розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни

на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 (головуючий суддя Демидов В.О.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (головуючий - Андрієнко В.В., судді: Власов Ю.Л., Буравльов С.І.)

у справі № 910/10798/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття" (далі - ТОВ "Зорі Прикарпаття")

до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб)

про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у формі повідомлення від 28.08.2015 № 11/2-27199 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ТОВ "Зорі Прикарпаття" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у формі повідомлення від 28.08.2015 № 11/2-27199 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2017 у справі № 910/10798/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові. Так, згідно з доводами, викладеними у касаційній скарзі:

- повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 № 11/2-27199 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012 є законним, направленим згідно із законодавством України, а тому підстави для його скасування та визнання протиправним відсутні;

- Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не визнає правочини нікчемними, а лише виявляє або забезпечує виявлення та фіксує даний факт. Правочин, при цьому, є нікчемним в силу прямої вказівки закону та не потребує додаткового визнання цього факту у будь-якій формі. Відповідно, нормативно-правові акти, які регламентують діяльність із виведення з ринку банку, який визнано неплатоспроможним, не містять такого поняття як "рішення у формі повідомлення", тому твердження позивача про протиправність дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час виявлення правочинів, що є нікчемними в силу приписів статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - безпідставні та не відповідають вимогам законодавства;

- суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки положенням договорів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012, меті та умовам, які зумовили укладення таких правочинів, зосередившись лише на такій засаді цивільного законодавства, як свобода договору та залишивши поза увагою принципи: справедливість, добросовісність та розумність;

- судами попередніх інстанцій не зазначена мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- на підставі постанови правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк";

- відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну;

- рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 № 213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" та повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 09.10.2012 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі -Кредитор) та ТОВ "Луцьк-Металопостачсервіс" (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 358-2012, відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 150 000 000 грн., а Позичальник зобов'язався: отримати кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором;

- 04.10.2013 між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - Кредитор), ТОВ "Луцьк-Металопостачсервіс" (далі - Позичальник) та ТОВ "Зорі Прикарпаття" (далі - Новий позичальник) укладено договір № 10 про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012, відповідно до умов якого здійснюється заміна сторони Позичальника в договорі, у зв'язку із чим всі права та обов'язки Позичальника за договором, які існують на момент укладення даного договору про внесення змін, переходять від Позичальника до Нового позичальника з моменту вступу даного договору про внесення змін в силу;

- Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено позивачу повідомлення від 28.08.2015 № 11/2-27199 про нікчемність правочинів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012, які були укладені між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ТОВ "Зорі Прикарпаття", а саме: договору про внесення змін від 16.12.2013; договору про внесення змін від 15.01.2014; договору про внесення змін від 17.02.2014; договору про внесення змін від 17.03.2014; договору про внесення змін від 01.04.2014; договору про внесення змін від 30.04.2014; договору про внесення змін від 16.06.2014; договору про внесення змін від 15.07.2014; договору про внесення змін від 15.08.2014; договору про внесення змін від 28.08.2014; договору про внесення змін від 15.09.2014; договору про внесення змін від 15.10.2014; договору про внесення змін від 31.10.2014 (згідно з умовами яких сторони домовилися, в тому числі, про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом) з підстав, визначених пунктами 6, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, викладеного у формі повідомлення від 28.08.2015 № 11/2-27199 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Як унормовано частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як передбачено частиною третьою статті 38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 6); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7).

Відповідно до частини п'ятої статті 38 вказаного Закону, у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК.

Зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.

Суди попередніх інстанцій: повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, встановивши, що відповідачем не доведено, яким чином позивачем було отримано переваги (пільги) при укладенні договорів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012 (про нікчемність яких зазначено в повідомленні Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 № 11/2-27199) та чи дійсно переваги (пільги) мали місце по відношенню до інших клієнтів Банку (у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що укладені договори підпадають під ознаки "нікчемності", які наведені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); врахувавши, що право позивача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою вимоги у повідомленні про негайне погашення заборгованості за кредитним договором від 09.10.2012 № 358-2012; беручи до уваги обрання позивачем належного способу захисту порушених прав, який відповідає змісту порушеного права та спрямований на відновлення порушеного права, - дійшли неспростовного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у формі повідомлення від 28.08.2015 № 11/2-27199 про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору від 09.10.2012 № 358-2012, та про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи, які викладені ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 910/10798/17 - без змін.