Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2017 (суддя Цюх Г. З.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 (головуючий суддя - Дубник О. П., судді Гриців В. М., Юрченко Я. Ю.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" про стягнення заборгованості в сумі 267939,97 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 03.03.2017 Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення 264284,00 грн., з яких: 235248,58 грн. основного боргу, 22885,51 грн. пені, 2456,27 грн. 3 % річних, 7349,61 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не виконав рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 914/2275/16, яке набрало законної сили, про стягнення з останнього 136024,54 грн. основного боргу, 22780,94 грн. пені, 1965,75 грн. 3 % річних, 1037,27 грн. інфляційних втрат включно по 31.10.2016, у зв'язку з чим Позивач відповідно до вимог статей 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) має право на стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, а також пені згідно з пунктом 7.2 договору від 23.06.2015 № 48Н/15 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі - Договір) за період з 01.11.2016 по 23.02.2017. На виконання умов Договору Позивачем були направлені Відповідачу акти наданих послуг за період жовтень, листопад, грудень 2016 на суму 235248,58 грн., оплати за якими останній не здійснив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 29.05.2017 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив позов задовольнити. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 235248,58 грн. основного боргу, 22885,51 пені, 2456,27 грн. 3 % річних, 7349,61 грн. інфляційних втрат.

Прийняте у справі рішення мотивоване тим, що спір виник у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем обов'язку з оплати прийнятих послуг, що надавалися Позивачем за Договором, внаслідок чого неоплаченими залишились послуги вартістю 235248,58 грн., отримання яких підтверджується актами наданих послуг за жовтень-грудень 2016. Мотивованої відмови від підписання зазначених актів Відповідач не надав, акти прийому-передачі Позивачу не повернув, у зв'язку з чим послуги вважаються прийнятими (правова позиція Вищого господарського суду України від 20.04.2017 у справі № 917/1252/16), отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, а період заборгованості не охоплений рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016. Суд перевірив правильність нарахування Позивачем заявлених до стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат, а також пені, відповідно до пункту 7.2 Договору, визнав їх нарахованими підставно та арифметично правильно, тому позов задовольнив у повному обсязі, враховуючи приписи статей 610, 629 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

3. 04.10.2017 Львівський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2017 скасувати частково в частині стягнення 22885,51 грн. пені, і у цій частині прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 3376,69 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку заявлених до стягнення сум основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду в цій частині. В частині стягнення пені суд зазначив, що згідно з пунктом 7.2 Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Враховуючи вимоги пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), за яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3376,69 грн. за період з 01.11.2016 по 23.02.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 23.10.2017 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. Відзив на касаційну скаргу від Позивача не надійшов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Після звернення з додатковою угодою № 1 до Договору про замовлення планового обсягу транспортування Скаржник не замовляв планові обсяги газу з 01.05.2016 у Позивача за Договором, а акти прийому-передачі за період з жовтня по грудень 2016 року підписані тільки Позивачем в односторонньому порядку. Відповідач направляв та просив підписати додаткову угоду № 3 про розірвання Договору з 01.05.2016.

7. Послуга Позивачем не надається, оскільки транспортування газу у віртуальну точку газотранспортної системи охоплюється предметом договору купівлі-продажу природного газу, укладеного Скаржником з Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", що свідчить про неврахування судами вимог статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Позиція Верховного Суду

8. Суд не приймає до уваги доводи Скаржника (пункт 6) про те, що останній не здійснював замовлення планових обсягів газу з 01.05.2016 та звернення до Відповідача щодо розірвання Договору, оскільки, як встановлено судами, на виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги з транспортування природного газу, що підтверджується актами за жовтень - грудень 2016 року, які були надіслані Відповідачу, однак останнім не підписані та не повернуті; ці акти за відсутності мотивованої відмови від їх підписання прийняті судами як доказ підставно прийняття наданих послуг, доказів іншого Відповідач судам попередніх інстанцій не надав. Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2016 у справі № 914/2275/16 встановлено відсутність підстав для розірвання Договору від 01.05.2016, а також звернення Відповідача 01.12.2016 до Позивача з листом про розірвання Договору з 01.01.2017.

9. Доводи Скаржника (пункт 7) про те, що транспортування газу у віртуальну точку газотранспортної системи охоплюється предметом договору купівлі-продажу природного газу, укладеного Скаржником з Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", не спростовують встановлені судами обставини щодо невиконання зобов'язань з оплати послуг за Договором за період за жовтень - грудень 2016 року. З огляду на викладене судами попередніх інстанцій повно встановлено всі істотні обставини, перевірено доводи учасників справи, надано їм належну правову оцінку, правильно застосовано норми статей 530, 610, 629, 625, 903 ЦК України, статей 230, 232 ГК України, що регулюють спірні правовідносини, тому висновки про часткове задоволення позовних вимог ґрунтуються на обставинах справи та відповідають нормам законодавства.

10. Враховуючи наведене подана касаційна скарга задоволенню не підлягає, а прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі № 909/247/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.