Прокурор в інтересах держави в особі Управління звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства про розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 22.04.2010 № 98-ор (далі - Договір), укладеного Управлінням та Підприємством.

Позовні вимоги, з урахуванням письмових пояснень, обґрунтовані неналежним виконанням Підприємством умов Договору, а саме: порушенням підпунктів 4.1.1, 4.1.7, 4.1.10, 4.1.12 Договору та Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 за № 1133-V (далі - Правила). Прокурор зазначив, що на орендованій ділянці розміщені будівлі та настил з бетонних плит без узгодження проектної документації з Управлінням, що, в свою чергу, є порушенням зазначених Правил, що підтверджується актом контролю виконання умов Договору від 10.02.2017 (далі - Акт від 10.02.2017), актом обстеження берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пісчаного пляжу від 20.06.2017 (далі - Акт від 20.06.2017). Крім того, на орендованій ділянці до теперішнього часу відсутній медичний пункт, що є порушенням пункту 3.7 Правил, а договір про надання медичної допомоги від 28.04.2017, укладений між Підприємством та комунальним підприємством "Одесфарм", не спростовує факту відсутності медпункту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що:

- Підприємство дотримується умов Договору, оскільки воно здійснює експлуатацію пляжу, отримує необхідні дозвільні документи до початку курортного сезону, укладає договори з іншими суб'єктами господарювання з метою виконання зобов'язань, прийнятих на себе за Договором та сплачує орендну плату своєчасно та у повному обсязі. Посилання у позовній заяві на Акти від 10.02.2017 та від 20.06.2017 не можуть бути підставою для скасування Договору, а докази неналежного виконання Підприємством прийнятих на себе зобов'язань за зазначеним договором відсутні;

- Підприємством з дотриманням умов Договору було забезпечено обладнання сезонного (з 01 травня по 01 жовтня включно) пункту медичної допомоги, крім того, Підприємство не зобов'язане забезпечувати обладнання пункту медичної допомоги у будь-яку іншу пору року, крім періоду, визначеного умовами Договору;

- в Актах від 10.02.2017 та від 20.06.2017 відсутні відомості про розміщення Підприємством будівельних або підготовчих робіт із розміщення будівель;

- Підприємством в установленому порядку було отримано паспорт на експлуатацію пляжу, а також погоджено схему розміщення тимчасових споруд на території об'єкта оренди.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди берегозахисної споруди від 22.04.2010 № 98-ор, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та приватним підприємством "НЕЛЛ".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- Управління не давало згоди Підприємству на розташування тимчасової споруди (настилу з бетонних плит, літнього кафе з барною стійкою), що підтверджується листом Управління від 30.10.2017 № 01-15/506 на запит прокуратури Одеської області від 20.10.2017 про відсутність у Підприємства підстав для розміщення на орендованій ділянці штучного пляжу тимчасової споруди (літнє кафе з барною стінкою), а саме: паспорту прив'язки, що, в свою чергу, є порушенням умов пунктів 4.1.10 та 4.1.11 Договору;

- на порушення умов Договору та Правил Підприємством не організовано та не обладнано пункт медичної допомоги;

- в матеріалах справи відсутні докази виконання Підприємством умов Договору в частині обладнання на орендованому пляжі рятувального посту.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, а рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, вказуючи про відсутність обладнаного на орендованому пляжі рятувального посту, оскільки ані Прокурор, ані Управління у жодних документах не посилались на таку підставу, а також ним не надано доказів на підтвердження такої підстави;

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення статей 651, 773 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), Правил та не враховано висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, щодо визначення істотності порушення стороною умов договору, які тягнуть за собою розірвання договору;

- апеляційним судом залишено поза увагою, що матеріали справи містять докази погодження Підприємством з Управліннями місць розташування сезонних об'єктів торгівлі;

- судом апеляційної інстанції не спростовано доводів, викладених у рішенні суду першої інстанції про те, що укладання Підприємством договору про надання медичної допомоги від 28.04.2017 б/н (далі - Договір медичної допомоги) було здійснено на виконання умов Договору.

Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Управління відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи Прокурора та пояснення представника відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 22.04.2010 Управлінням (Орендодавець) та Підприємством (Орендар) було укладено Договір, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами № 1 та № 1-2а загальною площею 3 000 м-2. Місцезнаходження споруди: місто Одеса, узбережжя Чорного моря, громадський пляж "Аркадія" відповідно до схеми, що є невід'ємною частиною даного договору, вартість якого визначена незалежною оцінкою та відповідно до акта оцінки складає 1 099 083,00 грн. Цільове використання об'єкта оренди: надання громадянам платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу підвищеної якості.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 Договору Орендар вступає в термінове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору й акта приймання-передачі майна. Орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) "Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" і складає за перший місяць оренди з ПДВ 17 490,48 грн.

Згідно з пунктами 4.1.1, 4.1.7, 4.1.11 Договору Орендар зобов'язується: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення й умов даного договору, а також Правил експлуатації та устаткування пляжів м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради; не встановлювати огородження або інші споруди, які перешкоджають вільному входові на пляж; біля входу на пляж установлюється табличка розміром не менше ніж 700*400мм. наступного змісту "Вхід безкоштовний"; у ході всього терміну користування штучним пляжем суворо дотримуватись вимог діючого законодавства про вільне водокористування всіма громадянами - одержання плати з відпочиваючих на пляжі можливе тільки за конкретні послуги розважально-пляжного сервісу; надавати безкоштовно звичайні послуги пляжного сервісу окремим категоріям громадян, перелік яких установлюється рішенням виконавчих органів Одеської міської ради і чинним законодавством; установлювати і розміщувати сезонні об'єкти торгівлі, відпочинку розваг і побутового обслуговування після одержання згоди Орендодавця та оформлення дозвільної документації у відповідних виконавчих органах Одеської міської ради.

Пунктом 4.1.12 Договору передбачено, що Орендар за рахунок власних коштів зобов'язується обладнати сезонні (з 01 травня по 01 жовтня включно) пункт медичної допомоги та рятувальний пост відповідно до розпорядження міського голови від 22.09.2003 № 1179-01 "Про створення міської системи рятування людей на воді", включаючи навчання штату рятувальників відповідно до вимог Правил.

Орендодавець відповідно до пункту 5.1.2 Договору зобов'язується не робити дії, які б перешкоджали Орендареві користуватися орендованим майном на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Орендодавець, зокрема, має право контролювати наявність, стан, цільове використання й ефективність використання майна, переданого в оренду; вимагати дострокового розірвання договору у випадках: невиконання цілком або частково умов пунктів 4.1.1, 4.1.4, 4.1.5, 4.1.6, 4.1.9, 4.1.10, 4.1.12, 4.1.14, 4.1.15; порушення Правил.

22.04.2010 Управлінням та Підприємством було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого Підприємством було прийнято у термінове платне користування берегозахисну споруду другої черги ПЗС у вигляді ділянки піщаного пляжу "Аркадія" між траверсами № 1 та № 1-2а площею 3 000 м-2.

10.02.2017 комісією у складі заступника начальника, заступника начальника відділу та головного спеціаліста Управління при обстеженні території ділянки пляжу, розташованої між траверсами № 1 і № 1-2а другої черги ПОС, переданої в оренду Підприємству, було виявлено розміщення на пляжі будівель та настилу з бетонних плит, про що було складено акт контролю виконання умов Договору оренди та Правил.

Крім того, під час розгляду справи судом за клопотанням Прокурора до матеріалів справи був долучений Акт від 20.06.2017, яким встановлено розміщення Підприємством літнього кафе, що не відповідає переліку узгоджених на схемі тимчасових споруд та шезлонгів. Також комісією було встановлено відсутність на території об'єкта оренди спуску в акваторію моря для осіб з обмеженими фізичними можливостями та малорухливих груп населення.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частинами першою, третьою статті 391 ГК України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У той же час згідно з положеннями частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається зі змісту зазначеної норми права, законодавством під істотним, розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Умовами Договору передбачено обов'язок Підприємства дотримуватись Правил.

Відповідно до пунктів 2.13. 2.1.5 рішення Одеської міської ради про затвердження Правил на узбережжі Чорного моря в місті Одесі, уздовж берегової лінії знаходяться міські пляжі загального користування, у складі яких передбачені орендовані ділянки пляжів для надання платних послуг пляжного сервісу підвищеної якості. Передача в оренду берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів здійснюється на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та у порядку, встановленому чинним законодавством та рішеннями Одеської міської ради. При цьому пляж "Курортний" від траверсу N 7 до траверсу N 14-2 черга ПЗС (від пляжу "Для інвалідів" до 15 станції Великого Фонтану) є берегозахисною спорудою у вигляді штучного пляжу. Режим роботи служб громадських пляжів (у тому числі тих, що орендовані) встановлюється з 1 травня до 1 жовтня щорічно, з 06:00 до 20:00 години щодня (до особливого розпорядження міського голови).

Згідно з пунктом 3.7 Правил на пляжах повинні бути обладнані медпункти, їх обслуговують медичні працівники. Медпункти забезпечуються за рахунок організацій, що експлуатують пляжі, у тому числі і на умовах оренди, усіма необхідними медикаментами для надання першої медичної допомоги та комплектуються необхідною чисельністю медпрацівників. Медичні пункти повинні мати телефонний зв'язок.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2017 Підприємством та комунальним підприємством "Одесфарм" було укладено Договір медичної допомоги, предметом якого є надання з боку комунального підприємства послуг першої медичної допомоги особам, які відпочивають на пляжі "Аркадія" між траверсами № 1 та № 1-2а та звернулись за першою медичною допомогою до пункту медичної допомоги.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що Підприємством з дотриманням умов Договору було забезпечено обладнання сезонного (з 01 травня по 01 жовтня включно) пункту медичної допомоги, у зв'язку з він відхилив доводи прокурора в частині посилання на порушення Підприємством умов пункту 4.1.12 Договору, оскільки воно не зобов'язане забезпечувати обладнання пункту медичної допомоги у будь-яку іншу пору року, в тому числі взимку, крім періоду, визначеного умовами Договору.

Що ж до доводів Прокурора в частині посилань на порушення Підприємством умов пункту 4.1.10 Договору з підстав розміщення ним на території пляжу будівель та настилу з бетонних плит, то суд першої інстанції такі доводи відхилив, зазначивши, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (з подальшими змінами та доповненнями) об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13.04.2011 N 466 (466-2011-п) : будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту; підготовчі роботи - це роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.

Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим і введеним у дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 N 507 (va507565-00) , визначено, що будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти і таке інше.

Проте надані Акт від 10.02.2017 та Акт від 20.06.2017 не місять жодних відомостей на підтвердження розміщення Підприємством на території об'єкта оренди будь-яких будівель, як і проведення ним будівельних або підготовчих робіт з розміщення будівель.

Відповідно до пунктів 3.11, 4.10 Правил підставою для початку експлуатації громадських, службових, орендованих і лікувально-оздоровчих пляжів є Паспорт на відкриття і функціонування пляжу (додаток 2), який підписується посадовою особою місцевого самоврядування, яка очолює комісію, створену розпорядженням міського голови. До складу комісії входить представник управління соціального захисту населення та праці Одеської міської ради. Бланк паспорта на відкриття і функціонування пляжу надається управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради безкоштовно. Забороняється на території пляжів самовільно розташовувати об'єкти та устаткування.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що Підприємство в установленому порядку було отримано Паспорт на експлуатацію пляжу, а також погоджено схему розміщення тимчасових споруд на території об'єкта оренди, що підтверджується долученою до матеріалів схемою розміщення тимчасових споруд та шезлонгів на орендованій Підприємством ділянці пляжу, яка затверджена Управлінням. Тобто Підприємством з дотриманням схеми розміщення тимчасових споруд, погодженої з Управлінням, і було розташовано площадку-бар на території пляжу "Аркадія".

Крім того, позовні вимоги обґрунтовані лише посиланням на Акти від 10.02.2017 та від 20.06.2017, складені без участі та повідомлення Підприємства.

Враховуючи викладені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність передбачених частиною другою статті 651 ЦК України правових підстав для розірвання Договору.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що Управління не давало згоди Підприємству на розташування тимчасової споруди (настилу з бетонних плит, літнього кафе з барною стійкою), що підтверджується листом Управління від 30.10.2017 № 01-15/506 на запит Прокурора від 20.10.2017 про відсутність у Підприємства підстав для розміщення на орендованій ділянці штучного пляжу тимчасової споруди (літнє кафе з барною стінкою), а саме: паспорту прив'язки, що, в свою чергу, є порушенням умов пунктів 4.1.10 та 4.1.11 Договору.

На порушення умов Договору та Правил Підприємством до теперішнього часу не організовано та не обладнано пункт медичної допомоги. Посилання на укладений Підприємством та КП "Одесфарм" Договір медичної допомоги визнані апеляційним судом такими, що не спростовують факту відсутності медичного пункту, як того вимагає пункт 4.1.12 Договору.

Також у матеріалах справи відсутні докази виконання Орендарем умов договору в частині обладнання на орендованому пляжі рятувального посту.

За таких умов апеляційний суд дійшов висновку про недотримання Підприємством умов Договору та Правил.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини третьої статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Пунктом 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору; якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Оскільки всупереч умовам Договору та Правил Підприємством не організовано та не обладнано пункт медичної допомоги, рятувального посту, а розміщення літнього кафе не узгоджено з Управлінням, то, відповідно, такі порушення визнані апеляційним судом істотними, тому він дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки, задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, посилаючись на порушення Підприємством умов Договору та Правил в частині обладнання орендованої частини пляжу рятувальним постом, не вказав, якими доказами обґрунтовується такий висновок суду та ким з учасників судового процесу, Прокурором чи Управлінням, заявлялася така підстава позову. У той же час з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції вбачається, що така підстава розірвання Договору, як необладнання орендованої частини пляжу рятувальним постом, відсутня в обґрунтуванні позовних вимог та, як з'ясовано місцевим судом, відсутні й відповідні докази існування такої підстави.

При цьому рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Також згідно із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ; в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, апеляційним судом було прийнято як належний і допустимий доказ відсутності погодження між Підприємством та Управлінням місця розміщення тимчасової споруди (настилу з бетонних плит, літнього кафе з барною стійкою) лист Управління від 30.10.2017 № 01-15/506, в якому міститься лише посилання про відсутність такого погодження, у той час як судом першої інстанції встановлено, що Підприємство в установленому порядку було отримано Паспорт на експлуатацію пляжу, а також погоджено схему розміщення тимчасових споруд на території об'єкта оренди, що підтверджується долученою до матеріалів схемою розміщення тимчасових споруд та шезлонгів на орендованій Підприємством ділянці пляжу, яка затверджена Управлінням. Тобто, за обґрунтованим висновком місцевого суду, Підприємством із дотриманням схеми розміщення тимчасових споруд, погодженої з Управлінням, і було розташовано площадку-бар на території пляжу "Аркадія".

У той же час апеляційним судом не враховано, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ГПК України (1798-12) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Що ж до висновків суду апеляційної інстанції про те, що посилання Підприємства на укладений між ним та КП "Одесфарм" Договору медичної допомоги не спростовує факту відсутності медичного пункту, як того вимагає пункт 4.1.12 Договору, то метою вказаного пункту Договору було надання послуг першої медичної допомоги особам, які відпочивають на пляжі "Аркадія" між траверсами № 1 та № 1-2а та які звернулись за першою медичною допомогою до пункту медичної допомоги. При цьому судом першої інстанції встановлено, що укладання Підприємством та КП "Одесфарм" мало на меті надання послуг першої медичної допомоги особам, які відпочивають на пляжі "Аркадія" між траверсами № 1 та № 1-2а та які звернулись за першою медичною допомогою до пункту медичної допомоги тому він дійшов правомірного висновку, що Підприємством з дотриманням умов Договору було забезпечено обладнання сезонного (з 01 травня по 01 жовтня включно) пункту медичної допомоги. Наведене апеляційним судом у повторному розгляді справи не спростовано.

Крім того, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені статтею 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу судового розгляду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона від виконання договору.

Водночас судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи в розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

У той же час судом першої інстанції враховано вимоги частини другої статті 651 ЦК України та досліджено питання істотності порушень умов Договору, на які посилався Прокурор як на підставу розірвання спірного договору.

Посилання скаржника на те, що: суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог вказуючи про відсутність обладнаного на орендованому пляжі рятувального поста, оскільки ані Прокурор, ані Управління у жодних документах не посилалися на таку підставу, а також ним не надано доказів на підтвердження такої підстави; судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення статей 651, 773 ЦК України, Правил та не враховано висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 щодо визначення істотності порушення стороною умов договору, які тягнуть за собою для розірвання договору; апеляційним судом залишено поза увагою, що матеріали справи містять докази погодження Підприємством з Управліннями місць розташування сезонних об'єктів торгівлі; судом апеляційної інстанції не спростовано доводів, викладених у рішенні суду першої інстанції про те, що укладання Підприємством Договору медичної допомоги було здійснено на виконання умов Договору, - приймаються Касаційним господарським судом з огляду на наведені у даній постанові обставини, які були встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Часиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв'язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, суд покладає на Управління витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.