Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник позивача - Павленко О.В. головн. спец. (дов. від 20.03.2018),

відповідач - приватне акціонерне товариство "Львівобленерго",

представник відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"

на рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2017 (суддя Бортник О.Ю.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 (головуючий - Малех І.Б., судді: Бойко С.М., Кравчук Н.М.)

у справі № 914/2160/17

за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

до приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Товариство)

про стягнення 62 000,00 грн. штрафу, 62 000,00 грн. пені та зобов'язання виконати рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Відділення звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства про стягнення 62 000,00 грн. штрафу та 62 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Відділення від 31.03.2016 № 10 р/к у справі № 1-02-1/2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції " (далі - Рішення АМК), а також про зобов'язання Товариства виконати Рішення АМК шляхом припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2017 у справі № 914/2160/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2018, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі:

- суди попередніх інстанцій погодились з незаконним Рішенням АМК, залишивши поза увагою те, що рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 21.06.2016 зі справи № 454/1171/16-ц, яке набрало законної сили, встановлені обставини, які мають преюдиціальне значення для справи № 914/2160/17;

- оскаржуваними судовими актами зі справи № 914/2160/17 фактично вчинено дії з повороту виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21.06.2016 зі справи № 454/1171/16-ц, що суперечить приписам статті 129 Конституції України;

- судами не враховано те, що Товариство не вчиняло порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке ставиться в провину Товариству;

- судами прийняті рішення про права, інтереси та обов'язки громадянина ОСОБА_5, якого не було залучено до участі у справі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема про те, що судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство з 01.01.2015 до 31.03.2016 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Львівської області з часткою 100% у межах розташування електричних мереж, які знаходяться у нього на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо, пункт 1);

- визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом шляхом дії, що може призвести до ущемлення інтересів ОСОБА_5 [Товариство безпідставно перерахувало оплату електричної енергії по середньомісячному споживанню на підставі показань нововстановленого приладу обліку (№ 101809) за період 11.05.2011 - 07.08.2015], яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (пункт 2);

- зобов'язано Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення. Про виконання зобов'язання Товариство зобов'язане повідомити Відділення у 2-місячний строк з дня отримання даного рішення (пункт 3);

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у розмірі 62 000 грн. (пункт 4);

- Рішення АМК отримано Товариством 09.04.2016;

- Товариство оскаржило Рішення АМК до господарського суду у межах двомісячного строку з дня його одержання;

- рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2016 у справі № 914/1499/16, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2017, у задоволенні позову відмовлено;

- Рішення АМК Товариством не виконано;

- за прострочення сплати штрафу Відділенням нараховано до стягнення 62 000,00 грн. пені за період з 08.12.2016 по 25.12.2016 та за період з 07.04.2017 по 25.05.2017.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з Рішенням АМК, а також зобов'язання Товариства виконати Рішення АМК шляхом припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням АМК, Товариством не сплачений, Рішення АМК Товариством не виконано, при цьому Рішення АМК є чинним та обов'язковим до виконання, місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, правомірно залишив правильне по суті і законне судове рішення місцевого господарського суду без змін.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, доводи Товариства направлені на перевірку законності та обґрунтованості Рішення АМК, якому була надана оцінка у розгляді справи № 914/1499/16.

Що ж до доводів Товариства про те, що спір з приводу законності перерахунку за електричну енергію по середньомісячному споживанню на підставі показань нововстановленого приладу обліку (№ 101809) за період з 11.05.2011-07.08.2015 (в обсязі 28 642 кВт/год., вартістю 8177,13 грн.) за адресою проживання громадянина ОСОБА_5 вирішений в судовому порядку згідно з рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 21.06.2016 у справі № 454/1171/16-ц, яке набрало законної сили, то, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, законність Рішення АМК була встановлена у розгляді справи № 914/1499/16. При цьому при перегляді судових рішень першої та другої інстанції зі справи № 914/1499/16 Вищий господарський суд України в постанові від 01.08.2017 зазначив про те, що "суди попередніх інстанцій, проаналізувавши рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21.06.2016 у цивільній справі № 454/1171/16-ц встановили, що під час розгляду даної цивільної справи судом було з'ясовано лише факт недообліку електричної енергії. Названим судом не досліджувалися обставини, які призвели до неправильного нарахування електричної енергії, а саме чи виникла заборгованість з вини споживача, наявність причинного зв'язку та, відповідно, які положення Правил повинні бути застосовані для обрахунку середньомісячного показника споживання електричної енергії до даного виду порушення".

Аргумент Товариства про те, що судами попередніх інстанцій прийняті судові акти про права, інтереси та обов'язки громадянина ОСОБА_5, якого не було залучено до участі у справі, Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що у межах даної справи вирішувався спір про зобов'язання Товариства до виконання Рішення АМК, яке є чинним та обов'язковим до виконання, у зв'язку з чим судові акти в даній справі безпосередньо стосуються саме Товариства.

Доводи, які викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із статтею 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі № 914/2160/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.