Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Пількова К.М., за участю секретаря судового засідання Балацької О.А., учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет", представник позивача - Лавринович В.О. адвокат (дов. від 19.06.2017, ордер від 18.04.2018) відповідач -публічне акціонерне товариство "Сбербанк", представник відповідача - не з'явився, розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2017 (головуючий суддя Головіна К.І.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 (головуючий - Мальченко А.О., судді: Дикунська С.Я., Жук Г.А.) у справі № 910/10541/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (далі - ПАТ "Укрвторчормет") до публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") про визнання недійсним пункту договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ПАТ "Укрвторчормет" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним пункту 6.8 договору поруки від 25.05.2015 № 1, що містить третейське застереження.

Позовна заява мотивована тим, що: третейська угода укладена сторонами спору під впливом тяжких обставин для ПАТ "Укрвторчормет", як для поручителя та на вкрай невигідних для нього умовах, внаслідок існування тяжкої обставини; третейською угодою на розгляд третейського суду передані спори, які не можуть бути підвідомчі третейському суду в силу закону.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2017 у справі № 910/10541/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано недоведеністю наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину (його частини) недійсним.

Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі:

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що на розгляд третейського суду сторонами передано спори, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції (спір про визнання недійсним повністю або частково договору поруки; спір, який стосується проведення розрахунків за договором кредиту, наданого в іноземній валюті);

- судами не враховано те, що договір поруки позивач уклав у зв'язку з важким фінансовим становищем та під загрозою банкрутства, з метою збереження бізнесу. За відсутності відповідних обставин оспорювану третейську угоду не було б включено до змісту договору поруки;

- судами не досліджено надані позивачем докази на підтвердження існування тяжких обставин на момент укладення третейської угоди;

- оспорюваний пункт договору поруки включений до договору поруки з метою недопущення стягнення Банком заборгованості з позичальника, що мало б своїм наслідком погіршення його фінансового стану та банкрутство;

- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень порушені приписи статей 203, 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставою для їх скасування;

- судами не було з'ясовано коло осіб, яких стосується даний спір та прийнято рішення про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, а саме щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (боржника за основним зобов'язанням).

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема про те, що судові акти попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника ПАТ "Укрвторчормет", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 17.06.2011 ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк") та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" як позичальником було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ (далі - Кредитний договір);

- 25.05.2015 ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" як позичальником укладений додатковий договір № 2 до Кредитного договору (далі - Додатковий договір № 2), відповідно до якого сторони домовились викласти Кредитний договір у новій редакції;

- згідно з пунктом 1.1 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 2) Банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, надає позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, визначені у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором, та виконати інші умови цього договору;

- пунктом 1.2 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 2) визначено, що ліміт кредитної лінії складає:

з часу укладення цього договору і по 15.04.2016 - 33 000 000,00 дол. США;

з 16.04.2016 по 15.05.2016 - 22 000 000,00 дол. США;

з 16.05.2016 по 15.06.2016 - 11 000 000,00 дол. США;

з 16.06.2016 - 0 дол. США;

- у пункті 11.16 Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 2) міститься третейське застереження.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- з метою забезпечення виконання боржником (товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ") його зобов'язань перед Банком за кредитним договором, 25.05.2015 ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" як кредитором (правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк") та ПАТ "Укрвторчормет" як поручителем укладено договір поруки № 1 (далі - Договір поруки № 1);

- відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов'язання, які були невиконані боржником та які передбачені основним (кредитним) договором, зокрема, але не обмежуючись: зобов'язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США, гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 16.06.2016 за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 33 000 000,00 дол. США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строки, які зазначаються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - достроково;

- згідно з пунктом 6.8 Договору поруки № 1: усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду htpp://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду htpp://arbitrate.com.ua/. При цьому сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним пункту 6.8 договору поруки від 25.05.2015 № 1, що містить третейське застереження.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з приписами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з приписами статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

У відповідності до частини першої статті 12 вказаного Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

При цьому третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Як унормовано у статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, визначене третейським застереженням коло спорів, розбіжностей або вимог, які підлягають розгляду третейським судом стосуються виключно Договору поруки №1 та не суперечить встановленим статтею 6 Закону України "Про третейські суди" обмеженням підвідомчості спорів третейським судам. При цьому, у даній справі стороною спору (боржником) є суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування. На підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а тому відсутні підстави для посиленого судового захисту такого суб'єкта господарювання саме у державному суді, в тому числі, і у тих спорах, які стосуються повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.

Наведеним спростовуються аргументи ПАТ "Укрвторчормет", викладені у касаційній скарзі про те, що на розгляд третейського суду сторонами передано спори, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно державним судом.

Касаційний господарський суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем існування тяжких обставин (їх крайньої форми), з якими приписи статті 233 ЦК України пов'язують визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Суд може визнати правочин недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без впливу насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, посилання позивача на: погіршення його фінансового стану у зв'язку з військовими діями на сході України, зростання офіційного курсу валют, збільшення тарифів на енергоносії не є важкими обставинами та вкрай невигідними умовами в розумінні приписів статті 233 ЦК України, оскільки такі обставини не є виключними саме щодо позивача (так як стосуються і інших суб'єктів господарювання на території України).

Доводи ПАТ "Укрвторчормет", які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи ПАТ "Укрвторчормет" не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Аргумент ПАТ "Укрвторчормет" про те, що судами не було з'ясовано коло осіб, яких стосується даний спір та прийнято рішення про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, а саме щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (боржника за основним зобов'язанням) Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки, як, вірно зазначено судами попередніх інстанцій, внаслідок ухвалення судового рішення у цій справі товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" не наділяється новими правами, на нього не покладаються нові обов'язки, така особа не позбавляється прав та обов'язків в майбутньому.

Посилання ПАТ "Укрвторчормет" на те, що у випадку задоволення позову у цій справі обов'язок зі сплати заборгованості за Кредитним договором покладатиметься виключно на товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", що не було враховано судами попередніх інстанцій у вирішенні спору Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки предметом спору у цій справі є Договір поруки № 1 в частині пункту 6.8 (що містить третейське застереження), а не Договір поруки в цілому.

Доводи, які викладені у відзиві ПАТ "Сбербанк" на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПАТ "Укрвторчормет" без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.