Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді - Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Швеця О.В.,

відповідача - Сторонського Р.Я., Гука А.Р.,

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Ващенко Т.М.)

від 15.06.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Власов Ю.Л.)

від 11.07.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 42 801 340,00 грн

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 17 083,92 грн

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авісто"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

про стягнення 48 343 976,24 грн

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" про стягнення 42 801 340,00 грн заборгованості за договором № СА-1357 від 17.01.2012.

Також до Господарського суду міста Києва звернулась з позовом третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" про стягнення з ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" 17 083,92 грн заборгованості за надані, проте не оплачені послуги за договором № СА-1357 від 17.01.2012, а саме - за актом приймання-передачі № 26 від 27.03.2015 та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" до ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" про стягнення 48 343 976,24 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

25.05.2017 ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" подало до Господарського суду міста Києва заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач впродовж двох років не сплачує заборгованість за договором про надання послуг № СА-1357 від 17.01.2012, ігнорує наявність зобов'язальних правовідносин між сторонами; щодо відповідача розглядаються спори про стягнення заборгованості, що впливає на збільшення заборгованості відповідача; ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" знаходиться у скрутному фінансовому становищі; інтереси відповідача захищають представники із сумнівної репутацією, а тому просив накласти арешт на грошові кошти відповідача, що обліковуються на рахунках у банківських установах, в межах суми позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017, заяву ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти в сумі 41 814 383,12 грн, що належать ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" та обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах, в тому числі, але не обмежуючись: на рахунку 26006010570000 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300379; на рахунку 26007010570010 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300379; на рахунку 26009010570900 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300379; на рахунку 26040010570000 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300379; на рахунку 26004200902009 в ПАТ "СІТІБАНК", МФО 300584; на рахунку 26002269447100 (українська гривня, долар США, євро) в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, а також на будь-яких інших рахунках, виявлених державною виконавчою службою в ході виконання ухвали суду.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Стягувачем є ТОВ "Фінансова компанія "Авісто", боржником - ТОВ "Санофі-Авентіс-Україна".

21.07.2017 ТОВ "Санофі-Авентіс-Україна" звернувся з касаційною скаргою на вказані судові рішення, в якій просить скасувати постановлені у справі ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 144 ЦК України, оскільки судами не було взято до уваги те, що вимоги позивачів можуть бути задоволені за рахунок розміру статутного капіталу відповідача (станом на кінець фінансового 2016 року вартість чистих активів відповідача не є меншою ніж 309 мільйонів 50 тис. 500 грн), що гарантовано ст. 144 ЦК України. Також вказує на неправильне застосування судами норм процесуального права - ст. 66 ГПК України, адже єдиною підставою для забезпечення позову зазначено лише поведінку відповідача та його представників у судовому засіданні; ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Авісто", посилаючись на те, що вжиті заходи до забезпечення позову є обґрунтованими, адекватними та співрозмірними, забезпечують збалансованість інтересів сторін, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб та повністю співвідносяться з предметом позову, просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 залишити без змін.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді - доповідача справу було призначено до розгляду на 26 березня 2018 року об 11 год. 50 хв.

У зв'язку з заявленим у судовому засіданні 26.03.2018 відводом суддям Стратієнко Л.В. та Ткачу І.В., провадження у справі було зупинено до вирішення відводу.

Ухвалою суду від 04.04.2018 провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 19.04.2018 о 14 год. 50 хв.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та 3-ї особи з самостійними вимогами на предмет спору, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та постановлення нового рішення відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідача про те, що судами було порушено вимоги ст. 144 ЦК, оскільки не було взято до уваги те, що вимоги позивачів можуть бути задоволенні за рахунок розміру статутного капіталу, що гарантоване ст. 144 ЦК України, то вони є безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" просило накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 43 135 826,11 грн, що обліковуються на рахунках у банківських установах, в межах суми позову, а тому суд, врахувавши вимоги вказаної заяви, вимоги чинного законодавства та встановивши адекватність вказаного заходу забезпечення позову, правомірно частково задовольнив заяву ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" і жодним чином не порушив вимоги ст. 144 ЦК України, яка визначає порядок формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

Наявність коштів в статутному капіталі відповідача не впливає на правомірність застосування судом заходу забезпечення позову, оскільки, підставою для забезпечення позову згідно з ст. 66 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення.

Недоречним є посилання відповідача на те, що єдиною підставою, з якої виходили суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково заяву ТОВ "Фінансова компанія "Авісто", є лише поведінка відповідача та його представників у судовому засіданні, адже суди на підставі дослідження всіх доказів, з метою дотримання належного виконання рішення господарського суду, задовольнили частково заяву третьої особи.

Щодо посилання відповідача на те, що суди неправомірно застосували до цих правовідносин ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", то вони є безпідставними, оскільки вказана норма не була застосована судами до цих правовідносин. Суд апеляційної інстанції лише зазначив про порядок дій апеляційного суду після відновлення строку на оскарження рішення, яке набрало законної сили (копія відповідної ухвали надсилається органу Державної виконавчої служби, якою зазначений наказ прийнято до виконання, а такий наказ відповідно до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" повертається до суду, який його видав).

Щодо арешту коштів відповідача у подвійному розмірі, то слід зазначити, що вказане є підставою для оскарження дій органів державної виконавчої служби відповідно до ст. - 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), а не доказом незаконності ухвали та постанови господарських судів.

Суд вважає, що ухвала місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті відповідно до норм процесуального права, а тому їх необхідно залишити в силі з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву ТОВ "Фінансова компанія "Авісто", господарські суди правильно виходили з наявністі підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 41 814 383,12 грн, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 66 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Клопотання про забезпечення позову може бути подано також третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача у процесі (ч. 3 ст. 26 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ст. 67 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Встановивши у цій справі зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Авісто", місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив частково заяву ТОВ "Фінансова компанія "Авісто" шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 41 814 383,12 грн, які належать ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" та обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах, та які є адекватними та відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вжиті.

За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та ухвалення нового немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2017 року у справі за № 910/4050/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.