Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Кічула В.М., який діє на підставі довіреності від 17.11.2016,

ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 24.12.2015,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 05.05.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі

на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017

(суддя: Андрушків Г.З.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017

(колегія суддів: Орищин Г.В. - головуючий, Кордюк Г.Т., Давид Л.Л.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 - громадянка України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_9 - громадянка Литви

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_12 - громадянин Литви

про звернення стягнення на предмет застави за договором застави №66206Z11 від 14.08.2006, -

1. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі (далі в тексті - Позивач) звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі в тексті - Відповідач) про звернення стягнення на предмет застави (виробниче обладнання) за Договором застави 366206Z11 від 14.08.2006, який посвідчено 14 серпня 2006 року приватним нотаріусом Тернопільського нотаріального округу Мартюк Л.О. та зареєстровано в реєстрі за №6572, а саме на: агрегат холодильної камери моделі "Copeland" (Німеччина); коптильна камера 2-х секційна моделі "Rexpol" (Німеччина), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та належить Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) шляхом проведення публічних торгів; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження - 847500,00грн. (п. 1.2 Договору застави), але не нижче за ринкову вартість, визначену державним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження шляхом залучення суб'єкта оціночної вартості - суб'єкта господарювання, який проводить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , з метою забезпечення задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" на загальну суму 176935,72 дол.США та 1722713,99 грн., для погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором №66206С6 від 10.08.2006 по пені за прострочені відсотки в сумі - 762,04грн, по пені за прострочену заборгованості в сумі - 100068,60 грн, ОСОБА_9 за кредитним договором №66206С7 від 10.08.2006 по пені за прострочені відсотки в сумі 3 494,21 грн, по пені за прострочену заборгованість в сумі 140531,49 грн та ОСОБА_12 за кредитним договором №66206С8 від 10.08.2006 по простроченому основному боргу в сумі - 136707,31дол. США, по прострочених несплачених відсотках в сумі 40228,41 дол. США, по пені за прострочену заборгованість в сумі - 337381,29 грн., по пені за прострочені відсотки в сумі - 337381,29 грн.

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваних судових рішень

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач у позовній заяві, посилається на те, що позичальники (треті особи 1-3) взяті на себе, визначені умовами кредитних договорів №66206С6 від 10.08.2006, №66206С7 від 10.08.2006 та №66206С8 від 10.08.2006 зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом не виконали належним чином, внаслідок чого у них (позичальників за договорами) виникла заборгованість за кредитом та нарахованими процентами за користування кредитом, на які згідно умов договору нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків, а оскільки в забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитними договорами між Кредитором - Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, як майновим поручителем, 14.08.2006 року укладений Договір застави №66206Z11, то відповідно Позивач просить звернути стягнення на майно, що є предметом застави відповідно до даного договору застави, шляхом проведення публічних торгів.

3. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 в задоволенні позову - відмовлено.

4. Зазначене рішення суду першої інстанції обґрунтоване наступним:

4.1. 10 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - Банк) та ОСОБА_5, надалі - Позичальник -1 (третя особа -1 по справі) укладено Кредитний договір №66206С6, з подальшим змінами внесеними додатковими угодами №66206С6-1 від 19.06.2007, №66206С6-2 від 18.07.2008, №66206С6-3 від 12.03.2009, №66206С6-4 від 16.03.2009, №66206С6-5 від 15.09.2009, №66206С6-6 від15.03.2010 та №66206С6-7 від 15.09.2010.

4.2. Крім того, 10 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_9, надалі - Позичальник - 2 (третя особа - 2 по справі) укладено Кредитний договір №66206С7, з подальшим змінами внесеними додатковими угодами №66206С7-1 від 19.06.2007, №66206С7-2 від 18.07.2008, №66206С7-3 від 16.03.2009, №66206С7-4 від 15.09.2009, №66206С7-5 від15.03.2010 та №66206С7-6 від 15.09.2010.

4.3. Також, 10 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_12, надалі - Позичальник -3 (третя особа по справі) укладено Кредитний договір №66206С8, з подальшим змінами внесеними додатковими угодами №66206С7-1 від 25.06.2007, №66206С8-2 від 18.07.2008, №66206С8-3 від 16.03.2009, №66206С8-4 від 15.09.2009, №66206С8-5 від15.03.2010 та №66206С8-6 від 15.09.2010.

4.4. Відповідно до п. 2.1. Договору № 66206С6, Договору № 66206С7 та № 66206С8, (надалі - Кредитні договори) Банк надав Позичальникам кредит у сумі по 300 000,00 доларів США кожному, з кінцевою датою погашення - 07 серпня 2013 року.

4.5. Суд першої інстанції встановив, що Позивач свої зобов'язання за кредитними договорами №66206С6, №66206С7, № 66206С8 виконав належним чином, надавши Позичальникам (третім особам у справі) кредит, а саме:

4.5.1. ОСОБА_5, позичальнику за договором №66206С6 від 10.08.2006 - в сумі 300000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №3523 від 14.08.2006;

4.5.2. ОСОБА_9, позичальнику за договором №66206С6 від 10.08.2006 - в сумі 300000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №3524 від 14.08.2006;

4.5.3. ОСОБА_12, позичальнику за договором №66206С8 від 10.08.2006 - в сумі 300000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером №3543 від 14.08.2006.

4.6. 14 серпня 2006 року, в забезпечення виконання зобов'язань, що виникають з умов кредитних договорів №66206С6 від 10.08.2006, №66206С7 від 10.08.2006, № 66206С8 від 10.08.2006, між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк України", як заставодержателем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, майновий поручитель Боржників: ОСОБА_5, громадянки Литви ОСОБА_9, громадянина Литви ОСОБА_12, укладено договір застави №66207Z11(далі - договір застави), який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартинюк Л.О. за реєстровим номером № 6672.

4.7. Банк, у зв'язку із порушенням Позичальниками умов укладених між ними кредитних договорів № 66206С6, № 66206С7 та №66206С8 в частині виконання зобов'язань щодо сплати у встановлені договорами строки платежів по погашенню Кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість по кожному із кредитних договорів в сумі 20220,00 дол.США, 16.03.2011 року направив останнім вимоги (повідомлення) про дострокове погашення кредиту, а саме:

4.7.1. позичальнику ОСОБА_5 - вимога (повідомлення) про дострокове погашення кредиту №066-003/857 від 16.03.2011,

4.7.2. позичальнику ОСОБА_9 . - вимога (повідомлення) про дострокове погашення кредиту №066-003/856 від 16.03.2011,

4.7.3. позичальнику ОСОБА_12 - вимога (повідомлення) про дострокове погашення кредиту №066-003/854 від 16.03.2011,

4.7.4. якими вимагав протягом 30-ти днів з моменту отримання даного повідомлення сплатити заборгованість за відповідною кредитною угодою, а саме: всю суму неповернутого кредиту, відсотки, які будуть нараховані станом на дату сплати заборгованості, всю пеню за неналежне виконання умов Договору станом на дату сплати заборгованості.

4.8. Зазначені листи-вимоги направлені Позичальникам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення і як слідує із повідомлень про вручення поштових відправлень, копії яких знаходяться в матеріалах справи, дані вимоги позичальники отримали 19.03.2011.

4.9. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, Банк відповідно до ч.2ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг строку позовної давності за вимогами Банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного банком у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умови.

4.10. З наведеного в рішенні суду першої інстанції зроблено висновок, що строк виконання зобов'язань Позичальниками (ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_12) за Кредитними договорами щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредиту та сплати пені настав 20.04.2011.

4.11. Суд першої інстанції встановив, що як вбачається з матеріалів справи, а саме наданих Позивачем виписок по рахунках: заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором №66206С6 від 10.08.2006 по тілу кредиту та відсотках погашена 19.12.2011 меморіальним ордером №5156 від 19.12.2011, заборгованість - ОСОБА_9 за кредитним договором №66206С7 від 10.08.2006 по тілу кредиту та відсотках погашена 20.12.2011 платіжним дорученням №4 від 20.12.2011 та заборгованість - ОСОБА_12 за кредитним договором від 10.08.2006 по тілу кредиту та відсотках на час звернення з даним позовом до суду не погашена та станом на 12 липня 2016 року становить - по простроченому основному боргу в сумі - 136707,31дол. США, по прострочених несплачених відсотках в сумі 40228,41 дол. США.

4.12. Позичальник 3 (третя особа по страві) та Відповідач на день розгляду справи у суді першої інстанції будь-яких доказів, які б свідчили про повернення кредиту в повному розмірі та сплати відсотків за користування кредитом у строки встановлені умовами договору з врахуванням вимоги про дострокове погашення кредиту суду не надали, з чого в рішенні суду зроблено висновок, що на підставі ст. ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за позичальником 3 рахується заборгованість по простроченому основному боргу (про кредиту) в сумі - 136707,31 дол. США, по прострочених несплачених відсотках в сумі 40228,41 дол. США.

4.13. Відповідач звернувся із заявою без номера від 08.08.2016 про застосування наслідків спливу позовної давності щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором №66206С6 від 10.08.2006, ОСОБА_9 за кредитним договором №66206С7 від 10.08.2006 та ОСОБА_12 за кредитним договором №66206С8 від 10.08.2006, його уповноважений представник в судових засіданнях дану заяву Відповідача повністю підтримує і відповідно просить суд застосувати позовну давність.

4.14. Суд першої інстанції встановив, що Позивач звернувся з позовом до суду 20 липня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності і про застосування позовної давності заявлено Відповідачем у справі, а відтак з огляду на вимоги ч.4ст. 267 ЦК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов в частині звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості: ОСОБА_5 за кредитним договором №6606С6 від 10.08.2006 по пені, ОСОБА_9 за кредитним договором №66206С7 від 10.08.2006 по пені та ОСОБА_12 за кредитним договором №66206С8 від 10.08.2006 по простроченому основному боргу в сумі - 136707, 31дол. США, по прострочених несплачених відсотках в сумі 40228,41 дол. США задоволенню не підлягає.

5. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 у справі №921/428/16-г/5 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі - без задоволення.

6. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

6.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що зважаючи на дату звернення ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі з позовом у даній справі (20.07.2016), колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про сплив позовної давності за вимогами до ОСОБА_5 про стягнення 762,04 грн. пені за прострочені відсотки за період з 17.05.2011 по 18.12.2011 та 100068,60 грн. пені за прострочену заборгованість по кредиту за період з 23.01.2011 по 18.12.2011 та до ОСОБА_9 про стягнення 3494,21 грн. пені за прострочені відсотки за період з 17.05.2011 по 19.12.2011; 140531,49 грн. пені за прострочену заборгованість по кредиту за період з 23.01.2011 по 19.12.2011.

6.2. Стосовно вимог ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі про стягнення з ОСОБА_12 136707,31 дол. США основного боргу та 40228,41 дол. США прострочених несплачених відсотків колегія суддів зазначила наступне:

6.2.1. Після зміни Банком строку виконання основного зобов'язання у зв'язку з пред'явленням третій особі-3 вимоги (повідомлення) №066-003/854 від 16.03.2011 про дострокове погашення заборгованості, банком було вчинено дії, які в розумінні ст. 264 ЦК України, перервали перебіг позовної давності, а саме - банк звернувся з позовом до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про солідарне стягнення із ОСОБА_12 як позичальника за кредитним договором №66206С8 від 10.08.2006 та СП "Луміс" як поручителя згідно договору поруки №66209Р8 від 16.03.2009 172943,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1382339,23 грн. та 205521,08 грн. заборгованості за кредитним договором № 66206С8 від 10.08.2006.

6.2.2. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.02.2013 у справі №607/1805/13-ц було відкрито провадження за вказаним цивільним позовом, а рішенням від 05.02.2014, яке набрало законної сили 01.07.2014, було задоволено вказаний позов ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень).

6.2.3. В той же час, відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України, підставою для переривання позовної давності є не дата вирішення судом спору, а дата пред'явлення особою позову до боржника. Таким чином, станом на 20.07.2016 - дату звернення ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі з позовом у даній господарській справі, позовна давність за вимогами до ОСОБА_12 про стягнення 136707,31 дол. США основного боргу та 40228,41 дол. США прострочених несплачених відсотків - сплила, оскільки пройшло більш, ніж три роки з моменту подання позову у цивільній справі №607/1805/13-ц.

6.2.4. Твердження Позивача про те, що сплата ОСОБА_12 частини боргу в розмірі 21926,23 грн., яка востаннє відбулася 16.04.2014, свідчить про визнання ним свого боргу та є підставою для переривання позовної давності - необґрунтовані. Сам факт сплати вказаної суми не означає визнання третьою особою-3 решти боргу. Як вбачається з пояснень Позивача, при поданні позову у даній справі, ним було враховано часткову сплату ОСОБА_12 вказаної суми та включено її до розрахунку заборгованості.

6.3. Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що матеріали справи не свідчать ні про визнання третьою особою-3 нарахованих Позивачем сум у пред'явленому повідомленні (вимозі) про дострокове погашення заборгованості; ні про звернення третьої особи-3 до Позивача з письмовим проханням відстрочити сплату боргу; ні про внесення сторонами змін до кредитного договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, чи про прохання боржника про таку зміну договору; відсутні докази підписання між сторонами акта звірки взаєморозрахунків, який би підтверджував наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, а також - наявності письмового звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу. За відсутності таких відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що сам факт сплати третьою особою-3 суми в розмірі 21926,23 грн не може свідчити про визнання нею всього боргу.

6.4. Також, колегія суддів відхилила твердження Позивача про те, що початок перебігу позовної давності про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 за кредитними договорами №66206С6, №66206С7 та №66206С8 від 10.08.2006 слід обраховувати з моменту ознайомлення Позивача із висновком експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ № 511/15-22 від 16.11.2015 за результатами будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, проведеної в межах господарської справи №3/27/5022-316/2012, що розглядається господарським судом Тернопільської області, за позовом ПАТ "Укрексімбанк" про стягнення заборгованості за вищезгаданими кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач вважає що саме з цього висновку він дізнався про порушення своїх прав, оскільки за результатами проведеної експертизи було встановлено, що заборгованість по кредитних договорах перевищує вартість предмета іпотеки.

6.5. Що стосується позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет застави в рахунок сплати ОСОБА_12 1140476,36 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 337381,29 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, то колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вказаних вимог, зважаючи на те, що:

6.5.1. як вбачається з розрахунку Позивача, вказані суми пені були розраховані у доларах США виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої для національної валюти України - гривні, а лише тоді конвертовані у гривню згідно офіційного курсу Національного банку України. Таке нарахування пені суперечить чинному законодавству України, яким не передбачено встановлення облікової ставки для іноземної валюти. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №3-29гс15;

6.5.2. згідно вимог ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Як слідує із розрахунку, наданого Позивачем до позовної заяви по позичальнику ОСОБА_12, пеня за прострочення заборгованості по кредиту та за прострочення сплати відсотків за користування кредитом нарахована за один рік перед подачею позову, а саме з 15.07.2015 по 15.07.2016, що є порушенням встановленої законом норми та підставою відмови у позові в частині вимог про стягнення пені.

6.6. З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

7. Рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 264, 1050 ЦК України, статті 232 ГК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

8. Позивач через Львівський апеляційний господарський суд подав касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 та рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

9. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі Позивач наводить у своїй касаційній скарзі наступні доводи:

9.1. Суди попередніх інстанцій не врахували, що Позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин.

9.2. Суди попередніх інстанцій не врахували підставу для поновлення строку позовної давності як дотримання Позивачем принципу співмірності позовних вимог.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Від ФОП ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якій Відповідач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 921/428/16-г/5; призначено до розгляду касаційну скаргу на 18 квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. Заслухавши суддю-доповідача та представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скаргзі доводи, та заперечення проти неї, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що Позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин, колегія суддів зазначає наступне.

16. Згідно положень ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

17. В касаційній скарзі та у додаткових обґрунтуваннях до позову Позивач просить поновити строк позовної давності про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 за кредитними договорами №66206С6 від 10.08.2006, №66206С7 від 10.08.2006 та №66206С8 від 10.08.2006, посилаючись на те, що такий (строк) пропущений з поважних причин, а саме Позивач зазначив, що задля погашення пені за кредитним договором №6606С6 від 10.08.2006, та за кредитним договором №66206С7 від 10.08.2006 та заборгованості за кредитним договором №66206С8 від 10.08.2006 Позивач в межах строків позовної давності 20.04.2012 звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до ФОП ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №66106Z10 від 14.08.2006, який було укладено на забезпечення вищевказаних кредитних договорів, так в межах даної справи було проведено будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизи, та надано суду висновок експерта ТВ КНДІСЕ №511/15-22 від 16.11.2015, з якого слідує, що вартість предмета іпотеки за іпотечним договором №66106Z10 від 14.08.2006, становить 6011105,00грн., в той час як заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами становить 176935,72дол. США та 1722713,99грн., що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить більше ніж визначена експертом вартість предмету іпотеки, відтак сума, яку отримає ПАТ "Укрексімбанк" в результаті позитивного рішення суду у справі №3/27/5022-316/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації предмету іпотеки буде недостатньою для погашення заборгованості третіх осіб, а тому Банк скористався своїм правом, звернувшись з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на заставлене майно. А також Позивач у додаткових обґрунтуваннях зазначив, що як видно із розрахунку заборгованості та виписки по рахунку ОСОБА_12 востаннє 16.04.2014 позичальником було погашено частину боргу в розмірі 21926,023 грн., що свідчить про визнання ним свого боргу, та є підставою для переривання позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України.

18. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

19. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не свідчать ні про визнання третьою особою-3 нарахованих Позивачем сум у пред'явленому повідомленні (вимозі) про дострокове погашення заборгованості; ні про звернення третьої особи-3 до Позивача з письмовим проханням відстрочити сплату боргу; ні про внесення сторонами змін до кредитного договору, з яких вбачається, що боржник визнає існування боргу, чи про прохання боржника про таку зміну договору; відсутні докази підписання між сторонами акта звірки взаєморозрахунків, який би підтверджував наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, а також - наявності письмового звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

20. Колегія суддів враховуючи зазначені фактичні обставини справи, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що сам факт сплати третьою особою-3 суми в розмірі 21926,23 грн не може свідчити про визнання нею всього боргу, а тому суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не допустилися неправильного застосування положень ч. 1 ст. 264 ЦК України.

21. Щодо того, що ознайомившись з висновком експерта ТВ КНДІСЕ №511/15-22 від 16.11.2015, факт ознайомлення з яким зазначається як підтвердження поважності пропуску позовної давності, з якого слідує, що вартість предмета іпотеки за іпотечним договором №66106Z10 від 14.08.2006, становить 6011105,00грн., в той час як заборгованість за вищезазначеними кредитними договорами становить 176935,72дол. США та 1722713,99грн., що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить більше ніж визначена експертом вартість предмету іпотеки, відтак сума, яку отримає ПАТ "Укрексімбанк" в результаті позитивного рішення суду у справі №3/27/5022-316/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації предмету іпотеки буде недостатньою для погашення заборгованості третіх осіб, а тому Банк скористався своїм правом, звернувшись з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на заставлене майно, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що зазначеній обставині судами попередніх інстанцій було надано оцінку, а суд касаційної інстанції відповідно положень ст. 300 ГПК України не здійснює додаткову перевірку доказів.

22. Також колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами.

23. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що Позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин.

24. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували підставу для поновлення строку позовної давності як дотримання Позивачем принципу співмірності позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

25. Обґрунтовуючи зазначений довід, Позивач зазначає, що при зверненні до господарського суду Тернопільської області із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки вартість іпотеки була співмірною із заборгованістю позичальників (треті особи 1-3), а тому подавати одночасно в 2012 році позов і на звернення стягнення на предмет застави було б незаконним, оціночно необґрунтованим та таким, що б суперечило б загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини.

26. Згідно приписів п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України (редакція яка була чинна станом на дату подання касаційної скарги), касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити: вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

27. Позивач в своїй касаційній скарзі в порушення положень п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України (редакція яка була чинна станом на дату подання касаційної скарги) не зазначив норми матеріального чи процесуального права в обґрунтування того, що суди попередніх інстанцій не врахували підставу для поновлення строку позовної давності як дотримання Позивачем принципу співмірності позовних вимог.

28. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що приписами ст. 25 Закону України "Про заставу" спростовується обґрунтування касаційної скарги про те, що подавати одночасно в 2012 році позов про звернення стягнення на предмет іпотеки і на звернення стягнення на предмет застави було б незаконним, та таким, що б суперечило б загальному змісту та призначенню права.

29. За таких обставин, довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували підставу для поновлення строку позовної давності як дотримання Позивачем принципу співмірності позовних вимог є таким що необґрунтований, та спростовується приписами ст. 25 Закону України "Про заставу".

30. Згідно приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

32. Колегія суддів під час перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку не зайшла фундаментальних порушень щодо застосування норм матеріального та процесуального права у рішенні господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 921/428/16-г/5.

33. За таких обставин касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 921/428/16-г/5 - без змін.

34. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №921/428/16-г/5 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 10.05.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі №921/428/16-г/5 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.