здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Львівського обласного управління водних ресурсів на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2017 (суддя Галамай О.З.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (колегія суддів: Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.) у справі

за позовом Львівського міського центру зайнятості

до Львівського обласного управління водних ресурсів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,

про повернення допомоги по безробіттю в розмірі 1 508,65 грн,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача 1 508,65 грн виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю на підставі частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі - Закон України № 1533-ІІІ (1533-14) ).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017, позов задоволено повністю з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували положення частини 4 статті 35 Закону України № 1533-ІІІ і не застосували норми частин 2, 3 статті 36 цього Закону.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про законність судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги, переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

27.03.2014 ОСОБА_4 була звільнена відповідачем із посади провідного інженера Відділу використання водних ресурсів та моніторингу вод відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наказом позивача від 17.12.2014 ОСОБА_4 надано статус безробітної, призначено допомогу з безробіття та розпочато виплату допомоги з безробіття відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 22 та пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України № 1533-ІІІ.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 30.10.2015 у справі № 463/1946/14-ц визнано протиправним і скасовано наказ відповідача від 27.03.2014 № 60 про звільнення ОСОБА_4 з посади провідного інженера Відділу використання водних ресурсів та моніторингу вод, зобов'язано поновити її на цій посаді. Зазначене рішення залишено без змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.08.2016.

Згідно з актом позивача від 14.04.2016 № 606 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України № 1533-ІІІ (1533-14) у період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітної ОСОБА_4 поновлено на посаді провідного інженера Відділу використання водних ресурсів та моніторингу вод із 02.12.2015 на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30.10.2015 у справі № 463/1946/14 згідно з наказом відповідача від 02.12.2015 № 31-о. Виплату допомоги по безробіттю було проведено за період із 02.12.2015 по 20.12.2015 у сумі 1 508,65 грн.

У зв'язку з поновленням третьої особи на роботі за рішенням суду позивач направив відповідачеві претензію від 22.04.2016 № 10/2228 з вимогою в п'ятнадцятиденний термін з моменту отримання даної претензії перерахувати кошти в сумі 1 508,65 грн, витрачені як допомога по безробіттю. Відповідач, розглянувши цю претензію, надіслав на адресу позивача лист-відповідь від 05.05.2016 № 13/а780, в якому зазначив, що вважає претензію безпідставною, а її задоволення суперечитиме чинному законодавству. Грошових коштів у сумі 1 508,65 грн відповідач не повернув.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України № 1533-ІІІ Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Фонд) має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Частиною 4 статті 35 Закону України № 1533-ІІІ визначено, що із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону України № 1533-ІІІ передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним із дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідачем до суду не подано, а матеріали справи не містять доказів своєчасного повідомлення відповідачем (як роботодавцем, який поновив ОСОБА_4 на роботі згідно з рішенням суду) позивача про прийняття наказів про поновлення третьої особи на роботі, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з роботодавця (відповідача) суми виплаченого забезпечення є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини 4 статті 35 Закону України № 1533-ІІІ, оскільки ОСОБА_4 звернулася до позивача із заявою про надання статусу безробітної з підстав звільнення її з Львівської філії Державного підприємства "Документ" за скороченням штатів, а не з підстав звільнення її відповідачем, колегія суддів вважає помилковими.

Так, наказом саме відповідача від 02.12.2015 № 31-о ОСОБА_4 було поновлено на роботі на виконання рішення суду, чинним законодавством передбачено стягнення сум страхових коштів і вартості соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачених безробітному сум матеріального забезпечення у разі неповідомлення Фонду про прийняття його на роботу, саме з того роботодавця, дії (бездіяльність) якого спричинили безпідставні виплати.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини 4 статті 35 Закону України № 1533-ІІІ, стягнувши безпідставно сплачені кошти саме з відповідача, оскільки за його наказом ОСОБА_4 було поновлено на роботі, внаслідок чого вона втратила статус безробітної.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 статті 36 Закону України № 1533-ІІІ передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пред'явлення громадянкою ОСОБА_4 позову до суду про поновлення її на роботі не позбавляло останню права на отримання допомоги по безробіттю до її поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє відповідача від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених громадянці ОСОБА_4 соціальних виплат на підставі частини 4 статті 35 Закону України № 1533-ІІІ з часу видачі відповідачем наказу про поновлення ОСОБА_4 на роботі (02.12.2015) до припинення ОСОБА_4 реєстрації у центрі зайнятості (21.12.2015).

Із матеріалів справи вбачається, що з наказом ОСОБА_4 ознайомлено 21.12.2015, тому посилання відповідача на необхідність застосування положень частин 2, 3 статті 36 Закону України № 1533-ІІІ є також помилковим, оскільки ОСОБА_4 припинено реєстрацію у центрі зайнятості 21.12.2015, тобто у той день, коли її було ознайомлено з наказом про поновлення на роботі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю на підставі частини 4 статті 35 Закону України № 1533-ІІІ.

З урахуванням вимог статей 300, 301, 308, 309 ГПК колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що судами попередніх інстанцій дотримано норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу Львівського обласного управління водних ресурсів залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2017, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 914/154/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.