1.1. У липні 2016 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Бучанської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЛТД" (далі - ТОВ "Комфорт ЛТД") та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Кампа-Парк" (далі - ОК "ЖБК "Кампа-Парк") про визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 30.07.2015 № 2374-74-VI (далі - рішення від 30.07.2015), яким ТОВ "Комфорт ЛТД" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,6855 га на дві земельні ділянки площею 0,6743 га і 2,0112 га та надання їх в оренду ТОВ "Комфорт ЛТД"; визнання недійсним рішення Бучанської міської ради від 01.09.2015 № 2430-76-VI (далі - рішення від 01.09.2015) щодо надання згоди на передачу в суборенду ОК "ЖБК "Кампа-Парк" земельної ділянки площею 2,0112 га; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.08.2015 (далі - договір від 10.08.2015), укладеного між Бучанською міською радою і ТОВ "Комфорт ЛТД"; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 16.09.2015 (далі - договір від 16.09.2015), укладеного між ТОВ "Комфорт ЛТД" та ОК "ЖБК "Кампа-Парк".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду Бучанської лісової дачі; її правовий статус підтверджується матеріалами лісовпорядкування; вилучення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України; при наданні спірної земельної ділянки в оренду та суборенду погодження Кабінету Міністрів України надано не було; оскаржувані рішення Бучанської міської ради та укладені на їх підставі оспорювані договори прийняті всупереч вимогам земельного і лісового законодавства, із перевищенням компетенції міської ради, а тому підлягають визнанню недійсними як незаконні. Прокурор акцентував на обставинах, установлених Ірпінським міським судом Київської області у рішенні від 17.10.2014 у справі № 367/4187/14-ц, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015, а також постановою Верховного Суду України від 16.12.2015, які не потребують у цьому випадку повторного доведення.

1.2. У відзивах на позов ТОВ "Комфорт ЛТД" заперечило проти позову, просило відмовити у його задоволенні, наголошуючи, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови.

1.3. Бучанська міська рада у відзиві на позов просила відмовити у задоволенні вимог прокурора, стверджуючи, що розпоряджаючись спірною земельною ділянкою, діяла в межах своїх повноважень; вимог законодавства не порушувала; прокурором не доведено факту приналежності зазначеної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

1.4. Від ОК "ЖБК "Кампа-Парк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому кооператив також просив залишити без задоволення позов прокурора, наголосив на правомірності передачі в оренду, а згодом у суборенду спірної земельної ділянки та акцентував, що судова земельно-технічна експертиза, проведена у межах цієї справи, не підтвердила факту приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 03.07.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, у позові відмовлено.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій визнали недоведеним прокурором факт приналежності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, тому дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Перший заступник прокурора Київської області, не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 і рішення Господарського суду Київської області від 03.07.2018, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування судових рішень прокурор вважає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема статей 12, 20, 30, 55, 56, 57, 84, 116, 122, 123, 124, 149, 162, 163 Земельного кодексу України, статей 93, 94 Лісового кодексу України (у редакції до 2006 року), статей 7, 8, 17, 31, 42, 57, пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України (3852-12) , статей 1, 2, 5, 10, 12, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 12, 14 Закону України "Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області", статей 73, 74, 76- 79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор наголошує на преюдиціальності обставин, установлених судами у справі № 367/4187/14-ц (рішення Ірпінського міського суду від 17.10.2014, залишене без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015, а також постановою Верховного Суду України від 16.12.2015), та стверджує, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, які з 1954 року перебувають у державній власності і такого статусу не втрачали, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування; жодних рішень органів державної влади про зміну статусу лісів першої категорії Бучанського лісництва Бучанської лісової дачі площею 890 га та їх виведення із державної власності уповноваженим органом не приймалося. Прокурор акцентує на помилковості висновків судів попередніх інстанцій про надання спірної земельної ділянки за рахунок земель житлової і громадської забудови та наголошує на незаконності передачі Бучанською міською радою відповідачам у користування спірної земельної ділянки.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Комфорт ЛТД" послалося на необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі, та правомірність висновків, викладених в оскаржених судових рішеннях, просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін із мотивів, викладених у них. Зокрема, відповідач акцентує недоведеність прокурором правових підстав для визнання недійсними спірних рішень і договорів, наголошуючи на приналежності спірних земельних ділянок до земель комунальної власності міста Бучі.

3.3. Бучанська міська рада Київської області у відзиві на касаційну скаргу зазначила про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, просила судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зокрема, міська рада вважає нечинними матеріали лісовпорядкування Бучанської лісової дачі 1988-1989 років; наголошує, що Бучанська лісогосподарська установа належала до комунальної власності; прокурором не надано жодного доказу на підтвердження меж Бучанської лісової дачі площею 890 га, а також того, що спірна земельна ділянка входить саме до складу Бучанської лісової дачі.

3.4. Від ОК "ЖБК "Кампа-Парк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому кооператив просить залишити без змін судові рішенні у справі. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, зводяться до необґрунтованості доводів, наведених у касаційній скарзі прокуратури, та правомірності висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях, щодо законності передачі спірної земельної ділянки в оренду та суборенду відповідачам, оскільки така земельна ділянка належала до земель житлової і громадської забудови.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Відмовляючи у позові, попередні судові інстанції виходили із недоведеності прокурором того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду, та дійшли висновку про правомірність передачі Бучанською міською радою цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу і житлової забудови в оренду ТОВ "Комфорт ЛТД" і суборенду ОК "ЖБК "Кампа-Парк".

Однак наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій слід визнати передчасними через нез'ясування судами усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, із наданням оцінки усім зібраним у справі доказам.

4.3. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Бучанської міської ради "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та дозвіл на виконання проекту відведення земельної ділянки" від 28.12.2006 № 502-13-V ТОВ "Комфорт ЛТД" затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки площею 2,98 га в с. Бучі по вул. Лісовій; надано дозвіл ТОВ "Комфорт ЛТД" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,98 га у користування на умовах оренди для будівництва спортивного тенісного клубу та готельного комплексу в с. Бучі по вул. Лісовій.

Рішенням Бучанської міської ради "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду ТОВ "Комфорт ЛТД" для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу та готельного комплексу в м. Буча по вул. Лісовій" від 25.10.2007 № 462-20-V затверджено ТОВ "Комфорт ЛТД" проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 2,6855 га терміном на 10 років, для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу та готельного комплексу в м. Бучі по вул. Лісовій; надано ТОВ "Комфорт ЛТД" земельну ділянку загальною площею 2,6855 га у користування на умовах оренди терміном на 10 років для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу та готельного комплексу в м. Бучі по вул. Лісовій.

Як установлено попередніми судовими інстанціями, а також підтверджено матеріалами справи, рішенням Бучанської міської ради "Про розгляд звернення ТОВ "Комфорт ЛТД" від 30.07.2015 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 2,6855 га, кадастровий номер 3210945300:01:040:0049, для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу і житлової забудови (орендар ТОВ "Комфорт ЛТД") на дві земельні ділянки, а саме на земельну ділянку площею 0,6743 га, кадастровий номер 3210800000:01:040:0115, по вул. Лісовій, 1Б та земельну ділянку площею 2,0112 га, кадастровий номер 3210800000:01:040:0116, по вул. Лісовій, 1А в м. Бучі; припинено дію договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Ірпінському міському відділі Київської обласної філії центру Державного земельного кадастру 19.03.2008 за № 040834000018; внесено зміни до пункту 2 рішення Бучанської міської ради від 25.10.2007 № 462-20-V, викладено його у такій редакції: "Надати ТОВ "Комфорт ЛТД" в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,6743 га, кадастровий номер 3210800000:01:040:0115, по вул. Лісовій, 1Б та земельну ділянку площею 2,0112 га, кадастровий номер 3210800000:01:040:0116, по вул. Лісовій, 1А, вид використання - для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу та житлової забудови, цільове призначення: 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; категорія земель: землі житлової та громадської забудови". Також зазначеним рішенням погоджено ТОВ "Комфорт ЛТД" передачу в суборенду ОК "ЖБК "Кампа" земельних ділянок площею 0,6743 га по вул. Лісовій, 1Б та площею 2,0112 га по вул. Лісовій, 1А.

Рішенням Бучанської міської ради "Про розгляд звернення ТОВ "Комфорт ЛТД" та ОК "ЖБК "Кампа-Парк" від 01.09.2015 погоджено ТОВ "Комфорт ЛТД" передачу земельної ділянки площею 2,0112 га, кадастровий номер 3210800000:01:040:0116, по вул. Лісовій, 1А (без зміни цільового призначення) у суборенду ОК "ЖБК "Кампа-Парк".

10.08.2015 на підставі рішення від 30.07.2015 між Бучанською міською радою - орендодавцем і ТОВ "Комфорт ЛТД" - орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Бучі, для господарського використання. Земельна ділянка розташована за адресою: м. Буча, вул. Лісова, 1А, площею 20 112 м-2, кадастровий номер 3210800000:01:040:0116.

Земельна ділянка, яка передається, за своїм цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови (пункт 2.1 зазначеного договору).

У пункті 2.2 договору від 10.08.2015 сторонами погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу і житлової забудови.

Відповідно до пункту 3.1 договору його укладено на п'ять років; він набирає чинності з дати його державної реєстрації.

Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ "Комфорт ЛТД".

16.09.2015 на підставі рішення від 01.09.2015 між ТОВ "Комфорт ЛТД" - орендарем і ОК "ЖБК "Кампа-Парк" - суборендарем укладено договір суборенди земельної ділянки, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає у платне строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Бучі та в оренді у ТОВ "Комфорт ЛТД" на підставі договору від 10.08.2015, для господарського використання. Земельна ділянка розташована за адресою: м. Буча, вул. Лісова, 1А, площею 20 112 м-2, кадастровий номер 3210800000:01:040:0116.

Згідно з пунктом 2.2 цього договору земельна ділянка передається в суборенду для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу і житлової забудови.

Відповідно до пункту 3.1 договору його укладено строком на п'ять років; договір набирає чинності з дати його державної реєстрації.

Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право суборенди зазначеної земельної ділянки зареєстровано за ОК "ЖБК "Кампа-Парк".

4.4. Вважаючи незаконним розпорядження Бучанською міською радою спірною земельною ділянкою лісового фонду шляхом прийняття спірних рішень та укладення на їх підставі договорів оренди і суборенди землі, прокурор звернувся із цим позовом до господарського суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017 (на час звернення із позовом), господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини 2, 3 статті 4 зазначеного Кодексу).

За змістом статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 цього Кодексу вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 Земельного кодексу України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; в державній власності перебувають усі землі, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 зазначеного Кодексу визначено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.2. Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 2 та 3 статті 1, частинами 1 та 2 статті 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) .

За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За нормами статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 55 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (стаття 56 зазначеного Кодексу).

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає у здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини 1 статті 164 Земельного кодексу України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 Лісового кодексу України).

Статтею 57 цього Кодексу визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

За змістом статті 20 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами 5 - 8 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Згідно зі статтею 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Водночас за змістом статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 зазначеного Кодексу).

5.3. Розглядаючи спір, господарські суди попередніх інстанцій наголосили на недоведеності прокурором права держави на спірну земельну ділянку з огляду на висновок експертизи від 21.02.2018 № 5700/17-41/11694/17-41 та містобудівну документацію, тому дійшли висновку, що міська рада на законних підставах розпорядилася спірною земельною ділянкою, передавши її у користування для будівництва та обслуговування спортивного тенісного клубу і житлової забудови. Проте суди не врахували, що за змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, тобто у сукупності із наявними у справі доказами. Водночас, визначаючи правовий статус спірної земельної ділянки, попередні судові інстанції не взяли до уваги усіх наявних у справі матеріалів, які мають значення для правильного визначення правового режиму спірної земельної ділянки, у тому числі, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Як убачається із матеріалів справи, прокурор в обґрунтування підстав щодо приналежності спірної земельної ділянки до лісів першої категорії Бучанського лісництва Бучанської лісової дачі послався, серед іншого, але не виключно, на матеріали лісовпорядкування 1978-1979, 1988-1989 років (проекти організації і розвитку лісового господарства Бучанського лісгоспу за відповідні роки), план лісонасаджень Бучанського комунального лісгоспу, карти-схеми, лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект" від 24.04.2015 № 117, належної оцінки яким суди попередніх інстанцій не надали, а отже висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій, викладені у судових рішеннях, не ґрунтуються на належним чином досліджених і оцінених судами доказах у справі та розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

5.4. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у судовому рішенні (яке набрало законної сили) і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

За змістом статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним із обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

За змістом пункту 72 рішення від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 1, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , яка проголошує верховенство права елементом спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало в законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Застереження про те, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, наведено і в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Таким чином, у розумінні положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, недопущення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Як убачається із матеріалів справи, прокурор упродовж усього розгляду спору наголошував на необхідності урахування обставин, установлених Ірпінським міським судом у рішенні від 17.102014 у справі № 367/4187/14-ц, залишеному без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015, а також постановою судових палат у цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2015 № 6-2510цс15. Прокурор акцентував, що обставини, установлені у зазначених судових рішеннях, зважаючи на положення статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є преюдиціальними для цієї справи та стосовно Бучанської міської ради; у зазначеній справі було задоволено позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, зокрема, про визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради (наразі - Бучанська міська рада) від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови" та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельної ділянки; судами установлено, зокрема, що у Бучанської лісогосподарської установи перебували землі лісового фонду державної власності (Бучанська лісова дача) загальною площею 890 га; земля, віднесена згідно з рішенням Бучанської селищної ради "Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови" від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХIV до земель житлової та громадської забудови, мала лісогосподарське призначення (лісового фонду), вона вкрита лісами першої групи, тому Бучанська селищна рада перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження уповноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою прийняла рішення від 25.06.2002.

Проте ухвалюючи судові рішення у цій справі та відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій належної правової оцінки обставинам, установленим рішеннями судів у зазначеній справі, не надали, достеменно не з'ясували доказового (преюдиціального) значення таких обставин для цієї справи, хоча їх дослідження у наведеному випадку має істотне значення для правильного вирішення цього спору, натомість обмежилися лише посиланням на наявність судових рішень у цих справах і те, що ТОВ "Комфорт ЛТД" і ОК "ЖБК "Кампа-Парк" не були її учасниками.

5.5. За змістом частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 цього Кодексу передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, не встановивши, таким чином, обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору, господарські суди попередніх інстанцій допустили порушення вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами дослідження усіх обставин справи і наявних у ній доказів, у зв'язку з чим оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Таким чином, суду для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати викладене, достеменно з'ясувати правовий статус і категорію спірної земельної ділянки, зважаючи на наявні у справі докази та доводи учасників справи, і виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 зазначеного Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.2. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу слід задовольнити частково.