Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017р.

у складі суддів: О.О. Крестьянінов - головуючий, В.О. Фоміна, О.В. Шевель

та на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2017р.

суддя: С.В. Прохоров

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про стягнення 40 596, 75 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Томаш" звернулося до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_6 про стягнення 35 603,76 грн. основного боргу, 889,48 грн. пені, 4103,51 грн. штрафу.

Позов обґрунтований тим, що на підставі договору №117 від 02.01.2014 р. позивачем був поставлений відповідачу товар (медикаменти, лікарські засоби, вироби медичного призначення) у період з 01.07.2016 р. по 23.08.2016 р. за накладними згідно доданого переліку на загальну суму 35 603, 76 грн., вартість якого в порушення умов договору не сплачена відповідачем.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2017р. у справі №922/3363/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані недоведеністю наявності у відповідача заборгованості за договором №117 від 02.01.2014р. у спірний період.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Томаш", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до господарського суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 34, 35, 36, 42, 43 ГПК та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", просить їх скасувати, прийняти нове рішення, позов задовольнити.

Скаржник вказує, що господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись виключно на висновки експерта. Проте скаржник стверджує, що 73 817, 78 грн., які враховані судами та які надійшли на рахунок позивача від відповідача після протягом січня 2014 року, є оплатою за поставлений позивачем товар за договором №200 від 12.08.2011р., правовідносини за яким не є предметом спору по цій справі, а тому документи по ньому відсутні у справі та експертом не могли бути досліджені під час проведення експертизи.

Також скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд безпідставно не прийняв до уваги довідку ПАТ "Приватбанк" від 26.07.2017р. та перелік гарантованих платежів на користь ТОВ "Томаш", що були сформовані у грудні 2013 року ФОП ОСОБА_6, які спростовують твердження експерта про те, що кошти, які надійшли в січні 2014 року від відповідача на користь позивача, є платою за договором №117.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 вважає її необгрунтованою та просить залишити оскаржувані рішення та постанову без змін.

Відповідач зазначає, що згідно висновку судової економічної експертизи №13700 від 27.02.2017р. встановлена кредиторська заборгованість (переплата) за поставлений товар в загальній сумі 37 515, 64 грн.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача у касаційній скарзі про те, 73 817, 78 грн., які надійшли на рахунок позивача від відповідача після 08.01.2014р. протягом січня 2014 року, є оплатою за поставлений позивачем товар за договором №200 від 12.08.2011р. Проте відповідач вказує, що всі поставки за договором №200 здійснювалися виключно за передплатою, і дебетового сальдо у розмірі 73 817, 78 станом на 02.01.2014. не існувало.

Також відповідач вважає, що довідка ПАТ "Приватбанк" не підтверджує що оплати, які були здійснені в період січня 2014 року на суму 73 817, 78 грн., є оплатою за поставки товару в грудні 2013 року.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

02 січня 2014р. між ТОВ "Томаш" як постачальником та ФОП ОСОБА_6 як покупцем укладено договір поставки №117, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари (згідно переліку, затвердженого наказом МОЗ України №498 від 06.07.2012р. (z1231-12) ), а покупець зобов'язується приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1 - п. 3. 4 договору загальна сума договору складається із суми всіх накладних за даним договором. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку у формі платіжного доручення або в іншій формі, передбаченій чинним законодавством. Ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. При порушенні розрахункової дисципліни постачальник вправі припинити поставку товару.

Згідно з висновком судової економічної експертизи №13700 від 27.02.2017р. в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта - економіста, здійснення господарських операцій з постачання товару (медикаменти, лікарські засоби, вироби медичного призначення) ТОВ "Томаш" на адресу ФОП ОСОБА_6 в період з 01.07.2016р. по 23.08.2016р., документально підтверджується в загальній сумі 36207,25 грн.; в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта - економіста, без урахування дебетового сальдо станом на 02.01.2014р. по рахункам ТОВ "Томаш" за №361/1 та 361/2 в загальній сумі 73819,78 грн. (у т.ч в сумі 73225,98 грн. по рахунку №361/1 та в сумі 593,80 грн. по рахунку 361/2), по взаємовідносинам ТОВ "Томаш" з ФОП ОСОБА_6 за договором №117 від 02.01.2014р., станом на 23.08.2016р. встановлена кредиторська заборгованість (переплата) за поставлений товар в загальній сумі 37 515,64 грн.

При проведенні судової економічної експертизи, зокрема, встановлено, що згідно наданих на дослідження банківських виписок по рахунку №26004052318691 ТОВ "Томаш" надходження грошових коштів від ФОП ОСОБА_6 на адресу ТОВ "Томаш" здійснювалось із призначенням платежу "за медикаменти згідно договору №200 від 12.08.2011р.". При цьому дослідженням встановлено, що ТОВ "Томаш" та ФОП ОСОБА_6 зазначені платежі враховували вказаними контрагентами в якості оплати за товар, поставлений в межах виконання договору №117 від 02.01.2014р. З огляду на це, дані, вказані в аналітичних відомостях ТОВ "Томаш" за період з 02.01.2014р. по 23.08.2016р. по контрагенту ФОП ОСОБА_6, було прийнято судовим експертом у якості вихідних даних при проведенні дослідження та встановлення обсягів поставки товару та проведеної оплати за його отримання саме в межах договору №117 від 02.01.2014р., укладеного між вказаними контрагентами.

6. Норми права, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

7. Мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Як вбачається з встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, позивач поставив на адресу відповідача в період з 01.07.2016р. по 23.08.2016р. товар на суму 36207,25 грн. згідно договору №117 від 02.01.2014р.

При цьому, господарськими судами встановлено відсутність у відповідача документально-підтвердженої заборгованості за поставлений товар на підставі цього договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій, встановивши відповідність висновку судової економічної експертизи №13700 від 27.02.2017р. вимогам ст. 42 ГПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 (z0705-98) , з'ясувавши, що він є повним та достатньо ясним, взято до уваги викладені в ньому висновки, що не суперечить ст. 43 ГПК України в редакції, яка діяла на час розгляду справи попередніми судовими інстанціями.

Твердження скаржника про те, що судами помилково враховано сплачені відповідачем в січні 2014 року 73 819,78 грн. як проплату за договором №117 спростовано господарськими судами попередніх інстанцій, та не підлягає переоцінці судом касаційної інстанції з огляду на межі, встановлені в ст. 300 ГПК України.

Як вбачається з встановлених обставин, пояснення позивача та відповідача щодо умов співпраці різняться. Зокрема, позивач зазначає, що товар за договором № 200 від 12.08.2011р. відпускався відповідачу з відстроченням платежу 35 календарних днів, а тому строк оплати за накладними, які було відвантажено в грудні 2013 року по договору №200 настав в січні 2014 року. Позивач посилається на довідку ПАТ "Приватбанк" від 26.07.2017р. в якій зазначено, що кредитовий оборот грошових коштів з відправки гарантованих платежів на користь ТОВ "Томаш" у ПАТ "Приватбанк" по контрагенту ОСОБА_6 за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., склав загальну суму 73817,78 грн., які було виконано по строку та зараховані у січні 2014р.

Натомість відповідач стверджує, що він протягом грудня 2013 року попереджував ПАТ "Приватбанк" про бажання здійснювати платежі протягом січня 2014 року, знаючи на яку суму і коли буде здійснене відвантаження продукції після оплати через систему Приватбанку, планував свої закупки медикаментів для цих відвантажень. Тому оплата в січні 2014 року була проведене згідно з договором №117.

При цьому сторонами не надано суду документів, які підтверджують правовідносини за договором №200 від 12.08.2011р., як і сам договір, з посиланням на їх знищення.

Враховуючи, що надані позивачем докази оцінені господарськими судами попередніх інстанцій та встановлено, що вони не підтверджують наявність у відповідача заборгованості за договором №117 від 02.01.2014р. у спірний період, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу ТОВ "Томаш" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2017р. у справі №922/3363/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.