розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

на ухвалу Господарського суду Запорізької області

(суддя - Ярешко О.В.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду

(головуючий - Будко Н.В., судді - Мартюхіна Н.О., Геза Т.Д.)

за скаргою публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго",

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго",

до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад",

про зобов'язання виконати вимоги ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.9 та пп. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією,

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду Запорізької області із скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій просить дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 30.08.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу визнати неправомірними, а постанову від 30.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 51603765) щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/6130/15 про стягнення з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованості визнати недійсною.

Скарга обґрунтована тим, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 30.08.2017 про повернення виконавчого документу стягувачу суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) ; виключно правом, а не обов'язком стягувача є звернення до суду з заявами, про які зазначено в постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу; вимагаючи від ПАТ "Запоріжжяобленерго" здійснити заходи направлені на скасування ухвал Господарського суду Запорізької від 26.10.2009 та від 05.04.2011 державний виконавець фактично перекладає на стягувача виконання своїх обов'язків та відповідальність за невжиття ним заходів, направлених на реальне виконання рішення суду; встановлена ухвалами Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009, від 05.04.2011 у справі № 26/48/09 заборона накладати арешт на майно та кошти боржника не є обставиною, що перешкоджає або робить неможливим виконання судового рішення про стягнення коштів з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017, залишену без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017, скаргу позивача задоволено.

Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області з винесення постанови від 30.08.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 51603765 неправомірними.

Визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.08.2017 у ВП № 51603765, з виконання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/6130/15 від 27.04.2016 про стягнення з Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" 609,00 грн.

05.01.2018 відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Підставами для скасування ухвалених у справі рішень орган державної виконавчої служби зазначає, що судами не було взято до уваги те, що вимога державного виконавця про звернення стягувача до Господарського суду Запорізької області з заявою про скасування встановлених ухвалами Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 та від 05.04.2011 заборон органам державної виконавчої служби вчиняти дії, вказаних в цих ухвалах, позивачем не оскаржувалась, не визнавалась такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Посилався на порушення судами прав та обов'язків державної виконавчої служби.

У відзиві на касаційну скаргу ЗДП "Радіоприлад" посилається на те, що зі системного аналізу вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) звернення стягувача до суду із заявами, про які вказано в оскаржуваній постанові державного виконавця від 30.08.2017, є правом, а не обов'язком стягувача і невчинення таких дій не може бути перешкодою у проведенні виконавчих дій. Вказував на те, що ухвалені у справі судові рішення є законними, обґрунтованими, в них повно відображено обставини, які мають значення для цієї справи, висновки судів є вичерпними, відповідають дійсності, а тому відсутні підстави для скасування цих рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області норм матеріального права.

Щодо посилання органу державної виконавчої служби на те, що вимога державного виконавця від 17.08.2017 (а.с. 42-43, т. 3) не оскаржувалась і не була скасована, то необхідно зазначити, що оскарження чи не оскарження стягувачем цієї вимоги державного виконавця не свідчить про правомірність дій державного виконавця чи обґрунтованість цієї вимоги. Приймаючи ту чи іншу вимогу державний виконавець має діяти відповідно до вимог закону і не ототожнювати права з обов'язками стягувача у виконавчому проваджені.

Щодо аргументів органу державної виконавчої служби про порушення судами його прав та обов'язків, то вони є безпідставними, оскільки судами було правомірно встановлено недотримання саме органом державної виконавчої служби вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Суд вважає, що ухвалені у справі судові рішення постановлені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.01.2016 у справі № 908/6130/15 в задоволенні позову ВАТ "Запоріжжяобленерго" про зобов'язання виконати вимоги ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.9 та п. п. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 908/6130/15, залишену без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2016, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.01.2016 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" до ЗДП "Радіоприлад" задоволено частково. Зобов'язано ЗДП "Радіоприлад" надати безперешкодний доступ представників ВАТ "Запоріжжяобленерго" до електроустановок ЗДП "Радіоприлад". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ЗДП "Радіоприлад" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 609,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 669,90 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016, Господарським судом видано накази № 908/6130/15 від 27.04.2016.

11.07.2016 державним виконавцем Комунарського відділу ДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Єременком К.В винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51603765 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 у справі № 908/6130/15 про стягнення з ЗДП "Радіоприлад" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" 609,00 грн.

03.08.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніковим Р.С. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження.

Державним виконавцем на адресу ВАТ "Запоріжжяобленерго" направлено вимогу № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 про зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" вжити невідкладних заходів щодо звернення до Господарського суду Запорізької області з заявою з метою скасування встановлених ухвалами Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 та від 05.04.2011 у справі № 26/48/09 заборон органам державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 1413317 та заборон примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами із зазначеного розрахункового рахунку та звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад" (код ЄДРПОУ 14313317, адреса, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 3), що обліковується на балансі ЗДП "Радіоприлад", задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва; в триденний строк з моменту отримання вимоги, повідомити щодо її виконання.

30.08.2017 старшим державним виконавцем Половніковим Р.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012 (v011p710-12) ).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України" від 07.06.2005).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії").

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , у відповідності до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

За п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови від 30.08.2017) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо він перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) не передбачено обов'язку стягувача звертатися до суду з вимогами, зазначеними державний виконавцем у вимозі № 16523-7-03.4 від 17.08.2017.

Оскільки, звернення до суду з заявами, про які зазначено в оскаржуваній постанові державного виконавця від 30.08.2017, є правом, а не обов'язком стягувача і невчинення таких дій останнім не є перешкодою у проведенні виконавчих дій, то державний виконавець безпідставно повернув виконавчий документ стягувачу згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", а тому суди правомірно задовольнили скаргу ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Крім того, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.04.2011 у справі № 26/48/09 було, зокрема, заборонено органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад", що обліковуються на його балансі та задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва.

За таких обставин підстав для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 31 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2017 року у справі за № 908/6130/15 - без змін.