1. Постановою господарського суду Запорізької області від 03.02.2016 припинено процедуру санації боржника, визнано Приватне підприємство "Граніт - Запоріжжя" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чалаплюка Сергія Вікторовича.

2. 15.09.2016. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_9 до Приватного підприємства "Граніт - Запоріжжя" про виділ частки майна, що є спільною частковою власністю (далі в тексті Заява/Заява про виділ частки).

3. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.10.2016. по справі №908/3501/13-908/1541/14 у задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовлено.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.10.2016 залишено без змін.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2016 та ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.10.2016 у справі №908/3501/13-908/1541/14 скасовано. Справу №908/3501/13-908/1541/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Короткий зміст заяви про виділ частки та оскаржуваних судових рішень

6. У поданій Заяві ОСОБА_9 посилається на те, що право власності на 72/100 цілісного майнового комплексу банкрута за ним визнано рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012. по справі №22-292, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2012.

7. На підставі цього рішення право власності за ОСОБА_9 належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що зроблено відповідний запис.

8. Таким чином, цілісний майновий комплекс ПП "Граніт-Запоріжжя" належить саме йому та банкруту на праві спільної часткової власності з визначенням часток кожного із співвласників, що встановлено вище згаданим рішенням.

9. З моменту набуття заявником та банкрутом права спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс, сторони мають лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном, і з жодних правових підстав не мають право вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

10. Враховуючи наведене, 22.08.2016 ОСОБА_9 звернувся до банкрута з письмовою пропозицією укласти договір про поділ в натурі цілісного майнового комплексу банкрута як об'єкту права спільної часткової власності. Розглянувши згадану пропозицію, ліквідатор ПП "Граніт-Запоріжжя" у листі №1633/16-2 від 12.09.2016 йому відмовив в укладені такої угоди.

11. Тому, ОСОБА_9 звернувся до суду за захистом свого майнового права шляхом здійснення поділу цілісного майнового комплексу банкрута в натурі відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.

12. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 заяву ОСОБА_9 про виділ частки майна, що є спільною частковою власністю - задоволено; припинено право спільної часткової власності ОСОБА_9 та Приватного підприємства "Граніт - Запоріжжя" на цілісний майновий комплекс банкрута; з урахування рішення апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012 у справі №22-292 вирішено виділити в натурі та визнати право власності за ОСОБА_9 на майно згідно переліку зазначеного в ухвалі.

13. Зазначена ухвала обґрунтована наступним:

13.1. Суд першої інстанції встановив, що 19.05.2016 ліквідатором проведено інвентаризацію активів банкрута та укладено протокол інвентаризаційної комісії. Наказом №4 від 30.05.2016 сформовано та затверджено ліквідаційну масу у справі №908/3501/13-908/154/14 про банкрутство ПП "Граніт - Запоріжжя", що складається з цілісного майнового комплексу, до якого входить:

13.1.1. нерухоме майно: адміністративна будівля літ. А розташована за адресою: АДРЕСА_1; паркан, розташований за адресою: АДРЕСА_1; ворота, розташовані за адресою: АДРЕСА_1; замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; адміністративний корпус літ. А-2 розташований за адресою: АДРЕСА_2; бокси літ. Б, Б1 розташовані за адресою: АДРЕСА_2; пилорама літ. В розташована за адресою: АДРЕСА_2; цехи дерево-гранитної обробки літ. Г, Г1 розташовані за адресою: АДРЕСА_2; складські модулі літ. Д розташовані за адресою: АДРЕСА_2; будівля розпиловки та сушки літ. З розташована за адресою: АДРЕСА_2; навіс літ. К розташований за адресою: АДРЕСА_2; паркан, розташований за адресою: АДРЕСА_2; ворота, розташовані за адресою: АДРЕСА_2; автозаправний блок пункт, розташований за адресою: АДРЕСА_2; оборотний цикл гранітного цеху, розташований за адресою: АДРЕСА_2; замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

13.1.2. Рухоме майно: Автомобіль Hyundai, Автомобіль ГАЗ-31029, Автомобіль ГАЗ-53, Автомобіль ЗАЗ-1102, Автомобіль ЗИЛ-133 КС-3575, Автомобіль КАМАЗ, Автомобіль КРАЗ-250 КС-4562, Автомобіль МАЗ-5432, Бульдозер ДЗ-1623, Вентилятор, Винтовий компресор dolgokiran tidy 40d, Високовольтна ячейка ФИДР13, Газонокосарка, Пальник, Двухсупортна пила, Ємність, Ємність, Котел Мира 2-20, КТП-4000/1004 паз 109001 21, Лінточний стан ЛП-2, Маятникова пила, Монітор, Настільний сверлильний станок, Пилорама, Напівпричіп МАЗ-93866, Напівпричіп МАЗ-93866, Принтер лазерний HP, Рейсмусний станок СР 1 №50337, Зварювальний оптиратор 46 (4001), Сейф, Станок деревообробний, Станок для оброблення граніту, Станок для оброблення граніту КСМ, Станок для розпиловки камня (багатопил), Станок токарний, Станок універсальний лінточний, Станок ФСШ-1А00, Теплогенератор Бізон, Напівпричіп УП 121246 55, Пристрій для продовжнього розрізання граніту Д.З м.56, Факс Panasonic, Холодильник, Центр відеоспостереження, Шліфовальний автомат для обробки граніту (поліровочний), Штора.

13.2. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012 по справі №22-292, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2012 визнано за ОСОБА_9 право власності на 72/100 цілісного майнового комплексу Приватного підприємства "Граніт - Запоріжжя" (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, буд. 47, код ЄДРПОУ 13608789). Стягнуто з Приватного підприємства "Граніт - Запоріжжя" на користь ОСОБА_9 674 301,00 грн.

13.3. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області 18.09.2014 по справі №22-292 роз'яснено рішення апеляційного суду Запорізької області по справі №22/292 від 20.02.2012 наступним змістом: позовні вимоги про визнання права власності на 72/100 частини цілісного майнового комплексу ПП "Граніт-Запоріжжя" за ОСОБА_9 та стягнення з ПП "Граніт-Запоріжжя" на користь ОСОБА_9 боргу у сумі 674 301,00 грн. є самостійними вимогами.

13.4. Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.02.2016 у державний реєстр 16.02.2016 внесено запис, згідно з яким власником 72/100 спільної часткової власності ПП "Граніт-Запоріжжя" є ОСОБА_9 на підставі рішення апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012 по справі №22-292.

13.5. Суд першої інстанції встановив, що як вбачається з матеріалів справи, між співвласниками не було досягнуто домовленостей про умови поділу майна, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

13.6. Дійшовши до висновку що, оскільки між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі цілісного майнового комплексу, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ цього майна, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 367 ЦК України, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що ОСОБА_9 правомірно звернувся до суду за захистом свого майнового права шляхом здійснення поділу цілісного майнового комплексу боржника в натурі, відповідно до частки кожної із сторін у спільній власності з метою припинення права спільної часткової власності на це майно.

13.7. Виходячи з того, що обидва об'єкти нерухомості є неподільними комплексами, вартість кожного з яких окремо більша ніж розмір частки, яка належить банкруту, єдиним можливим варіантом розподілу цілісного майнового комплексу, з урахуванням рішення Апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012 року по справі №22-292, на переконання суду першої інстанції, є виділ в натурі та визнання за заявником права власності на все нерухоме майно в повному обсязі.

13.8. Стосовно рухомого майна суд в оскаржуваній ухвалі дійшов до висновку, що його слід залишити у власність банкрута на вартість його частки у цілісному майновому комплексі.

13.9. Таким чином, суд вважає, що єдиний можливий та обґрунтований поділ майна має наступний вигляд: виділити в натурі ОСОБА_9 наступну частину цілісного майнового комплексу ПП "Граніт-Запоріжжя", загальною вартістю - 4 471 761,42 грн., а саме: нерухоме майно: адміністративна будівля літера А, паркан, ворота, замощення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; нерухоме майно: адміністративний корпус літ. А-2, бокси літ. Б, Б1, пилорама літ. В, цехи дерево-гранітної обробки літ. Г, Г1, складський модуль літ. Д, будівля розпиловки та сушки літ. З, уборна літ. У, навіс літ. К, №1 паркан, №2 ворота, №4 оборотний цикл гранітного цеху, І замощення розташованого за адресою м. Запоріжжя вул. Миколи Краснова, 17; рухоме майно: автомобіль Нyundai Sonata, сірого кольору, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, Котел Мира 2-20, Котел Мира 2-20, Високовольтна комірка Фидр 13.

13.10. Так, як вище перелічена вартість майна 4 472 060,19 грн. перевищує розрахункову вартість частки заявника у цілісному майновому комплексі банкрута - 4 471 761,42 грн., то різниця в сумі - 298,77 грн. повинна бути відшкодована заявником на користь банкрута з моменту вступу в силу рішення суду по даній заяві.

13.11. Запропонований заявником поділ, суд першої інстанції вважає найбільш доцільним, оскільки інші варіанти розподілу призведуть до конфлікту інтересів співвласників, адже таке рухоме майно як: КТП-4000/1004 паз 109001 21, Котел Мира 2-20, Котел Мира 2-20, Високовольтна комірка Фидр 13 є частинами системи, що забезпечують експлуатацію нерухомості та не можуть бути відділені від неї.

13.12. Виділ нерухомого майна на користь ПП "Граніт-Запоріжжя" не можливий у зв'язку з тим, що вартість такого майна більша розміру частки банкрута, а здійснити компенсаційне відшкодування різниці останній не може, так як знаходиться у ліквідаційній процедурі та не має достатніх коштів.

13.13. Загальна вартість майна, що залишається у власності банкрута складає - 1 738 719,56 грн., що разом з розміром матеріальної компенсації - 298,77 грн. становить частку банкрута у цілісному майновому комплексі розміром - 1 739 018,33 грн.

14. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 по справі № 908/3501/13-908/1541/14 - залишено без змін.

15. Оскаржувана постанова аргументована наступним:

15.1. За результатами незалежної оцінки майна Банкрута, яке входить до цілісного майнового комплексу проведеної ТОВ "Земля Плюс 2006" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 748/15 виданий Фондом державного майна України 18.09.2005) його вартість становить 6 210 779,75 грн., зокрема: вартість рухомого майна складає - 1 878 345,15 грн.; вартість нерухомого майна: адміністративна будівля літера А, паркан, ворота, замощення розташованого за адресою АДРЕСА_1 складає - 1 838 838,00 грн.; вартість нерухомого майна: адміністративний корпус літ. А-2, бокси літ. Б, Б1, пилорама літ. В, цехи дерево-гранитної обробки літ. Г, Г1, складський модуль літ. Д, будівля розпиловки та сушки літ. З, уборна літ. У, навіс літ. К, №1 паркан, №2 ворота, №4 оборотний цикл гранітного цеху, І замощення розташованого за адресою АДРЕСА_2 складає - 2 493 596,60 грн.

15.2. З наведеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що з урахуванням наданої заявником оцінки майна банкрута, судом першої інстанції вірно розрахована вартість часток цілісного майнового комплексу, а саме: частка, що визнана за заявником (72/100), в такому разі, складає - 4 471 761,42 грн, частка банкрута (28/100) цілісного майнового комплексу в такому випадку становить - 1 739 018,33 грн.

15.3. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з позицією суду першої інстанції про те, що запропонований заявником поділ є найбільш доцільним, оскільки інші варіанти розподілу призведуть до конфлікту інтересів співвласників, адже таке рухоме майно як: КТП-4000/1004 паз 109001 21, Котел Мира 2-20, Котел Мира 2-20, Високовольтна комірка Фидр 13 є частинами системи, що забезпечують експлуатацію нерухомості та не можуть бути відділені від неї.

15.4. Суд апеляційної інстанції також погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що виділ нерухомого майна на користь ПП "Граніт-Запоріжжя" не можливий у зв'язку з тим, що вартість такого майна більша розміру частки банкрута, а здійснити компенсаційне відшкодування різниці останній не може, так як знаходиться у ліквідаційній процедурі та не має достатніх коштів.

15.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянтом (ФОП Баник А.В.) не було запропоновано суду інших варіантів поділу майна банкрута, що є спільною частковою власністю, не проводилась своя оцінка вартості такого майна, письмових клопотань щодо необхідності проведення експертизи по справі, матеріали справи не містять.

16. Рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 136, 183, 317, 319, 355, 356, 361, 364, 367 Цивільного кодексу України, статей 10, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

17. До Верховного Суду від фізичної особи-підприємця Баника А.В. (далі в тексті - Кредитор) надійшла касаційна скарга у якій Кредитор просить суд скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 та направити справу на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

18. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд Кредитор у своїй касаційній скарзі зазначає наступні доводи:

18.1. Суди попередніх інстанцій не мали права вирішувати питання про припинення права спільної часткової власності та виділення в натурі нерухомого майна.

18.2. При повторному розгляді справи суди попередніх інстанцій не виконали вказівок суду касаційної інстанції та допустилися порушення норм процесуального права, що є на переконання Кредитора підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

19. До Верховного Суду від ОСОБА_9 надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Кредитор просить суд залишити увалу господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/3501/13-908/1541/14 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиція Верховного Суду

20. Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Баника Арсенія Васильовича на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/3501/13-908/1541/14; призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баника Арсенія Васильовича на 18 квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

21. Заслухавши суддю-доповідача та представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скаргзі доводи, та заперечення проти неї, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу Кредитора слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

22. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не мали права вирішувати питання про припинення права спільної часткової власності та виділення в натурі нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.

25. Відповідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон про банкрутство).

26. Згідно з частиною 9 ст. 16 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України.

27. Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

28. Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

29. Згідно ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

30. Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, сіввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

30. Приписи ч. 1 ст. 367 ЦК України зазначають, що, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

31. Як встановили суди попередніх інстанцій між співвласниками не було досягнуто домовленостей про умови поділу майна, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема письмовою пропозицією від 22.08.2016 у якій ОСОБА_9 звернувся до банкрута з пропозицією укласти договір про поділ в натурі цілісного майнового комплексу банкрута як об'єкту права спільної часткової власності. Розглянувши згадану пропозицію, ліквідатор ПП "Граніт-Запоріжжя" у листі №1633/16-2 від 12.09.2016 йому відмовив в укладені такої угоди.

32. Відповідно положень ч. 6 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

33. За таких обставин, колегія суддів на підставі положень ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 9 ст. 16 ГПК України(редакція яка була чинна до 15.12.2017), а також беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, не вбачає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо розгляду позову виділ частки майна, що є спільною частковою власністю в межах справи про банкрутство одного із співвласників майна.

34. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не мали права вирішувати питання про припинення права спільної часткової власності та виділення в натурі нерухомого майна.

35. Щодо доводу касаційної скарги про те, що при повторному розгляді справи суди попередніх інстанцій не виконали вказівок суду касаційної інстанції та допустилися порушення норм процесуального права, що є на переконання Кредитора, підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів зазначає наступне.

36. В постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у даній справі за результатами касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_9 про виділ частки майна, що є спільною частковою власністю, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки в ході проведення судових засідань та можливості витребування відповідних доказів, зокрема, експертиз, оцінок ринкової вартості майна тощо, мали встановити справедливий та законний варіант поділу спільного майна боржника, що ними зроблено не було, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

37. Беручи до уваги ту обставину, що суди попередніх інстанцій досліджували висновок незалежної оцінки майна Банкрута, яке входить до цілісного майнового комплексу проведеної ТОВ "Земля Плюс 2006" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 748/15 виданий Фондом державного майна України 18.09.2005) в якому вартість зазначеного майна визначена на суму 6 210 779,75 грн, а також враховуючи висновок про те, що виділ нерухомого майна на користь ПП "Граніт-Запоріжжя" не можливий у зв'язку з тим, що вартість такого майна більша розміру частки банкрута, а здійснити компенсаційне відшкодування різниці останній не може, так як знаходиться у ліквідаційній процедурі та не має достатніх коштів, з чого суди попередніх інстанцій визнали запропонований заявником спосіб поділу майна найбільш доцільним, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що зазначите свідчить про те, що суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи дотрималися вимог ч. 1 ст. 111-12 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017) щодо обов'язковості вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції.

38. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що при повторному розгляді справи суди попередніх інстанцій не виконали вказівок суду касаційної інстанції та допустилися порушення норм процесуального права.

39. Згідно приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

41. Колегія суддів під час перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку не зайшла фундаментальних порушень щодо застосування норм матеріального та процесуального права під час прийняття ухвали господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/3501/13-908/1541/14.

42. За таких обставин, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Баника Арсенія Васильовича на ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/3501/13-908/1541/14 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

43. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ФОП Баника Арсенія Васильовича.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Баника Арсенія Васильовича на ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі № 908/3501/13-908/1541/14 залишити без задоволення.