за позовом Міського комунального підприємства "Газкомплектприлад" до: 1) Малого приватного підприємства "Рейтинг"; 2) Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Черівціобленерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецька міська рада про визнання договору недійсним,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача-1 - не з'явилися;

відповідача-2 - не з'явилися;

третьої особи - Баланецький О.Д., посвідчення № 1564/3,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2016 року Міське комунальне підприємство "Газкомплектприлад" (далі - МКП "Газкомплектприлад") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Малого приватного підприємства "Рейтинг" (далі - МПП "Рейтинг") та Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Черівціобленерго", (далі - ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецька міська рада про визнання недійсним на майбутнє договору про постачання електричної енергії від 31.05.2010 № 2176, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування своїх вимог МКП "Газкомплектприлад" посилався на те, що починаючи з 10.07.2014 він є користувачем земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Романа Шухевича (Дубинська) - проспект Незалежності площею 0,3514 га з цільовим призначенням - для обслуговування ринку, яка до цього перебувала в оренді у МПП "Рейтинг" та для використання якої у своїх господарських цілях між відповідачами було укладено спірний договір, який у зв'язку із втратою відповідачем-1 права користування зазначеною земельною ділянкою підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності вимогам пункту 5.4 Правил користування електричною енергією, а також у зв'язку із порушенням цим договором права МКП "Газкомплектприлад", як нового користувача зазначеної земельної ділянки, на укладення договорів про спільне використання електромереж з приватними підприємцями, торгові ряди яких розміщені на території ринку.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.10.2017 (суддя Бутирський А.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (колегія суддів: Давид Л.Л., Гриців В.М., Кордюк Г.Т.), у позові відмовлено.

Судові акти мотивовано відповідністю спірного договору на час його укладення вимогам діючого законодавства, а також тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено яким чином спірний договір перешкоджає йому реалізувати своє право на користування земельною ділянкою. Також судом апеляційної інстанції зазначено про те, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє.

Узагальнені доводи та вимоги особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі МКП "Газкомплектприлад" посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та пункту 5.4 Правил користування електричною енергією. При цьому МКП "Газкомплектприлад" наголошує на тому, що припинення МПП "Рейтинг" права користування земельною ділянкою є зміною істотних умов спірного договору про постачання електричної енергії від 31.05.2010 № 2176 (v2176323-10) , в зв'язку з чим ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" зобов'язане припинити постачання електричної енергії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі МКП "Газкомплектприлад" просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників судового процесу до Верховного Суду не надходили.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідачі не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник третьої особи заперечив проти задоволення касаційної скарги позивача.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника третьої особи, перевіривши встановлені судами обставини справи, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ; у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (2147а-19) ) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.09.1998 між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради народних депутатів України та МПП "Рейтинг" було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 1084, за умовами якого Виконавчий комітет міської ради народних депутатів на підставі рішення № 375/11 від 08.09.1998 надає, а МПП "Рейтинг" приймає в тимчасове користування земельну ділянку, розташовану на розі вул. Дубинської - пр. Незалежності, площею 0,3514 га.

Рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 18.12.2001 № 1041/25 продовжено МПП "Рейтинг" термін тимчасового користування земельною ділянкою по вул. Дубинській - пр. Незалежності площею 0,35147 га для обслуговування ринку по продажу сільськогосподарської продукції до 04.05.2002.

Також судами встановлено, що 31.01.2001 між ВАТ ЕК "Чернівціобленерго" (постачальник, правонаступником якого є ПАТ "ЕК "Чернівціобленерго") та МПП "Рейтинг" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 2176/5 (v2176323-10) , переукладений 31.05.2010, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 75 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком № 7.1 "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору; договір набирає чинності з дня його підписання, укладається на строк до 31.12.2010 та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно додатку 7.1 до договору № 2176/5 в переліку місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, об'єктом значиться ринок вул. Дубинська, 8А; місце встановлення обліку - ТП - 234, власник засобів обліку - МПП "Ринок".

Водночас судами встановлено, що 29.05.2014 Чернівецька міська рада прийняла рішення № 1228 "Про заперечення малому приватному підприємству "Рейтинг" у поновленні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", згідно якого заперечено МПП "Рейтинг" у поновленні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08.09.1998 № 1084, який стосується земельної ділянки, площею 0,3514 га, за адресою вул. Дубинська (Шухевича Романа) - проспект Незалежності, для влаштування ринку з продажу сільськогосподарської продукції, термін якого закінчився 04.05.2014.

10.07.2014 на підставі рішення 13 сесії ІV скликання від 28.08.2003 № 281 Чернівецька міська рада згідно акта приймання-передавання передала МКП "Газкомплектприлад" земельну ділянку площею 0,3514 га по вул. Шухевича Романа, 8-А для обслуговування ринку; згідно наявної в матеріалах справи копії витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.07.2014 індексний номер 24859041, МКП "Газкомплектприлад" на підставі Державного акта від 29.12.2003 серії ІІ-ЧВ № 000095 є постійним користувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Шухевича Романа (вул. Дубинська), 8-А, площею 1,6334 га, кадастровий номер 7310136300:18:001:0004, цільове призначення - для обслуговування ринку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з вимогами частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, позивач компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як на підставу для визнання спірного договору про постачання електричної енергії від 31.01.2001 № 2176/5 (v2176323-10) недійсним позивач посилався на його невідповідність вимогам пункту 5.4 Правил користування електричною енергію, оскільки у відповідача-1 відсутнє право користування земельною ділянкою площею 0,3514 га, за адресою вул. Дубинська (Шухевича Романа)-проспект Незалежності, а також те, що цей договір порушує право позивача на виконання умов статутної діяльності щодо забезпечення технологічних процесів у зоні ринку електроенергією, шляхом укладання договорів із приватними підприємцями ринку про спільне використання електромереж.

Так, пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією (далі - Правила) встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта) - пункт 5.4 Правил.

Судами встановлено, що спірний договір укладено на підставі типового договору про постачання електричної енергії, а на час його укладення у 2001 році та переукладення у 2010 році відповідачу-1 (споживачу) на підставі договору від 08.09.1998 № 1084 земельна ділянка, розташована на розі вул. Дубинської - проспект Незалежності, площею 0,3514 га належала на праві тимчасового користування, тобто, умови пункту 5.4 Правил на час укладення спірного правочину відповідачами порушені не були.

Також перевіривши доводи позивача щодо порушення спірним договором його права на виконання умов статутної діяльності щодо забезпечення технологічних процесів у зоні ринку електроенергією, шляхом укладання договорів із приватними підприємцями ринку про спільне використання електромереж, судами встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, доданого позивачем до позовної заяви, основним видами його діяльності є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, неспеціалізована торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій надавши належну правову оцінку спірному договору про постачання електричної енергії від 31.01.2001 № 2176/5 (v2176323-10) , який було переукладено 31.05.2010, правильно встановили та виходили з того, що останній на час його укладення відповідав вимогам діючого законодавства, а позивачем, в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) належними та допустимими доказами не доведено порушення спірним договором його прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно зазначено про те, що вимогами діючого законодавства не передбачено визнання недійсним правочину на майбутнє.

З огляду на викладене, доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 203, 215 ЦК України та пункту 5.4 Правил користування електричною енергією до спірних правовідносин сторін, відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Твердження МКП "Газкомплектприлад" у касаційній скарзі про те, що припинення МПП "Рейтинг" права користування земельною ділянкою є зміною істотних умов спірного договору про постачання електричної енергії від 31.05.2010 № 2176, у в зв'язку з чим ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" зобов'язане припинити постачання електричної енергії, не стосується предмету даного договору та не впливає на правильність винесених у справі судових рішень.

За приписами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених матеріалів справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів про відмову в позові, в зв'язку з чим правові підстави для скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.