розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКС )

на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.09.2017 (суддя Ковалінас М.Ю.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2017 (колегія суддів: Стойка О.В. (головуючий), судді Марченко О.А., Татенко В.М.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськобленерго" (далі - ТОВ "Луганськобленерго") про залучення у справі правонаступника та заміну сторони виконавчого провадження

зі справи № 913/53/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО") до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - Управління)

про стягнення 83 678,18 грн.,

орган виконання судових рішень - ГУ ДКС,

ТОВ "ЛЕО" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Управління про стягнення заборгованості за договорами про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 11.06.2014 № 612 і від 26.08.2015 № 612.

Рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2016 позов задоволено; стягнуто з Управління на користь ТОВ "ЛЕО" 18 408,26 грн. інфляційних нарахувань, 1 787,93 грн. 3 % річних, 10 452,30 грн. пені та 1 218 грн. судового збору.

На виконання рішення суду господарським судом Луганської області видано відповідний наказ від 29.03.2016.

21.06.2017 ТОВ "Луганськобленерго" звернулося до господарського суду Луганської області із заявою про залучення його у справі як правонаступника ТОВ "ЛЕО" та заміну сторони виконавчого провадження.

Заяву з посиланням на статті 22, 25, - 121-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ; в редакції, що діяла до 15.12.2017), частину п'яту статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), статті 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) мотивовано тим, що між ТОВ "ЛЕО" і ТОВ "Луганськобленерго" укладено договір про відступлення права вимоги від 22.05.2017 № У-472-17/Л-435-17 (далі - Договір), за умовами якого від ТОВ "ЛЕО" (первісного кредитора) до ТОВ "Луганськобленерго" (нового кредитора) перейшло право грошової вимоги за договорами про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 11.06.2014 № 612 і від 26.08.2015 № 612, укладеними між кредитором та боржником, в обсязі боргового зобов'язання за період з лютого 2014 року по грудень 2015 року, встановленого рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі № 913/53/16.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.09.2017 заяву ТОВ "Луганськобленерго" задоволено; залучено до участі в господарській справі № 913/53/16 ТОВ "Луганськобленерго" як правонаступника ТОВ "ЛЕО" в межах стягнення з Управління 18 408,26 грн. інфляційних нарахувань, 1 787,93 грн. 3 % річних, 10 452,30 грн. пені, 1 218 грн. судового збору, всього - 31 866,49 грн.; замінено сторону (стягувача) ТОВ "ЛЕО" у процедурі виконання ГУ ДКС рішення господарського суду Луганської області від 15.03.2016 на його правонаступника - ТОВ "Луганськобленерго".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2017 зазначену ухвалу господарського суду Луганської області залишено без змін (за виключенням правонаступництва щодо суми судового збору в розмірі 1 218 грн.)

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані доведеністю факту правонаступництва.

ГУ ДКС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для вирішення спору, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти попередніх судових інстанцій зі справи скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Так, згідно з доводами ГУ ДКС, викладеними в касаційній скарзі:

- постановами Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 № 447 (447-2016-п) і від 30.08.2017 № 664 (664-2017-п) передбачено проведення розрахунків за активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії з ТОВ "ЛЕО", при цьому нормативний акт, який регулює питання щодо сплати інфляційних, річних, пені, судового збору, відсутній;

- судами попередніх інстанцій не враховано вимог частини другої статті 1 ЦК України, згідно з якою до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом;

- суди не звернули належної уваги на норми Бюджетного кодексу України (2456-17) , відповідно до яких здійснення перерахування бюджетних коштів на користь іншої особи, не зазначеної у бюджетному зобов'язанні, не допускається;

- відступлення права вимоги за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачене.

ТОВ "ЛЕО" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову зі справи - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відзиви від інших учасників справи не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 22.05.2017 між ТОВ "ЛЕО" (далі - первісний кредитор), яке є кредитором Управління (далі - боржник), та ТОВ "Луганськобленерго" (далі - новий кредитор) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права грошової вимоги, що належать первісному кредитору за договорами про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 11.06.2014 № 612 і від 26.08.2015 № 612 (далі - основні договори), укладеними між кредитором і боржником;

- у пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права грошової вимоги первісного кредитора відносно боржника за основними договорами в обсязі боргового зобов'язання за період з лютого 2014 року по грудень 2015 року, встановленого рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2016 у справі № 913/53/16;

- відповідно до акта прийому-передачі документів від 22.05.2017 ТОВ "ЛЕО" передало ТОВ "Луганськобленерго" всі документи, які підтверджують права, що передаються за договорами про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти від 11.06.2014 № 612 і від 26.08.2015 № 612;

- ТОВ "ЛЕО" листом від 30.05.2017 № 01-20/2/41 повідомило Управління про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується матеріалами справи;

- договорами про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти і діючим законодавством не передбачено заборони про відступлення права вимоги щодо 3% річних, інфляційних, пені;

- за висновком судів попередніх інстанцій, факт правонаступництва підтверджується змістом укладеного Договору, що дає правові підстави для заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) його правонаступником.

Частиною першою статті 25 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) передбачено, зокрема, що у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частини першої статті - 121-4 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону № 1404 у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Питання заміни сторони її правонаступником, в тому числі в разі заміни кредитора в зобов'язанні, вирішується судом виключно в порядку, передбаченому статті 25 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

При цьому процесуальне правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи у спірних або встановлених судом правовідносинах внаслідок зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальних правовідносинах. Тобто спочатку має відбутися зміна у матеріальних відносинах, щодо яких розглянутий спір, а потім, як наслідок, здійснено процесуальне правонаступництво.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими учасниками справи доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм права, встановивши, що відбулась договірна заміна сторони у матеріальних правовідносинах, яка дає право на здійснення процесуального правонаступництва та заміну сторони у виконавчому провадженні, - дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що відступлення права вимоги за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів з огляду на таке.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Інші аргументи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ГУ ДКС без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Луганської області від 21.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2017 зі справи № 913/53/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області - без задоволення.