Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Сухового В.Г., Берднік І.С.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Київенерго"

відповідач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шепелівський маєток"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шепелівський маєток"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року у складі Смірнової Л.Г. - головуючого, Руденко М.А., Дідиченко М.А. та рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2017 року у складі Мудрого С.М. - головуючого, Лиськова М.О., Марченко О.В.

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шепелівський маєток"

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 136 839,44 грн.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У 2013 році публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шепелівський маєток" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 136 839,44 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.02.2011 між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії №72922017 (о/р№72922017), відповідно до п. 1 якого, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

3. Згідно з п. 9.4 договору, договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2010, договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

4. Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

5. Відповідно до п. 2.3.2 договору споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків "Перелік об'єктів Споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", а відповідно до п. 2.3.3 споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

6. Підпунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України (436-15) .

7. За умовами п. 2.1 додатка 2 до договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

8. Відповідно до п. 2.2 додатка 2 до договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

9. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживач Правил користування електричної енергії (ПКЕЕ).

10. Згідно з п. 3 додатку 2 до договору споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами.

11. Обсяги електричної енергії, що підлягають оплаті, визначаються за показаннями розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених ПКЕЕ (п. 4 додатку 2 до договору).

12. Згідно п. 4.3 додатку 2 до договору обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період підтверджуються актом про використану електричну енергію, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

13. Відповідно до п. 5 додатку 2 до договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання - передавання товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

14. За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за договором порушив, внаслідок чого за період з 01.02.2011 року по 01.01.2013 року виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.01.2013 року становить 131 914,02 грн., що підтверджується копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками - розшифровками за спірний період, актами прийняття-передавання товарної продукції, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію,

15. У зв'язку із систематичним порушенням договірних зобов'язань, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за використану активну електричну енергію за період з 01.02.2011 року по 01.01.2013 року у розмірі 131 014,02 грн., а також пеню в розмірі 2 949,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 656,23 грн. та 2 219,20 грн. три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 10 271,69 грн., в іншій частині позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 120 742,33 грн., пеню в розмірі 2 949,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 656,23 грн., три проценти річних в розмірі 2 219,20 грн. та 2 736,39 грн. судового збору.

17. Рішення місцевого господарського суду мотивоване: (1) наявністю підстав для припинення провадження, у зв'язку із погашенням відповідачем заборгованості у розмірі 10 271,69 грн. та відсутністю спору в цій частині; та (2) встановленням наявності заборгованості за договором за спожиту активну електричну енергію в розмірі 120 742,33 грн. (за період отриманих послуг з 01.02.2011 - 01.01.2013), яка документально підтверджена та відповідачем не спростована, а відтак і підстав для її стягнення з відповідача разом із штрафними санкціями та компенсацією, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

18. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, в якій останній просить постановою апеляційного та рішення місцевого господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

20. Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами попередніх інстанцій положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), які полягають у не повному з'ясуванні судами обставин справи, що призвело до прийняття необґрунтованих та невмотивованих судових рішень.

21. На переконання відповідача, судами попередніх інстанцій не було досліджено та встановлено обсягів фактично спожитої відповідачем електричної енергії, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, вважає доводи та вимоги касаційної скарги необґрунтованими, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів такими, що прийняті у відповідності до процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права з огляду на наступне.

23. Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

24. Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

25. Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

26. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

27. Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

28. У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

29. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

30. Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

31. У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач свої зобов'язання за договором порушив, оплату за спожиту електроенергію у визначені договором строки не здійснив, внаслідок чого за період з 01.02.2011 по 01.01.2013 в останнього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.01.2013 становила 131 914,02 грн., що було підтверджено копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками - розшифровками за спірний період, актами прийняття-передавання товарної продукції, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

33. Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

34. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

35. Згідно ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

36. Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

37. Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

38. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

39. Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України (436-15) .

40. Окрім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

41. З огляду на зазначені положення законодавства, укладеного між сторонами договору та встановлення судами попередніх інстанцій наявності заборгованості відповідача перед позивачем, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором за спожиту активну електричну енергію в розмірі 120 742,33 грн. (з урахування часткового погашення заборгованості та припинення провадження у справі в цій частині), а також штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 2 949,99 грн., інфляційних втрат в розмірі 656,23 грн. та трьох процентів річних в розмірі 2 219,20 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

42. Доводи відповідача щодо не встановлення судами попередніх інстанцій фактичного обсягу спожитої відповідачем електричної енергії та порушення в цій частині положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) спростовуються наявними в матеріалах справи та належним чином дослідженими судами попередніх інстанцій доказами, на підставі яких встановлено факт та момент передачі товару - звітами за використану активну електричну енергію, з чітким зазначенням обсягу спожитої електричної енергії та періоду її споживання, кожен з яких був отриманий відповідачем та містить підпис та печатку останнього.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки останні є законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм матеріального та із дотриманням норм процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи фактично зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції, враховуючи положення ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу судових витрат

44. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

45. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шепелівський маєток" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.