1. Рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2016 у справі № 911/2346/16, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2017, позов задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубинецький Колос" (Далі - ТОВ "Чубинецький Колос", відповідач) на користь ОСОБА_4 (Далі - позивач) 1 539 062 (один мільйон п'ятсот тридцять дев'ять тисяч шістдесят дві гривні) 03 коп. інфляційних втрат, 169 036 (сто шістдесят дев'ять тисяч тридцять шість гривень) 30 коп. 3 % річних та 25 621 (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять одну гривню) 48 коп. судового збору; у задоволенні решти позову - відмовлено.

2. На виконання рішення господарського суду Київської області від 10.10.2016 у справі №911/2346/16, 21.11.2016 видано наказ.

3. Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2017 видано дублікат наказу господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі №911/2346/16.

4. Відповідач звернувся до господарського суду Київської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/2346/17, згідно якої просив визнати наказ господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/2346/16 таким, що не підлягає виконанню, а також зупинити до розгляду заяви стягнення за цим наказом та витребувати у ОСОБА_4 наказ господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/2346/16.

5. В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що зобов'язання відповідача перед позивачем є погашеним, оскільки останній в межах справи №911/3191/16 про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос" в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон про банкрутство) не пред'явив вимог конкурсного кредитора до ТОВ "Чубинецький колос" про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 19.07.2013 по 20.07.2016 за рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2016 у справі № 911/2346/16.

6. Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2017 розгляд заяви призначено на 10.11.2017; в частині вимог про зупинення стягнення за наказом господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/2346/16 та витребування у ОСОБА_4 наказу господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/2346/16 судом першої інстанції було відмовлено з огляду на безпідставність.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2017 у справі №911/2346/16 заяву ТОВ "Чубинецький Колос" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/2346/16 задоволено;

7.1. визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі №911/2346/16 про стягнення з ТОВ "Чубинецький Колос" (09023, Київська обл., Сквирський р-н, с. Чубинці, вул. Дехтяренка, буд. 1-А; ідентифікаційний код 34232992) на користь ОСОБА_4 (09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 539 062 (один мільйон п'ятсот тридцять дев'ять тисяч шістдесят дві гривні) 03 коп. інфляційних втрат, 169 036 (сто шістдесят дев'ять тисяч тридцять шість гривень) 30 коп. 3 % річних та 25 621 (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять одну гривню) 48 коп. судового збору.

8. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зобов'язання ТОВ "Чубинецький колос" перед ОСОБА_4 щодо сплати 1 539 062, 03грн інфляційних втрат, 169 036, 30 грн 3 % річних та 25 621, 48 грн судового збору є погашеним в силу ч. 4 ст. 7 та ч. 4 ст. 83 Закону про банкрутство, оскільки ОСОБА_4, як конкурсний кредитор, не скористався своїм правом та не звернувся до господарського суду із заявою про визнання вимог у справі № 911/3191/16 про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос" в порядку ст. 23 наведеного Закону.

9. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2017 у справі №911/2346/16 - без змін.

10. постанова апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що:

10.1. вимоги ОСОБА_4 про стягнення 1 733 719,81 грн. за рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2016 року є вимогами конкурсного кредитора, оскільки виникли до 18.10.2016 року - день порушення провадження у справі про банкрутство, що спростовує доводи останнього, який стверджував, що ці вимоги є поточними;

10.2. ОСОБА_4 не було пред'явлено вимоги в порядку та строки передбачені ст. 23 Закону про банкрутство;

10.3. постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос" припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство, отже зобов'язання ТОВ "Чубинецький колос" перед ОСОБА_4 є погашеним в силу ч. 4 ст. 7 та ч. 4 ст. 83 наведеного Закону.

10.4. доводи апеляційної скарги про те, що суддя, яким було прийнято оскаржувану ухвалу, повинен був заявити самовідвід через те, що дана справа пов'язана з банкрутством, проте суддя Горбасенко П.В. не входить до судової колегії з розгляду справ про банкрутство, відхилено апеляційним господарським судом, з огляду на те, що встановлено, що суддею Горбасенко П.В. було порушено провадження у даній справі №911/2346/16 ще в липні 2016 року та ухвалено рішення 10.10.2016 року (тобто до порушення провадження у справі про банкрутство), на виконання якого 21.11.2016 року було видано наказ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

11. ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій скаржник вважає невірне застосування та порушення судами норм матеріального та процесуального права:, зокрема ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції, ст. ст. 23, 83 Закону про банкрутство.

12.1. У касаційній скарзі зазначає про те, що оскаржувану ухвалу було постановлено неповноважним складом суду, оскільки судом першої інстанції, порушено порядок визначення судді для розгляду даної справи.

12.2. крім того, скаржник заперечує висновки попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та вважає, що вимога про стягнення 1 733 719,81 грн не є конкурсною вимогою у справі № 911/2346/16.

12.3. вважає, що судами не надано належної правової оцінки тому, що вимога про стягнення заборгованості в сумі 1 733 719,81 грн виникла після порушення у справі про банкрутство №911/3191/16.

Короткий зміст вимог інших учасників у справі

13. Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 911/2346/16.

14.1. Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 на 18 квітня 2018 року о 15 год. 00 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

15. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

16. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Як встановили суди під час розгляду справи, предметом позову ОСОБА_4 у справі №911/2346/16 були вимоги про стягнення з ТОВ "Чубинецький колос" інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 19.07.2013 року по 20.07.2016 року у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення господарського суду Київської області у справі №911/847/15.

18. Водночас судами встановлено, що господарським судом Київської області 18.10.2016 року за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_4 порушено провадження у справі №911/3191/16 про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос".

19. Безспірні вимоги ОСОБА_4 були мотивовані несвоєчасним виконанням рішення Господарського суду Київської області у справі №911/847/15 про стягнення на користь ОСОБА_4 1 880 220,00 грн. вартості частки майна ТОВ "Чубинецький колос".

20. Відповідно до частини 2 ст. - 4-1 ГПК України (в редакції Кодексу №1798-ХІІ від 06.11.1991), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

21. Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

22. Частинами 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

23. Судами встановлено, що вимоги про стягнення з ТОВ "Чубинецький колос" інфляційних втрат та 3 % річних, нараховані за період з 19.07.2013 року по 20.07.2016, тобто виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос", які в порядку ч. 2 ст.23 Закону про банкрутство ОСОБА_4 був вправі заявити у справі про банкрутство до 18.11.2016 року, проте, останнім таких дій в порядку та строки передбачені наведеною нормою Закону про банкрутство не вчинено.

24. Разом з тим, судами встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 у справі №911/3191/16 про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос" провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос" припинено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з обґрунтуванням про те, що кредиторські вимоги єдиного кредитора - ОСОБА_4, які були визнані господарським судом в підготовчому та в попередньому засіданнях суду, погашені третьою особою, у зв'язку з чим провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос" підлягає припиненню, оскільки виконано усі зобов'язання перед єдиним кредитором боржника - ОСОБА_4

25. У ч.4. ст. 83 Закону про банкрутство визначено, що у випадках, передбачених пунктами 4 - 7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

26. У ч. 4. ст. 7 Закону про банкрутство визначено, що боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не має неврегульованих грошових зобов'язань.

27. Аналіз наведених положень Закону та встановлені судами обставини справи, дають підстави дійти до висновку про те, що доводи касаційної скарги, які у підсумку зводяться до того, що вимога 1 733 719,81 грн, не могла бути заявлена у справі про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос", оскільки така вимога за своєю правовою природою є поточною як така, що виникла за рішенням господарського суду Київської області від 10.10.2016 року у даній справі, а не конкурсною, правомірно відхилено судами, з посиланням на те, що така вимога існувала до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Чубинецький колос", оскільки виникла з 19.07.2013 року по 20.07.2016.

28. У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає про те, що оскаржувану ухвалу було постановлено неповноважним складом місцевого господарського суду, внаслідок порушення порядку визначення судді для розгляду даної справи.

29. Наведений довід, як вбачається з матеріалів справи, вже був предметом апеляційного перегляду справи.

30. Як встановлено апеляційним господарським судом, суддею Горбасенко П.В. було порушено провадження у даній справі №911/2346/16 ще у липні 2016 року та ухвалено рішення 10.10.2016 року (тобто до порушення провадження у справі про банкрутсво), на виконання якого 21.11.2016 року було видано наказ.

31. Відповідно до п. 2.3.44. Положення про автоматизовану систему документообігу суду встановлено, що раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді- доповідачу) передаються судові справи, за якими надійшли заяви (клопотання), пов'язані із виконанням судових рішень, передбачені статтями 117, 119-121, 121-2, 122 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (в редакції чинній на дату подання заяви).

32. Отже, суд другої інстанції дійшов правомірного висновку у оскаржуваній постанові про те, що місцевим господарським судом не було порушено порядок визначення судді для розгляду даної справи, оскільки, заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню не відноситься до спорів у справі про банкрутство, а є такою, що пов'язана із виконанням судового рішення та підлягає розгляду тим складом суду, який приймав рішення у справі.

33. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

34. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства, отже, підстав для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій з мотивів, викладених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції не вбачає.