Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віснея"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017

(головуючий - Сітайло Л.Г., судді - Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017

(суддя Трофименко Т.Ю. )

у справі №910/7847/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віснея"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегро-В"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_4

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віснея" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегро-В" про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо" від 18.10.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо", які оформлені протоколом №18/10-16/1 від 18.10.2016, прийняті з порушенням приписів ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", оскільки розрахунок з ОСОБА_4 відбувся до затвердження річного звіту товариства, при виході цього учасника останньому була виплачена вартість частини майна товариства, яка не була пропорційна його частці у статутному капітал, та взагалі до статутного капіталу внесена не була. Одночасно позивачем наголошено, що при визначенні способу розрахунку з третьою особою не було враховано майнових зобов'язань товариства перед третіми особами та податковими зобов'язаннями. Ці обставини, на думку позивача, свідчать про наявність підстав для визнання рішень позачергових загальних зборів учасників товариства ТОВ "Енергокредо", які оформлені протоколом №18/10-16/1 від 18.10.2016, недійсними.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 18 жовтня 2016 року учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо" (в подальшому змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегро-В") ОСОБА_4 подано заяву про вихід зі складу (з числа) учасників господарського товариства.

2.2. 18 жовтня 2016 року проведено позачергові загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо", результати яких оформлено протоколами №18/10-16 від 18.10.2016, №18/10-16/1 від 18.10.2016 та №18/10-16/2 від 18.10.2016.

2.3. Відповідно до виписки з протоколу №18/10-16 від 18.10.2016 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо" вищим органом управління прийнято рішення про: прийняття заяви ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників. З 18.10.2016 вважати ОСОБА_4 таким, що вийшов з числа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо". З урахуванням виходу ОСОБА_4 та з метою запобігання зменшенню розміру статутного капіталу частку статутного капіталу товариства у розмірі 33 662 грн, що у відсотках становить 55,64%, закріпити за учасником ОСОБА_5, яку зобов'язати оплатити частку не пізніше одного календарного року з моменту внесення змін до Єдиного державного реєстру. Загальними зборами учасників товариства вирішено встановити, що учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо" є громадяни України з наступними частками: ОСОБА_6 (частка у статутному капіталі товариства в розмірі 6,73%); ОСОБА_7 (частка у статутному капіталі 4,27%); ОСОБА_8 (частка у статутному капіталі 0,53%), ОСОБА_9 (частка у статутному капіталі 4,67%); ОСОБА_10 (частка у статутному капіталі 0,86%); ОСОБА_11 (розмір частки у статутному капіталі 1,12%); ОСОБА_5 (частка у статутному капіталі 73,95%); ОСОБА_12 (розмір частки у статутному капіталі 1,54%); ОСОБА_13 (частка у статутному капіталі 6,34%).

2.3. Згідно з випискою з протоколу №18/10-16/1 від 18.10.2016 позачергових загальних зборів ТОВ "Енергокредо" вирішено, у зв'язку з виходом зі складу (числа) учасників ТОВ "Енергокредо", здійснити розрахунок із ОСОБА_4 та виплатити йому суму, що дорівнює вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства шляхом передачі майна в натурі, що в грошовому еквіваленті згідно з балансовою вартістю активів товариства становить 74 668 грн. У якості розрахунку передати ОСОБА_4 у приватну власність нерухоме майно, а саме: будівлю гуртожитку літ. А-5, ганки літ. а1, а4, а27, приямки літ. а2, а3, а3, а5, а6, а10-а26, а28-а30, вхід в підвал у літ.8, рампу літ.а9, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать ТОВ "Енергокредо".

2.4. Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергокредо" передано, а ОСОБА_4 прийнято у приватну власність нерухоме майно, а саме будівлю гуртожитку літ. А-5, ганки літ. а1, а4, а27, приямки літ. а2, а3, а3, а5, а6, а10-а26, а28-а30, вхід в підвал у літ. 8, рампу літ. а9, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

2.5. Відповідно до п. 1.2, п. 3.3 статуту ТОВ "Енергокредо" на момент прийняття спірного рішення учасниками товариства були громадяни України: ОСОБА_6 (частка у статутному капіталі товариства в розмірі 6,73%); ОСОБА_7 (частка у статутному капіталі 4,27%); ОСОБА_8 (частка у статутному капіталі 0,53%), ОСОБА_9 (частка у статутному капіталі 4,67%); ОСОБА_10 (частка у статутному капіталі 0,86%); ОСОБА_11 (розмір частки у статутному капіталі 1,12%); ОСОБА_4 (частка у статутному капіталі 55,64 %); ОСОБА_5 (частка у статутному капіталі 18,31%); ОСОБА_12 (розмір частки у статутному капіталі 1,54%); ОСОБА_13 (частка у статутному капіталі 6,34%).

2.6. Позивач набув статус учасника ТОВ "Інтегро-В" лише у 2017 року, тобто після прийняття оспорюваного рішення загальних зборів.

При цьому, позивач оспорює дійсність рішення загальних зборів учасників ТОВ "Енергокредо", яке оформлено протоколом №18/10-16/1 від 18.10.2016, у зв'язку з тим, що внаслідок прийняття останнього він має неочікувані ним додаткові фінансові зобов'язання.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 31 липня 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 30 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними. Оскільки позивач не був учасником товариства на момент прийняття спірного рішення, він не є співвласником майна відповідача, доказів того, що його частка у статутному капіталі товариства змінилася, позивач не надав.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 20 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віснея" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Після придбання корпоративних прав відповідальність за діяльність відповідача перейшла до позивача, у тому числі й обов'язок сплати відповідних податків за попередній період діяльності відповідача, що в свою чергу спричиняє позивачу збитки.

У даному випадку таким заходом є обов'язок позивача як учасника товариства провести додаткове фінансування товариства у зв'язку з необхідністю сплати відповідного податку та штрафних санкцій нарахованих з боку державної фіскальної служби.

4.2.2. Попередні учасники відповідача, уклавши договір з фізичною особою після отримання від останньої грошових коштів, вчинили умисні дії, спрямовані на невиконання зобов'язань по укладеному договору, та протиправно відчужили майно, а після цього відчужили корпоративні права відповідача позивачу, з метою перекласти обов'язок сплати штрафних санкцій іншою особою.

4.2.3. Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність факту порушення прав позивача не відповідають дійним обставинам справи та прийняті з порушенням та неправильним застосування норм матеріального права.

4.3. Відзиви до Верховного Суду від інших учасників справи не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо" від 18.10.2016.

При цьому, позивач, який оспорює дійсність рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокредо", оформлених протоколом №18/10-16/1 від 18.10.2016, зазначає про те, що внаслідок прийняття такого рішення він має неочікувані ним додаткові фінансові зобов'язання.

Господарськими судами встановлено, що позивач набув статус учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегро-В" лише у 2017 року, тобто після прийняття оспорюваного рішення загальних зборів.

5.2.2. Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЦК України, яка кореспондується з п. а ч. 1, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю, згідно з приписами ст. 140 ЦК України, ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі (ст. 58 Закону України "Про господарські товариства").

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час проведення спірних зборів).

5.2.3. Господарські суди попередніх інстанцій врахували зазначені вимоги закону і правильно зазначили про те, що під час вирішення корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено.

При цьому, господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю з моменту вступу до цього товариства. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не був учасником товариства на момент прийняття спірного рішення загальних зборів від 18.10.2016, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено факт порушеного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого ним подано позов.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні задоволення позовних вимог обґрунтованим, оскільки позивачем не доведено порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів. При цьому, доводи скаржників у касаційних скаргах фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віснея" без задоволення, а судових рішень, що оскаржується,- без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віснея" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віснея" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 у справі №910/7847/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.