Звернувшись у суд з даним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі - позивач), просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - відповідач) 5 930 501,48 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача від виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі вартості втраченого майна є безпідставною, у зв'язку з чим позивач вважає, що його порушені права підлягають захисту в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 (суддя Курдельчук І.Д.), призначено у справі додаткову судову економічну експертизу бухгалтерських документів, іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 (суддя Курдельчук І.Д.), зупинено провадження у справі до отримання результатів судової експертизи.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017, вказані ухвали суду першої інстанції скасовані, а матеріали справи передані на розгляд до місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказану постанову суду, а ухвали суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині призначення додаткової судової експертизи припустився порушення вимог процесуального закону, при цьому безпідставно скасував ухвалу про зупинення провадження у справі.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Зупиняючи провадження у справі місцевий господарський суд, виходив з того, що висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 26.04.2017 № 16624/16-45 (далі - Висновок) є неповним, а тому його неповнота може бути усунена лише шляхом призначення додаткової судової експертизи, оскільки для правильного вирішення спору по суті необхідним є визначення, яке саме майно перебувало на складі і яка була його вартість та за яким саме договором воно застраховано, що зумовлює зупинення провадження у справі.

Скасовуючи вказані ухвали та передаючи матеріали справи до суду першої інстанції, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що місцевий господарський суд не обґрунтував в чому полягає неповнота та неясність Висновку наданого за результатами проведення первинної судової експертизи та фактично суд поставив на розгляд експерта питання, які були вже розглянуті експертом та надана відповідь, а також судові експерти в судове засідання не судом викликались.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, проведення якої доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) .

Частиною третьою статті 42 вказаного Кодексу унормовано, що у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

Частиною другою статті 79 наведеного Кодексу визначено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи. Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Згідно статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Стаття 106 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, у системному зв'язку з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України містить вичерпний перелік ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, серед яких відсутня ухвала про призначення експертизи. Відсутність процесуальної можливості апеляційного оскарження ухвали про призначення експертизи окремо від рішення суду виключає здійснення її перегляду по суті, а помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про призначення додаткової експертизи та нерозривно пов'язану з нею ухвалу про зупинення провадження у справі, апеляційний суд наведених вимог процесуального закону не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про скасування вказаних судових актів, оскільки помилково порушивши апеляційне провадження в частині перегляду ухвали про призначення експертизи він вдався до її перегляду, втім апеляційному суду слід було припинити апеляційне провадження в цій частині і розглядати лише ухвалу щодо зупинення провадження у справі, оскільки її перегляд був передбачений процесуальним законом.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 911/3014/16.

Крім того, із змісту ухвали суду першої інстанції про призначення додаткової судової експертизи вбачається, що питання поставлені судом перед експертом є відмінними від тих питань, які порушувались при первісній експертизі, що свідчить про помилковість висновків апеляційного суду про те, що суд першої інстанції у додатковій експертизі поставив перед експертом ті ж самі питання, які були вирішенні при первісній експертизі.

Згідно частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до приписів статі 312 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, постанова у справі підлягає скасуванню, а ухвали суду першої інстанції належить залишити в силі.

З урахуванням наведеного, відповідно до приписів статті 126, статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судові витрати у справі із касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 у справі Господарського суду міста Києва № 910/9611/16, скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2017, та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2017, залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 1 600 (одну тисячу шістсот гривень) 00 копійок судового збору з касаційної скарги.