розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Алдеа Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі

за позовом Приватного підприємства "СЕБ-Фармація" до 1. Дочірнього підприємства "Алдеа Україна", 2. Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 40 412,28 грн,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Приватне підприємство "СЕБ-Фармація" (далі - ПП "СЕБ-Фармація") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Алдеа України" (далі - ДП "Алдеа України") та Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі - ПАТ "Київський страховий дім") про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 40 412, 28 грн, в тому числі 39 542,28 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та 870,00 грн вартості проведення оцінки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав зобов'язання щодо відшкодування збитків, завданих позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Chevrolet Captiva, що належить відповідачу, та Porsche Cayenne в межа розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 (суддя Плотницька Н.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача - 1 на користь позивача шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 37 745,43 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 346,93 грн. Припинено провадження у справі щодо відповідача - 2. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано доведеністю і обґрунтованістю позовних вимог в частині заявленої до стягнення шкоди в розмірі 37 745,43 грн, а також відсутністю предмету спору та вимог до відповідача - 2.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у складі: Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г., Корсакової Г.В. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ДП "Алдеа України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке виявилося у непризначенні судової експертизи, а також тим, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 28.07.2016 ОСОБА_6, керуючи автомобілем Chevrolet Captiva, державний номер НОМЕР_1, порушив пункт 10.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2016 у справі № 761/28541/16-п ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, є ПП "СЕБ-Фармація".

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, від 19.12.2016 № 141, наданого експертом-оцінювачем ОСОБА_8 Товариства з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр "Екперт-Сервіс Авто" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 17121/14 від 27.10.2014), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 26 215,40 грн, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 52 430,80 грн, що складається з вартості відновлювального ремонту 26 215,40 грн та втрати товарної вартості 26 215,40 грн.

З урахуванням акту виконаних робіт від 16.12.2016 № 6021950, фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, склала суму у розмірі 26 208,78 грн. Вартість ремонту складалася з вартості запчастин, ремонтних робіт, фарбування нових деталей.

Позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер ПЦКА" сплачено вартість відновлювального ремонту у розмірі 26 208,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27089 від 08.11.2016, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Таким чином, потерпілий як кредитор на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 Цивільного кодексу України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. (Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-954цс16 від 26.10.2016).

Як встановлено судами, станом на 28.07.2016, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Chevrolet Captiva, державний номер НОМЕР_1, застрахована відповідачем - 2 відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6808530 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн, франшизи - 0 грн.

29.11.2016 відповідач -2 в межах ліміту відповідальності виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 14 678,72 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 15814 від 29.11.2016 та № 18845 від 27.04.2017.

Поряд з цим транспортний засіб Chevrolet Captiva, державний номер НОМЕР_1, належить відповідачу - 1, таким чином, відповідальним за збитки, завдані власнику пошкодженого автомобіля Porsche Cayenne, державний номер НОМЕР_2, в межах розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою є відповідач - 1.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092; зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 № 1074/8395 (z1074-03) ) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Тобто, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Таким чином, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е").

З аналізу положень Методики вбачається, що нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

У висновку про оцінку КТЗ може міститись інформація про причину фізичного зносу, який виникає в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а також про те, чи внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду нараховано величину втрати товарної вартості (пункт 8.6 Методики), чи збігається величина втрати товарного вигляду з величиною втрати товарної вартості, що має значення для вирішення справи про відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду (товарної вартості), і підлягає встановленню судом. У цьому випадку підлягають з'ясуванню також питання про необхідне фарбування окремих складників КТЗ у разі їх заміни та про те, чи погіршує зовнішній вигляд КТЗ така заміна (підпункт "е" підпункту 8.6.2 пункту 8.6 Методики) (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у справах № 6-760цс15, № 6-49цс14).

Як встановлено судами відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 19.10.2016 при дорожньо-транспортній пригоді у транспортному засобі Porsche Cayenne, пошкоджено передній бампер, додаткова фара, правий повітропровід, верхня та нижня накладки правої решітки бамперу.

В підтвердження втрати автомобілем товарної вартості у розмірі 26 215, 40 грн позивач посилався на звіт про оцінку автомобіля Porsche Cayenne № 141 від 19.12.2016, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр "Експерт-Сервіс Авто". Крім того, судом встановлено, що відповідно до акту виконаних робіт № 6021950 від 16.12.2016 було здійснено фарбування передньої частини кузова, що впливає на зовнішній вигляд автомобіля, а тому наявні підстави для застосування розміру втрати товарної вартості при розрахунку збитків, заподіяних власнику пошкодженого транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ДП "Алдеа Україна" різниці між розміром збитків і страховою виплатою, а також з висновками судів про те, що витрати, понесені у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди не є складовою фактичного розміру збитків, тому не підлягають відшкодуванню у даній справі. Правильними також є висновки суду першої інстанції про припинення провадження у справі щодо ПАТ "Київський страховий дім" на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), у зв'язку з відсутністю предмету спору та відсутністю заявлених позивачем позовних вимог.

Аргумент скаржника про непризначення судами судової експертизи не приймається до уваги з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 41 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому колегія суддів зазначає, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду.

Посилання скаржника на те, що він був позбавлений можливості реалізувати свої права, а фактично усунутий від судового розгляду, оскільки суд відбувся без двох учасників справи протягом одного дуже нетривалого процесу не може бути прийнято до уваги, оскільки суд не наділений повноваженнями забезпечувати у судове засідання явку представників сторін.

Доводи скаржника про те, що існування двох звітів є підставою для призначення експертизи не приймається до уваги, оскільки по-перше експертиза, як вже зазначалось вище, є правом суду, а не обов'язком, і по-друге відшкодування шкоди відбувається на підставі акта виконаних робіт згідно до норм чинного законодавства, а різницю у сумах, визначених в оцінкових звітах пояснив сам заявник, зазначивши, що при виконанні звіту № 5444 оцінювачу не було відомо про фактичну вартість запасних частин, що будуть використані при відновленні автомобіля та нормо-години відновлювальних робіт.

Посилання скаржника на те, що позивачем при визначенні розміру збитків, завданих автомобілю, не враховано коефіцієнт фізичного зносу, вже розглядалось апеляційним судом і йому було надано належну правову оцінку. При цьому судом зазначено, що відповідачем -1 не надано доказів попередніх ремонтів транспортного засобу, а згідно із звітом № 141 коефіцієнт фізичного зносу складників КТЗ прийнято рівним 0,00, а згідно із п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, та Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092 (z1074-03) , значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, в той час як автомобіль вироблений не в країнах СНД та строк його експлуатації не перевищує 7 років.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду України від 04.06.2014 у справі № 6-49цс14 та від 16.12.2015 у справі № 6-760цс15 не приймаються до уваги, оскільки судові акти у даній справі прийняті у відповідності з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.