розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 (головуючий суддя : Тарасенко К.В., судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.)

за скаргою Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України

на дії Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТА",

за участю третьої особи, яка не заявляє на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Квазар",

за участю Генеральної прокуратури України

про усунення перешкод у користуванні майном,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 (суддя Паламар П.І.) у справі №910/4521/14 скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на дії Подільського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволено частково; визнано постанову Подільського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП № 53777189 від 11 травня 2017р. про закінчення виконавчого провадження незаконною; зобов'язано Подільський районний відділ ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №910/4521/14 від 24 березня 2017р. про усунення перешкод на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України у користуванні групами приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул. Північно-Сирецька, 3 у м. Києві, загальною площею 173,9 кв.м, шляхом виселення ТОВ "АТА" із вказаних груп приміщень, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) ; в іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що постанова Подільського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП № 53777189 від 11 травня 2017 винесена за відсутністю доказів фактичного виконання боржником рішення суду, є протиправною та підлягає визнанню незаконною.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 910/4521/14 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні скарги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на дії Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що державним виконавцем виконано вимоги закону, при винесенні постанови Подільського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП № 53777189 від 11 травня 2017 р. про закінчення виконавчого провадження, а відповідно підстави для визнання її незаконною відсутні.

26.02.2018 (згідно з реєстраційним штампом) Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 до Касаційного господарського суду.

28.02.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Заступником прокурора міста Києва подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2018 року у справі № 910/4521/14 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

22.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.

ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України мотивує свою касаційну скаргу тим, що здійснюючи примусове виконання рішення про виселення боржника державний виконавець повинен був дотримуватись всіх вимог, встановлених ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", що на його думку, здійснено не було.

ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "АТА" не усунуло перешкоди на користь стягувача у користуванні щодо спірної групи приміщень, а тому вказане рішення господарського суду залишилось не виконаним.

Отже, заявник (стягувач) звертає увагу на те, що в порушення вимог ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не здійснив всіх необхідних дій для виконання рішення суду за відсутності боржника, не потрапив до приміщень, не описав майно боржника, не встановив факт виконання рішення суду, а послався лише на договір купівлі-продажу іншого майна, яке знаходилось за іншою адресою, тобто, виконавець не виконав примусове виселення з приміщень.

З огляду на викладене, ДП "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 01.02.2018, а ухвалу місцевого господарського суду від 12.12.2017 залишити в силі.

Заступник прокурора міста Києва мотивує касаційну скаргу тим, що фактичне виконання рішення полягає у добровільному або примусовому порядку, який визначений у виконавчому документі, а державний виконавець зобов'язаний вчинити всі необхідні для цього дії. Разом з тим, апеляційний суд невірно застосував ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" та в порушення норм ст. 86 ГПК України залишив поза увагою, що акт державного виконавця від 11.05.2017 не свідчить про фактичне виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що висновки апеляційного суду проте, що державним виконавцем під час виходу за відповідною адресою було встановлено фактичну відсутність боржника у спірних приміщеннях, є необґрунтованими, оскільки викладені у акті обставини не свідчать про фактичне виконання рішення суду. Також, апеляційним судом не враховано, що договір оренди від 10.02.2017 №02/2017, який укладений між боржником та ОСОБА_8 27.04.2017 розірвано, а 12.05.2017, після складання акту державним виконавцем, укладено новий договір, згідно з яким боржник користується спірними приміщеннями.

З огляду на викладене, Заступник прокурора міста Києва у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 01.02.2018, а ухвалу місцевого господарського суду від 12.12.2017 залишити в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТА" надало відзив на касаційні скарги, в якому просило суд постанову апеляційного суду залишити в силі, а в задоволенні касаційних скарг відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст. 304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (2147а-19) (далі ГПК України (1798-12) ), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2016 позов державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України задоволено частково зобов'язано товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" усунути перешкоди на користь державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України у користуванні групами приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул.Північно-Сирецька, 3 у м.Києві, загальною площею 173,9 кв.м., шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" із вказаних груп приміщень. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" на користь державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України 1218,00 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

24.03.2017 господарським судом міста Києва було видано наказ № 910/4521/14 про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016, яке набрало чинності з 14.03.2017.

13.04.2017 стягувач звернувся до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із письмовою заявою про примусове виконання рішення суду у даній справі.

Постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Полінського В'ячеслава Андрійовича від 24.04.2017 відкрито виконавче провадження № 53777189 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 24.03.2017 № 910/4521/14 та надано боржнику 10-ти денний термін для добровільного виконання рішення суду.

04.05.2017 державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Полінський В'ячеслав Андрійович направлено, зокрема, боржнику вимогу, в якій запропоновано останньому у строк до 11.05.2017 виконати рішення суду, а у разі його невиконання призначено примусове виконання на 11.05.2017 на 11.00 год.

11.05.2017 державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Полінський В'ячеслав Андрійович склав акт про те, що боржник не знаходиться у спірних приміщеннях, посилаючись на договір купівлі-продажу виробничих приміщень від 10.02.2017 та вважаючи, що судове рішення у даній справі виконано у повному обсязі.

Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Полінським В'ячеславом Андрійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 53777189 від 11.05.2017 щодо примусового виконання наказу № 910/4251/14 господарського суду міста Києва від 24.03.2017.

Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України як стягувач у виконавчому провадженні № 53777189 звернулось до господарського суду міста Києва із скаргою № 134-17/Д від 31.05.2017 щодо скасування постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Полінського В'ячеслава Андрійовича у виконавчому провадженні № 53777189 про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2017; поновлення виконавчого провадження № 53777189; зобов'язання державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Полінського В'ячеслава Андрійовича провести усі необхідні виконавчі дії для виконання наказу господарського суду міста Києва від 24.03.2017 за № 910/4521/14.

В обґрунтування скарги стягувач вказав про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "АТА" не усунуло перешкоди на користь стягувача у користуванні щодо спірних групи приміщень, а тому вказане рішення господарського суду залишилось не виконаним. При цьому стягувач зазначав, що державний виконавець взяв до уваги договір купівлі-продажу виробничих приміщень, але приміщення, що зазначенні у даному договорі, не мають ніякого відношення до приміщень, що зазначені у рішенні господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/4521/14; державний виконавець не перевірив спірні приміщення на предмет їх звільнення боржником та виконання ним у добровільному порядку рішення господарського суду. Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України вважає, що державний виконавець порушив вимоги статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим були відсутні правові підстави для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження №53777189 від 11.05.2017, тому просив її скасувати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Задовольняючи частково скаргу Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на дії Подільського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що постанова Подільського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП № 53777189 від 11 травня 2017 винесена за відсутністю доказів фактичного виконання боржником рішення суду, є протиправною та підлягає визнанню незаконною.

При цьому місцевий господарський суд зазначив, що договір купівлі-продажу виробничих приміщень від 10.02.2017, на який спирався державний виконавець складаючи акт від 11.05.2017, за наслідками якого була прийнята спірна постанова, стосується відчуження виробничих приміщень - групи приміщень №2/11 (літ. А9), що знаходяться за адресою: м.Київ. вул.Північно-Сирецька, 1-3, в той час, як у рішенні та наказі зазначено, що виселення повинно здійснюватися із групи приміщень №№7,8,9,10 першого поверху та групи приміщень №15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративного лабораторного корпусу літ "А9", що знаходяться за адресою: вул.Північно-Сирецька, 3 у м.Києві, загальною площею 173,9 кв.м., що є відмінним.

Крім того, місцевий суд вказав, що інших доказів, які б підтверджували б звільнення ТОВ "АТА" спірних приміщень, які належать стягувачу та звільнення яких вимагалося рішенням суду, в акті не зазначено. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що всупереч ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем не перевірено чи залишилося належне боржнику майно у спірних приміщеннях, які підлягали звільненню, чи отримав стягувач безперешкодний доступ до своїх приміщень.

Отже, місцевий суд зробив висновок, що без встановлення вказаних обставин неможливо вважати, що рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, фактично виконане в повному обсязі, тому вважав, що постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 53777189 від 11.05.2017 винесена за відсутністю доказів фактичного виконання рішення боржником, є протиправною та підлягає визнанню незаконною, а права скаржника, пов'язані зі здійсненням державним виконавцем дій по виконанню рішення суду, підлягають реалізації з дотриманням вимог ст. 41 Закону щодо відновлення виконавчого провадження.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні скарги на дії ДВС, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем виконано вимоги закону, при винесенні постанови Подільського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП № 53777189 від 11 травня 2017 р. про закінчення виконавчого провадження, а відповідно підстави для визнання її незаконною відсутні.

Апеляційний суд вказав, що державний виконавець, встановивши фактичну відсутність ТОВ "АТА" у вказаному приміщені (що було підтверджено і керівником стягувача і понятими), правомірно взяв до уваги договір купівлі-продажу виробничих приміщень від 10.02.2017, в якості додаткового доказу незнаходження боржника у спірних приміщеннях, виселенню з яких підлягав боржник. При цьому, апеляційний суд зазначив, вчинені державним виконавцем передбачені законом дії, зокрема, щодо складання акту про добровільне виконання рішення суду, з чим також погодився і керівник стягувача, підписуючи Акт державного виконавця від 11.05.2017, свідчать про належне встановлення ним факту виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у даній справі.

Розглядаючи доводи касаційних скарг та заперечення на них, а також забезпечуючи формування єдиної правозастосовчої практики в спірному питанні, колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент звернення позивача з позовом до суду по даній справі:

"Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням."

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2016, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, позов державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України задоволено частково, зобов'язано товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" усунути перешкоди на користь державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України у користуванні групами приміщень № 7, № 8, № 9, № 10 першого поверху та групами приміщень № 15, № 16 антресолі першого поверху будинку адміністративно лабораторного корпусу літ. "А9", що знаходиться за адресою: вул.Північно-Сирецька, 3 у м.Києві, загальною площею 173,9 кв.м., шляхом виселення товариства з обмеженою відповідальністю "АТА" із вказаних груп приміщень.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, покладеної в основу вищевказаного рішення:

"Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном."

Згідно з ч.ч.1-5, 8 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, на підставі якої мало здійснюватися виконання в даному випадку:

"1. Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

2. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

3. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

4. Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

5. Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

8. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення."

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить наступних висновків.

Мета рішення (а, відповідно, і результат його виконання) про задоволення позовної вимоги про захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у формі усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення відповідача з такого приміщення, з урахуванням положень вищевказаних ст. 391 Цивільного кодексу України та ч.ч.1-5, 8 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження", полягає в тому, що:

- спірне приміщення має бути реально повністю звільнене від боржника, будь-якого його майна, з повною забороною відповідачу (боржнику) користуватися цим приміщенням;

- як наслідок цього, власнику майна - позивачу, стягувачу має бути повернута повна, реальна, безперешкодна можливість користування та розпоряджання своїм майном;

- такі звільнення та повернення мають носити реальний, безсумнівний та безспірний характер.

При цьому, згідно з п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України в редакції на момент винесення спірної постанови, однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України у вказаній редакції:

"Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд."

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 (v018p710-12) ).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012 (v011p710-12) ).

В п.37. Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року, остаточне з 06.06.2005 року, Європейський Суд зазначив:

"37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34)."

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

При цьому, вищенаведена ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII передбачає чіткий алгоритм та послідовність дій державного виконавця при виселенні боржника.

Так, державний виконавець, зокрема :

- наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення та у разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово;

- призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника, при цьому відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення;

- у присутності понятих за участю працівників поліції здійснює примусове виселення шляхом звільнення приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та заборони боржнику користуватися цим приміщенням;

- якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, обов'язково проводить опис майна боржника, яке передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем;

- за результатами проведення вищевказаних дій по виселенню складає відповідний акт.

Таким чином, наведені вище норми законодавства свідчать, що державний виконавець зобов'язаний був вчинити всі необхідні дії для фактичного виконання рішення суду, чого останнім здійснено не було.

Так, місцевий господарський суд на підставі власної оцінки доказів встановив, що державний виконавець всупереч наведеній ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" не перевірив:

- чи залишилося належне боржнику майно у спірних приміщеннях, які підлягали звільненню;

- чи отримав стягувач безперешкодний доступ до своїх приміщень;

- а також, зазначивши про відсутність в акті належних та допустимих доказів, які б підтверджували звільнення ТОВ "АТА" спірних приміщень, що належать стягувачу та звільнення яких вимагалося рішенням суду,

дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про неможливість вважати, що рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, фактично виконане в повному обсязі.

При цьому, як встановлено судами і першої, і апеляційної інстанції, договір купівлі-продажу виробничих приміщень від 10.02.2017, укладений між ТОВ "АТА" та громадянкою Туреччини ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдибурою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №774, стосується інших приміщень, а саме №2/11 (в літ. А9), загальною площею 3 386,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ніж ті, що визначені у рішенні суду від 20.12.2016.

Таким чином, даний договір взагалі не стосується предмету спору та скарги по даній справі.

Також суд касаційної інстанції відмічає, що підписання директором ДП "НДІ мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України без зауважень та застережень Акту державного виконавця від 11.05.2017 не спростовує та не відміняє обов'язку державного виконавця забезпечити та довести реальне, безсумнівне та безспірне виконання вищевказаних рішення та наказу шляхом:

- реального повного звільнення спірного приміщення від боржника, будь-якого його майна, з повною забороною відповідачу (боржнику) користуватися цим приміщенням;

- як наслідок цього, повернення власнику майна - позивачу, стягувачу повної, реальної, безперешкодної можливості користування та розпоряджання своїм майном.

Вже сам по собі факт звернення стягувача зі скаргою на дії органу ДВС свідчить, що ніякої повної, реальної, безперешкодної можливості користування та розпоряджання своїм майном йому не повернуто, інакше, в чому сенс подання такої скарги.

Згідно з п.4 ч.1 ч ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині."

Згідно зі ст. 312 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону".

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність задовольнити повністю касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, постанову апеляційного суду скасувати повністю, ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2017 залишити в силі.

У зв'язку з тим, що суд задовольняє повністю касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, судові витрати за подання касаційних скарг слід покласти на Подільський районний відділ ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, оскільки скарга була подана внаслідок неправомірних дій останнього.

Відповідно до ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

1. Касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №910/4521/14 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/4521/14 залишити в силі.

4. Стягнути з Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України 2436 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.