на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Дикунської С.Я. - головуючого, Жук Г.А., Мальченко А.О. від 31 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Ващенко Т.М. від 01 серпня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" (далі - відповідач) про стягнення 800 000 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору про надання послуг факторингу від 20.03.2017 № Ф200317/1, укладеного з первісним кредитором - ТОВ "Фрам Ко", посилався на порушення відповідачем (боржником) умов договору поставки від 18.11.2014 № 93 в частині оплати вартості поставленого товару.

3. Так, 18.11.2014 між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник) та ТОВ "Аверсі" (покупець) укладено договір поставки №93, за яким заборгованість ТОВ "Аверсі" складала 830 228,61 грн.

4. 20.03.2017 між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (фактор) та ТОВ "Фрам Ко" (клієнт) укладено договір №Ф200317/1 про надання послуги факторингу, відповідно якого фактор передав грошові кошти на суму 830 228,61 грн. у розпорядження клієнта, а клієнт відступив факторові своє право вимоги за договором поставки №93 від 18.11.2014 до ТОВ "Аверсі" на суму 830 228,61 грн. У зв'язку з чим позивач, як новий кредитор, надіслав 11.05.2017 на адресу відповідача повідомлення від 10.05.2017 №20/03 про відступлення права вимоги за договором №93 від 18.11.2014 з вимогою про сплату заборгованості, яка останнім залишена без задоволення.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2017 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 800 000 грн. заборгованості.

6. Рішення мотивоване тим, що з огляду на встановлений статтею 204 ЦК принцип правомірності правочину договір №Ф200317/1 від 20.03.2017 є належною підставою в розумінні статті 11 ЦК України, що обґрунтовує виникнення у позивача права вимоги до відповідача 800 000 грн. Судом встановлено, що 11.05.2017 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення від 10.05.2017 №20/03 про відступлення права вимоги за договором №93 від 18.11.2014, яке містило вимогу про сплату заборгованості.

7. Судом також встановлено, що 02.01.2017 між ТОВ "Фрам Ко" (постачальник) та ТОВ "МЦ "М.Т.К." (покупець) укладено договір постачання №4/17 і станом на 14.04.2017 заборгованість ТОВ "Фрам Ко" перед ТОВ "МЦ "М.Т.К." за поставлений товар становила 7 654 172, 37 грн.

7.1. 27.03.2017 між ТОВ "МЦ "М.Т.К." (як кредитором) та відповідачем (як поручителем) укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов'язання за виконання ТОВ "Фрам Ко" своїх зобов'язань за договором постачання №4/17 від 02.01.2017 на суму 800 000 грн.

7.2. 18.04.2017 відповідач отримав вимогу кредитора ТОВ "МЦ "М.Т.К." про сплату коштів на суму 800 000 грн., листом від 20.04.2017 повідомив про її надходження боржника - ТОВ "Фрам Ко" та на виконання договору поруки від 27.03.2017 та договору постачання №4/17 від 02.01.2017 сплатив кредитору 800 000 грн. платіжним дорученням №805 від 24.04.2017.

7.3. У цей же день відповідач заявою №67 від 24.04.2017 повідомив ТОВ "Фрам Ко" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 800 000 грн. за договорами №4/17 від 02.01.2017 та №93 від 18.11.2014 відповідно до статті 556 ЦК України.

7.4. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, платіжне доручення №805 від 24.04.2017 не є належним доказом виконання умов договору поруки від 27.03.2017, а також про те, що ТОВ "МЦ "М.Т.К." було направлено відповідачу декілька вимог, датованих 18.04.2017.

7.5. Суд зазначив, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за поставлений товар за договором №93 від 18.11.2014, а надіслання відповідачем заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отриманий за договором №93 від 18.11.2014 товар; підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 800 000 грн. відсутні, оскільки на момент їх перерахування ТОВ "Фрам Ко" уже відступило позивачу свої права вимоги за договором факторингу, а тому їх не можна вважати безспірними і такими, за якими може бути проведено зарахування зустрічних вимог в порядку статті 556 ЦК України.

7.6. За таких обставин суд задовольнив вимоги про стягнення спірної суми з відповідача на користь позивача, керуючись приписами статей 509, 526, 601, 602, 603, 1077, 1078 ЦК України, 203 ГК України (436-15) .

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2017 залишено без змін.

9. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що за змістом статей 203 ГК України та 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

10. Станом на 20.03.2017 ТОВ "Фрам Ко" фактично передало позивачу своє право грошової вимоги до боржника у зобов'язанні за договором поставки №93 від 18.11.2014 на суму 830 228,61 грн. Станом на 24.04.2017, яка є датою оплати спірної суми 800 000 грн. відповідачем, як поручителем, на користь ТОВ "МЦ "М.Т.К." та датою повідомлення ТОВ "Фрам Ко" про зарахування зустрічних вимог за договором постачання та поруки, останнє вже не мало до зарахування з відповідачем грошових вимог у зобов'язанні за договором поставки №93 від 18.11.2014, оскільки ці вимоги були відступлені позивачу за договором факторингу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заяви відповідача

11. У листопаді 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2017 року, прийняти нове рішення про відмову в позові.

12. Відповідачем також подано заяву про поворот виконання судового рішення з посиланням на факт видачі на виконання оскаржуваних судових рішень відповідного наказу, який 16.11.2017 пред'явлений до виконання стягувачем (позивачем).

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

13. Висновки судів про те, що договір поруки від 27.03.2017 між ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." та відповідачем не виконаний суперечать вимогам статей 517, 544, 545, 556 ЦК України.

14. Між ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." та відповідачем укладений лише один договір поруки від 27.03.2017, на виконання якого відповідачем було сплачено 800 000 грн. платіжним дорученням №805 від 24.04.2017.

15. Не зважаючи на те, що договір факторингу №Ф200317/1 укладено 20.03.2017, повідомлення про відступлення права грошової вимоги направлено відповідачу лише 11.05.2017. Оскільки відповідача не було повідомлено своєчасно про укладення договору факторингу, виконання відповідачем обов'язку за договором поставки №93 від 18.11.2014 на користь ТОВ "Фрам Ко" є належним виконанням, тому при прийнятті судових рішень порушено норми статей 512, 601, 1085 ЦК України та статті 203 ГК України.

16. Верховний Суд не враховує подані відповідачем 13.03.2018 додаткові пояснення, які за своєю суттю є доповненням касаційної скарги, як такі, що подані з порушенням встановленого частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України порядку.

Доводи інших учасників справи

17. Позивач у відзиві зазначає, що висновки судів в частині зарахування зустрічних однорідних вимог є такими, що відповідають нормам матеріального права. ТОВ "Фрам Ко" також погоджується з висновками судів. ТОВ "МЦ "М.Т.К." у поясненнях на касаційну скаргу посилається на неправильне тлумачення судами норм статей 512, 516, 1085 ЦК України та просить задовольнити касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

18. За змістом статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

19. Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено загальне правило, за яким якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Разом з тим, положення статті 1082 ЦК України, які є спеціальними щодо договору факторингу, визначають обов'язок боржника здійснити платіж факторові за наявності умови, що він одержав від клієнта або від фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Отже, до отримання повідомлення про відступлення прав вимоги за договором факторингу, боржник не може бути обмежений у виконанні своїх зобов'язань перед кредитором (клієнтом за договором факторингу), оскільки йому не було відомо про укладення такого договору.

20. Ризик настання негативних наслідків для фактора за період між укладенням договору факторингу та повідомленням боржника про його укладення з вимогою про сплату боргу факторові законодавцем покладається на фактора, оскільки відповідно до частини 1 статті 1085 ЦК України, якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги фактора. Отже, якщо в цей період часу, боржник добросовісно виконав свої зобов'язання перед клієнтом, таке виконання має бути зараховано фактором, як належне.

21. У даній справі судами встановлено, що станом на 24.04.2017 існувала заборгованість ТОВ "Фрам Ко" перед відповідачем на суму 7 654 172, 37 грн. за договором постачання №4/17, відповідно до якого останній виступив фінансовим поручителем та перерахував 24.04.2017 ТОВ "МЦ "М.Т.К." 800 000 грн., надіславши повідомлення боржнику (ТОВ "Фрам Ко") про виконання зобов'язань за договором поруки від 27.03.2017 та про зустрічне зарахування даної оплати на виконання ним своїх зобов'язань за договором №93 від 18.11.2014 між відповідачем та ТОВ "Фрам Ко" .

22. Зазначена одностороння угода - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.

23. Судами також встановлено, що повідомлення про відступлення ТОВ "Фрам Ко" права грошової вимоги позивачу у справі за договором факторингу №Ф200317/1 від 20.03.2017 було відправлено відповідачу лише 11.05.2017, після перерахування спірної суми 24.04.2017 відповідачем на виконання своїх зобов'язань за договором поруки та проведеного в той же день їх зарахування за договором №93 від 18.11.2014 шляхом вчинення одностороннього правочину з повідомленням боржника про таке зарахування.

24. Відтак, відповідач до моменту отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні 11.05.2017 не знав та не міг знати про заміну кредитора у первісному зобов'язанні. Тому виконання ним зобов'язань за договором поруки та їх зустрічне зарахування 24.04.2017 з первісним кредитором не можна визнати неналежним виконанням перед кредитором своїх зобов'язань в силу статей 512, 1082, 1085 ЦК України, а ризик настання несприятливих наслідків в цьому випадку покладено законодавцем саме на позивача, як фактора.

25. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою зазначені обставини, неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 516, 601, 603, 1082, 1085 ЦК України та статті 203 ГК України, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що у спірних правовідносинах зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі поданої відповідачем заяви не може бути пред'явлено позивачу як належне виконання відповідачем своїх зобов'язань та правова підстава їх припинення перед позивачем у справі.

26. Верховний Суд зазначає, що зобов'язання відповідача з оплати товару за договором поставки №93 від 18.11.2014 припинилось на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поданою відповідачем заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.04.2017, як такі, що є належним виконанням обов'язку перед первісним кредитором на суму 800 000 грн., який в порядку частини 1 статті 1085 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем на загальну суму позовних вимог 800 000 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на зазначене Верховний Суд, керуючись частиною 3 статті 311 ГПК України, дійшов висновку про скасування прийнятих судами рішень з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до ТОВ "Аверсі" про стягнення 800 000 грн. Також касаційний суд задовольняє заяву скаржника про поворот виконання судового рішення (наказу) у даній справі в порядку статті 333 ГПК України.

Судові витрати

28. У зв'язку із скасуванням прийнятих судами рішень та прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд покладає на позивача витрати відповідача зі сплати судового збору на загальну суму 27 600 грн. за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2017 року у справі №910/7917/17 скасувати. Прийняти у справі №910/7917/17 нове рішення.

3. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" про стягнення 800 000 грн. відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (04119, місто Київ, вулиця Якіра, 10-А, офіс 12; ідентифікаційний код 39704618) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" (02166, місто Київ, проспект Лісовий, 39-А; ідентифікаційний код 32204434) 27 600 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.