у сумі 1 213 222, 97 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 6 799 563,26 грн.

Позов мотивовано наявністю у Фонду обов'язку повернення отриманого за недійсним правочином (Договору №183).

Зустрічний позов подано Фондом до Комбінату про стягнення збитків у сумі 27 146 000 грн. Зустрічний позов мотивовано тим, що у зв'язку з передачею майна за недійсним правочином із затримкою Фонду завдано збитків у розмірі орендної плати за користування цілісним майновим комплексом (ЦМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018: первісний позов задоволено частково; з Фонду стягнуто на користь Комбінату кошти, сплачені на виконання Договору № 183, визнаного недійсним, у сумі 12 199 073,94 грн.; в іншій частині первісного позову відмовлено; з Підприємства стягнуто в доход державного бюджету України 150 801,75 грн. відстроченого судового збору; з Фонду стягнуто в доход державного бюджету України 89 198,25 грн. судового збору; у зустрічному позові відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано: обґрунтованістю та доведеністю позовної вимоги про стягнення з Фонду отриманих за недійсним правочином коштів і водночас - необґрунтованістю вимог Комбінату про стягнення сум "інфляційних витрат", 3% річних, процентів за користування чужими коштами, оскільки зобов'язання з повернення коштів за недійсним правочином не є грошовим; недоведеністю вимог та невстановленням складу господарського правопорушення за зустрічним позовом.

Фонд, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень, просить суд касаційної інстанції скасувати відповідні судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити, судові витрати покласти на Комбінат. Так, згідно з доводами Фонду, викладеними у касаційній скарзі:

- апеляційний господарський суд на порушення пункту 9 Перехідних положень Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) продовжував розгляд апеляційної скарги Фонду за процесуальними нормами, що втратили чинність на день прийняття оскаржуваної постанови, а останню мотивував нормами процесуального права, що є чинними на момент її прийняття;

- судом "не ставилося на обговорення і не вирішувалося безпосередньо в залі судового засідання" клопотання Фонду про призначення судової експертизи;

- судами обох інстанцій порушено статті 216, 1166, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) "та невірно досліджено обставини справи";

- неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права при з'ясуванні обставин, що стосуються стягнення збитків, завданих державі внаслідок безпідставного користування державним майном (у тому числі статті 22, 1166, 1212 ЦК України, статті 224 - 226 Господарського кодексу України).

У відзиві на касаційну скаргу Комбінат просить відмовити в задоволенні останньої, а оскаржувані судові рішення зі справи залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що згадані рішення є обґрунтованими та такими, що базуються на наявних та досліджених судами доказах, прийняті на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Фондом і Комбінатом укладено Договір № 183, відповідно до якого Фонд як орган приватизації (продавець) зобов'язується передати Комбінату (покупцю) майно ЦМК Підприємства;

- 25.09.2013 постановою Донецького апеляційного господарського суду зі справи № 27/201/10: задоволено позов Фонду про визнання Договору №183 недійсним; даний договір визнано недійсним;

- на виконання Договору № 183 Комбінат перерахував Фонду кошти в загальній сумі 12 199 073,94 грн.;

- позовні вимоги за зустрічним позовом стосуються стягнення упущеної вигоди у розмірі орендної плати за час користування майном після визнання правочину (Договору №183) недійсним. З вимогою про повернення майна за недійсним правочином Фонд звернувся до Комбінату лише 12.02.2015, а до цього часу у Комбінату не виникло зобов'язання, щодо повернення ЦМК, отриманого за зазначеним правочином;

- Комбінат без проведення інвентаризації комісією, затвердженою органом приватизації, не мав можливості передати ЦМК, а наказ про проведення інвентаризації був виданий 04.09.2015, проведено її у жовтні 2015 року.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення коштів за первісним та зустрічним позовами.

Частиною першою статті 216 ЦК України прямо і недвозначно встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі ВСЕ, ЩО ВОНА ОДЕРЖАЛА на виконання цього правочину. У даній справі судами встановлено і скаржником не спростовано, що кошти в загальній сумі 12 199 073, 94 грн. від Комбінату за визнаним недійсним Договором №183 одержав саме Фонд, отже, він у силу наведеного законодавчого припису і повинен був як сторона за цим договором вжити заходів до повернення одержаного іншій стороні за тим же договором (Комбінату), безвідносно до подальшого перерахування цих коштів Фондом та нарахувань ПДВ на продаж об'єкта приватизації. Тому судом не приймаються аргументи скаржника щодо безпідставності стягнення з нього зазначеної суми.

Довод скаржника про те, що апеляційний господарський суд продовжив розгляд апеляційної скарги Фонду "за процесуальними нормами, що втратили чинність на день винесення постанови", не знаходять підтвердження за змістом оскаржуваної постанови. Остання містить також докладне мотивування відхилення судом клопотання Фонду про призначення судової експертизи зі справи. Водночас матеріалами справи не підтверджується обґрунтованість посилань скаржника на те, що відповідне клопотання не вирішувалося "безпосередньо" в залі судового засідання.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У зв'язку з цим судами встановлено, що Фондом не доведено вчинення ним дій, за яких прибуток міг бути реально ним отриманий, не доведено й неправомірності дій Комбінату і того, що саме дії останнього позбавили б Фонд прибутку, тобто спричинили б йому збитки у вигляді упущеної вигоди. Натомість судами з'ясовано саме бездіяльність Фонду щодо повернення йому майна після визнання Договору №183 недійсним і до проведення інвентаризації майна у жовтні 2015 року (без якої така передача була неможливою). Доводи Фонду стосовно перешкоджання Комбінату поверненню майна на баланс Підприємства не знаходять доказового підтвердження за матеріалами справи. Водночас суд касаційної інстанції за приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанції - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, в тому числі наведених положень ЦК України (435-15) .

Доводи, які наведені Комбінатом у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі № 910/17483/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.